Справа № 500/2919/25
25 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просить:
скасувати та визнати незаконними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №191950019559 від 27.01.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.10.1993 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 30.09.2005; з 01.12.2005 по 31.12.2005; з 01.01.2006 по 31.01.2006; з 01.01.2007 по 31.01.2007; з 01.05.2007 по 30.06.2007; з 01.01.2008 по 08.12.2008, та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснити перерахунок з дня звернення та провести виплату пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №191950019559 від 27.01.2025 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, до якого не зараховано період роботи як приватний підприємець з 05.10.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків, з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 28.02.2020, з 01.06.2020 по 15.12.2020, оскільки відсутні дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків.
На переконання позивача, спірні періоди роботи ОСОБА_1 з 05.10.1993 по 31.12.2003, 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 08.12.2008, підтверджуються доказами, а відсутність відомостей, неналежне зберігання та фіксування державними органами інформації про її страховий стаж, відбулось не з її вини, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення №191950019559 від 27.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Відповідно до пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не можуть бути враховані періоди роботи як приватного підприємця з 05.10.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 28.02.2020, з 01.06.2020 по 15.12.2020, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та винесено №191950019559 від 27.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. За приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи як приватний підприємець з 05.10.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 28.02.2020, з 01.06.2020 по 15.12.2020, оскільки відсутні дані Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд розглядає справу за межами строків, передбачених ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в перший робочий день - 25.08.2025.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1979 протягом трудової діяльності працювала на різних посадах, зокрема в період з 26.01.2004 по 08.12.2008 на посаді продавця непродовольчих товарів.
Згідно з довідкою №9597/6/19-00-24-04/ НОМЕР_2 від 02.07.2021, виданої Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, ОСОБА_1 перебувала на обліку як суб'єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець з 05.10.1993 по 15.12.2020.
20.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №191950019559 від 27.01.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 65 років. Страховий стаж позивача - 12 років 7 місяців 12 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не можуть бути враховані періоди роботи як приватного підприємця з 05.10.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 28.02.2020, з 01.06.2020 по 15.12.2020, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків. Згідно з реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішення відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами 1, 3 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у рішенні №191950019559 від 27.01.2025 послалось на те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 7 місяців 12 днів, що є меншим за необхідний - 15 років, до якого не зараховано період роботи як приватного підприємця з 05.10.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 28.02.2020, з 01.06.2020 по 15.12.2020, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків. Згідно з реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до п.5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
З аналізу наведених вище норм встановлено, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Отже, системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період до 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Як слідує з довідки №9597/6/19-00-24-04/16115 від 02.07.2021, виданої Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, ОСОБА_1 перебувала на обліку як суб'єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець з 05.10.1993 по 15.12.2020. За періоди:
з 05.10.1993 по квітень 1999 року - загальна система оподаткування;
травень 1999 року - фіксований податок;
з червня 1999 року по грудень 2003 року - загальна система оподаткування;
січень 2004 року - фіксований податок;
з лютого 2004 року по 15.12.2020 - загальна система оподаткування.
Однак відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0504-8/23552 від 10.08.2021, надати інформацію про сплату ОСОБА_1 страхових внесків за період з 05.10.1993 по 30.04.1999 згідно обраної загальної системи оподаткування немає можливості, оскільки у довідці ДПСУ №9597/6/19-00-24- 04/16115 від 02.07.2021 відсутні дані про суми чистого оподаткованого доходу за 1993-1999 роки. У книгах обліку надходження коштів від осіб, які займаються підприємницькою діяльністю є дані про сплачені кошти, а саме: у 1994 році сплачено 0,38 грн. За період з 05.10.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1995 по 30.04.1999 дані про сплачені внески відсутні.
Доказів сплати позивачем саме страхових внесків в спірні періоди здійснення ним підприємницької діяльності суду не недано та в матеріалах справи відсутні. Зокрема, всупереч п.4 Порядку №637 не долучено платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштовий переказ, інформацію Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а у разі здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту - свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту.
Водночас суд наголошує, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів сплати страхових внесків у спірний період з 05.10.1993 по 31.12.2003, суд не вбачає законних підстав для зарахування відповідачем такого, як періоду провадження позивачем підприємницької діяльності, до страхового стажу.
Разом з цим, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1979 слідує, що ОСОБА_1 26.01.2004 прийнята на роботу продавцем непродовольчих товарів на підставі трудового договору №435 від 26.01.2004 та 08.12.2008 звільнена з роботи за ст.36 КЗпП України (за згодою двох сторін).
З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із ч.2 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч.4-6, 9, 10 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, суд зауважує на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на відповідному підприємстві.
За відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то довідка форми ОК-5 не містить відомості як про сплату страхових внесків, так і про виплату позивачу доходу роботодавцем фізичною особою - підприємця ОСОБА_2 за періоди з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 08.12.2008.
Однак згідно з відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/ суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період 1 кварталу 2004 року по 4 квартал 2008 та за період 1 кварталу 2008 року по 4 квартал 2008 року, ОСОБА_1 , отримувала заробітну плату від ОСОБА_2 , а саме:
1 квартал 2004 року - 309,00 грн (податок нараховано - 16,20 грн та перераховано - 55,98 грн);
2 квартал 2004 року - 309,00 грн (податок нараховано - 16,20 грн та перераховано - 0,00 грн);
3 квартал 2004 року- 615,00 грн (податок нараховано - 53,97 грн та перераховано - 0,00 грн);
4 квартал 2004 року - 615,00 грн (податок нараховано та перераховано - 53,97 грн);
1 квартал 2005 року - 0,00 грн (податок нараховано та перераховано - 0,00 грн);
2 квартал 2005 року - 870,00 грн (податок нараховано та перераховано - 58,62 грн);
3 квартал 2005 року - 930,00 грн (податок нараховано та перераховано - 67,39 грн);
4 квартал 2005 року - 996,00 грн (податок нараховано та перераховано - 74,52 грн);
1 квартал 2006 року - 640,00 грн (податок нараховано та перераховано - 42,78 грн);
2 квартал 2006 року - 1050,00 грн (податок нараховано - 64,17 грн та перераховано - 65,00 грн);
3 квартал 2006 року - 1125,00 грн (податок нараховано та перераховано - 73,62 грн);
4 квартал 2006 року - 1150,00 грн (податок нараховано та перераховано - 76,78 грн);
1 квартал 2007 року - 800,00 грн (податок нараховано та перераховано - 58,20 грн);
2 квартал 2007 року - 420,00 грн (податок нараховано та перераховано - 32,05 грн);
3 квартал 2007 року - 1320,00 грн (податок нараховано та перераховано - 105,00 грн);
4 квартал 2007 року -1380,00 грн (податок нараховано та перераховано - 113,91 грн);
1 квартал 2008 року - 920,00 грн (податок нараховано та перераховано - 75,00 грн);
2 квартал 2008 року - 1575,00 грн (податок нараховано та перераховано - 116,85 грн);
3 квартал 2008 року - 1575,00 грн (податок нараховано та перераховано - 116,85 грн);
4 квартал 2008 року - 1240,00 грн (податок нараховано та перераховано - 103,85 грн)
Дата звільнення з роботи 08.12.2008.
У спірних правовідносинах періоди з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 08.12.2008 не зараховано через відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, при цьому записи трудової книжки підтверджують наявність трудових відносин з відповідним роботодавцем, а відомості державного реєстру фізичних осіб - платників податків про виплату доходу.
Відтак, незалежно від сплати страхових внесків страхувальником-роботодавцем періоди з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 08.12.2008 підлягають зарахуванню до страхового стажу та мають враховуватися при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком, незалежно від повноти відомостей Реєстру щодо сплати страхових внесків.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач досягла відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в №191950019559 від 27.01.2025 області №191950019559 від 27.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачами страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 12 років 7 місяців 12 днів, про що також вказано в оскаржуваному рішенні.
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 15 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
З огляду на викладене вище, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов'язання Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 08.12.2008.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій, рішень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №191950019559 від 27.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 30.09.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 01.05.2007 по 30.06.2007, з 01.01.2008 по 08.12.2008.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: вул.Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ: 13559341).
Головуючий суддя Мандзій О.П.