вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 927/212/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2025
у справі № 927/212/25 (суддя А.В. Романенко)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про стягнення 32 928,88 грн, -
05.03.2025 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - позивач, ДП ЗЕД "Укрінтеренерго") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) про стягнення 32928,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору від 24.02.2022 № 87 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) в частині своєчасної оплати за поставлену електроенергію в січні 2022 року, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з останнього 17229,68 грн основного боргу, 7689,63 грн 15% річних за період з 22.02.2022 по 12.02.2025 та 8009,57 грн інфляційних нарахувань за період з березня 2022 року по січень 2025 року, нарахованих у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та п. 7.4. комерційної пропозиції № 5, акцептованої відповідачем.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2025 у справі №927/212/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 17 229,68 грн заборгованості, 7 689,63 грн 15% річних, 8 009,57 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію є підтвердженою належними доказами, а тому підлягає стягненню.
Враховуючи прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 15% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та арифметично правильними.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Місцевим господарським суд при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що відповідач є бюджетною установою, а тому не може використовувати кошти не за цільовим призначенням.
Скаржник посилається на те, що неодноразово звертався до позивача з листами, у яких висловлював пропозиції щодо проведення переговорів для закупівлі додаткового обсягу товару, оскільки це єдиний передбачений законодавством спосіб сплатити кошти за поставлену електроенергію без судового врегулювання.
Крім того, апелянт просить суд зменшити нарахування відсотків річних з 15% до 3%, у зв'язку з тим, що відповідач є органом державної влади, який діє в інтересах держави.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2025 у справі № 927/212/25. Розгляд вказаної апеляційної скарги ухвалено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження. Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12 червня 2025 року. Витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/212/25.
06.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/212/25.
10.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2025 - залишити без змін.
Позивач зазначає, що договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем є публічним договором приєднання та вважається укладеним у випадках, визначених законодавством та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, у разі настання яких, споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідач як сторона договору несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх договірних обов'язків, не зважаючи на те, що є бюджетною установою, оскільки положення Бюджетного кодексу України не звільняють таку установу від цивільно-правової відповідальності при порушенні господарських договорів.
Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, відповідно до постанови від 06.11.2018 № 1344 Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).
За правилами статей 1, 64 Закону № 2019-VIII постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, установлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Визначення постачальника "останньої надії" здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" призначається на строк до трьох років.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р визначено ДП ЗЕД "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" з 01.01.2019 по 31.12.2024 (спірний період - січень 2022 року).
Оператор системи розподілу, АТ «Чернігівобленерго», листом від 15.12.2021 № 22/8384/01-14 повідомив, що з 15.12.2021 ГУ ПФУ в Чернігівській області переведено до ДП ЗЕД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії».
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За частинами 1 та 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статей 173 - 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
За правилами статті 4 Закону № 2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), якими врегульовані взаємовідносини, що виникають під час купівлі - продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, в тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Додатком 7 Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір) є публічним договором приєднання споживача (далі - споживач) до цього договору, що регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - постачальник) споживачу, в разі якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання в передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках.
Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, та є однаковими для всіх споживачів України.
Розділом 3.4. Правил визначено, що постачальник "останньої надії" повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної в цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.
Постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника (1); завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника (2); невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку РДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам (3); необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником (4); в інших випадках, передбачених цими Правилами (5).
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.
Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Договір, який вважається укладеним відповідно до законодавства, може бути оформлений у вигляді паперового або електронного документа.
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний забезпечити на своєму офіційному веб-сайті можливість оформлення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації шляхом приєднання споживача до договору, для чого споживач подає постачальнику "останньої надії" відповідну заяву, яка підписується з використанням електронної ідентифікації. Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, вважається таким, що укладений в письмовій формі.
Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 24.02.2022 між позивачем, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», та відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, укладено письмовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» № 87 (далі - Договір), на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційних пропозицій.
Сторони уклали цей договір, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до договору на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору (п. 1.1. Договору).
