вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 910/3495/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 26.08.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 (повний текст складено 25.06.2025)
у справі № 910/3495/25 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС»
про стягнення 804 304,01 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за користування земельними ділянками згідно договорів оренди земельної ділянки №№ 983, 381, 383 у загальному розмірі 804 304,01 грн., у тому числі пені в сумі 1 260,02 грн.
Позивач зазначив про те, що:
- згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві від 14.03.2025 № 8559/5/26-15-13- 03-07 у відповідача станом на 13.03.2025 обчислюється заборгованість з орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:75:201:0052, 8000000000:75:201:0054 8000000000:75:201:0055 в сумі 804 304,01 грн., у тому числі пеня 1 260,02 грн. Сума заборгованості щодо податкового боргу по орендній платі за землю обчислена контролюючим органом станом на 13.03.2025 та нараховано заборгованість за період з 02.12.2024 по 05.02.2025;
- згідно вказаного вище листа структура боргу у період з 07.11.2024 по 13.03.2025 змінювалась у зв'язку з подачею уточнюючого розрахунку по орендній платі з юридичних осіб від 02.12.2024 № 9364369441, яким зменшено податкові зобов'язання на суму 628 203,94 грн. та самостійною сплатою в сумі 824 814,69 грн.;
- згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві від 03.02.2025 № 3714/5/26-15-13- 01-03 ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» (особа, яка з листопада 2024 року набула право власності на нерухоме майно, яке розташовано на спірних земельних ділянках) задекларовано податкові декларації та здійснено сплату по орендній платі з листопада 2024 року, тобто з моменту оформлення права користування земельними ділянками у зв'язку із набуттям на праві приватної власності майнового комплексу.
Відповідач в суді першої інстанції правом на подання відзиву на позов не скористався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/3495/25 позовні вимоги задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість в розмірі 803 043,99 грн., пеню в розмірі 1 260,02 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 268,18 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що невиконання грошового зобов'язання відповідачем за спірними договорами підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, як і не спростував правильність розрахунку, здійсненого контролюючим органом.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/3495/25 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте в результаті неповного врахування обставин, які мають значення для справи та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до висновків, які є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції при вирішення спору сторін по суті не було враховано, що:
- 08.11.2024 між відповідачем та ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого останній набув прав власності на цілісний майновий комплекс, який знаходиться на спірних земельних ділянках, а відтак 08.11.2024 спірні договори були припинені на підставі пункту 11.3 Розділу 3 договорів оренди, у зв'язку з набуттям ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельних ділянках, які орендувалися за такими договорами оренди;
- як вбачається з розрахунку Головного управління ДПС у м. Києві від 14.03.2025 № 8559/5/26-15-13- 03-07 орендна плата нарахована відповідачу за листопад, грудень 2024 року та січень і лютий 2025 року, тобто за період, у який відповідач не був власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках;
- за змістом положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог ч. 16 ст. 120 ЗК України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються;
- отже, право оренди відповідача спірних земельних ділянок було припинено 08.11.2024, а відтак обов'язку сплачувати орендну плату після 08.11.2024 у відповідача немає.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2025 справа № 910/3495/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/3495/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/3495/25 призначено до розгляду на 26.08.2025 об 11:50 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3495/25.
17.07.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
23.07.2025 до суду від позивача надійшов відзив апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві від 03.02.2025 № 3714/5/26-15-13-01-03 ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» задекларовано податкові декларації та здійснено сплату по орендній платі з листопада 2024 року, тобто з моменту оформлення права користування земельними ділянками у зв'язку із набуттям на праві приватної власності майнового комплексу;
- ГУ ДПС у м. Києві не здійснює самостійного нарахування заборгованості за договорами оренди земельних ділянок комунальної власності. Контролюючий орган здійснює контроль за особами приватного сектору, які самостійної декларують розмір своїх зобов'язань шляхом подання податкової декларації щорічно до березня місяця поточного року. В податковій декларації суб'єкт подання вказує розмір річного зобов'язання із розподілом на щомісячні рівні платежі. Отже, заявлена до стягнення сума в розмірі 824 814,69 грн., це сума яку було задекларовано відповідачем за 2024 рік та не було сплачено;
- так, заборгованість відповідача за період з 30.07.2024 по 07.11.2024 становила 1 189 014,96 грн., а 02.12.2024 відповідачем подано уточнюючу декларацію № 9364369421, якою зменшено податкове зобов'язання та здійснено часткову оплату. При цьому, враховуючи особливості строків подання податкових декларацій (лютий місяць поточного року), ряд фінансових операцій проводяться в січні та лютому наступного року;
- до листа ГУ ДПС у м. Києві від 14.03.2025 № 8559/5/26-15-13-03-07 додано копії інтегрованих карток платника податку, в яких відображено всі операції щодо нарахування заборгованості та її сплати. Так, відповідно до інтегрованої картки платника податку за 2024 рік станом на 31.12.2024 заборгованість відповідача становила 1 147 959,24 грн., а 30.01.2025 враховано відомості уточнюючої податкової декларації за 2024 рік № 9364369421 від 02.12.2024, якою зменшено суму боргу на 355 587,13 грн. (щомісячний платіж), в тому числі зменшено борг по пені, а в січні-лютому 2025 здійснено зарахування сплати заборгованості за 2024 рік;
- як вказано у листі ГУ ДПС у м. Києві від 14.03.2025 № 8559/5/26-15-13-03-07, інформацію про наявну заборгованість та її розмір надано станом на 13.03.2025, однак заборгованість не нараховувалась за 2025 рік, оскільки відповідач не подавав податкових декларацій про наявні зобов'язання щодо сплати оренди в 2025 році.
26.08.2025 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій заявник, з посиланням на неможливість представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні у зв'язку з викликом у судове засідання як представника відповідача у іншій господарській справі, просить визнати причини неявки відповідача та представника відповідача у судове засідання, призначене Північним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою Відповідача на 26.08.2025 на 11:50 поважними та відкласти судове засідання у справі № 910/3495/25, що призначено на 26.08.2025 на 11:50 на іншу дату, про що повідомити представника відповідача.
Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про відкладення з огляду на наступне.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 26.08.2025 у цій справі уповноваженого представника відповідача та зауважує відповідачу на тому, що за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником відповідача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.
Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 26.08.2025 за відсутності уповноваженого представника відповідача. Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію відповідача викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов'язковою.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Станом на 26.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідач представників в судове засідання не направив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
24.04.2018 Київська міська рада прийняла рішення № 649/4713 «Про передачу земельної ділянки ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС» для експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва», в п 1 якого вирішено передати відповідачу, за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 2,1396 га (кадастровий номер 8000000000:75:201:0052, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000642282017) для експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017 № 495, договір управління майном від 07.09.2017 № 1312, розподільчий баланс від 11.10.2017, протокол № 14 загальних зборів учасників від 11.10.2017 № 62235, акт приймання-передачі нерухомого майна від 17.10.2017, додаткова угода до договору управління майном від 08.11.2017 № 1650, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.10.2017 № 22912030, 22912395) (категорія земель - землі промисловості - транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.11, справа А-24546, заява ДЦ № 50062- 002486574-031-03 від 20.12.2017).
03.08.2018 на підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований 03.08.2018 за № 983 (далі - Договір оренди земельної ділянки № 983), згідно з яким об'єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:201:0052, розмір ділянки 2,1396 га, по Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва.
Згідно п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки № 983 договір укладено на п'ятнадцять років.
Строк дії Договору оренди земельної ділянки № 983 до 03.08.2033, що підтверджується витягом № 403019610 від 08.11.2024 з Державного реєстру речових прав, інформаційною довідкою № 410047352 від 28.01.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
12.12.2019 Київська міська рада прийняла рішення № 339/7912 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС» в оренду земельних ділянок для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва», в п. 1 якого вирішено передати відповідачу, за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельні ділянки площею 0,4683 га (кадастровий номер 8000000000:75:201:0054, витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0002406592018) та площею 0,9543 га (кадастровий номер 8000000000:75:201:0055, витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0002406572018) для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 листопада 2018 року № 29319607) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 03.10, справа А-26322, заява ДЦ від 19.12.2018 № 50109-003500223-031-03).
22.05.2020 на підставі вказаного рішення позивач та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки, який посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом 22.05.2020 за № 381 (далі - Договір оренди земельної ділянки № 381), згідно з яким об'єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:201:0054, розмір ділянки 0,4683 га, по Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва.
Згідно п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки № 381 договір укладено на десять років.
Строк дії Договору оренди земельної ділянки № 381 до 22.05.2030, що підтверджується витягом № 403020164 від 08.11.2024 з Державного реєстру речових прав, інформаційною довідкою № 410105671 від 28.01.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також 22.05.2020 на підставі рішення № 339/7912 позивач та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки, який посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом 22.05.2020 року за № 383 (далі - Договір оренди земельної ділянки № 383), згідно з яким об'єктом оренди є є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:201:0055, розмір ділянки 0,9543 га, по Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва.
Згідно підпункту 3.1. Договору оренди земельної ділянки № 383 договір укладено на десять років.
Строк дії Договору оренди земельної ділянки № 383до 22.05.2030, що підтверджується витягом № 403019912 від 08.11.2024 з Державного реєстру речових прав, інформаційною довідкою № 410108480 від 28.01.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
08.11.2024 відповідач (продавець) та ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» (покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» набуло право власності на цілісний майновий комплекс, який знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:75:201:0052, 8000000000:75:201:0054, 8000000000:75:201:0055.
На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з 08.11.2024 за ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» зареєстровано право оренди земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:75:201:0052, 8000000000:75:201:0054, 8000000000:75:201:0055.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за користування земельними ділянками згідно вказаних вище Договорів оренди земельної ділянки №№ 983, 381, 383 у загальному розмірі 804 304,01 грн. у тому числі пеню в сумі 1 260,02 грн., зазначаючи про те, що:
- згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві від 14.03.2025 № 8559/5/26-15-13- 03-07 у відповідача станом на 13.03.2025 обчислюється заборгованість з орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:75:201:0052, 8000000000:75:201:0054 8000000000:75:201:0055 в сумі 804 304,01 грн., у тому числі пеня 1 260,02 грн. Сума заборгованості щодо податкового боргу по орендній платі за землю обчислена контролюючим органом станом на 13.03.2025 та нараховано заборгованість за період з 02.12.2024 по 05.02.2025;
- згідно вказаного вище листа структура боргу у період з 07.11.2024 по 13.03.2025 змінювалась у зв'язку з подачею уточнюючого розрахунку по орендній платі з юридичних осіб від 02.12.2024 № 9364369441, яким зменшено податкові зобов'язання на суму 628 203,94 грн. та самостійною сплатою в сумі 824 814,69 грн.;
- згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві від 03.02.2025 № 3714/5/26-15-13- 01-03 ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» (особа, яка з листопада 2024 року набула право власності на нерухоме майно, яке розташовано на спірних земельних ділянках) задекларовано податкові декларації та здійснено сплату по орендній платі з листопада 2024 року, тобто з моменту оформлення права користування земельними ділянками у зв'язку із набуттям на праві приватної власності майнового комплексу.
В апеляційній скарзі відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості є орендною платою за листопад, грудень 2024 року та січень і лютий 2025 року, тобто за період, у який відповідач не був власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках та, відповідно, не мав обов'язку сплачувати оренду плату.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).
За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частинами 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.
Підпунктом 4.1. Договору оренди земельної ділянки № 983 сторони погодили, що визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі (п. п. 4.1 аналогічного змісту викладено в Договорах оренди земельної ділянки № 381, 383).
Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 4 (чотирьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. п. 4.2 Договору оренди земельної ділянки № 983).
Згідно п. п. 4.2 Договору оренди земельної ділянки № 381, 383 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п'яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки. У разі передачі в оренду будівель, споруд, що розташовані на земельній ділянці, розмір річної орендної плати збільшується в 1,2 рази. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Підпунктами 4.7 - 4.9 Договору оренди земельної ділянки № 983 сторони погодили, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України. Орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов'язані з виконанням Договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. орендар зобов'язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати (відповідного змісту п. п. 4.7 - 4.9 викладені в Договорах оренди земельної ділянки № 381, 383).
Також, підпунктом 4.11 Договорів оренди земельної ділянки № 983, 383 сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: - орендарем у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої п. 4 договору; - стягується пеня, розмір та розрахунок якої здійснюється відповідно до Податкового кодексу України (Договір оренди земельної ділянки № 381 містить аналогічного змісту п. п. 4.10).
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, умовами спірних договорів сторони погодили, що орендар самостійно розраховує розмір орендної плати та вносить її на рахунок орендодавця щомісяця, а також передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору в частині сплати орендних платежів.
ПК України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб'єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.
Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (пункт 288.4 статті 288 ПК України).
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 ПК України.
З аналізу норм ПК України, Закону України «Про оренду землі» вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
За змістом пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
У відповідності до пунктів 285.1, 285.2 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України «Про оренду землі», стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК України порядку.
За умовами спірних договорів:
- відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 23.01.2020 № 1096/86-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 8000000000:75:201:0054 становить 9 590 565,15 грн.;
- відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 05.07.2018 № 3222/86-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 8000000000:75:201:0052 становить 43 818 008,11 грн.;
- відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 23.01.2020 № 1089/86-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 8000000000:75:201:0055 становить 19 543 618,03грн.
Відповідно до пункту 4.7 спірних договорів зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цих договорів у порядку та у випадках, передбачених законодавством України
Таким чином, сторони у договорах погодили, що хоча відсоткове співвідношення розміру орендної плати до нормативної грошової оцінки земельних ділянок є сталим, однак сама нормативна грошова оцінка (від якої, власне, і розраховується наведений відсотковий показник) може змінюватися, і це не потребує внесення відповідних змін та доповнень до зазначеного договору.
З урахуванням погодженого сторонами у пункті 4.8 договорів порядку розрахунків, зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати має виконуватися рівними частинами за податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
При цьому у пункті 4.14 спірних договорів визначено, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює орган доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Як встановлено вище, листом від 14.03.2025 № 8559/5/26-15-13- 03-07 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача про наявність у відповідача станом на 13.03.2025заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:75:201:0052, 8000000000:75:201:0054 8000000000:75:201:0055 в сумі 804 304,01 грн., у тому числі пеня 1260,02 грн.
Щодо посилань відповідача на те, що, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості є орендною платою за листопад, грудень 2024 року та січень і лютий 2025 року, тобто за період, у який відповідач не був власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках та, відповідно, не мав обов'язку сплачувати оренду плату, колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості є орендною платою за листопад, грудень 2024 року та січень і лютий 2025 року, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідачами до матеріалів справи не надано.
В свою чергу, жодний з наявних у матеріалах справи доказів вказаного не підтверджує.
Слід зазначити і про те, що:
- з листа ГУ ДПС у м. Києві від 03.02.2025 № 3714/5/26-15-13-01-03 вбачається ТОВ «ЦЕНТУРІОН ТРЕЙД» задекларовано податкові декларації та здійснено сплату по орендній платі з листопада 2024 року, тобто з моменту оформлення права користування земельними ділянками у зв'язку із набуттям на праві приватної власності майнового комплексу, що, відповідно, свідчить про те, що за період з 08.11.2024 відповідачу орендна плата не нараховувалась;
- ГУ ДПС у м. Києві не здійснює самостійного нарахування заборгованості за договорами оренди земельних ділянок комунальної власності. Контролюючий орган здійснює контроль за особами приватного сектору, які самостійної декларують розмір своїх зобов'язань шляхом подання податкової декларації щорічно до березня місяця поточного року. В податковій декларації суб'єкт подання вказує розмір річного зобов'язання із розподілом на щомісячні рівні платежі. Отже, заявлена до стягнення сума в розмірі 824 814,69 грн., це сума яку було задекларовано саме відповідачем за 2024 рік та не було сплачено;
- заборгованість відповідача за період з 30.07.2024 по 07.11.2024 становила 1 189 014,96 грн., а 02.12.2024 відповідачем подано уточнюючу декларацію № 9364369421, якою зменшено податкове зобов'язання та здійснено часткову оплату. При цьому, враховуючи особливості строків подання податкових декларацій (лютий місяць поточного року), ряд фінансових операцій проводяться в січні та лютому наступного року;
- з наданих ГУ ДПС у м. Києві копій інтегрованих карток платника податку, в яких відображено всі операції щодо нарахування заборгованості та її сплати, вбачаться, що станом на 31.12.2024 заборгованість відповідача становила 1 147 959,24 грн., а 30.01.2025 враховано відомості уточнюючої податкової декларації за 2024 рік № 9364369421 від 02.12.2024, якою зменшено суму боргу на 355 587,13 грн. (щомісячний платіж), в тому числі зменшено борг по пені, а в січні-лютому 2025 здійснено зарахування сплати заборгованості за 2024 рік;
- як вказано у листі ГУ ДПС у м. Києві від 14.03.2025 № 8559/5/26-15-13-03-07, інформацію про наявну заборгованість та її розмір надано станом на 13.03.2025, однак заборгованість не нараховувалась за 2025 рік, оскільки відповідач не подавав податкових декларацій про наявні зобов'язання щодо сплати оренди в 2025 році;
- матеріли справи не містять доказів сплати відповідачем орендної плати за період по 07.11.2024 у визначені позивачем сумі.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин суд першої інстанції, цілком вірно, встановивши, що докази виконання відповідачем як податкового обов'язку із самостійного обчислення суми плати за землю і подання контролюючому органу податкової декларації, так і договірного обов'язку щодо сплати орендної плати за розрахунком, здійсненим контролюючим органом, в матеріалах справи відсутні, що свідчить про те, що невиконання грошового зобов'язання відповідачем за спірними договорами підтверджується матеріалами справи, задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача наявної станом на 13.03.2025 заборгованості в розмірі 803 043,99 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до п. 4.11 спірних договорів за несвоєчасне внесення орендної плати справляється Орендарем у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої п. 4 договору; - стягується пеня, розмір та розрахунок якої здійснюється відповідно до Податкового кодексу України (Договір оренди земельної ділянки № 381 містить аналогічного змісту п. п. 4.10).
Аналогічний розмір пені встановлено також у пункті 129.4 статті 129 ПК України, згідно з яким на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірними договорами, а обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 260,02 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/3495/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/3495/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/3495/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 26.08.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров