Справа № 947/29985/25
Провадження № 2/947/5219/25
25.08.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі у залі суду заяву представника позивача Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
12.08.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій позивач просить суд:
- позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кожного у розмірі по частини з усіх видів доходів (заробітку) кожного платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даним позовом та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому по справі.
Одночасно у позові представником позивача заявлено вимоги про забезпечення позову, яку надалі представником позивача заявою від 25.08.2025 року уточнено, та у відповідності до останньої редакції представник просить суд встановити заборону на вчинення дій зі зняття неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку за місцем зареєстрованого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження з органом опіки та піклування, з посиланням на захист прав та інтересів неповнолітнього від можливих недобросовісних дій відповідачів та інших осіб, приймаючи, що ОСОБА_3 є внутрішньо-переміщеною особою та не мешкає за місцем зареєстрованого проживання, а предметом розгляду справи є надання оцінки виконання відповідачами своїх батьківських обов'язків відносно дитини.
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому судді.
Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Одночасно, судом враховуються висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.06.2021 року по справі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.
У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, та ухвалою суду від 20.08.2025 року призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом позивача.
До судового засідання призначеного на 25.08.2025 року представник позивача не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак до суду 25.08.2025 року від представника надійшла заява про уточнення вищевказаної заяви, її підтримання в уточненій редакції та розгляд за її відсутності.
Приймаючи вказану заяву представника позивача, встановлені строки для розгляду відповідної заяви, судом ухвалено здійснити розгляд заяви за відсутності заявника.
Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, судом встановлено, що між сторонами виник спір відносно виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як батьками, батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З поданої до суду довідки від 06.02.2023 року за №5106/7001706435 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої 06.02.2023 року Управлінням соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку внутрішньо-переміщеної особи, фактичне місце проживання значиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, приймаючи предмет спору та виходячи з інтересів неповнолітньої особи, суд вважає заяву представника позивача про забезпечення позову в уточненій редакції обґрунтованою, а заявлені заходи забезпечення позову співмірними з заявленими вимогами, за наслідком чого наявні підстави для встановлення заборони відповідними органам реєстрації, відповідачам та третім особам вчиняти дії спрямовані зі зняття неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без погодження з відповідним органом опіки та піклування за місцем фактичного проживання дитини, з метою недопущення порушення житлових прав та інтересів неповнолітнього станом на час розгляду справи від можливих недобросовісних дій у тому числі відповідачів, приймаючи що до розв'язання спору по суті, останні мають право за спільною заявою вчиняти відповідні дій спрямовані на зняття неповнолітнього з місця зареєстрованого проживання.
При цьому, вжиті вказані заходи забезпечення позову на спірне майно до вирішення спору по суті, не призведе до обмеження прав власника з користування житловим приміщенням, за яким неповнолітній зареєстрований, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав неповнолітнього.
Вжиття заявлених заходів забезпечення позову на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, за наявності яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Керуючись ст. ст. 149-153, 354 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/29985/25 за позовною заявою Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, а саме:
Встановити заборону відповідному органу реєстрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти дії спрямовані зі зняття неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без погодження з відповідним органом опіки та піклування за місцем фактичного проживання дитини.
Копію ухвали направити для виконання до Центру надання адміністративних послуг Херсонської міської територіальної громади (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Копію ухвали направити для відома та виконанням учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Головуючий Калініченко Л. В.