Типова форма Договорів розроблена у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 та є однаковими для всіх споживачів України (п. 1.2. Договорів).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість купленої (спожитої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку № 1 до нього (комерційна пропозиція).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Пунктом 3.4. Договору визначено, що електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.
Відповідно до п. 3.6. Договору початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником (з 15.12.2021), за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.
У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем (п.3.7. Договору).
Відповідно до п.п. 5.1. - 5.3. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифи) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується відповідно до методики (порядку), затвердженого Регулятором.
За умовами пункту 5.5. Договору ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу, та є обов'язковою для сторін з дати введення її в дію.
Згідно з п. 5.10 Договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.11. Договору).
Цей договір приєднання набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п.13.1. Договору).
Виходячи з комерційної пропозиції № 5 до договору (додаток № 1), до умов якої приєднався відповідач, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі неотримання рахунку споживач зобов'язаний здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, не пізніше ніж за один банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії в розрахунковому періоді та діючої ціни (п. 4.1 комерційної пропозиції №5).
Відповідно до п. 4.2 комерційної пропозиції №5, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі - продажу, та сумарною оплатою споживачем на розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі.
Згідно з п. 4.3 комерційної пропозиції №5, рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення з особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану оператором системи розподілу (передачі) (далі - ОС) або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2. цієї комерційної пропозиції.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацію вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Відповідно до п. 4.4 комерційної пропозиції №5, акт купівлі - продажу електричної енергії (далі - акт купівлі - продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем.
Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається оператором системи розподілу, який виконує функції адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електроенергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період (затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118).
Оригінал акту купівлі - продажу в двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.
Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі - продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.
У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі - продажу в установлені строки або його непідписання з боку споживача в установлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
Умовами комерційної пропозиції сторони передбачили обмін повідомленнями та документами, зокрема актами і рахунками, через електронну пошту.
24.02.2022 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 1/87 до договору, умовами якої визначений обсяг споживання електроенергії, в період з 01.01.2022 по 13.01.2022, за АТ «Чернігівобленерго» як оператора систему розподілу/передачі, в січні 2022 року - 9500 кВт. Очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного в п. 2.4. договору, становить 52 954,37 грн (з ПДВ).
Пунктом 5.18. додаткової угоди № 1/87 до договору, сторони визначили, що споживач несе відповідальність за перевищення суми договору та очікуваних обсягів постачання електричної енергії. В разі перевищення вартості договору, визначеної в п. 5.17. договору або фактичного обсягу споживання електричної енергії понад обсяг, визначений в п. 2.4. договору, в періоді, зазначеному в п. 4 цієї додаткової угоди, споживач зобов'язаний здійснити закупівлю додаткових обсягів з постачання електричної енергії, як товарної продукції, в постачальника «останньої надії».
Як правильно встановлено судом першої інстанції, в січні 2022 року позивачем як постачальником «останньої надії» поставлено відповідачу електричну енергії в обсязі 12591 кВт, що підтверджено звітом оператора системи розподілу - АТ «Чернівобленерго».
Відтак, відповідач, у спірному періоді, перевищив прогнозований обсяг споживання на 3091 кВт вартістю 17229,68 грн (що є предметом розгляду даної справи).
На підтвердження виконання зобов'язань, позивач додав до матеріалів справи акт купівлі-продажу електроенергії з рахунками-фактурами на загальну суму 70 184,05 грн за січень 2022 року. Акт підписаний представником позивача і скріплений печаткою, проте підпису відповідача не містять. Надсилання цих документів здійснювалось на електронну пошту відповідача (за офіційною адресою: main@cn.pfu.gov.ua), що підтверджується скріншотами з електронної пошти позивача.
Відповідач отримав зазначений лист - 14.02.2022, що підтверджено ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 04.08.2023 № 2500-0803-8/50694 та останнім не заперечувалося.
У зазначеному листі відповідач пропонував постачальнику «останньої надії» провести нову переговорну процедуру на різницю обсягів споживання - 3091 кВт на суму 17229,68 грн (з ПДВ) з метою подальшої оплати фактично спожитого ним обсягу електроенергії в спірному періоді.
18.07.2023 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості у розмірі 17 229,68 грн та штрафних санкцій, однак оплати здійснено не було.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем за фактично спожитий обсяг електричної енергії в спірному періоді, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 17 229,68 грн.
Порушення умов Договору відповідачем стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення 17 229,68 грн основного боргу за поставлену електроенергію, 8009,57 грн інфляційних втрат та 7 689,63 грн 15% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
До того ж, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
Судом встановлено, що згідно умов Договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (п. 5.10. Договорів).
Отже, враховуючи наведені приписи цивільного законодавства, умови договору та дату отримання відповідачем рахунку на оплату (14.02.2022), датою початку періоду прострочення оплати послуг за поставлену електроенергію є 22.02.2022.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором у сумі 17 229,68 грн сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 17 229,68 грн, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Посилання апелянта на непроведення процедури закупівлі на обсяг електричної енергії, що перевищив прогнозоване в січні 2022 року споживання ГУ ПФУ в Чернігівській області, як підстави для звільнення відповідача від обов'язку оплатити зазначений обсяг електроенергії, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором, який укладається шляхом приєднання споживача до його умов у випадках, установлених частиною 1 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» на строк, що не може перевищувати 90 днів з подальшим припиненням електропостачання, а тому не передбачає повторне укладання зазначеного договору на той же період.
Також, колегією суддів відхиляються посилання апелянта на те, що він є державним органом, а тому не може погасити заборгованість без відповідних бюджетних асигнувань, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Подібний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19.
Щодо вимог про стягнення 15% річних у розмірі 7 689,63 та інфляційні втрати 8 009,57 грн за невиконання Договору, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Так, з досліджених судом умов Договору та комерційної пропозиції № 5 до Договору вбачається, що у разі прострочення виконання грошових зобов'язань покупець зобов'язується замість 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплатити постачальнику 15% річних від простроченої суми за весь час її прострочення, зокрема умовами пунктів 6.1. та 7.4. комерційної пропозиції № 5 до Договору.
Як встановлено судом раніше, 22.02.2022 є початком прострочення зобов'язань з оплати поставленої позивачем електричної енергії.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат та процентів річних, період їх нарахування та встановлено, що період і сума втрат від інфляції та сума 15% річних розраховані правильно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15% річних у сумі 7 689,63 та інфляційних втрат у сумі 8 009,57 грн, тобто у розмірах заявлених позивачем.
Щодо доводів скаржника про необхідність зменшення нарахованих відсотків річних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що 15% річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями у розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України.
Так, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у cправі № 914/2994/22).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання».
Водночас, Верховний Суд (зокрема в постанові від 10 квітня 2025 року у справі № 910/2991/24, від 01 квітня 2025 року у справі №910/19066/23) неодноразово зазначав, що зменшення розміру процентів річних у справі №902/417/18 відбулося саме з урахуванням конкретних обставин (пункт 7.43 постанови від 03.12.2024 у справі №910/9206/23, пункт 7.48 постанови від 24.09.2024 у справі №910/8272/23, пункти 58-59 постанови від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, постанова від 03.08.2023 у справі №922/567/22).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом у даній справі належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру річних, судом таке не було встановлено виключного випадку для зменшення розміру нарахованих річних.
Враховуючи, що позивач є державним підприємством, яке включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, колегія суддів, з метою дотримання балансу інтересів при вирішенні питання щодо зменшення розміру відсотків річних, не приймає доводи скаржника про те, що він є державним органом та діє в інтересах держави.
Враховуючи зазначене, а також передбаченого умовами п. 7.4. комерційної пропозиції №5 розміру річних в розмірі 15 %, - суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих річних.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідно відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2025 у справі № 927/212/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2025 у справі № 927/212/25 залишити без змін.
3.Матеріали справи №927/212/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська