26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/3576/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Зінкевич Ю. В.,
відповідачів - Буряковська О. Ю., Беженовський А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (судді: Стойко О. В. - головуючий, Попков Д. О., Радіонова О. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 (суддя Шатернікова М. І.) у справі
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова
до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Білокінь Олени Іванівни
про скасування рішення в частині рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна,
У проваджені Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 922/3576/21 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (далі - прокурор) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі № 922/3576/21.
Як свідчать матеріали цієї справи, предметом позову у ній є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави, до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Білокінь Олени Іванівни (далі - ФОП Білокінь О. М.) про: 1) визнання незаконним і скасування пункту 15 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.07.2018 № 5604-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації і ФОП Білокінь О. М., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 178, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно; 3) зобов'язання ФОП Білокінь О. М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №№ XXII, ХХІІа, XXIII, ХХІІІа, ХХІІІб, ХХІVа, XXIV, загальною площею 50,7 м2, вартістю 214 800 грн, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Правди (пр. Незалежності), 7, літ. "А-6".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним і скасування пункту рішення Харківської міської ради, суд дійшов висновку про те, що ця позовна вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади, оскільки визнання незаконним та скасування спірного пункту додатку до зазначеного рішення, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади міста Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження майном, а отже, в цій частині прокурор обрав неефективний спосіб захисту.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу і зобов'язання ФОП Білокінь О. М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення, місцевий господарський суд виходив із того, що оспорюваний договір було укладено з порушенням норм законодавства, оскільки його предметом є нерухоме майно комунальної форми власності, щодо якого обрано незаконний спосіб приватизації, і це, за висновком суду, суперечить інтересам держави та територіальної громади. З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України. Однак суд відмовив в задоволенні таких позовних вимог через сплив позовної давності (скорочена позовна давність - три місяці за вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації), про застосування якої заявили відповідачі. Наявності обставин переривання та поважності причин пропуску позовної давності суд не установив.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про неефективність позовних вимог в частині визнання недійсним і скасування оспорюваного пункту рішення ради і реєстрації припинення речового права на майно, а також обґрунтованість позову в частині визнання недійсним оспорюваного договору і повернення спірного майна та необхідність відмови у позові в частині означених вимог за спливом скороченої позовної давності за відсутності поважності причин пропуску такого строку. Водночас суд погодився з доводами прокурора щодо визначення моменту початку відліку строку позовної давності, проте це, як зазначив суд, не вплинуло на загальний висновок суду першої інстанції про пропуск прокурором позовної давності.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі № 922/3576/21 та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник посилається на положення пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, по-перше, застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 504/2797/16-а щодо питання віднесення рішень органу місцевого самоврядування до нормативно-правових актів, у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15 щодо питання реалізації органом місцевого самоврядування права власності від імені територіальної громади виключно у спосіб, передбачений законом; у постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі № 916/2545/13; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16, у постанові Верховного Суду відвід 01.08.20178 у справі № 641/76/17 стосовно того, що позовна давність не поширюється на вимогу про визнання нікчемного правочину недійсним; у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 905/435/19 щодо того, що розмір витрат орендаря на проведення капітального ремонту, реконструкції не є тотожним поняттю розміру поліпшення орендованого майна; у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, від 13.11.2024 у справі № 922/2008/21 щодо способу приватизації майна; у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 щодо необхідності застосування судами категорій стандартів доказування; у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/4169/19, від 17.09.2024 у справах № 922/984/20, № 922/1970/20 стосовно моменту обізнаності прокурора про порушення вимог закону під час проведення приватизації. Крім того, прокурор посилався на висновки Верховного Суду від 11.12.2023 № 947/8885/21 та від 06.09.2023 № 910/18489/20 стосовно правових наслідків запровадження на всій території України карантину. По-друге, наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18, від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19, щодо застосування абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018.
Доводи прокурора зводяться до його незгоди з висновком судів попередніх інстанцій щодо питання застосування скороченої позовної давності у три місяці, з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Водночас під час вивчення матеріалів касаційної скарги колегія суддів установила, що 30.07.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передачу на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/1414/20 за позовом виконувача обов'язків керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" про визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна.
Передаючи справу на розгляд палати, колегія суддів виходила, зокрема, із того, що наразі існує чисельна судова практика суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за позовами прокурора до Управління комунального майна, Харківської міської ради та різних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, придбаного орендарями цього майна в процесі приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та повернення цього майна територіальній громаді м. Харкова. При цьому Верховним Судом здебільшого підтримується позиція щодо того, що до позовів прокурора, поданих до суду після 07.03.2018, щодо договорів, укладених до 07.03.2018 підлягає застосуванню загальна, а не спеціальна позовна давність, передбачена частиною другою статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", незалежно від дня, визначеного початком перебігу позовної давності (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі 922/4250/19, від 04.12.2024 у справі № 922/801/21, від 13.11.2024 у справі № 922/2008/21, від 16.10.2024 у справі № 922/979/21, від 09.10.2024 у справі № 922/4361/19 тощо). Колегія суддів не погодилася з такою позицією, вважаючи, що до позовів прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладених в процесі його приватизації до 07.03.2018, що подані до суду після 07.03.2018 (включно) та перебіг позовної давності по яким розпочався (за встановленими судами обставинами) після 07.03.2018 (включно), є неможливим застосування загальної позовної давності, а підлягає застосуванню скорочена позовна давність у три місяці, передбачена частиною другою статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Інше застосування приписів законодавства призводить до висновку, що прокурор може вимагати застосування у спірних правовідносинах загальної позовної давності, а не спеціальної, у будь-який час.
Разом із тим, колегія суддів звернула увагу на існування значної кількості господарських спорів з аналогічно сформованими позовними вимогами у провадженні господарських судів різних інстанцій та можливе їх виникнення майбутньому, тому вважала, що судове рішення палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необхідне також й для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Враховуючи наведене, а також задля забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Верховний Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 922/3576/21 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/1414/20.
Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Зупинити касаційне провадження у справі № 922/3576/21 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/1414/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак