ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19363/23
провадження № 1-кп/753/733/25
"12" серпня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
провівши в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023100020002512, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, 3 ст. 358 КК України,
До Дарницького районного суду м. Києва надійшло вказане кримінальне провадження.
Прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання, підтримане захисником - адвокатом ОСОБА_5 та обвинуваченим, про повернення обвинувального акту прокурору. Посилався на те, що формулювання обвинувачення ОСОБА_7 в обвинувальному акті в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 3 ст. 190 КК України повністю протирічить положенням закону України про кримінальну відповідальність на які в цьому ж обвинувальному акті посилається слідчий за погодженням з прокурором.
Крім того, в обвинувальному акті як при викладенні фактичних обставин справи, так і при формулюванні обвинувачення, вказано про «злочинний умисел», хоча норми ст. 24 КК України визначають та передбачають лише два види умислу, а саме прямий і не прямий.
Також допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки у формулюванні обвинувачення та при викладенні правової кваліфікації діяння міститься твердження, що ОСОБА_7 мав «злочинний умисел» та його дії є «злочинними», та ствердження того, що останній вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 190 ч. 3 ст. 358 КК України, що не відповідає поводженню з невинуватими особами.
Також, проведено розрахунок завданої шкоди в національній валюті на суму 16600 гривень відповідно до курсу гривні до долара США 40 грн. за 1 долар США (415 х 40 = 16600), однак вказаний курс долара до гривні не відповідає дійсності, взятий стороною обвинувачення з невідомих джерел, оскільки відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України (згідно офіційного сайту НБУ за посиланням https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates7date) курс гривні до долара США станом на 17.02.2023 становить 36,5686 грн. до 1 долара США.
Крім того, в обвинувальному акті відсутні дані щодо розміру витрат на залучення експерта.
З огляду на те, що стороною обвинувачення не встановлено час вчинення кримінального правопорушення (як зазначено в обвинувальному акті «.. у період часу з жовтня 2022 року, але не пізніше кінця грудня 2022 року більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено ..») та взагалі не встановлено місце вчинення кримінального правопорушення, сторона захисту вважає, що формулювання обвинувачення не містить викладу обставин, які підлягають доказуванню згідно положень ст. 91 КПК України та які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце) кримінального правопорушення.
Крім того, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутні: формулювання обвинувачення, а замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, а формулювання обвинувачення повністю копіює за своїм змістом виклад фактичних обставин, що, в свою чергу, є неприпустимим.
Також обвинувальний акт не відповідає вимогам офіційного документу, оскільки саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Так, у відповідності з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Разом з тим вказані вимоги закону при складанні і затвердженні обвинувального акта належним чином не дотримані, що унеможливлює призначення обвинувального акта до судового розгляду, оскільки як фактичні обставини справи так і формулювання обвинувачення та правова кваліфікація містять істотні суперечності, і для встановлення такої невідповідності проведення оцінки доказів не вимагається.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що при викладенні фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення зазначено, що у серпні 2023 року, більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, до ОСОБА_7 звернувся ОСОБА_8 з приводу надання послуг у видачі документів, необхідних для працевлаштування на території Великої Британії. ОСОБА_9 повідомив про необхідність ОСОБА_8 та його дружині тримати сертифікат про підтвердження диплому, сертифікат про завершення інтернатури, а також пройти тестування на знання англійської мови. За виготовлення вказаних документів, ОСОБА_7 встановив вартість своїх послуг у розмірі 5000 доларів США.
ОСОБА_8 підготував необхідні документи, які вимагав надати ОСОБА_7 та надіслав на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до відомостей, зазначених на офіційному сайті ВГО «Українська медична рада» є офіційною електронною поштою ВГО «Українська медична рада», а також відповідно до квитанції №С1А7-НЕН3-Т920-20В6 від 23.08.2022 ОСОБА_8 перерахував на рахунок НОМЕР_1 , вказаний «Анатолієм» грошові кошти за виготовлення сертифікату про завершення інтернатури на своє ім'я, а також на ім'я дружини - ОСОБА_10 , у розмірі 1000 доларів США, що на момент переказу коштів складало 39 000 грн.
У подальшому, у жовтні, більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 домовлено з ОСОБА_7 про надання послуг із навчання англійської мови, а також додаткової послуги з видачі сертифікату про підтвердження диплому, у зв'язку із чим дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_10 перерахувала на картковий рахунок, який було надано ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США. У період з жовтня по грудень 2022, більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, на адресу ОСОБА_8 було надіслано засобами поштового зв'язку ТОВ «Нова Пошта» сертифікат про підтвердження дипломів на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , сертифікатів про завершення інтернатури на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Таким чином залишається незрозумілим в якому році, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_7 вчинив дане кримінальне правопорушення.
Крім того в обвинувальному акті вказано про те, що 07.02.2023 до ОСОБА_7 звернувся ОСОБА_11 щодо необхідності виготовлення сертифікату про бездоганну репутацію (Certificate of Good Standing) для працевлаштування на території Федеративної Республіки Німеччина.08.02.2023 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_11 про факт отримання ним скан-копій документів ОСОБА_11 та повідомив про необхідність оплати послуги з виготовлення сертифікату про бездоганну репутацію (Certificate of Good Standing) у розмірі 365 доларів США, а також вартістю апостиля до нього у розмірі 50 доларів США. Загальна вартість виготовлення сертифікату про бездоганну репутацію складає 415 доларів США. 17.02.2023, ОСОБА_11 , перебуваючи за місцезнаходженням офісу ВГО «Українська медична рада» передав працівнику ВГО «Українська медична рада» грошові кошти у розмірі 415 доларів США. 03.03.2023, попередньо узгодивши з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 з'явився за адресою місцезнаходження ОСОБА_7 , а саме: АДРЕСА_1 , де отримав від ОСОБА_7 сертифікат про бездоганну репутацію (Certificate of Good Standing).
При цьому вказані два епізоди кваліфіковано окремо, кожен за ч. 3 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, за попередньою змовою групою осіб.
Приймаючи до уваги наведені суперечливі дані щодо дати вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, зрозуміти в якій послідовності вони були вчинені - можливості немає, крім того при кваліфікації дій одного з епізодів відсутня ознака повторності, разом з тим немає і даних про охоплення всіх дій єдиним умислом.
Наведене стосується і кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 358 КК України - є незрозумілим, чи є повторність у діях ОСОБА_9 , чи така кваліфікуюча ознака відсутня, оскільки епізод з потерпілим ОСОБА_8 було закінчено не пізніше грудня 2022 року, при цьому щодо епізоду з потерпліим ОСОБА_12 , то ОСОБА_9 реалізував свій умисел з 17.02.2023 року по 02.03.2023 року.
Також суд звертає увагу на те, що дії ОСОБА_9 (за епізодом з потерпілим ОСОБА_13 ) кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, з метою його подальшого використання для заволодіння грошовими коштами, а також у виготовленні підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, з тією самою метою, за попередньою змовою групою осіб.
При цьому як слідує зі змісту фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел на підроблення печаток, а саме печатки ТОВ «Реєстр медичних працівників». Разом з тим в подальшому вказано про те, що ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідування особами (матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження) вирішив використовувати бланки та печатки підконтрольних йому підприємств, на яких зображені державні символи, а також відомості про пов'язаність діяльності вказаних підконтрольних підприємств з діяльністю Міністерства охорони здоров'я України, достовірно знаючи, що використання державних символів у печатках та на бланках, які їх містять відноситься до виключної компетенції державних підприємств, установ та організацій, а їх використання іншими суб'єктами господарювання є забороненим. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідування особами (матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження), з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у період часу з 17.02.2023 по 02.03.2023, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, достовірно знаючи про відсутність будь-яких повноважень на виготовлення сертифікату про бездоганну репутацію, та, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , діючи умисно, використовуючи печатки та бланки, на яких зображені державні символи України, а саме малий державний герб, а також зазначаючи у документах Міністерства охорони здоров'я України, які він використовував для створення враження у ОСОБА_11 про законність діяльності ОСОБА_7 та ВГО «Українська медична рада», не здійснюючи жодної перевірки ділової репутації, не перевіряючи достовірність відомостей, відображених у документах ОСОБА_11 , не маючи відповідних повноважень на видачу таких документів, виготовив сертифікат про бездоганну репутацію (Certificate of Good Standing) на ім'я ОСОБА_11 .
Таким чином в обвинувальному акті зазначено лише про умисел на підроблення печаток, проте взагалі відсутня інформація щодо обставин такого підроблення.
Крім того, суд погоджується з твердженням сторони захисту про необхідність зазначення редакції ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки на час скерування обвинувального акту до суду диспозиція ч. 3 ст. 190 КК України викладена наступним чином: «Шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому». Разом з тим, на час вчинення інкримінованих обвинуваченим дій редакція диспозиції ч. 3 ст. 190 КК України була викладена так: «Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки».
З урахуванням суперечностей, наявних при викладенні фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 190 КК України, суд вважає слушними твердження сторони захисту про невідповідність пред'явленого обвинувачення та кваліфікації дій обвинуваченого у вказаній частині.
За наведених обставин обвинувальний акт за змістом не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, складений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, і такі недоліки обвинувального акта перешкодять суду, з урахуванням його правової природи (неупередженість, безпристрасність, нейтральність, об'єктивність) визначити межі пред'явленого обвинувачення та позбавляють можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення на підставі ч. 1 ст. 348 КПК України, а також ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 338 КПК України прокурор з метою зміни правової кваліфікації та / або обсягу обвинувачення має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, проте вказана зміна обвинувачення не допустима в разі допущення неточностей та описок.
Відповідно до пункту 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Недотримання вказаних вимог Конвенції при складанні обвинувального акта порушує засади кримінального провадження, і зокрема: засаду законності, яка полягає в неухильному дотриманні вимог міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (п. 1 ст. 9 КПК), та засаду забезпечення права обвинуваченого на захист (ст. 20 КПК).
Крім того, суд враховує і те, що дозволеної законом процедури пропозиції, вимоги або примушення прокурора судом змінити обвинувачення - немає, оскільки на суд згідно зі ст. 22 КПК України покладено функцію розгляду справи і при цьому недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві органам досудового розслідування та державного обвинувачення.
При цьому суд звертає увагу, що повернення обвинувального акта не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування. Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування … стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також …скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування».
Повернення обвинувального акта не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК, тобто повноваження прокурора обмежені лише усуненням недоліків цього обвинувального акта.
КПК України не передбачає не лише обов'язку, але й можливості відновлення досудового розслідування у випадку повернення обвинувального акта прокурору, оскільки відповідно до статті 282 КПК ця обставина не є підставою для такого відновлення.
Разом з тим, кримінальний процесуальний закон, встановлюючи можливість повернення обвинувального акта прокурору, передбачає, що прокурор має відповідні повноваження для усунення недоліків обвинувального акта на виконання вказівок суду.
Приймаючи рішення про повернення обвинувальному акта прокурору суд вважає, що для усунення недоліків, вказаних у даній ухвалі суду, в проведенні будь-яких слідчих чи процесуальних дій необхідності немає.
При цьому, стороні обвинувачення необхідно звернути увагу, що положень, які би визначали строк, протягом якого після повернення судом обвинувального акта прокурору сторона обвинувачення має виправити недоліки обвинувального акта і звернутися до суду з виправленим обвинувальним актом чинний КПК України не містить. У той же час відповідно до частини 2 статті 113 КПК України будь-яка процесуальна дія має бути виконана без невиправданої затримки.
Таким чином, для усунення недоліків, вказаних в даній ухвалі суду, прокурор, має процесуальну можливість звернутися до суду з виправленим обвинувальним актом, дотримавшись при цьому критерію розумності строків.
Разом з тим твердження сторони захисту про те, що в ході досудового розсілдування не встановлене місце та час вчинення кримінального правопорушення, як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, суд вважає неспроможними, оскільки в обвинувальному акті вказані фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як їх було встановлено під час досудового розслідування, при цьому суд позбавлений процесуальної можливості вимагати від сторони обвинувачення вказувати ті обставини, які не були нею встановлені.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Оцінка фактичних обставин кримінального правопорушення, до яких відноситься розрахунок розміру завданої шкоди, не відноситься до вирішення тих питань, які є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні і підлягає встановленню в ході судового розгляду.
При цьому зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_9 саме обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень і категоричні вказівки про констатацію вчинення останнім інкримінованих злочинів, на думку суду, в обвинувальному акті відсутні.
Також не є підставою для повернення обвинувального акту зазначення «злочинний» умисел, оскільки така характеристика умислу вказує не на інший вид умислу, не передбачений ст. 24 КК України, а лише вказує на те, що ОСОБА_9 при вчиненні злочинів, в яких останній обвинувачується, розумів кримінально-правовий своїх дій.
Не є суттєвим порушенням не зазначення в обвинувальному акті відомостей щодо розміру витрат на залучення експерта, тим більше якщо експертиза не проводилась.
Також, всупереч тверджень сторони захисту, обвинувальний акт, скерований до суду, затверджений уповноваженою особою - прокурором ОСОБА_3 , підпис якого скріплений печаткою, також в обвинувальному акті вказано місце та дату його затвердження.
Керуючись ст. 314 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023100020002512, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, 3 ст. 358 КК України- повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з моменту оголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя