Справа № 947/12998/25
Провадження № 2/947/2858/25
25.08.2025 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Лоскутова С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів,-
ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив зменшити розмір стягуваних з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), встановлений судовим наказом Київського районного суду м. Одеси по справі №947/34325/24 від 28.10.2024, на 1/25 частки заробітку (доходу). При цьому позивач посилається на те, що Київським районним судом міста Одеси було видано судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час матеріальний стан позивача змінився, оскільки він також сплачує аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, на дитину від першого шлюбу між ним та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі 947/37690/24 від 19.02.2025 було стягнуто з позивача на користь його матері - ОСОБА_7 аліменти у розмірі 1/5 на утримання батьків повнолітніми дітьми. Також, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно з 29.10.2024 року (дня подачі позовної заяви) і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Постановою Одеського апеляційного суду від 24.04.2025, рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року було змінено та зменшено розмір стягнутих аліментів з 1/6 до 1/8 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 .. Тобто, на момент подання позовної заяви з позивача стягується 70% заробітної плати на аліменти. Позивач не відмовляється від сплати аліментів ОСОБА_3 на утримання сина, але вважає, що необхідним є зменшення розміру аліментів з встановленого розміру 1/4 від усіх видів доходів на 1/25 частину всіх доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, позивач зазначив, що з 27.03.2022 його зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ІНФОРМАЦІЯ_8 на посаду Кулеметник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, ВОС-101627А, що підтверджується Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4 від 27.03.2022. Відповідно, через проходження військової служби, позивач зазнав ушкодження здоров'я, що також має вплинути на розмір аліментів. Окрім цього він несе витрати, у зв'язку із проходженням військової служби, для відновлювального ремонту транспортного засобу та отримання Інтернет зв'язку, що також фактично вказує на необхідність зменшити розмір аліментів. З огляду на наведені обставини він вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача - адвокат Шинжирбаєв М.Т. у судовому засіданні підтримав заявлений позов, посилаючись на обставини викладені в заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідачки - адвокат Лоскутов С.П., надав до суду відзив на позов, заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4 , або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сину. Також представник відповідачки зазначив, що наявність другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. За вказаних обставин вважає, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та непрацездатну матір, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам. У судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 14 січня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за актовим записом №40.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (актовий запис про народження №1379 від 11.10.2023, виданий Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2024 Київським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ №947/34325/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви, тобто з 24.10.2024 року, та до досягнення, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
30.10.2024 Київським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ №947/34689/24 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , щомісячно у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.10.2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_6 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2024 (цивільна справа №947/34566/24) задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно з 29.10.2024 року (дня подачі позовної заяви) і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Постановою Одеського апеляційного суду від 24.04.2025, рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2024 було змінено та зменшено розмір стягнутих аліментів з 1/6 до 1/8 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 ..
Також, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2025 (цивільна справа № 947/37690/24) були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 (матері позивача) аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу), починаючи стягнення з 22.11.2024 і довічно.
Згідно ст. 82 ч.4 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року встановлено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Зі змісту п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, оскільки він на даний час також сплачує аліменти на дитину від першого шлюбу, аліменти на утримання відповідачки до досягнення дитиною трьох років, аліменти на утримання непрацездатної матері. Крім того він є військовослужбовцем та через проходження військової служби він зазнав ушкодження здоров'я та несе витрати для відновлювального ремонту транспортного засобу та отримання Інтернет зв'язку, що також фактично вказує на необхідність зменшити розмір аліментів.
На підтвердження витрат для обслуговування особистого автомобіля, який позивач використовує у зв'язку з проходження військової служби та витрат для отримання Інтернет зв'язку, останнім надано копії чеків з АЗС та квитанції Інтернет зв'язку від 21.12.2024 та від 22.01.2025, що не є доказами того, що його матеріальний стан погіршився. Суд також вважає, що перебування позивача на військовій службі не є доказом погіршення його матеріального становища.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не оскаржується розмір аліментів які стягнуті за рішенням суду на утримання дитини від першого шлюбу - ОСОБА_6 , а також на користь його матері ОСОБА_7 .. При цьому, при розгляді даної справи позивачу було запропоновано визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі, однак ОСОБА_2 відмовився.
З змісту постанови Верховного суду від 16 вересня 2020 року по справі N565/2071/19 вбачається, що ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає 2563 гривень.
Суд вважає, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, а обов'язок позивача щодо надання утримання малолітній дитині є безумовним і на думку суду розмір утримання на дітей має бути рівним.
Слід зазначити, що згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 13.05.2025 за №11/747, наданої військовослужбовцю ОСОБА_2 загальна сума фактично отриманого доходу (за винятком утримань) за період з жовтня 2024р. по квітень 2025р. складає 612 432,06 гривень.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка станом на кінець квітня 2025 року становить 6914,61 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеси) Кудряшовим П.Ю. від 14.05.2025.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
З огляду на встановлені судом обставини, які стосуються матеріального стану позивача, виходячи з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, а також те, що належне утримання дитини не є правом батька, а є його обов'язком, суд вважає, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення своїх особистих витрат.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При таких обставинах суд вважає вимоги ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 12,13, 76-83, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2025.
Суддя І. В. Огренич