Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 серпня 2025 р. № 520/15865/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000084/2 від 18.02.2025 Харківської митниці Державної митної служби України;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000133/2 від 24.03.2025 Харківської митниці Державної митної служби України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів є протиправним. Позивач указує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 16.06.2025 відкрито спрощене провадження у справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Ухвалою від 16.06.2025 роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA807000/2025/000084/2 від 18.02.2025 Харківської митниці Державної митної служби України - розглядати в межах провадження адміністративної справи № 520/15417/25. Виділено в окреме провадження позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Харківської митниці Державної митної служби України в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000133/2 від 24.03.2025 Харківської митниці Державної митної служби України.
Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження та про роз'єднання позовних вимог доставлені сторонам по справі до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного кабінету ЄСІТС.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000133/2 від 24.03.2025 винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування відсутні.
Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов підтримує повністю, оскільки відповідач не навів достатніх та допустимих доказів правомірності свого рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки у період з 04.08.2025 по 18.08.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд установив наступне.
Між ТОВ "СПЕЙР ПАТС" (Україна) (Покупець) та TANGSHAN HANTOP TOOLS MAKING CO., LTD (Китай) (Продавець) укладено Контракт №SP-150 від 22.04.2024.
Відповідно до п.1.1. Контракту «Продавець» продає продукцію, далі іменовані «Товари», а «Покупець» - зобов'язується приймати і оплачувати «Товари» відповідно до умов цього Контракту.
Згідно з п.1.2. Контракту найменування, асортимент і кількість «Товарів», що поставляються, на кожну поставку будуть вказуватися в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.
Відповідно до п. 2.1. Контракту ціни на «Товар» встановлюються в доларах США - USD ($) - та вказуються в Специфікаціях, які оформляються на кожну поставку.
Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що загальна сума Контракту становить суму всіх Специфікацій підписаних сторонами в рамках цього Контракту.
Відповідно до п.2.3 Контракту у ціну «Товару» включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб, згідно з умовами постачання FOB QINGDAO (Китай), або на інших умовах, зазначених у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною його частиною.
Згідно з п. 3.1 Контракту загальна кількість «Товару» у розрізі найменувань вказується у Специфікаціях на кожну поставку, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 5.1 передбачено, що за цим Контрактом «Продавець» постачає Товар «Покупцеві» на умовах FOB XINGANG (Китай), відповідно до умов «Інкотермс-2010» або на інших умовах зазначених в специфікаціях до цього Контракту і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 5.6 Контракту при тлумаченні цього Контракту мають чинність Міжнародні комерційні терміни «Інкотермс-2010» в чинній редакції.
Згідно з п.7.3 Контракту передбачено, що тара, в яку упаковано "Товар" - разова, неповоротна, входить у вартість "Товару".
Відповідно до Специфікації №2 від 06.12.2024 до Контракту, TANGSHAN HANTOP TOOLS MAKING CO., LTD постачає ТОВ "СПЕЙР ПАТС" товар на загальну вартість - 32908,08 доларів США.
У Специфікації №2 від 06.12.2024 до Контракту передбачені такі умови оплати: Покупець здійснює оплату в розмірі 100% від загальної суми Товару, що поставляється протягом 180 банківських днів з дати отримання Товару. Умовами поставки є TIANJIN, CHINA.
Відповідно до інвойсу (INVOICE) №TSYT69881 від 06.12.2024 TANGSHAN HANTOP TOOLS MAKING CO., LTD постачає ТОВ "СПЕЙР ПАТС" товар на загальну суму 32908,08 доларів США.
Позивачем 24.03.2025 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація (далі - ЕМД) 25UA807200004024U9 від 24.03.2025 на товари, що надійшли на адресу ТОВ «СПЕЙР ПАТС» за зовнішньоекономічним контрактом з TANGSHAN HANTOP TOOLS MAKING CO., LTD.
Разом з ЕМД №25UA807200004024U9 від 24.03.2025 декларантом були подані такі документи: пакувальний лист б/н від 06.12.2024; рахунок-фактура (iнвойс) TSYT69881 від 06.12.2024; коносамент S0124120174 від 15.12.2024; автотранспортна накладна 4111 від 19.03.2025; декларацiя про походження товару TSYT69881 від 06.12.2024; акт про проведення огляду UA807000/2025/901450 від 20.03.2025; рахунок-фактура РФ-24587 від 17.03.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 888788/25 від 17.03.2025; дод.угода б/н від 04.12.2024; спец.№2 від 06.12.2024; зовнішньоекономічний договір SP-150 від 22.04.2024; договір про надання послуг митного брокера 20/09-23 від 20.09.2023; договір (контракт) про перевезення 1508/23/02 від 15.08.2023; заява декларанта від 24.03.2025; інші некласифіковані документи; тех.опис від 24.03.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA807200004024U9 від 24.03.2025.
Відповідачем 24.03.2025 було направлено електронне повідомлення (запит) митного органу такого змісту: «В зв'язку з надходженням до ВАКМВ УКтаАМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару №1, №2 в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів. У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України буде проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; -транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митний кодекс України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» необхідно надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Також, у запиті (повідомленні) митного органу зазначено, що з метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості у відповідності до статті 64 МКУ складає: товар 1) 2,52 дол.США/кг, товар 2) 2,52 дол.США/кг.
Позивачем на адресу начальника мп Барабашово Харківської митниці було направлено лист вих. №24/03 від 24.03.2025, в якому було зазначено, що більше додаткових документів по МД №25UA807200004024U9 від 24.03.2025, надаватись не будуть. Просить прийняти рішення без дотримання термінів, передбачених ст. 53 МКУ.
Митний орган видав рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000133/2 від 24.03.2025, яким повністю відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості, та запропонував скореговану митну вартість. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК Украйни.
Також, відповідачем було прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000154 від 24.03.2025, якою повідомив про відмову позивачеві у митному оформленні (випуску) товарів.
Позивач на підставі договору про надання послуг митного брокера отримав ЕМД 25UA807200004112U3 від 24.03.2025 з проведеними відповідачем донарахуваннями, у зв'язку з чим позивач додатково сплатив 331965,14 грн. в рахунок оплати встановлених законом платежів у зв'язку з відкоригованою відповідачем митною вартістю товарів, а товар було випущено у вільний обіг, зокрема, по товарам код УКТЗЕД 82011000 00 було додатково сплачено 96815,42 грн. мита та 212993,91 грн. ПДВ, по товарам код УКТЗЕД 82013000 00 було додатково сплачено 6923,69 грн. мита та 15232,12 грн. ПДВ.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
Так, відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
Судом установлено, що підставами для винесення рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000133/2 від 24.03.2025 були такі обставини:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №S0124120174;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- декларантом не заповненні графа 4 ДМВ (реквізити документів що підтверджують митну вартість, графа 21 ДМВ (витрати на вантажні роботи) в порушення вимог Наказу МФУ від 24.05.2012 №599;
- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документ. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ;
- декларантом не надана митна декларація країни відправлення, (в якій міститься інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи, а також вартість товару. Всі ці значення впливають на підтвердження митної вартості товару, а також її спростування);
- відсутні документи, які підтверджують оплату транспортних витрат згідно п.3.1 договору про транспортне перевезення від 15.08.2023 №1508/23/02;
- декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних послуг від 17.03.2025 №РФ-24587 відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат (винагорода) за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, що суперечить інформації зазначеної в листі ДФСУ від 15.03.2016 №5591/6/99-99-19-03-02-15;
- відсутній договір про транспортне перевезення товару (посередницький договір) між експедитором та перевізником що зазначений в графі 23 CMR від 19.03.2025 №4111;
- у зв'язку з відсутністю додаткових документів, передбачені п.3 ст.53 МКУ та вимогою надати рішення про визначення митної вартості;
Так, у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Щодо доводів відповідача про те, що до митного оформлення декларація країни відправлення не надавалась, суд зазначає, що декларація країни відправлення (експортна декларація) не є документом, що підтверджує митну вартість товару або її складові у розумінні частини другої статті 53 МК України, тому не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02 березня 2018 року в справі № 804/2997/17.
Отже, суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача.
Щодо доводів відповідача про те, що декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних послуг від 17.03.2025 №РФ-24587 відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат (винагорода) за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, що суперечить інформації зазначеної в листі ДФСУ від 15.03.2016 №5591/6/99-99-19-03-02-15, суд зазначає таке.
Пунктом 1.1 Договору №15.08/23/02 від 15.08.2023 передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно - експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках до цього договору.
Відповідно до п.3.1 указаного Договору установлено, що винагорода за послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку на умовах, передбачених розділом 3 цього Договору. Умови цього пункту не вимагають додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат Експедитора документами перевізників чи інших третіх осіб (а.с.30).
Судом установлено, що ТОВ "Клевер Тім" було виставлено рахунок №РФ-24587 від 17/03/2025 на загальну суму 363210,31 грн., до якого входить:
- міжнародне морське перевезення вантажу за межами державного кордону України Tianjin-Чорноморськ - 285160,29 грн.;
- вантажно - розвантажувальні роботи на території України - 19129,38 грн. (ПДВ - 3825,88 грн.);
- транспортно - експедиційне обслуговування на території України - 2500,00 грн (500,00 грн);
- організація автоперевезення вантажів на території України - 41509,80 (ПДВ - 8301,96 грн) грн.;
- страхування контейнерного обладнання на території України - 2283,00 грн.
Відповідно до довідки про вартість транспортування від 17.03.2025 №888788/25 установлено, що вартість транспортування вищезгаданого вантажу на адресу ТОВ "СПЕЙР ПАТС" від місця завантаження (на умовах FOB Tianjin, China) до митного кордону України п. Чорноморськ складає 285160,29 грн. Вантаж при перевезенні не страхувався.
Тобто, сума, на яку було виставлено рахунок, співпадає із сумою, зазначеною ТОВ "Клевер Тім" у довідці про вартість транспортування. Водночас, доказів оплати матеріали справи не містять.
Отже, суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Щодо посилання митного органу на те, що відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (постанова ВС від 27.01.2022 року у справі №810/3667/15).
Верховним Судом у постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19 зроблено висновок, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Отже, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на недоліки наданих позивачем прайс-листів на підставі здійснення дослідження загальносвітової практики не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено та ґрунтується виключно на його суб'єктивних припущеннях.
У постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків: « 60. Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв'язку з чим витребував додаткові документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з огляду на наступне: термін дії прайс листа не є обов'язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності.
61. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».
Таким чином, можна зробити висновок, що прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
При цьому, судом установлено, що позивачем було надано до митного органу, зокрема, але не виключно, специфікацію №2 від 06.12.2024 та рахунок - фактуру (інвойс) №TSYT69881 від 06.12.2024, про що свідчить картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000154. Факт подання вказаних документів також підтверджується доводами відповідача у відзиві на позовну заяву.
Разом із тим, відповідач у відзиві вказав, що під час митного оформлення декларації спрацювали ризики згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовані у відзиві на позов доводи позивача, що митна декларація, подана позивачем не може слугувати підставою для визначення митної вартості товару.
Рішення відповідача не відповідає принципу "належного урядування" щодо обов'язку державних органів діяти в належний і якомога послідовній спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення Європейського Суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "Рисовський проти України").
Пунктом 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або з порівнюваними кількостями, або з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту Ь) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю від 15.04.1994 якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1-6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VIIГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.
Відповідачем не наведено обставин та не надано належних доказів, що ставили б під сумнів дійсність заявленої вартості товару. Судом таких обставин також не встановлено.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З приводу того, що спірний товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією 25UA807200004112U3 від 24.03.2025 із застосуванням положень ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, суд зазначає таке.
Як установлено судом, позивач оформив нову митну декларацію 25UA807200004112U3 від 24.03.2025, копія якої міститься в матеріалах справи.
Суд зазначає, що подання декларантом «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» не може бути доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припустити, що декларант на момент подання такої «нової декларації» погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його протягом шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.
Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення вказаних нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право впродовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Водночас, як слідує із ч.7 ст.55 МК України, декларант має право у випадку незгоди (під час митного оформлення товару) з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за своїм зверненням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
На аналогічний спосіб застосування наведених норм вказує і низка судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, у яких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією».
Отже, випущення товару у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №520/3246/2020.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000133/2 від 24.03.2025, прийняте Харківською митницею, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «СПЕЙР ПАТС».
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Представником позивача було визначено суму позову - 627544,22 грн. (295579,08 грн. щодо рішення №UA807000/2025/000084/2 від 18.02.2025 та 331965,14 грн. щодо рішення №UA807000/2025/000133/2 від 24.03.2025) (а.с.1).
Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 7530,53 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2227 від 11.06.2025.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.
Суд зазначає, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є 4979,48 грн. від суми 331965,14 грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що є 3983,58 грн. від 4979,48 грн.
Враховуючи те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, на користь позивача в межах даної справи підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3983,58 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" (вул. Праведників світу, буд. 4, м. Вінниця, 21036, ЄДРПОУ 45375820) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000133/2 від 24.03.2025, прийняте Харківською митницею Державної митної служби України.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 3983,58 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні 58 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН