27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10948/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Лисого М.С.,
відповідача 1 - Кібця Р.Р.,
відповідача 2 - Кібця Р.Р.,
третьої особи 1 - не з'явились,
третьої особи 2 - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (головуючий - Сулім В.В., судді - Майданевич А.Г., Коротун О.М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 (суддя Удалова О.Г.)
у справі №910/10948/23
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
до 1. Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",
2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТАКТ",
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТА-Капітал", яке діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "ЛАЙТ ІНВЕСТ"
про стягнення 1 414 281 грн та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит") та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 08.08.2023 та заяви про (уточнення) зміну предмету позову від 22.08.2023):
- стягнення з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах від 02.03.2018 №30004299/17 у розмірі 1 403 281,16 грн, з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 47 215,43 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 1 356 065,73 грн;
- зобов'язання Фонду скласти та позачергово включити в кошторис витрат АТ "Банк "Фінанси та Кредит" суму позачергової заборгованості на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" за договором у розмірі 1 403 281,16 грн, з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 47 215,43 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 1 356 065,73 грн;
- зобов'язання Фонду позачергово затвердити кошторис витрат АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" за Договором у розмірі 1 403 281,16 грн, з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 47 215,43 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 1 356 065,73 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача 1 утворилась заборгованість, яка має бути оплачена позачергово та в межах кошторису витрат відповідача 1, затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так як виникла в процесі ліквідації депонента та пов'язана зі здійсненням Фондом ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2015 №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", прийнятим на підставі постанови Правління Національного банку України (далі Правління НБУ) від 17.09.2015 №612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", було розпочато процедуру виведення AT "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Фінанси та Кредит", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452.
4. Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Банк "Фінанси та кредит" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
5. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 27.11.2017 №5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" строком на два роки до 17.12.2019 включно.
6. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23.09.2019 №2417 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора" продовжено строк здійснення ліквідаційної процедури до 17.12.2020 включно.
7. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 11.11.2019 №2897 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
8. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 13.08.2020 №1513 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
9. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 05.09.2022 №685 у про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
10. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 22.12.2022 №1067 відкликано повноваження ліквідатора ПAT "Банк "Фінанси та Кредит".
11. 02.03.2018 ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до ПАТ АБ "Укргазбанк" із заявою про приєднання до умов договору про обслуговування рахунку в цінних паперах та приєдналось до умов договору про обслуговування рахунку в цінних паперах, розміщених на сайті в мережі інтернет за адресою: https://www.ukrgasbank.com.
12. 11.04.2017 ПАТ АБ "Укргазбанк" (депозитарна установа) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (депонент) уклали договір про обслуговування рахунку в цінних паперах №30004299/17 (далі - договір), за умовами якого депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за №1084/23616.
13. Цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього договору, зберігаються Центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України "Про депозитарну систему України" (пункт 1.2 договору).
14. Депозитарна установа зобов'язана відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох банківських днів після подання депонентом визначених законодавством документів для відкриття рахунку в цінних паперах; здійснювати облік цінних паперів, що належать депоненту, на рахунку у цінних паперах; здійснювати облік прав депонента на цінні папери, що обліковуються на рахунку у цінних паперах депонента, та обмеження таких прав; здійснювати обслуговування обігу цінних паперів на рахунку у цінних паперах депонента шляхом проведення депозитарних операцій за рахунком у цінних паперах у порядку та строки визначені законодавством та внутрішніми документами депозитарної установи (пункти 2.1.1 - 2.1.5 договору).
15. Згідно з пунктом 3.1.4 договору депонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими договором, та тарифами, встановленими депозитарною установою.
16. Відповідно до пункту 4.1 договору депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів (додаток №1 до договору), встановлених депозитарною установою. Депонент погоджується з тарифами, встановленими депозитарною установою на дату укладення договору.
17. Депозитарна установа має право змінювати тарифи протягом дії цього договору. Зміна тарифів не потребує згоди депонента (пункт 4.2 договору).
18. Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 договору тарифи, які були змінені депозитарною установою після підписання цього договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома депонента не пізніше як за п'ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну тарифів депозитарної установи у мережі інтернет www.ukrgasbank.com.
Депонент не звільняється від оплати послуг депозитарної установи за новими тарифами у разі, якщо він не ознайомився або не мав змоги ознайомитись з новими тарифами, які були змінені депозитарною установою під час дії цього договору, при умові неналежного виконання депозитарною установою пункту 4.3 цього договору.
19. За умовами пункту 4.7 договору оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно акту-рахунку (додаток №2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв'язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У акті-рахунку (додаток №2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги.
20. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи зазначений в розділі 9 договору.
21. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом 3 років. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (пункти 6.1, 6.2 договору).
22. 27.06.2018 ПАТ АБ "Укргазбанк" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи уклали додатковий договір №1 до договору про обслуговування рахунку в цінних паперах від 27.06.2018 №30004299/17, яким сторони домовились додаток №1 до договору викласти у редакції додатку №1 до додаткового договору.
23. 17.11.2020 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтакт" (покупець) уклали договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:
- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги, які виникли за цінними паперами, наведеними у додатку №1 до цього договору, та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього договору;
- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов'язані із здійсненням продавцем операцій з цінними паперами, укладенням відповідних договорів;
- право оскаржувати недійсність прав вимоги, в тому числі право оскаржувати в судовому порядку недійсність прав вимоги;
- права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації майна, вимоги, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права, які випливають з мирових угод, договорів арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникають в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність або зміну;
- право отримання грошових коштів/відшкодування за наслідками будь-яких операцій з цінними паперами, внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень;
- право отримання грошових коштів/ відшкодування за наслідками порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень;
- інші права, що пов'язані або випливають із прав вимоги.
24. 15.03.2021 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест" (новий кредитор) уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за дебіторською заборгованістю, відповідно до якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, зазначених цим договором, права вимоги банку за дебіторською заборгованістю до юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до договору.
25. АТ "Укргазбанк" направило на адресу АТ "Банк "Фінанси та Кредит" лист-вимогу від 08.09.2020 №11674 про сплату заборгованості за договором у розмірі 104 509,21 грн.
26. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" направила позивачу письмове повідомлення від 12.10.2021 за №083-1644/21 про дострокове розірвання договору про обслуговування рахунку в цінних паперах №30004299/17 від 11.04.2017.
27. У відповідь на лист від 12.10.2021 за №083-1644/21 позивач направив на адресу відповідача 1 лист-відповідь від 25.10.2021 за вих. №БТ-14027, в якому повідомив про неможливість закриття рахунку в цінних паперах №30004299/17, відкритого 11.04.2017, з посиланням на пункт 66 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, та неможливість розірвання договору, оскільки станом на 25.10.2021 на рахунку в цінних паперах АТ "Банк "Фінанси та Кредит" обліковуються цінні папери, права на цінні папери.
28. Позивач направив відповідачу 1 повторний лист-вимогу від 15.06.2022 за вихідним №104/10944/2022 щодо сплати заборгованості за договором у розмірі 907 549,99 грн.
29. У відповідь на лист позивача від 15.06.2022 вих. №104/10944/2022 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" направила лист від 13.07.2022 за вих. №083-306/ВС-22, в якому вказано, що цінні папери, які обліковуються на рахунку в цінних паперах від 11.04.2017 №30004299/17, було переведено з класифікації активів банку в класифікацію - дебіторська заборгованість, яку в подальшому було реалізовано банком, а тому витрати на обслуговування рахунку в цінних паперах не відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, що є підставою для відмови у сплаті відповідної заборгованості.
30. Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 29.08.2024 на рахунку відповідача обліковуються ЦП:
акція проста бездокументарна іменна, емітент - ПАТ "СЗТВ", у кількості 45723516 шт. загальною номінальною вартістю 11 430 879,00 грн;
акція проста бездокументарна іменна, емітент - ПрАТ "ТКШЗ", у кількості 105645595 шт. загальною номінальною вартістю 28 524 310,65 грн;
облігація іноземного емітента бездокументарна іменна, емітент - Finance U. Credit Ukraine B.V., у кількості 37953 шт. загальною номінальною вартістю 36 055 350, 00 USD.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
31. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, позов задовольнив повністю.
32. Верховний Суд постановою від 16.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/10948/23 скасував. Справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
33. За результатом нового розгляду, Господарський суд міста Києва рішенням від 14.11.2024 у справі №910/10948/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 28.05.2025, позовні вимоги задовольнив повністю.
Стягнув з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за договором у розмірі 1 403 281,16 грн, з яких: - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 47 215,43 грн, - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 1 356 065,73 грн та судовий збір у розмірі 26 417,28 грн.
Зобов'язав Фонд скласти та позачергово включити до кошторису витрат АТ "Банк "Фінанси та Кредит" суму позачергової заборгованості на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" за договором у розмірі 1 403 281,16 грн, з яких: - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 47 215,43 грн, - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 1 356 065,73 грн.
Зобов'язав Фонд позачергово затвердити кошторис витрат АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" за договором у розмірі 1 403 281,16 грн, з яких: - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 47 215,43 грн, - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 1 356 065,73 грн.
34. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив, зокрема, з того, що:
(1) правовідносини сторін (між позивачем та відповідачем 1) за укладеним договором є діючими, неприпиненими, плата за надані за цим договором послуги повинна здійснюватися за тарифами, узгодженими сторонами відповідними документами;
(2) послуги за договором вважаються наданими в повному обсязі та прийнятими відповідачем 1 без зауважень, а відтак згідно з умовами пунктів 4.1, 4.7 договору підлягали оплаті відповідачем 1 у повному обсязі та в обумовлені договором строки;
(3) надані позивачем розрахунки заборгованості є правильними та відповідають вимогам договору, зокрема додаткового договору від 27.06.2018 №1, яким передбачено зменшення тарифу для АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за депозитарний облік ЦП/прав на ЦП до 300 грн.
35. При цьому суд першої інстанції зазначив, що оскільки зобов'язання зі сплати послуг депозитарної установи за договором з урахуванням додаткового договору виникли після запровадження процедури ліквідації банку на забезпечення ліквідаційної процедури, такі підпадають під категорію позачергових витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
36. У свою чергу апеляційний суд зауважив, що оскільки відповідачі належними засобами доказування не підтвердили факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку банка на користь переможців торгів, заявлена до стягнення позивачем комісія з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна, що належить банку, на які поширюються правила щодо їх оплати, визначені в частині другій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
37. Також суди вважали, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зобов'язання Фонду скласти та позачергово включити до кошторису витрат AT "Банк "Фінанси та кредит" суму позачергової заборгованості на користь позивача та зобов'язання Фонду позачергово затвердити кошторис витрат AT "Банк "Фінанси та кредит" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь позивача відповідає ефективному засобу захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
38. АТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/10948/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" - відмовити повністю.
39. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:
- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах:
(1) від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 23.03.2023 у справі №910/3105/21, щодо застосування статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність";
(2) від 04.05.2023 у справі №925/636/22, щодо застосування норм Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (далі - Положення про організацію бухгалтерського обліку);
(3) від 08.02.2018 у справі №308/3282/15-ц, від 14.02.2018 у справі №761/20903/15-ц, від 13.03.2018 року у справі №910/23398/16, щодо застосування статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; ;
- про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме чи є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, витрати на сплату утримання і збереження такого майна після вибуття такого майна (майнових прав) з власності (володіння) банку.
40. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) суди попередніх інстанцій не засотували норми статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про організацію бухгалтерського обліку, а також правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування;
(2) суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи скаржника стосовно ненадання позивачем належних та допустимих доказів (первинних документів), які підтверджують факт наявності боргу відповідно до вказаних нормативно-правових актів, а також щодо неможливості встановити з наданих позивачем розрахунків, яким чином нарахована заборгованість та чи є вона правильно нарахованою;
(3) суди попередніх інстанцій проігнорували заперечення скаржника стосовно: - актів-рахунків, які не підписані відповідачем 1 та не направлені належним чином останньому позивачем (відсутні докази направлення цінним листом з описом вкладення), та в яких встановлений тариф у розмірі 500 грн, замість погодженого сторонами в розмірі 300 грн; - наданих позивачем доказів направлення таких актів-рахунків, а саме списків згрупованих рекомендованих відправлень за ф. 103 та фіскальних чеків, які є неналежними доказами, зокрема через те, що частина з них не містять ні відбитку штемпеля Укрпошти, ні фіскального чеку, ні підпису співробітника Укрпошти. Докази направлення актів-рахунків за березень і квітень 2022 року взагалі відсутні;
(4) суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи в порушення вимог частини п'ятої статті 310 ГПК не виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.06.2023 у цій справі, зокрема щодо необхідності з'ясування правової природи заборгованості, яку просить стягнути позивач, у контексті приписів статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на частину першу цієї статті, яка встановлює черговість і порядок задоволення вимог кредиторів до банку, та частину другу цієї статті, яка передбачає позачергову оплату витрат банку, пов'язаних зі здійсненням процедури ліквідації, у межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом;
(5) в аспекті наведеної вказівки суд першої інстанції вважав, що предметом спору є витрати, пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури, без чіткого зазначення витрат, визначених частиною другою статті 52 згаданого Закону, перелік яких є вичерпним. У свою чергу апеляційний суд формально вказав, що це витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна, що належить банку, хоча дослівно такого пункту ця норма не містить;
(6) оскільки відповідач 1 з 17.11.2020 не є власником цінних паперів (майнових прав) та з 15.03.2021 не є власником облігацій (дебіторської заборгованості), тобто не є власником активів, відповідно, кошти, які просить стягнути позивач, не є витратами, що пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку, так як після реалізації зазначеного майна воно втратило статус активу банку, такі витрати можуть бути заявлені як кредиторські вимоги до банку;
(7) введення тимчасової адміністрації та розпочата процедура ліквідації банку унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
(8) заявлені до Фонду вимоги є передчасними, адже передбачають спочатку складення кошторису, а потім вже направлення його на затвердження виконавчій дирекції Фонду. Заявлені до Фонду вимоги, зокрема, в частині позачергового включення до кошторису та позачергового затвердження кошторису, є безпідставними та необґрунтованими, так як Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2, не передбачає жодної черговості в цій частині, а також з огляду на те, що кошти, які просить стягнути позивач, не є витратами, що пов'язані з процедурою ліквідації банку в розумінні статті 52 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
41. ПАТ АБ "Укргазбанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
42. Доводи позивача зводяться до того, що:
(1) відповідачі належними засобами доказування не підтвердили факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку відповідача 1 на користь переможців торгів, а тому заявлена позивачем до стягнення комісія з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна, що належить відповідачу 1, на які поширюються правила частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема з огляду на те, що договір про обслуговування рахунку в цінних паперах сторони уклали вже в процесі ліквідації відповідача 1, цей договір не розірваний, а рахунок у цінних паперах не закритий та продовжує обслуговуватись позивачем;
(2) аргументи скаржника стосовно того, що суди попередніх інстанцій не оцінили обставини справи та докази є безпідставними, так як суди відповідно до статті 86 ГПК оцінили докази у їх сукупності. Постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить відповідні висновки щодо оцінки доказів у межах підстав та предмету позову.
43. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТАКТ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.
44. Доводи третьої особи 1 зводяться до того, що:
(1) ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанції виконали вказівки Верховного Суду стосовно дослідження та перевірка застосування пункту 2 частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а обставини отримання відповідачем та направлення позивачем актів-рахунків були предметом дослідження при первісному розгляді справи та не були спростовані судом касаційної інстанції при направленні справи на новий розгляд;
(2) відзив на позов не містить заперечень стосовно документів (первинних документів) позивача; підставами незгоди з позовом були: - невідповідність розрахунку боргу за тарифами позивача; - відсутність доказів отримання відповідачем всіх актів-рахунків позивача; - продаж активів відповідачем; - застосування частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
(3) відповідач підтверджує, що акти-рахунки позивача є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також, що такі акти є непідписаними зі його сторони, при цьому не заперечує стосовно того, що направлення актів-рахунків тільки поштою, а не іншим шляхом, не є вимогою договору, а також щодо того, що він (відповідач) частково оплачував акти-рахунки, що, в свою чергу, свідчить про те, що він їх отримував;
(4) відповідач не надає доказів та пояснень стосовно здійснених ним оплат, зокрема в аспекті того, які саме акти були ним оплачені, а також розрахунку заборгованості, яку він визнає та за який період;
(5) вказуючи на передчасність вимог до Фонду з огляду на те, що кошторис витрат останнім не затверджений, скаржник не заперечує, що обов'язок щодо складення, виконання та затвердження кошторису витрат банку, пов'язаний з його ліквідацією, покладено саме на Фонд, а також не спростовує, що якщо кошторис витрат складається та подається щоквартально, то і його затвердження здійснюється також щокварталу;
(6) цінні папери не були відчужені відповідачем 1 третім особам, в тому числі третій особі 1 у цій справі, вони є власністю відповідача 1, що підтверджується виписками в цінних паперах і не спростовано останнім під час розгляду справи по суті;
(7) з перелічених відповідачем 1 у касаційній скарзі документів вбачається, що вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права власності на акції ПрАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" забороняється, зокрема забороняється здійснювати облікові операції щодо цінних паперів за виключенням операцій, пов'язаних із спадкуванням, правонаступництвом та викупом емітентом цінних паперів, що не стосується предмету договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між відповідачем 1 та третьою особою 1. У пул активів, що є предметом вказаного договору, входять лише майнові права, що випливають з цінних паперів, а не права на цінні папери;
(8) отримані третьою особою 1 за укладеним з відповідачем 1 договором майнові права не передбачали передання третій особі 1 зобов'язань за договором, за яким позивач заявляє позовні вимоги у цій справі.
Позиція Верховного Суду
45. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
46. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК (що, зокрема визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.
47. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
48. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
49. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
50. Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №910/10442/21, від 30.05.2023 у справі №918/707/22, від 24.07.2024 у справі №912/1863/23, від 08.08.2024 у справі №906/446/23, від 08.08.2024 у справі №906/497/23, від 10.12.2024 у справі №904/5475/23, від 04.02.2025 у справі №909/996/22.
51. У разі подання касаційної скарги на підставі вказаного пункту, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (постанови Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №918/707/22, від 12.09.2023 у справі №916/1828/22, 19.03.2024 у справі №910/6141/22, від 08.08.2024 у справі №906/446/23, від 08.08.2024 у справі №906/497/23, від 04.02.2025 у справі №909/996/22).
52. Тобто, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини статті 287 ГПК, окрім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені скаржником обґрунтування, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми мають бути застосовані у спірних правовідносинах).
53. Як зазначалось, обґрунтовуючи визначену підставу касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК), скаржник (відповідач 1) стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у вирішенні питання, чи є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, витрати на сплату утримання і збереження такого майна після вибуття такого майна (майнових прав) з власності (володіння) банку.
54. У контексті визначеної скаржником (відповідачем 1) підстави касаційного оскарження та поставленого питання Суд зазначає таке.
55. Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації врегульована нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
56. За змістом частини третьої статті 46 вказаного Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
57. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів визначені у статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
58. Частина друга вказаної статті визначає, що оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.
До таких витрат, зокрема, належать:
1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку;
2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку;
3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;
4) витрати на проведення аудиту;
5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень;
6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
7) витрати Фонду, пов'язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
59. Пункт 6.8 глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893 (далі - Положення), також передбачає, що оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку у межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
До цих витрат, зокрема, належать:
- витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії, призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та інформації про реалізацію майна банку;
- витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна банку;
- витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;
- витрати на проведення аудиту;
- витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом (уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку у разі делегування їй відповідних повноважень) для забезпечення здійснення покладених на нього (неї) повноважень;
- витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
- витрати щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- витрати на сплату судового збору;
- витрати Фонду, пов'язані із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації неплатоспроможного банку.
60. Аналіз зазначених норм свідчить, що оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.
61. До таких витрат належать витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку, з чого виходив суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 заборгованості за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах, зокрема в аспекті вказівок Верховного Суду щодо необхідності встановити правову природу такої заборгованості у контексті приписів статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
62. Водночас скаржник вважає, що заявлені позивачем у цій справі кошти, не є витратами, пов'язаними із здійсненням ліквідаційної процедури, а саме витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, які підпадають під правове регулювання частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", посилаючись на те, що банк вже не є власником цінних паперів (майнових прав) та облігацій (дебіторської заборгованості), тобто не є власником активів, адже після реалізації цінних паперів та облігацій (17.11.2020 було реалізовано майнові права, які випливають з цінних паперів, а 15.03.2021 - дебіторську заборгованість за облігаціями) такі втратили статус активу банку.
63. У контексті вказаних доводів скаржника суди попередніх інстанції дійсно встановили, що:
(1) 17.11.2020 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтакт" (покупець) уклали договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:
- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги, які виникли за цінними паперами, наведеними у додатку №1 до цього договору, та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього договору;
- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов'язані із здійсненням продавцем операцій з цінними паперами, укладенням відповідних договорів;
- право оскаржувати недійсність прав вимоги, в тому числі право оскаржувати в судовому порядку недійсність прав вимоги;
- права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації майна, вимоги, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в порушення боргу після укладення цього договору, права, які випливають з мирових угод, договорів арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникають в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність або зміну;
- право отримання грошових коштів/відшкодування за наслідками будь-яких операцій з цінними паперами, внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень;
- право отримання грошових коштів/ відшкодування за наслідками порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень;
- інші права, що пов'язані або випливають із прав вимоги.
(2) 15.03.2021 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал", що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест" (новий кредитор), уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за дебіторською заборгованістю, відповідно до якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, зазначених цим договором, права вимоги банку за дебіторською заборгованістю до юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до договору.
64. Проте сам лише факт укладення таких договорів за результатами проведення аукціону з продажу цінних паперів у бездокументарній формі без наступного належного оформлення таких правочинів з урахуванням специфіки переходу прав власності на це майно не може свідчити про перехід до третіх осіб права власності на цінні папери, для обслуговування рахунку в яких відповідач 1 уклав договір з позивачем.
65. Порядок переходу права власності на цінні папери бездокументарної форми передбачений абзацом п'ятдесятим пункту 1 глави 2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735.
66. За вказаною нормою право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах, що обслуговується депозитарною установою. Не допускається зарахування прав на цінні папери на рахунок у цінних паперах депонента - нового власника без проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника в депозитарній установі.
67. Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні розпорядження стосовно проведення операцій з цінними паперами щодо їх списання або переказу на інші рахунки, зокрема на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтакт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал", яке діє від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест", що скаржник за текстом касаційної скарги жодним чином не спростовує, зокрема з посиланням на докази, які б свідчили не лише про факт укладення вищенаведених договорів (купівлі-продажу майнових прав та відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за дебіторською заборгованістю), а й про перехід права власності на цінні папери до третіх осіб, відповідно, про факт їх вибуття з власності відповідача 1.
68. Суд зважає, що доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до того, що самого лише факту реалізації ним майнових прав та дебіторської заборгованості за вищенаведеними договорами (без надання доказів про перехід права власності на цінні папери за цими договорами до третіх осіб (вибуття їх з власності відповідача 1) достатньо аби стверджувати, що він вже не є власником цінних паперів (майнових прав) та облігацій (дебіторської заборгованості), в той час як в силу частини першої статті 8 Закону України "Про депозитарну систему" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
69. Відповідно до частини другої статті 8 зазначеного Закону виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.
70. Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 29.08.2024, тобто більше ніж через 3 роки після укладення вищезгаданих договорів, за якими, як стверджує скаржник, він реалізував майнові права, які випливають з цінних паперів, та дебіторську заборгованість за облігаціями, внаслідок чого вони вибули з його власності, на рахунку відповідача 1 обліковуються цінні папери:
- акція проста бездокументарна імена, емітент - ПАТ "СЗТВ", у кількості 45723516 шт. загальною номінальною вартістю 11 430 879,00 грн;
- акція проста бездокументарна імена, емітент - ПрАТ "ТКШЗ", у кількості 105645595 шт. загальною номінальною вартістю 28 524 310,65 грн;
- облігація іноземного емітента бездокументарна імена, емітент - Finance U. Credit Ukraine B.V., у кількості 37953 шт. загальною номінальною вартістю 36 055 350,00 USD.
71. Вказані обставини скаржник також жодним чином не спростовує, зокрема в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК), що виключає можливість формування висновків щодо застосування частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у вирішенні поставленого скаржником питання, чи є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, витрати на сплату утримання і збереження такого майна після вибуття такого майна (майнових прав) з власності (володіння) банку, так як скаржник не доводить факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку банка на користь переможців торгів, тобто факт вибуття з його власності цінних паперів, для обслуговування рахунку в яких він уклав договір з позивачем.
72. У контексті наведеного Суд вважає безпідставними доводи скаржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 06.03.2025 у справі №910/10403/23 стосовно того, що за наслідком відчуження на аукціонах з продажу активів банку майнові права та дебіторська заборгованість втратили статус активу банку, так як зацитовані скаржником пункти цієї постанови не є правовими висновкам в розумінні норм чинного ГПК, як і наведене в постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у цій справі №910/10948/23, посилання на яку містить постанова від 06.03.2025 у справі №910/10403/23.
73. Зазначення у вказаних постановах про перехід права власності на цінні папери та втрату ними статусу активу банку внаслідок їх відчуження на аукціонах з продажу активів банку Суд навів у контексті своїх висновків стосовно передчасності висновків судів попередніх інстанцій про те, що заявлені позивачем кошти є витратами, пов'язаними із здійсненням Фондом ліквідаційної процедури, безвідносно до правових норм (без виснування щодо застосування певних норм права), на підставі яких зазначив про відповідне, а також до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
74. В аспекті наведеного Суд враховує, що ні у справі №910/10403/23, ні у цій справі №910/10948/23 суди попередніх інстанцій не встановлювали обставин щодо переходу права власності на цінні папери, зокрема з урахуванням положень абзацу п'ятдесятого пункту 1 глави 2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, який визначає, що право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах, що обслуговується депозитарною установою, а також стосовно втрати цими цінними паперами статусу активів банку.
75. З огляду на наведене та враховуючи, що відповідач 1 (скаржник) належними засобами доказування не підтверджує факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку банка на користь переможців торгів, тобто факт вибуття з його власності цінних паперів, для обслуговування рахунку в яких він уклав договір з позивачем, Суд вважає цілком законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що заявлені позивачем витрати у вигляді комісії з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах на підставі договору, укладеного після запровадження процедури ліквідації банку, є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна банку, на які поширюються норми частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема щодо здійснення їх оплати (позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку у межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду).
76. Посилання скаржника на те, що у контексті наданої Верховним Судом вказівки щодо визначення правової природи заявленої позивачем у цій справі заборгованості (1) суд першої інстанції вважав, що предметом спору є витрати, пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури, без чіткого зазначення витрат, визначених частиною другою статті 52 згаданого Закону, перелік яких є вичерпним, а (2) апеляційний суд формально вказав, що це витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна, що належить банку, хоча дослівно такого пункту ця норма не містить, Суд відхиляє, так як ні узагальнене формулювання суду першої інстанції (без чіткого зазначення витрат), ні формулювання апеляційного суду, яке без зазначення слова "активів" дослівно не відповідає частині другій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте є дослівним формулюванням, наведеним у пункті 6.8 глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, не змінює правову природу заявлених позивачем вимог, зокрема з огляду на те, що скаржник не довів, що цінні папери вибули з його власності, відповідно, що в нього відсутній обов'язок здійснювати оплату наданих позивачем послуг за укладеним вже під час процедури ліквідації банку договором про обслуговування рахунку в цінних паперах, правовідносини за яким, як встановили суди, є діючими та неприпиненими.
77. Доводи скаржника в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.02.2018 у справі №308/3282/15-ц (за позовом фізичної особи до Закарпатського відділення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), ПАТ "Дельта Банк" про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу, відшкодування майнової та моральної шкоди), від 14.02.2018 у справах №761/20903/15-ц (за позовом фізичної особи до АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення коштів за договором депозиту), №553/2630/15-ц (за позовом фізичної особи до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення грошових коштів у рахунок повернення банківського вкладу, відшкодування упущеної вигоди, майнової та моральної шкоди), та Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2018 у справі №910/23398/16 (за позовом фізичної особи-підприємця до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення суми банківського вкладу), щодо застосування статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Суд відхиляє, так як у вказаних справах, на відміну від цієї справи №910/10948/23, вирішувалися спори, пов'язані з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед вкладниками/кредиторами, та не розглядалося питання про стягнення витрат у вигляді комісії з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах на підставі договору, укладеного після запровадження процедури ліквідації банку, які є витратами, на які поширюються норми частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
78. При цьому Суд враховує, що доводи скаржника в частині правових висновків у наведених постановах Верховного Суду фактично зводяться до відсутності підстав для задоволення вимог кредиторів у випадку, коли на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, позаяк це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
79. Проте, виснуючи про відповідне, у наведених скаржником постановах Верховний Суд виходив з інших фактичних обставин справи, відмінність яких від обставин цієї справи насамперед полягає в тому, що у цій справі позивач заявив про стягнення коштів зі сплати вартості наданих послуг за договором, що виникли після запровадження процедури ліквідації банку на забезпечення ліквідаційної процедури, та підпадають під категорію позачергових витрат, оскільки пов'язані з утриманням і збереженням майна банку, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для врахування правових висновків, викладених у наведених скаржником постановах у цій частині.
80. Посилання скаржника на незастосування судами попередніх інстанцій норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про організацію бухгалтерського обліку, а також неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 23.03.2023 у справі №910/3105/21, щодо застосування статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", та від 04.05.2023 у справі №925/636/22, щодо застосування норм Положення про організацію бухгалтерського обліку, Суд також відхиляє з огляду на таке.
81. Як вбачається з тексту касаційної скарги, в аспекті правових висновків у наведених справах скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій:
(1) залишили поза увагою доводи скаржника стосовно ненадання позивачем належних та допустимих доказів (первинних документів), які підтверджують факт наявності боргу відповідно до вказаних нормативно-правових актів, а також щодо неможливості встановити з наданих позивачем розрахунків, яким чином нарахована заборгованість та чи є вона правильно нарахованою;
(2) проігнорували заперечення скаржника стосовно: - актів-рахунків, які не підписані відповідачем 1 та не направлені належним чином останньому позивачем (відсутні докази направлення цінним листом з описом вкладення), та в яких встановлений тариф у розмірі 500 грн, замість погодженого сторонами в розмірі 300 грн; - наданих позивачем доказів направлення таких актів-рахунків, а саме списків згрупованих рекомендованих відправлень за ф. 103 та фіскальних чеків, які є неналежними доказами, зокрема через те, що частина з них не містять ні відбитку штемпеля Укрпошти, ні фіскального чеку, ні підпису співробітника Укрпошти. Докази направлення актів-рахунків за березень і квітень 2022 року взагалі відсутні.
82. Проте, стверджуючи про відповідне, а саме про ненадання позивачем належних та допустимих доказів (первинних документів), які підтверджують факт наявності боргу, а також врахування судами неналежних доказів на підтвердження направлення скаржнику актів-рахунків, скаржник не визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, що надавало б Суду можливість належним чином відреагувати на відповідні доводи.
83. Водночас Суд вважає за необхідне зазначити, що вказуючи про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості, з огляду на те, що надані позивачем докази (акти-рахунки, які не підписані зі сторони відповідача 1, та докази їх направлення) скаржник вважає неналежними, останній не заперечує та не спростовує належними засобами доказування факт надання позивачем послуг за укладеним з позивачем договором.
84. Зазначаючи про неможливість встановити з наданих позивачем розрахунків, яким чином нарахована заборгованість та чи є вона правильно нарахованою, скаржник не наводить власного розрахунку такої заборгованості із зазначенням суми та періоду її нарахування, які він вважає правильними, зокрема з урахуванням його заперечень стосовно того, що в наданих позивачем актах-рахунках встановлений тариф у розмірі 500 грн, замість погодженого сторонами в розмірі 300 грн, а також не спростовує в такий спосіб висновки суду першої інстанції, який, задовольняючи вимоги в частині стягнення заборгованості за спірним договором, здійснив перевірку розрахунки позивача та встановив їх правильність та відповідність вимогам договору, зокрема додаткового договору від 27.06.201 №18, яким передбачено зменшення тарифу для АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за депозитарний облік ЦП/прав на ЦП до 300 грн, про що безпосередньо зазначено в оскаржуваному рішення суду першої інстанції.
85. Крім цього у контексті доводів скаржника щодо неврахування його заперечень стосовно наданих позивачем доказів направлення відповідачу 1 актів-рахунків Суд враховує, що апеляційний суд дослідив та оцінив відповідні докази, зокрема в межах заперечень скаржника.
86. Як вбачається з тексту постанови апеляційного суду, останній в межах з'ясування обставин щодо підписання вказаних актів-рахунків та їх направлення позивачем відповідачу 1 встановив, що:
(1) на підтвердження взятих на себе зобов'язань за договором позивач надав акти-рахунки за період з 01.05.2020 по 30.04.2023, які не підписані зі сторони відповідача 1;
(2) на виконання умов договору позивачем направлялись відповідачу 1 акти-рахунки за період з 01.05.2020 по 30.04.2023, що підтверджується наявними у матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень за ф. 103 та фіскальними чеками.
87. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач 1 не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності мотивованої відмови від підписання актів-рахунків, а заперечуючи факт направлення актів-рахунків на адресу відповідача 1, останній стверджував лише, що позивач надав тільки копії списків згрупованих поштових відправлень та копії чеків, з яких неможливо встановити, що саме було відправлено лист чи акт-рахунок, оскільки опис вкладення у цінні листи відсутній, деякі відправлення надісланні з порушенням строку встановленого п. 4.7 договору.
88. У контексті цих доводів суд апеляційної інстанції відзначив, що (1) пункт 6.8 договору передбачає надсилання акту-рахунку на адресу депонента засобами поштового зв'язку або в інший спосіб за домовленістю сторін; (2) ані договір, ані Закон України "Про депозитарну систему України" не містить обов'язкової умови щодо надсилання Депозитарною установою акта-рахунку на адресу депонента засобами поштового зв'язку з описом вкладення; (3) позивач надав докази направлення актів-рахунків депозитарних послуг засобами поштового зв'язку на адресу АТ "Банк "Фінанси та Кредит", копії реєстрів про відправку; (4) надсилання/не надсилання депозитарною установою актів-рахунків прийому-здачі депозитарних послуг на адресу депонента не звільняє останнього від обов'язку по оплаті послуг Депозитарної установи, передбаченого пунктом 5.1.4 договору.
89. З урахуванням наведеного, зокрема з огляду на відсутність мотивованої відмови від підписання актів-рахунків, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що послуги за укладеним з позивачем договором вважаються наданими в повному обсязі та прийнятими відповідачем 1 без зауважень, а відтак згідно з умовами пунктів 4.1, 4.7 договору підлягають оплаті відповідачем 1 у повному обсязі та в обумовлені договором строки, що скаржник за текстом касаційної скарги належним чином не спростовує, зокрема у межах визначених ним підстав касаційного оскарження (пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК).
90. Інші доводи скаржника (відповідача 1), викладені на спростування висновків судів, зокрема щодо передчасності позовних вимог, заявлених до Фонду, не охоплюються визначеними скаржником підставами оскарження (пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК) та не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
91. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
92. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
93. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд не вбачає.
Розподіл судових витрат
94. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/10948/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець