Справа № 350/1412/22
Номер провадження 1-кп/350/25/2025
22 серпня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 ,
основних присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
запасного присяжного: ОСОБА_6 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_14 ,
потерпілих: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 187, пунктами 6, 12, 13 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 187, пунктами 6, 12, 13 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України,
В ході розгляду цього кримінального провадження прокурор подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк тримання під вартою обвинувачених завершується 31 серпня 2025 року та ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України на підставі яких було обрано запобіжний захід щодо обвинувачених не змінилися та продовжують існувати, а більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти вказаним ризикам. Просив клопотання задовольнити, при цьому не визначати розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, вказавши, що суд у цьому складі неуповноважений розглядати це клопотання, а кримінальних правопорушень він не вчиняв.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтримали позицію обвинуваченого.
Обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник адвокат ОСОБА_14 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Суд, ознайомившись із клопотаннями, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши позицію учасників судового провадження, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.
Запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження (статті 131, 176 Кримінального процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 333 Кримінального процесуального кодексу України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 2 грудня 2022 року відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 січня 2023 року, який неодноразово продовжувався та останній раз відповідно до ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 3 липня 2025 року на 60 днів до 31 серпня 2025 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно обвинувачених, строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.
На теперішній час ризики передбачені пунктами 1, 3 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених продовжують існувати, суд вважає, що клопотання прокурора є обгрунтованим.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинувачених.
Окрім того, суд в ухвалі про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначав, що при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначає розмір застави, так як ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у злочині, вчиненому із застосуванням насильства та у злочинах, які спричинили загибель людей, а тому підстави для застосування застави відсутні.
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі за станом здоров'я сторонами не надано.
Крім того, учасниками судового провадження не надано доказів щодо зміни обставин, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_9 що розгляд цього клопотання здійснюється неуповноваженим судом, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 31 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
Положення цієї норми закону є чинними та змін до неї законодавцем не внесено, окрім того розгляд кримінального провадження здійснюється судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних за клопотанням самого обвинуваченого ОСОБА_9 .
Керуючись статтями 177, 183, 199, 331, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 187, пунктами 6, 12, 13 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України продовжити на 60 днів до 20 жовтня 2025 року, включно.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 187, пунктами 6, 12, 13 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України продовжити на 60 днів до 20 жовтня 2025 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та надіслати начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», для виконання в частині запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 12 год 10 хв 25 серпня 2025 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Присяжні: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5