вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 911/2060/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Хрипуна О.О.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.06.2025 (повний текст складено і підписано 07.07.2025)
про передачу справи на розгляд до іншого суду за підсудністю
у справі № 911/2060/25 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП»
про визнання додаткової угоди укладеною
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» про визнання Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 укладеною.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2025 у справі № 911/2060/25 передано матеріали справи № 911/2060/25 за позовом Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» про визнання Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 укладеною за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:
- згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою;
- за правилами чинного ГПК України, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18);
- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18);
- спірна Додаткова угода стосується Договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025, а з додатку №1 до вказаного договору вбачається, що електрична енергія постачається на об'єкти нерухомого майна, які розташовані у Дніпропетровській області;
- вказане свідчить про те, що даний спір стосується нерухомого майна, яке розташоване у Дніпропетровській області, а відтак даний спір стосується нерухомого майна, яке розташоване у Дніпропетровській області, тому дану справу необхідно передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 07.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 27.06.2025 у справі № 911/2060/25 про передачу справи на розгляд до іншого суду за підсудністю скасувати та повернути справу на розгляд до Господарського суду Київської області.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, тобто винесеною із неправильним застосуванням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні господарським судом обставин, які мають значення для справи, що призвели до помилкових висновків суду першої інстанції, та такою, що порушує права та законні інтереси апелянта, а отже повинна бути скасована судом апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального законодавства, а саме - положенням частин 1 та 2 статті 27, статті 30 ГПК України, які регулюють питання виключної територіальної підсудності. Зазначена норма передбачає розгляд справ, що пов'язані з нерухомим майном, за місцезнаходженням такого майна. Однак у даному випадку предметом спору є не право чи обов'язок щодо нерухомого майна, а встановлення ціни за одиницю товару (електричної енергії) за договором про постачання електричної енергії, що виключає застосування положень про виключну підсудність;
- наведена місцевим судом правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі 911/2390/18 не є релевантною до даної справи, оскільки спір у вказаній справі виник з приводу стягнення заборгованості за користування нерухомим майном за договором оренди, тому суд касаційної інстанції констатував, що такий спір є спором «з приводу» нерухомого майна, та застосував норми виключної підсудності відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України;
- спір у справі № 911/2060/25 не стосується правовідносин оренди, та правовідносин будь-якого іншою користування нерухомим майном, спір не стосується стягнення заборгованості за користування нерухомим майном, а спір стосується щодо ціни (тарифу) на електричну енергію за 1 КВт*год;
- визнання укладеною Додаткової угодою до Договору про постачання електричної енергії №56 від 21.03.2025 щодо зміни ціни договору та зміни ціни (тарифу) на електричну енергію за 1 КВт*год не свідчить про наявний спір між сторонами з приводу нерухомого майна - об'єктів на які постачається електрична енергія за вказаним Договором №56 про постачання електричної енергії споживачу від 21.03.2025, які знаходиться у Дніпропетровській області;
- спір виник з приводу Договору про постачання електричної енергії, а отже існують зобов'язання з постачання електричної енергії та оплати за поставлену електричну енергію, що не стосується прав та інтересів об'єкту, як нерухомого майна.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 справа № 911/2060/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
За приписами ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до правил п. 8 ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду за підсудністю розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.06.2025 у справі № 911/2060/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); витребувано у Господарського суду Київської області / Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 911/2060/25.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали 17.07.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2060/25.
Відповідач, у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
У період з 21.07.2025 по 23.07.2025 суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відрядженні, а 17.07.2025 та у періоди з 24.07.2025 по 25.07.2025, з 28.07.2025 по 24.05.2027, з 28.07.2025 по 01.08.2025, з 04.08.2025 по 15.08.2025 та з 18.08.20222 по 22.08.2022, перебувала у відпустці.
Окрім цього, у період з 04.08.2025 по 22.08.2025 головуючий суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.
У червні 2025 року Відділ освіти виконкому Покровської районної в місті ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» у якій просив визнати укладеною Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 в редакції, яка викладена у позовній заяві (далі - Додаткова угода).
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач ухиляється від внесення до Договору про постачання електричної енергії №56 від 21.03.2025 (далі - Договір) змін, які є обов'язковими згідно з п.8 додатку №8 до Договору (порядок і спосіб перегляду розміру нерегульованої ціни електричної енергії у разі зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю, у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару).
Господарський суд Київської області, дійшовши висновку, що даний спір стосується нерухомого майна, яке розташоване у Дніпропетровській області, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК, України ухвалою від 27.06.2025 передав матеріали справи № 911/2060/25 за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Детальні позиції сторін викладені вище.
Аналізуючи застосовані судом першої інстанції норми права, які регулюють спірні правовідносини, дослідивши доводи та мотиви скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі, зокрема, є наявність або відсутність процесуальних підстав для передачі матеріалів справи № 911/2060/25 за територіальною підсудністю до іншого господарського суду.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).
Параграфом 3 глави 2 ГПК України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності, відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.
Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма статті 27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб'єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.
Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ГПК України встановлює інший вид підсудності.
Відповідно до ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
Частиною 1 ст. 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача з позовною заявою до суду у даній справі (23.06.2025), місцем реєстрації відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» було: вул. Лесі Українки, будинок 26, кв.117, с. Софіївська Борщагівка, Київська область, 08131, що підтверджується матеріалами справи ы не заперечується сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Суди цивільної юрисдикції під спорами, що виникають з нерухомого майна, розуміють спори про право власності на нього; право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділення частки з цього майна (статті 364, 367 ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділення частки з нього (статті 370, 372 ЦК України); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування); право, яке виникло з договору найму житлового приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно-предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник із приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прий няття спадщини.
Таку позицію викладено, зокрема в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16 ц, де було зроблено висновок, що спір про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури виникає з приводу нерухомого майна, а також у постанові від 11.07.2019 у справі № 462/7217/18, у якій предметом спору було відступлення права вимоги за іпотечним договором, який суд відніс до спорів, що виникають з нерухомого майна.
Указані позиції Касаційного цивільного суду переглянула та підтримала Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 910/10647/18 (постанова від 07.07.2020), у якій було зроблено, зокрема, такі висновки:
- нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки має специфічні риси - сталий зв'язок із землею, особливу цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни призначення;
- майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна як об'єкта цивільних прав;
- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, пов'язаних із нерухомим майном;
- оскільки спір у цій справі (щодо визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав) виник із приводу об'єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно, відповідно до вимог частини 3 статті 30 ГПК України, мав би розглядати суд за місцем розташування майна.
Тобто цивільні суди розширено тлумачать відповідну норму, вважаючи спором, що виникає з приводу нерухомого майна, будь-який спір, у якому фігурує нерухомість (навіть опосередковано).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021), проаналізувавши положення статей 27, 29, 30 ГПК України, статті 181 ЦК України, зазначила, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
При цьому, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, у справі № 911/2390/18 та постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18.
Як було зазначено, згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.03.2024 у справі № 523/14831/21.
Колегія суддів звертає увагу, що, як вбачається з матеріалів позовної заяви спір у справі № 911/2060/25 не стосується правовідносин оренди, та правовідносин будь-якого іншою користування нерухомим майном, спір не стосується стягнення заборгованості за користування нерухомим майном, а спір стосується ціни (тарифу) за одиницю товару (електричної енергії) за договором про постачання електричної енергії.
Колегія суддів констатує, що визнання укладеною Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії №56 від 21.03.2025 щодо зміни ціни договору та зміни ціни (тарифу) на електричну енергію за 1 КВт*год не свідчить про наявний спір між сторонами з приводу нерухомого майна - об'єктів на які постачається електрична енергія за вказаним Договором №56 про постачання електричної енергії споживачу від 21.03.2025, які знаходиться у Дніпропетровській області, отже предметом спору у даній справі не є право чи обов'язок сторони, який стосується нерухомого майна.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з наведеними мотивами в оскаржуваній ухвалі щодо застосування виключної підсудності згідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України, оскільки даний спір не виник з приводу нерухомого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, на яку послався Господарський суд Київської області, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність, стосується тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що наведена судом першої інстанції правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/2390/18 не є релевантною до даної справи, оскільки спір у вказаній справі виник з приводу стягнення заборгованості за користування нерухомим майном за договором оренди, тому суд касаційної інстанції констатував, що такий спір є спором «з приводу» нерухомого майна, та застосував норми виключної підсудності відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Однак, спір у даній справі виник з Договору про надання послуг з постачання електричної енергії, відповідно до п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
На переконання колегії суддів, спір у даній справі виник з договірних відносин, які не пов'язані з нерухомим майном, тобто з відносин, до яких не можна застосувати словосполучення «з приводу нерухомого майна». Натомість, спір виник з приводу договору про надання послуг, а отже існують зобов'язання з постачання електричної енергії та оплати за спожиту електричну енергію, що не стосується прав та інтересів об'єкту, як нерухомого майна.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність підстав для передачі матеріали справи № 911/2060/25 за позовом Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» про визнання Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 укладеною за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області не можна визнати законними і обґрунтованими.
Отже, ухвала Господарського суду Київської області від 27.06.2025 у справі № 911/2060/25 постановлена з порушенням норм процесуального права.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду Київської області від 27.06.2025 у справі № 911/2060/25 підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до Господарського суду Київської області.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» підлягає задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.06.2025 у справі № 911/2060/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.06.2025 у справі № 911/2060/25 скасувати.
3. Справу № 911/2060/25 направити до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 26.08.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
О.О. Хрипун