26 серпня 2025 року Справа 160/22257/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
31.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року до 16.05.2024 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 , нарахувати І виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 16.05.2024 року в загальній сумі 294 868,52 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та Інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
05.08.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Також даною ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.
13.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування даної заяви зазначено, що на момент звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Окрім того, позивач зауважила, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022 року по 30.03.2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). На підставі зазначеного позивач просить поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (суддівської винагороди).
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
При цьому, Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже строк звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 16.05.2024 року становить 3 місяці.
При цьому позивач в заяві про поновлення пропущеного строку, наданої до суду на виконання ухвали суду, наводить суперечливі доводи, а саме: зазначає, що на момент звільнення позивача частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
При цьому одночасно позивач зауважує, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022 року по 30.03.2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Суд наголошує, що на момент звільнення позивача, а саме: 16.05.2024 року, частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, яка встановлювала строк звернення до суду.
Крім цього суд наголошує, що вищенаведені доводи позивача суперечать один одному.
Також суд зазначає, що відповідно до пп.11.1 п.11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 року №280, грошовий атестат видається військовослужбовцю в/ч, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Отже грошовий атестат видається при звільненні. При цьому позивач не зазначає, що ним було отримано грошовий атестат в інший день, а не у день звільнення, а саме: 16.05.2024 року.
Суд повторно зазначає, що позивача було звільнено 16.05.2024 року, а позивач направив дану позовну заяву до суду 29.07.2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Таким чином суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а отже заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже позовна заява в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 16.05.2024 року підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 13.08.2025 року - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 16.05.2024 року - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський