26 серпня 2025 рокуСправа №160/17112/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), треті особи: Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Кадровий центр Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 24978578) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , треті особи: Військова частина НОМЕР_4 та Кадровий центр Збройних Сил України, в якому просить:
- визнати дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_2 , що відбулися 24 червня 2023 року, протиправними щодо незарахування до списків особового складу для подальшого проходження військової служби на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 березня 2023 року № 245-РС;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення за період з 24 червня 2023 року по 12 травня 2025 року у розмірі 940 251, 55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.03.20223 №245-РС згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 22.06.2023 №181 його було визнано таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області до військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до Довідки ВЛК від 07.06.2023 №4792 старшина ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у високо мобільних, десантних військ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. Проте всупереч наказу Головнокомандувача ЗСУ від 06.03.2023 №245-РС, посадовими особами військової частини НОМЕР_7 24.06.2023 було внесено запис про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 повертається до військової частини НОМЕР_6 згідно із довідкою ВЛК №44792 від 07.06.2023 - обмежено придатний до військової служби.
Листом Кадрового Центру Збройних Сил України від 02.05.2025 було констатовано факт того, що військовослужбовець ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_7 до списків особового складу зарахований не був у зв'язку з наявністю у нього довідки ВЛК про визнання його обмежено придатним до військової служби та відсутністю вакантної посади у підрозділах забезпечення. Клопотання про скасування пунктів наказу Головнокомандувача ЗСУ від 06.03.2023 №245-РС щодо призначення старшини ОСОБА_1 посадовими особами Військової частини НОМЕР_7 та НОМЕР_6 перед вищим командуванням не порушувалося, питання про розміщення військовослужбовців на вакантних посадах з урахуванням їх стану здоров'я не розглядалося. З метою недопущення створення соціальної напруги та забезпечення визначених законодавством прав та соціальних гарантій військовослужбовців зобов'язано невідкладно вжити дієвих заходів щодо визначення службового становища старшини ОСОБА_1 , у тому числі виконання наказу Головнокомандувача ЗСУ (по особовому складу) від 06.03.2023 №245-РС. Лише після всіх дій, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_7 №398 від 12.05.2025 ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_7 з 12.05.2025 та з 13.05.2025 поставлено на всі види забезпечення. З урахуванням викладеного у позові просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України ця справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 16 червня 2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/17112/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11 липня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив, відповідно до якого зазначено, що сталою практикою видання вищим командуванням подібних наказів відбувається на підставі клопотань, поданих підлеглими підрозділами. Клопотання про переведення військовослужбовців до іншого місця служби подається тією військовою частиною, в якій він проходить служу. Отже наказ Головнокомандувача ЗСУ по особовому складу від 06.0.2023 №245-РС був виданий на основі плану переміщення військовослужбовців, який в свою чергу був складений на основі клопотання військової частини НОМЕР_6 про переведення військовослужбовців до іншого місця служби. На час описаних подій військова частина НОМЕР_6 перебувала в стадії розформування та ймовірно з цієї причини її командування, подаючи клопотання про переведення, приховало факт медичних протипоказань до проходження служби у бойових підрозділах, що існували у позивача на той момент. Таким чином, військова частина НОМЕР_6 протиправно виявила бездіяльність не повернувши позивача до своїх списків після відмови у зарахуванні до військової частини НОМЕР_7 . В подальшому таку саму бездіяльність виявила військова частина НОМЕР_8 , як правонаступник військової частини НОМЕР_6 . З урахуванням викладеного у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити.
14 липня 2025 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, зазначивши, що відзив відповідача повинен бути відхилений.
14 липня 2025 року представником військової частини НОМЕР_4 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, аналогічних що надані відповідачем.
14 липня 2025 року представником позивача подано заяву, відповідно до якої він просить у разі ухвалення судового рішення не на користь відповідача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення; зобов'язати суб'єкта владних повноважень у разі ухвалення рішення не на його користь подати у строк 15 календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/17112/25.
15 липня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив третьої особи військової частини НОМЕР_4 , відповідно до якої просить розглянути справу за наявними матеріалами, оскільки стороною пропущено строк подачі відзиву.
18 липня 2025 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що у листі Кадрового центру, на який посилається позивач, відсутні конкретні посилання на норми Інструкції №280, які ніби були порушені військовою частиною НОМЕР_7 . Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 22.06.2023 №181 старшину ОСОБА_1 , командира бойової машини - командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_6 призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.03.2023 на посаду командира кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_7 , вважати таким, що з 22.06.2023 справи та посаду здав та вибув до нового місця служби АДРЕСА_3 . З 22.06.2023 виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_6 .
Відповідно до відмітки, що здійснена посадовою особою військової частини НОМЕР_7 на приписі від 23.06.2023 №1541 старшина ОСОБА_1 повертається до військової частин НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку зі станом здоров'я. Згідно довідки ВЛК №4792 від 27.06.2023 - обмежено придатний до військової служби.
Як зазначає позивач, 24.06.2023 він повернувся до військової частини НОМЕР_6 та звернувся на гарячу лінію МОУ, де йому повідомили, що він повинен повернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого вирішення цього питання. Проте в ТЦК АДРЕСА_4 відмовили у вирішенні питання.
12.03.2024 позивач надав до військової частини НОМЕР_9 пояснення з викладом ситуації, що склалася.
Листом від 17.08.2024 за вих.. №13856 військовою частиною НОМЕР_7 надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідно до якого зазначено що військова частина НОМЕР_7 безпосередньо приймає активну участь у веденні бойових дій на території Донецької області та першочергово потребує військовослужбовців, що безпосередньо будуть виконувати завдання за призначенням на лінії бойового зіткнення. На час звернення ОСОБА_1 вакантних посад у підрозділах забезпечення не було. ОСОБА_1 не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_7 та на її обліку не перебуває.
Листом від 18.08.2024 за вих.. №314/2/56/111/11424 військовою частиною НОМЕР_4 надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідно до якого зазначено порядок переміщення військовослужбовців на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої, в тому числі і за саном здоров'я. Запропоновано звернутися до військової частини НОМЕР_6 .
Листом від 30.09.2024 за вих.. №1822 військовою частиною НОМЕР_6 надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідно до якого зазначено. Що переміщення даного військовослужбовця до Сил територіальної оборони ЗСУ можливе лише на підставі наказу Головнокомандувача ЗСУ, оскільки ОСОБА_1 є переведеним до військової частини НОМЕР_7 , що належить до Сухопутних військ Збройних Сил України
Листом від 07.05.2025 за вих. №432/3672 Центральним управлінням захисту прав військовослужбовців надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідно до якого зазначено, що за повідомленням Кадрового центру ЗСУ наказ Головнокомандувача ЗСУ (по особовому складу) від 06.03.2023 №245 військовою частиною НОМЕР_7 не було виконано у зв'язку з наявністю обмежень за саном здоров'я. В порушення вимог керівних документів щодо обліку особового складу, військовослужбовці не були направлені до попереднього місця служби. У зв'язку з цим, Кадровим центром ЗСУ було направлено лист до військових частин НОМЕР_10 , НОМЕР_9 з вимогами вжити дієвих заходів щодо продовження військової служби Вашими клієнтами. Військова частина НОМЕР_8 повідомив по те, що військова частина НОМЕР_6 розформована. Правонаступником є військова частина НОМЕР_8 . З метою вирішення питання про подальше походження військової служби запропоновано звернутися до військової частини НОМЕР_8 .
Листом від 02.05.2025 за вих.. №388/662ВихЗВГ ІНФОРМАЦІЯ_3 , Командування Сил територіальної оборони ЗСУ, Центрального управління захисту прав військовослужбовців, відповідно до якого зазначено, що з метою недопущення створення соціальної напруги та забезпечення визначених законодавством прав та соціальних гарантій військовослужбовців, просять невідкладно вжити дієвих заходів щодо визначення службового становища старшини ОСОБА_1 , у тому числі виконання наказу Головнокомандувача ЗСУ (по особовому складу) від 06.03.2023 №245-РС, або розміщення військовослужбовців на посадах, які відповідають стану їх здоров'я у випадку неможливості виконання зазначеного наказу у порядку, визначеному нормативно-правовими актами України з кадрових питань.
Наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 12.05.2025 №398 головного сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_7 з 12.05.2025 та на всі види забезпечення, призначено на посаду командира 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 механізованого взводу.
Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, суд встановив, що позивач допустив орфографічну помилку в назві відповідача замість військової частини НОМЕР_7 зазначив НОМЕР_2 , та ж сама помилка попущена ним і в прозольній частині позовних вимог.
Відтак правильним слід ввважати, що позивач просить визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_7 щодо незарахування до списків особового складу для подальшого проходження військової служби на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 березня 2023 року № 245-РС та стягнути з Військової частини НОМЕР_7 на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення за період з 24 червня 2023 року по 12 травня 2025 року у розмірі 940 251, 55 грн, у зв'язку з цим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 4 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому відповідно до частини 14 ст.2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами 5, 7 ст.6 Закону №2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
При цьому суд зауважує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дія якого у подальшому неодноразово продовжувалась та на час виникнення спірних правовідносин в Україні також триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі регулюється визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153).
Згідно із пунктом 110 Положення №1153 переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:
між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування;
між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
між військовими частинами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.
За приписами п.109 Положення №1153 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Пунктом 112 Положення №1153 встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає (далі - Інструкція №280), зокрема, організацію обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в Міноборони, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), органі управління Державної спеціальної служби транспорту, бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до її складу (далі - Держспецтрансслужба).
Розділом V Інструкції №280 визначено порядок організації і ведення обліку військовослужбовців під час їх переміщення.
Відповідно до п. 1 розділу V Інструкції №280 військовослужбовці, які переміщуються по службі з одного місця проходження військової служби до іншого, під час прямування рахуються як поповнення і можуть переміщуватись у складі команд або самостійно.
Штаб військової частини, з якої вибувають військовослужбовці, зобов'язаний засобами зв'язку сповістити про це командира (начальника), у розпорядження якого направляється військовослужбовці, із зазначенням дати їх прибуття. Контроль за прибуттям військовослужбовців покладається на командира (начальника) військової частини, до якої вони направлені.
Згідно із пунктом 3 вказаного розділу під час відправки військовослужбовця самостійно у нього повинні бути:
1) припис, в якому для осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу зазначено коли, кому та за яким вихідним номером надіслано особову справу військовослужбовця;
2) документи, що посвідчують особу військовослужбовця;
3) військово-перевізні документи, продовольчий, речовий та грошовий атестати;
4) обліково-послужна картка для відповідних категорій військовослужбовців, службова картка і медична книжка - в опечатаному пакеті.
У приписах осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу вказується, коли, кому та за яким вихідним номером надіслано їх особові справи.
Згідно із пунктом 4 розділу V Інструкції №280 під час відправки поповнення у складі команди на кожного військовослужбовця мають бути такі документи:
1) іменний список, в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано особові справи військовослужбовців - у старшого команди;
2) військово-перевізні документи на кожного військовослужбовця;
3) документи, що посвідчують особу військовослужбовця;
4) обліково-послужні картки для відповідних категорій військовослужбовців, службові картки і медичні книжки - у старшого команди в опечатаному пакеті;
5) продовольчі, речові та грошові атестати - у старшого команди або на руках у кожного військовослужбовця.
Іменний список на поповнення (додаток 17) складається у трьох примірниках. Перший та другий примірники іменного списку на поповнення вручаються старшому команди, а третій примірник підшивається до справи військової частини.
Іменний список на поповнення підписується начальником штабу військової частини і засвідчується гербовою печаткою. Під час передачі особового складу до пункту прийому поповнення перший примірник іменного списку на поповнення передається особі, яка приймає поповнення, а другий примірник підписується тим, хто здає, і тим, хто приймає особовий склад, засвідчується гербовою печаткою військової частини, яка приймає поповнення, після чого разом з актом прийому поповнення (додаток 18), повертається до військової частини, з якої прибув особовий склад (п. 5 розділу V Інструкції №280).
Перед відправленням поповнення посадові особи військової частини зобов'язані перевірити у військовослужбовців і старших команд наявність і правильність оформлених документів, передбачених пунктами 3 і 4 цього розділу, а також повноту забезпечення військовослужбовців усіма видами забезпечення і справність їх обмундирування (п. 6 розділу V Інструкції №280).
Згідно із п. 8 розділу V Інструкції №280 передача поповнення представникам військових частин оформляється за дорученням на право прийому поповнення (додаток 19) і оформляється актом прийому поповнення, в якому вказується кількість переданого особового складу, їх стан здоров'я, морально-психологічний стан, стан за видами забезпечення, наявність і правильність оформлення документів та інші дані, що характеризують поповнення.
Прийом поповнення проводиться особисто щодо кожного військовослужбовця, відповідно до іменного списку на поповнення. Приймати поповнення без особистої перевірки військовослужбовців заборонено.
Посадові особи, які прийняли і здали поповнення, доповідають про це за підпорядкованістю.
Якщо старшим команди поповнення, яке прибуло, є військовослужбовець із числа поповнення, то акт про прийом поповнення разом із другим примірником іменного списку надсилається до військової частини, яка це поповнення відправила.
Відповідно до п. 9 розділу V Інструкції №280 в іменних списках на поповнення і в приписах на прибулий особовий склад проти кожного прізвища прибулого вказується, до якої військової частини його направлено для проходження військової служби.
На кожну команду поповнення, що направляється до військової частини, складається новий іменний список на поповнення, адресований командиру цієї військової частини. Штаб військової частини в графі «Для відміток» іменного списку проти кожного прізвища прибулого військовослужбовця вказує найменування підрозділу, до якого його направлено для подальшого проходження військової служби.
Прибулий особовий склад розподіляється у підпорядковані військові частини відповідними управліннями з'єднань, органами військового управління, штабами військових частин, які прийняли поповнення.
Таким чином, вказаними нормами не передбачено порядок дій військової частини при виконання наказів вищого штабу про переміщення військовослужбовця у разі невідповідності його займаній посаді або відсутності інших вакантних посад.
Суд звертає увагу на наступне.
Згідно із вимогами статті 28-30 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно із ст. 36 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Згідно із п. 2.1.6 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України наказ командира (керівника) - основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності. Наказ містить норми, обов'язкові для виконання підлеглими.
Згідно із п. 2.2.1 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України видаються, зокрема, накази Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) відповідно до номенклатури призначення.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 березня 2023 року № 245-РС не скасовувався. Будь-які доповіді/клопотання з вимогами про роз'яснення порядку виконання наказу або скасування його пунктів від військової частини НОМЕР_7 до вищого штабу не направлялися.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_7 , що відбулися 24 червня 2023 року, щодо незарахування до списків особового складу для подальшого проходження військової служби на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 березня 2023 року № 245-РС протиправними є такими, що підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_7 на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення за період з 24 червня 2023 року по 12 травня 2025 року у розмірі 940251, 55 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до п. 14 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно із п. 3. розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Вищенаведе доводить, що військовою частиною НОМЕР_7 протиправно вчинено бездіяльність в частині своєчасного виконання наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 березня 2023 року № 245-РС, що призвело до перебування позивача за межами військової служби у період з 24.06.2023 по 11.05.2025.
Відтак належним способом захисту є зобов'язати військову частину НОМЕР_7 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 24.06.2023 по 11.05.2025 в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, а саме у військовій частині НОМЕР_6 .
В іншій частині позовні вимоги (стосовно стягнення грошового забезпечення у сумі 940251,55 грн, яку самостійно взначив позивач) є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок сум грошового заезпечення відноситься до дскреційних повноважень військових частин.
З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд зробив висновок про часткове задоволення позову.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд робить висновок, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачами, а тому підлягають до задоволення частково.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), треті особи: Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Кадровий центр Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 24978578) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_7 , що відбулася 24 червня 2023 року, щодо незарахування до списків особового складу для подальшого проходження військової служби на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 березня 2023 року № 245-РС протиправними
Зобов'язати військову частину НОМЕР_7 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 24.06.2023 по 11.05.2025 в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, а саме у військовій частині НОМЕР_6 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук