27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 926/2377/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Сивика А.П.,
відповідача - Боднар О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 (суддя Тинок О.С.) в частині відмови у задоволенні позовних вимог
у справі №926/2377/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг передачі електричної енергії в сумі 71 134 409,29 грн,
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.08.2025 №32.2-01/2042 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з відпусткою судді Кібенко О.Р., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №926/2377/24, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.
1. Короткий зміст позовних вимог
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі також НЕК "Укренерго") звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (далі також АТ "Чернівціобленерго") про стягнення 71 134 409,29 грн, з яких: 61 365 210,63 грн - основний борг, 3 386 666,08 грн - 3% річних та 6 382 532,58 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
3. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041 від 26.06.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії у період з серпня 2023 року по грудень 2023 року.
4. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
5. 26.06.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", (далі - ОСП) та АТ "Чернівціобленерго" (далі - користувач) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього Договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
6. Сторони неодноразово укладали Додаткові угоди, якими вносили зміни до Договору, зокрема: від 26.06.2019, від 26.04.2021, від 29.06.2021, від 01.08.2022, від 20.12.2022 та від 31.12.2023.
7. Згідно з абзацом 1 пункту 3.1 та пункту 3.3 Договору (тут і надалі у редакції Додаткової угоди від 20.12.2022) планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті. Ціна Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.
8. Відповідно до пункту 4.1 Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.
9. Планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю (абзац 1 пункту 4.2 Договору).
10. Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
11. Згідно з пунктом 5.2 Договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
12. Відповідно до пунктів 5.3-5.4 Договору у разі зміни планових обсягів послуг протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів. У разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуг за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішення Регулятора про змін тарифу.
13. Пунктом 5.5 Договору передбачено, що користувач здіи?снює розрахунок за фактичнии? обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостіи?но сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієі? особи, уповноваженоі? на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданоі? послуги за розрахунковии? період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерціи?ного обліку (далі - АКО). Акти прии?мання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданоі? послуги відповідного розрахункового періоду здіи?снюється за уточненими даними комерціи?ного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здіи?снюється згідно з правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здіи?снює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта прии?мання-передачі послуги (включно). Акти прии?мання-передачі послуги та акти коригування до актів прии?мання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронніи? формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєі? сторони. Користувач здіи?снює підписання актів прии?мання-передачі послуги та актів коригування до актів прии?мання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає і?х ОСП.
14. Відповідно до пункту 5.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
15. Відповідно до абзацу 4 пункту 5.7 Договору у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.
16. Згідно з підпунктом 1) пункту 6.1, підпунктом 3) пункту 8.3 Договору ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу, а користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.
17. Пунктом 9.4 Договору встановлено, що рахунки, акти прии?мання-передачі, акти коригування до актів прии?мання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданоі? послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день і?х доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується и?ого уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідноі? кореспонденціі?; електроннии? документ, якии? направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у сервісі. Сторони визнають, що електроннии? документ, сформовании?, підписании? та передании? за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, якии? міг би бути створении? однією зі сторін на паперовому носіі? та скріплении? власноручними підписами уповноважених осіб.
18. Відповідно до пункту 9.5 Договору будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання Договору (у тому числі акт прии?мання-передачі послуги або акт коригування до акта прии?мання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовіи? формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженоі? особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що виконавець зобов'язании? повідомити на своєму вебсаи?ті так і в електронніи? формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою сервісу, якии? забезпечує юридично значимии? електроннии? документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписании? з обох сторін в один і тои? самии? спосіб (залежно від форми документа).
19. Договір набуває чинності з дати и?ого підписання і діє до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не меншии? ніж за місяць до закінчення терміну діі? Договору повідомлення про припинення діі? Договору, то цеи? Договір вважається подовженим на кожен наступнии? календарнии? рік на тих самих умовах. Припинення/розірвання дії цього Договору не звільняє сторони від належного виконання обов'язків, що виникли в період діі? цього Договору (пункти 13.1, 13.4 Договору).
20. На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії у період з січня по грудень 2023 року, що підтверджується актами прии?мання-передачі послуги та актами коригування до актів прии?мання-передачі послуги на загальну суму 127 346 756,11 грн.
21. Оскільки відповідачем було лише частково сплачено надані послуги з передачі електричної енергії, НЕК "Укренерго" звернулось до суду з позовом про стягнення з АТ "Чернівціобленерго" 71 134 409,29 грн, з яких: 61 365 210,63 грн - основний борг; 3 386 666,08 грн - 3% річних та 6 382 532,58 грн -інфляційні втрати.
22. Після відкриття провадження у цій справі відповідачем сплачено позивачу основний борг в сумі 8 576 641,15 грн відповідно до платіжної інструкції №2012 від 26.09.2024.
23. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
24. Господарський суд Чернівецької області рішенням від 06.03.2025 у справі №926/2377/24 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з АТ "Чернівціобленерго" на користь НЕК "Укренерго" заборгованість в сумі 62 062 816,41 грн, з яких: 52 788 563,48 грн - основний борг, 3 170 535,98 грн - 3% річних та 6 103 716,95 грн - індекс інфляції, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 744 753,80 грн. Закрив провадження у справі в частині стягнення з АТ "Чернівціобленерго" основного боргу в сумі 8 576 647,15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. Клопотання представника АТ "Чернівціобленерго" задовольнив частково та відстрочив виконання рішення суду у справі №926/2377/24 строком на три місяці з дня ухвалення рішення до 06.06.2025. В задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовив.
25. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії у спірний період (станом на момент подання позову заборгованість відповідача складала 61 365 210,63 грн), що є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних (за прострочення оплати як фактично наданих обсягів електричної енергії, так і планових платежів, передбачених Договором).
26. Однак, зважаючи на те, що після відкриття провадження у цій справі відповідачем сплачено позивачу основний борг в сумі 8 576 641,15 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 52 788 569,48 грн основного боргу та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК в частині вимог про стягнення 8 576 641,15 грн основного боргу.
27. Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати фактично наданих обсягів електричної енергії, суд встановив, що позивачем допущено ряд арифметичних помилок в окремих періодах. Здійснивши власний перерахунок (доданий до судового рішення), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 170 535,98 грн 3% річних та 6 103 716,95 грн інфляційних втрат.
28. Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення відповідачем оплати планових платежів, з огляду на те, що позивачем не доведено періодів прострочення, що позбавляє суд можливості перевірити розрахунки (позивачем здійснено розрахунок по кожному плановому платежу до дати отримання відповідачем акта приймання-передачі послуг, однак не надано доказів на підтвердження дати отримання таких актів).
29. Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат на 17%, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) з огляду на те, що розмір 3% річних не є надмірним.
30. Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду (на 3 місяці з дня ухвалення рішення) з огляду на те, що: відповідач не заперечував позовні вимоги в частині наявної заборгованості та здійснив часткову оплату після відкриття провадження у справі; посилаючись на скрутне фінансове становище та воєнний стан на території України, відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням на теперішній час в повному обсязі; відповідач зазначає, що спірна заборгованість виникла не з його вини, а через різницю тарифів; відстрочка виконання рішення призведе до його реального виконання оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої господарські зобов'язання; негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача може порушити його господарську діяльність.
31. Апеляційний суд погодився з наведеними вище висновками суду першої інстанції у зв'язку з чим, постановою від 10.06.2025, залишив без змін рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025.
32. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони
33. НЕК "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі №926/2377/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №926/2377/24 - повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги НЕК "Укренерго" в повному обсязі. Судові витрати покласти на АТ "Чернівціобленерго".
34. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та від 13.03.2024 у справі №904/5899/21, щодо застосування статей 611, 625 ЦК.
35. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
36. Позиція Верховного Суду
37. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
38. У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
39. У статті 287 ГПК, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
40. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).
41. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
42. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
43. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
44. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
45. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
46. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
47. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
48. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
49. Предметом касаційного оскарження у справі №926/2377/24 є постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 216 130,10 грн 3% річних та 278 815,63 грн інфляційних втрат.
50. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що відмовляючи у стягненні зазначеної суми, суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та від 13.03.2024 у справі №904/5899/21, щодо обґрунтованості застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання згідно з приписами статей 611, 625 ЦК у випадку неналежного виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць. Скаржник вважає, що з огляду на сформовані у вказаних справах висновки Верховного Суду, суди мали задовольнити позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків оплати як планових, так і фактичних обсягів послуг, однак задовольнили вимоги у цій частині лише щодо порушення строків оплати фактично наданих послуг.
51. Проаналізувавши зміст постанов, про неврахування яких зазначає скаржник, колегія суддів доходить висновку, що наведені постанови стосуються правовідносин, які не є подібними з тими, що виникли у справі №926/2377/24, оскільки часткова відмова в позові у цій справі обґрунтована не іншим застосуванням положень статей 611, 625 ЦК та підходом до питання щодо відповідальності за порушення строків оплати планового обсягу послуг, ніж у справах №912/1941/21 та №904/5899/21, а конкретними обставинами справи №926/2377/24.
52. Так, вирішуючи спір у справі суд першої інстанції виходив, зокрема, з такого:
"Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних з прострочення оплати фактично наданих обсягів електричної енергії судом встановлено, що останнім допущено арифметичні помилки у наступних періодах:
- за період з 20.11.2023 року по 23.11.2023 року сума трьох процентів річних на суму боргу 306566,36 грн становить - 1284,35 грн. Водночас, позивачем заявлено до стягнення 1926,53 грн;
- за період з 16.04.2024 року по 23.10.2024 року сума трьох процентів річних на суму боргу 1074,58 грн становить - 16,82 грн. Водночас, позивачем заявлено до стягнення 24,84 грн;
- за період з 17.07.2024 року по 23.10.2024 року сума трьох процентів річних на суму боргу 117,73 грн становить 0,96 грн. Водночас, позивачем заявлено до стягнення 1,00 грн;
- за період з 30.10.2023 року по 01.11.2023 року сума трьох процентів річних на суму боргу 4156566,36 грн становить - 1024,91 грн, однак позивачем здійснено розрахунок у даному періоді на суму 683,27 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 683,27 грн;
- за період з 16.03.2023 року по 28.02.2024 року сума трьох процентів річних на суму боргу 10647874,07 грн становить - 306167,63 грн, однак позивачем здійснено розрахунок у даному періоді на суму 279037,43 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 279037,43 грн;
- за період з 12.06.2024 року по 25.09.2024 року сума трьох річних процентів річних на суму боргу 7100615,12 грн становить - 61693,87 грн, однак позивачем здійснено розрахунок у даному періоді на суму 43651,32 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 43651,32 грн;
Також, позивач нарахував три проценти річних на суму боргу 6899997,38 грн за період з 17.07.2023 року по 18.03.2024 року у сумі 139391,42 грн.
При цьому, частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Відтак, з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов'язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після закінчення строку здійснення попередньої оплати. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини 5статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки відповідач повинен був оплатити фактичний обсяг за червень 2023 року до 15 липня 2023 року (включно), що передбачено пунктом 5.5. Договору (у редакції Додаткової угоди від 20 грудня 2022 року), а 16 липня 2023 року припадав на вихідний день (неділя), з урахуванням положень частини 5 статі 254 Цивільного кодексу України, період заборгованості розпочинається з 18 липня 2023 року.
Отже, за період з 18.07.2023 року по 18.03.2024 року сума трьох процентів річних на суму боргу 6899997,38 грн становить - 137271,15 грн. Водночас, позивачем заявлено до стягнення 139391,42 грн.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27 липня 2007 року.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення (така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19).
У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду виклала такий правовий висновок: "Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків".
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку індексу інфляції за період прострочення оплати фактично наданих обсягів електричної енергії судом встановлено, що останнім допущено арифметичні помилки у наступних періодах:
- позивачем заявлено до стягнення індекс інфляції на суму заборгованості 3456566,36 грн, що відповідає періоду з 22.12.2023 року по 26.12.2023 року, а не за визначеним позивачем періодом з 01.01.2024 року по 29.01.2024 року. У періоді з 22.12.2023 року по 26.12.2023 року наявні лише 5 днів, що унеможливлює нарахування індексу інфляції у заявлених позивачем розміру у сумі 13826,27 грн;
- за період з 27.12.2023 року по 29.01.2024 року сума індексу інфляції становить 13781,38 грн, однак позивачем не здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 3445344,25 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 0,00 грн;
- за період з 16.02.2023 року по 25.06.2023 року сума індексу інфляції становить 329622,42 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 10881475,21 грн у розмірі 329621,65 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 329621,65 грн;
- за період з 16.03.2023 року - 28.02.2024 року сума індексу інфляції становить 288599,13 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 10647874,07 грн у розмірі 288589,33 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 288589,33 грн;
- за період з 18.04.2023 року по 18.03.2024 року сума індексу інфляції становить 311524,05 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 10322516,09 грн у розмірі 311523,21 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 311523,21 грн;
- за період з 16.05.2023 року по 18.03.2024 року сума індексу інфляції становить 264413,35 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 10553816,86 грн у розмірі 264404,77 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 264404,77 грн;
- за період з 16.06.2023 року по 18.03.2024 року сума індексу інфляції становить 123330,48 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 7289874,10 грн у розмірі 123330,09 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 123330,09 грн;
- за період з 16.08.2023 року по 18.03.2024 року сума індексу інфляції становить 317981,20 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 8460779,48 грн у розмірі 317973,01 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 317973,01 грн;
- за період з 16.08.2023 року по 28.04.2024 року сума індексу інфляції становить 405,52 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 10225,32 грн у розмірі 384,29 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 384,29 грн;
- за період з 16.09.2023 року по 28.04.2024 року сума індексу інфляції становить 296158,51 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 8587863,26 грн у розмірі 296152,42 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 296152,46 грн;
- за період з 12.06.2024 року по 25.09.2024 року сума індексу інфляції становить 309260,05 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 7100615,12 грн у розмірі 199754,50 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 199754,50 грн;
- за період з 17.10.2023 року по 25.09.2024 року сума індексу інфляції становить 654339,37 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 8454026,89 грн у розмірі 654339,37 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 654333,22 грн;
- за період з 26.09.2024 року по 23.10.2024 року сума індексу інфляції становить 125604,02грн, однак позивачем не здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 6978000,86 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 0,00 грн;
- за період з 16.11.2023 року по 23.10.2024 року сума індексу інфляції становить 1141661.28 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 12499543,18 грн у розмірі 900454,59 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 900454,59 грн;
- за період з 16.12.2023 року по 23.10.2024 року сума індексу інфляції становить 1267928,97 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 15139452,13 грн у розмірі 977811,79 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 977811,79 грн;
- за період з 16.12.2023 року по 23.10.2024 року сума індексу інфляції становить 558,90 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 6673,42 грн у розмірі 431,02грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 431,02 грн;
- за період з 16. 01.2024 року по 23.10.2024 року сума індексу інфляції становить 1442784,37 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 18163707,58 грн у розмірі 1096107,10 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 1096107,10 грн;
- за період з 16.04.2024 року по 23.10.2024 року сума індексу інфляції становить 73,84 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 1074,58 грн у розмірі 53,53 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 53,53 грн;
- за період з 17.07.2024 року по 23.10.2024 року сума індексу інфляції становить 4,65 грн, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції у даному періоді на суму боргу 117,73 грн у розмірі 2,48 грн. З урахуванням того, що суд позбавлений самостійно збільшувати суму заборгованості (не може вийти за межі позовних вимог), то суд приймає розраховану позивачем суму у розмірі 2,48 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, умовами спірного договору при розрахунках між сторонами враховуються як планові так і фактичні обсяги, при цьому положеннями договору чітко передбачена передоплата вартості послуги, яка має бути вчинена до відповідної дати розрахункового місяця.
Плановий і фактичний обсяг послуги не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснювати оплату послуг у строки та на умовах, визначених договором (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі №905/136/23).
Верховний Суд у постановах від 19 серпні 2022 року у справі № 912/1941/21, 09 листопада 2022 року та від 13 березня 2024 року у справі №904/5899/21 дійшов наступного висновку:"… Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць…".
Як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України (подібні за змістом висновки викладені Верховних Судом у постановах від 19 серпня 2022 року у справі №912/1941/21, від 24 листопада 2023 року у справі №927/713/21, від 09 листопада 2022 року у справі №904/5899/21, від 23 листопада 2023 року у справі №925/654/22).
Аналізуючи правову позицію вищих інстанцій судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення три проценти річних та індекс інфляції, нараховані на несплачені відповідачем поетапні платежі з січня 2023 року по грудень 2023 року, можуть підлягати до стягнення у примусовому порядку судом і такі позовні вимоги є належними та допустими.
Позивачем зазначено наступні терміни закінчення періоду нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції за несплату планових платежів:
- за січень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 08 лютого 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за січень 2023 року);
- за лютий 2023 року усі 5 платежів нараховані до 08 березня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за лютии? 2023 року);
- за березень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 07 квітня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за березень 2023 року);
- за квітень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 09 травня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за квітень 2023 року);
- за травень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 09 червня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за травень 2023 року);
- за червень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 11 липня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за червень 2023 року);
- за липень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 09 серпня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за липень 2023 року);
- за серпень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 08 вересня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за серпень 2023 року);
- за вересень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 10 жовтня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за вересень 2023 року);
- за жовтень 2023 року усі 5 платежів нараховані до 08 листопада 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за жовтень 2023 року);
- за листопад 2023 року усі 5 платежів нараховані до 08 грудня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за листопад 2023 року);
- за грудня 2023 року усі 5 платежів нараховані до 09 січня 2023 року (дата отримання відповідачем акту прии?мання-передачі послуги за грудня 2023 року).
Судом встановлено, що як за фактичні обсяги так і за плановими платежами позивач допустився арифметичних та математичних помилок при здійснені розрахунку.
При цьому, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази того, що відповідач саме у зазначені вище дати отримав акти приймання-передачі послуг, що унеможливлює суд самостійно здійснити перерахунок суми трьох процентів річних та індексу інфляції, які підлягатимуть до стягнення.
Відповідач заперечує проти стягнення заявлених трьох процентів річних та індексу інфляції нарахованих за прострочення оплати поетапних платежів. Водночас, відповідачем не зазначено / не підтверджено факт отримання актів приймання-передачі послуг саме у визначені позивачем дати, а лише зазначено про неможливість заявлення до стягнення суми трьох процентів річних та індексу інфляції за поетапні оплати з огляду на те, що сума основного боргу стягується лише за фактичні обсяги.
У постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
При з'ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання; дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором.
Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Суд зазначає, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум.
Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Однак, відповідач заперечуючи проти позову, не надав суду свій розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції.
Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоб суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №910/1265/17.
Судом враховано, що обмін документами між сторонами здійснювався електронним перебігом, однак позивач не долучив до матеріалів справи данні витягів з сервісу, якими б підтверджувались вказані позивачем дати отримання відповідачем актів приймання- передач послуг за 2023 рік, які є вагомими доказами обґрунтованості заявлених періодів. Отже, позивачем не доведено обґрунтованість заявлених періодів та нарахованих на останні сум трьох процентів річних та індексу інфляції.
З огляду на викладене, на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази вірності розрахованих позивачем періодів за якими останній заявляє до стягнення суму трьох процентів річних та індексу інфляції. Означене позбавляє суд здійснити перевірку та самостійно перерахувати заявлені до стягнення суми трьох процентів річних та індексу інфляції.
Загалом, згідно здійсненого судом розрахунку, до стягнення підлягає загальна сума трьох процентів річних у розмірі 3170535,98 грн та 6103716,95 грн - індекс інфляції (копія здійсненого судом розрахунку додається до рішення).".
53. Апеляційний суд погодився з вказаними висновками суду першої інстанції щодо часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, зазначивши у постанові таке:
"Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати фактично наданих обсягів електричної енергії, суд встановив, що позивачем допущено ряд арифметичних помилок в окремих періодах нарахувань, а тому здійснив власний перерахунок у цій частині ( доданий до рішення суду та детально описаний у його мотивувальній частині).
Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань та перерахунку суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача за прострочення оплати фактично наданих обсягів електричної енергії підлягає стягненню 3 170 535,98 грн 3% річних та 6 103 716,95 грн інфляційних втрат .
Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем планових платежів, судом встановлено, що такий здійснено позивачем за кожним платежем з моменту визначеного Договором строку оплати до дати отримання відповідачем акта прии?мання-передачі в кожному місяці надання послуг.
Однак, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази того, що відповідач саме у зазначені позивачем у розрахунках дати отримав акти приймання-передачі послуг, що позбавляє суд можливості здійснити перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають до стягнення.
Отже, позивачем не доведено обґрунтованість заявлених періодів та сум нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем планових платежів.
Покликання апелянта на те, що дата отримання відповідачем актів приймання-передачі послуг підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з системи АСКОД, долученим до заяви про зміну предмета позову, судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки такий документ ( наявний у т.3 на а.с.33) є нечитабельним та не може підтверджувати жодних обставин у даній справі.".
54. Отже, часткова відмова в позові про стягнення інфляційних втрат та 3% річних обґрунтована не висновками щодо неможливості нарахувування спірних сум через порушення строків сплати планових обсягів послуг, чи, що умови договору про оплату планового обсягу послуг необов'язкові до виконання, а тим, що: 1) як за фактичні обсяги так і за плановими платежами позивач допустився арифметичних та математичних помилок при здійснені розрахунку; 2) позивач при розрахунках безпідставно не врахував приписів частини п'ятої статі 254 ЦК, адже у певних періодах позивач визначав прострочення з дати, яка припадала на вихідний день; 3) позивачем не доведено обґрунтованість заявлених періодів та сум нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем планових платежів.
55. Відповідно, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та від 13.03.2024 у справі №904/5899/21, колегія суддів вважає безпідставною, оскільки часткова відмова в позові у цій справі обґрунтована не іншим застосуванням положень статей 611, 625 ЦК та підходом до питання щодо відповідальності за порушення строків оплати планового обсягу послуг, ніж у справах №912/1941/21 та №904/5899/21, а конкретними обставинами справи №926/2377/24.
56. Інші наведені скаржником доводи, а саме про наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів для здійснення і перевірки розрахунку відповідальності за порушення строків оплати планового обсягу послуг, та, відповідно, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, які зазначили про відсутність у справі зазначених доказів, в силу імперативних вимог статті 300 ГПК, Верховним Судом не розглядаються як такі, що не охоплюються наведеними скаржником у касаційній скарзі підставами касаційного оскарження, за якими було відкрито це касаційне провадження.
57. Отже, Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №926/2377/24.
58. Звідси, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
59. Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.
60. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
61. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).
62. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №926/2377/24 за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго".
63. З огляду на те, що Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго", судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі №926/2377/24, закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець