Справа 350/986/25
Номер провадження 3/350/255/2025
26 серпня 2025 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу, яка надійшла з ГУ ДПС в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , приватного підприємця, громадянки України за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.155 1 КУпАП,-
установив :
01.07.2025 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з ГУ ДПС в Івано-Франківській області поступила справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 155 1 КУпАП.
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 1217 від 26 травня 2025 року, ОСОБА_1 порушила встановлений порядок проведення розрахунків, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реєстрації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, чим порушила вимоги п.12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО», №265/95-ВР від 06.07.95 із змінами та доповненнями. Дата, час і місце правопорушення 26.05.2025 о 15:43 год. магазин «Побутова техніка з Європи», смт.Рожнятів, відповідальність за що передбачена ч ч.1 ст.155 1 КУпАП.
ІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності:
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні вину не визнала і пояснила, що дійсно здійснює підприємницьку діяльність, пов'язану з реалізацією бувшої у користуванні побутової техніки. Зазначила, що на даний час клієнтів небагато, магазин майже завжди зачинений, а приміщення фактично використовується як склад, а реалізація здійснюється лише за попередньою домовленістю з покупцями по телефону. У день перевірки її у магазині не було, оскільки вона приїздить туди лише за необхідності. Магазин відкрив її син ОСОБА_2 , який здійснював розвантаження привезеного товару. До нього підійшли невідомі особи, які представилися покупцями та попросили продати мікрохвильову піч. Як їй відомо, син лише передав для огляду мікрохвильову піч, однак сплати коштів за товар не відбулося. Після цього особи повідомили, що вони є працівниками податкової, заявили про порушення та почали відбирати у її сина пояснення. Про це він зателефонував їй, і вона прибула до магазину. Вона відразу пояснила перевіряючим, що син не є її працівником, у трудових чи цивільно-правових відносинах з нею не перебуває, а іноді лише допомагає з доставкою товару. Також вона повідомила, що як фізична особа-підприємець на першій групі єдиного податку відповідно до п. 296.10 ст. 296 ПК України вона звільнена від обов'язку застосування РРО. Як їй здалося, працівники податкової зрозуміли наведені пояснення і навіть сказали синові, що дописувати пояснення не потрібно. При цьому акт та протокол у її присутності не складалися, підписувати їх їй не пропонували, а тому вона не відмовлялася від підпису, як зазначено у документах. Як з'ясувалося у судовому засіданні, акт був виготовлений працівниками податкового органу за допомогою комп'ютерної техніки, тобто складений вже в приміщенні податкової служби, а не безпосередньо на місці перевірки, що, на її думку, свідчить про порушення порядку його оформлення та ставить під сумнів достовірність наведених у ньому відомостей. Вона не була присутньою при складанні ні акту перевірки, а ні протоколу, тому відмітка про те, що вона відмовилася від їхнього підписання та дачі пояснень є безпідставними. Просила суд не притягувати її до відповідальності, оскільки вона податкове законодавство не порушувала.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:
В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.155 1 КУпАП особою, уповноваженою на складання протоколу, надано наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення № 1217 від 26 травня 2025 року;
- акт фактичної перевірки 090575 від 26.05.2025;
- направлення на перевірку від 23 травня 2025 року №№2780, 2781 ;
ІV. Застосовані норми права та оцінка суду:
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Суддя не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.
Протоколом про адміністративне правопорушення № 1217 від 26 травня 2025 року поставлено у провину ОСОБА_1 вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 155 1 КУпАП.
Частиною 1 ст. 155 1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Об'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Суб'єктами правопорушень, передбачених даною статтею КУпАП можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов'язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
За способом викладення диспозиція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП є бланкетною. Диспозиції банкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.
Таким нормативно-правовим актом, зокрема, є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, та в постанові від 20.05.2020 року, справа № 524/5741/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Також суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Протокол про адміністративне правопорушення це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною 2 ст. 256 КУпАП передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення від 02.07.2016 № 566 зміст Протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 КУпАП.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в податкових органах, а також процедуру складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляду справ про адміністративні правопорушення податковими органами, ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення, а також забезпечення належного розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення, встановлено Інструкцією з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02.07.2016 № 566, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 року за № 1046/29176 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 15, 16 розділу II Інструкції до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення. Якщо розгляд справ про адміністративне правопорушення віднесено до відання інших органів, належно оформлений Протокол надсилається органу, уповноваженому розглядати адміністративну справу, протягом трьох днів з дня його реєстрації. До Протоколу додаються інші матеріали справи, які є в наявності в податкових органах та які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
При прийнятті остаточного рішення суд досліджує докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення № 1217 від 26.05.2025, а саме: акт фактичної перевірки 090575 від 26.05.2025; направлення на перевірку від 23 травня 2025 року №№2780, 2781.
Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 як приватний підприємець обвинувачується у тому, що вона порушила встановлений порядок проведення розрахунків, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реєстрації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, чим порушила вимоги п.12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО», №265/95-ВР від 06.07.95 із змінами та доповненнями.
При цьому, у вказаному протоколу зазначено, що порушення були виявлені при проведенні фактичної перевірки 26.05.2025 о 15:43 год. у магазині «Побутова техніка з Європи», смт.Рожнятів.
Від підпису протоколу, особа відмовилася.
Так, зміст обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення фактично полягає, в тому, що вона будучи приватним підприємцем не веде облік товарних запасів та за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які обліковані у встановленому порядку, чим порушила п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон).
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
ОСОБА_1 інкримінують порушення норми закону, яка розповсюджується на суб'єкта господарювання, який має забезпечити ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, при цьому, як вбачається із акту перевірки ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець на першій групі єдиного податку.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення відсутній склад правопорушення в цілому. Обов'язок доведення наявності в діях правопорушника складу правопорушення, передбаченого певною статтею КУпАП покладається на осіб, які відповідно до КУпАП уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення.
Оскільки, ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець на першій групі єдиного податку, то вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на неї не поширюються. За таких обставин, притягнення її до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є неможливим.
Крім того, суд погоджується із зазначеними у судовому засіданні ОСОБА_1 процесуальними порушеннями під час складання акту фактичної перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення щодо останньої.
Так, судом встановлено, що акт фактичної перевірки виготовлено працівниками податкового органу за допомогою комп'ютерної техніки, тобто складений вже в приміщенні податкової служби, а не безпосередньо на місці перевірки. Тому, відмітка в акті, про відмову від його підпису ОСОБА_1 має сумнівне походження.
Відповідно до п. 12 Глави ІІ Інструкції, у разі неможливості складання Протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення Протокол складається в податковому органі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до податкового органу для складання та підписання Протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання Протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив відсутність доказів того, що про дату, час та місце складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , останню було повідомлено належним чином, що унеможливлює констатування факту, що останній як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, була надана можливість надати пояснення та зауваження щодо складеного відносно нього протоколу, у розумінні п. 7 Глави ІІ Інструкції;
Суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 254, 256 КУпАП та вимогам Розділу ІІ Інструкції. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була опитана, їй не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, а отже ОСОБА_1 не була ознайомлена з пред'явленим їй звинуваченням належним чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно неї було складеного за її відсутності.
Разом з цим слід зазначити, що під час складання даного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не була запрошена посадовою особою для проведення відповідної процесуальної дії, оскільки в матеріалах справи немає відповідних повідомлень про вручення поштового відправлення останній, а отже слід констатувати, що їй не були роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано можливість подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Зазначена бездіяльність уповноваженої посадової особи негативно впливає на процесуальне положення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в умовах рівноправності та змагальності сторін є недопустимим.
Акт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності розписатись у протоколі про адміністративне правопорушення № 1217 від 26.05.2025, який за своїм змістом констатує факт не підписання протоколу про адміністративне правопорушення та отримання другого примірника протоколу, не доданий, такий факт засвідчено в протоколі підписами двох посадових осіб.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що державним інспектором не дотримано порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено право ОСОБА_1 на захист, що гарантовано положеннями ст. 63 Конституції України.
Складення протоколу про адміністративне правопорушення, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і є одними із головних джерел доказів, без додержання вимог статті 256 КУпАП, унеможливлює прийняття судом рішення у даній справі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які дозволяють спростувати вищевказане твердження та дійти висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.155 1 КУпАП.
На підставі вище викладеного, ст. ст. 1, 9, 23, 33, 124, 130, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: