Справа № 947/12707/25
Провадження № 2/947/2811/25
26.08.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
за участі:
- позивача - ОСОБА_1 ,
- відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивачка - ОСОБА_1 08.04.2025 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, в якій позивачка просить суд стягувати з відповідача на свою користь додаткові витрати на повнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини вартості контракту в сумі 79996 гривень 00 копійок.
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона та відповідач з 04.03.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції. Під час шлюбу у сторін по справі народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як зазначає у позові позивачка, у грудні 2024 року сімейні стосунки між подружжям погіршились, у зв'язку з чим позивачка звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, а також звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів.
Донька сторін по справі - ОСОБА_3 , з 19.08.2024 року є студенткою першого курсу та навчається в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за спеціальністю переклад з англійської мови та другої іноземної на факультеті РГФ, на контрактній основі.
Згідно з договором про навчання в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, сума контракту за навчання становить 159992,00 грн. Позивачка вказує, що відповідач не надає допомоги у сплаті коштів за навчання їх спільної повнолітньої дитини.
Враховуючи вказані обставини, оскільки витрати за навчання належать до додаткових витрат, позивачка викшена звернутись до суду з даним позовом.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 23.04.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
До судового засідання, призначеного на 20.08.2025 року з'явились:
- позивачка - ОСОБА_1 , яка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити;
- відповідач - ОСОБА_2 , який позовні вимоги визнав частково, як і обов'язок зі сплати коштів за навчання дитини.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 26.08.2025 року о 10 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши усі докази наявні в матеріалах справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.03.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції зареєстровано шлюб між громадянами України: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 04.03.2006 року складено відповідний актовий запис №333. Під час реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
За час перебування у шлюбі в сторін по справі народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка станом на час розгляду справи є повнолітньою, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який станом на час розгляду справи є неповнолітнім.
Під час розгляду справи сторони підтвердили і визнали, що вказаний шлюб між сторонами по справі розірвано рішенням Київського районного суду міста Одеси від 19.03.2025 року по справі №947/5511/25.
Враховуючи положення ч.7 ст. 81 ЦПК України, судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень було перевірено та встановлено дійсність вказаних тверджень про перебування в провадженні Київського районного суду міста Одеси цивільної справи №947/5511/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за наслідком розгляду якої 19.03.2025 року ухвалено рішення, яким шлюб між сторонами розірвано, а рішення суду набрало законної сили 21.04.2025 року.
Після припинення сторонами шлюбних відносин, діти сторін по справі мешкають разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 набула повноліття.
Позивачка зазначала у позові, що зверталась до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів.
Враховуючи положення ч.7 ст. 81 ЦПК України, судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень було перевірено та встановлено дійсність вказаних тверджень про перебування в провадженні Київського районного суду міста Одеси цивільної справи №947/6037/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за наслідком розгляду якої 09.05.2025 року ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання на час навчання в у навчальному закладі Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова в розмірі 1/5 частини його доходу щомісячно, починаючи стягнення з 13 лютого 2025 року, але не пізніше ніж до досягнення 23 років.
У дані справі, позивачкою заявлено стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки від 01.09.2024 року №06.05.160, виданої деканом факультету РГФ Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу факультету романо-германської філології денної форми навчання, спеціальності Філологія. Германські мови та літератури (переклад включно). Перша англійська. Переклад. Зарахована наказом №12-04 від 19.08.2024 року, термін навчання з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року. Програма підготовки бакалавр, контракт.
Судом встановлено, що між Одеським національним університетом імені І. І. Мечникова державної форми власності в особі ректора Труби Вячеслава Івановича та вступником ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір №035.041-1-118п-2024 про навчання в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова.
У відповідності до умов договору університет бере на себе зобов'язання зарахувати вступника на навчання на перший курс після виконання вимог умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладення договору; здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою 035 (філологія) за спеціальністю 035,041 герм. м. переклад (спеціалізація переклад з англійської мови) для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр.; забезпечити створення належних умов для дотримання прав і норм охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 16. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом усього періоду навчання або до дня повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Крім того, між Одеським національним університетом імені І. І. Мечникова державної форми власності в особі ректора Труби Вячеслава Івановича та замовником освітньої послуги ОСОБА_1 укладено договір №035.041-1-118п-2024 для здобування вищої освіти ОСОБА_3 , предметом якого є зобов'язання університету за рахунок коштів замовника здійснити надання здобувачу освіти послуги, а саме: переклад з англійської мови та другої іноземної; форма навчання - денна; в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, факультет РГФ, строком з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року, освітній ступінь - бакалавр, обсяг навчального навантаження здобувача вищої або фахової перед вищої освіти в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи - 240.
У відповідності до п. 5.2. договору, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання, у тому числі і з ваучером (як що такий є в наявності), становить (без урахування інфляції) - 159 992,00 грн., що дорівнює сплаті за кожен рік навчання з чотирьох в сумі 39 998,00 грн, а за кожен семестр з восьми в сумі 19 999,00 грн.
У відповідності до п. 5.5. договору, замовник вносить плату без готівкою кожного семестру до 10 вересня за кожний непарний семестр навчання; до 10 лютого - за парні семестри кожного року навчання.
З наданих до позову квитанцій до платіжної інструкції в АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що 04.09.2024 року здійснено сплату за навчання ОСОБА_3 , курс 1, форма навчання денна, назва факультету 035 філологія, переклад, за договором №035.041-1-118П-2024 за І навчальний семестр в загальній сумі 19999,00 грн., а також 25.02.2025 року здійснено оплату за навчання ОСОБА_3 за ІІ навчальний семестр в сумі 19999,00 грн.
Позивачка вказує, що загальна сума вартості платної освітньої послуги у повному обсязі у відповідності до договору складає 159992,00 грн., за наслідком чого просить суд стягнути з відповідача 1/2 частини вартості останньої, що становить в сумі 79996,00 грн. в якості додаткових витрат на дитину.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин 7-9 ст. 7 Сімейного кодексу, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 198 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
У відповідності до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.
Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачкою заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти у розмірі 1/2 частини вартості навчання доньки - ОСОБА_3 у Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова як здобувачки вищої освіти зі спеціалізації переклад з англійської мови за період навчання з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року, яка становить в загальній сумі 159992,00 грн., 1/2 частка від якої - 79996,00 грн.
У відповідності до договору про надання освітньої послуги для підготовки фахівців №035.041-1.118п-2024, укладеного між позивачкою та Одеським національним університетом імені І. І. Мечникова, вартість кожного з восьми семестрів навчання ОСОБА_3 становить 19999,00 грн.
З поданих до суду платіжних інструкцій АТ КБ «Приватбанк» від 04.09.2024 року та 25.02.2025 року вбачається здійснення сплати грошових коштів за навчання ОСОБА_3 за І та ІІ семестри навчання у Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, тобто за 1-й навчальний рік в загальному розмірі 39998,00 грн.
Поряд з цим, суд вважає необгрунтованими доводи позивачки, що понесені витрати зі сплати коштів за навчання дочки за І семестр у Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, здійснені нею особисто, приймаючи, що у відповідності до встановлених судом обставин, станом на час здійснення сплати коштів за квитанцією від 04.09.2024 року, позивачка перебувала у даний час у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Будь-яких доказів на підтвердження того, що станом на час 04.09.2024 року сторони не підтримували шлюбних відносин та/або між ними було встановлено режим окремого проживання, та/або сплачені 04.09.2024 року грошові кошти за навачання дочки сторін по справі належали позивачці на праві особистої власності, матеріали справи не містять. За наслідком чого, виходячи з положень статті 61 СК України, грошові кошти сплачені за навчання ОСОБА_3 у Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за І семестр в сумі 19999,00 грн., що мало місце 04.09.2024 року, належать до спільної сумісної власності подружжя.
Щодо доводів ОСОБА_1 про здійснення нею 25.02.2025 року особистих витрат зі сплати грошових коштів за ІІ навчальний семестр дочки в сумі 19999,00 грн. (квитанція №0.0.4215707771.1 від 25.02.2025) судом враховується, що вчинення даної грошової операції відбулось після звернення позивачки до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, що в свою чергу мало місце 07.02.2025 року (справа №947/5511/25).
У відповідності до рішення Київського районного суду міста Одеси від 19.03.2025 року по спарві №947/5511/25, яким шлюб між сторонами розірвано, вбачається, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу, остання стверджувала, що не проживала з відповідачем. Відповідні доводи відповідачем під час розгляду даної справи не спростовувались та у судовому засіданні було визнано факт, що станом на лютий 2025 року сім'я розпалась, подружні стосунки між позивачкою та відповідачем не підтримувались, у зв'язку з чим останньою 07.02.2025 року було подано до Київського районного суду міста Одеси позовну заяву про розірвання шлюбу.
Приймаючи вказані обставини, суд вважає доведеними доводи позивачки, що витрати понесені з оплати навчання ОСОБА_3 у Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за ІІ семестр в сумі 19999,00 грн., понесені позивачкою особисто.
Судом приймається, що під час розгляду справи сторонами не надано жодних доказів на підтвердження матеріального стану ОСОБА_2 , як і будь-яких доказів на підтвердження наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали б останньому приймати участь в їх понесенні.
Разом з тим, судом враховується, що відповідач під час розгляду справи визнав позовні вимоги частково, не заперечував проти прийняття участі у додаткових витратах, разом з тим посилався, що враховуючи матеріальний стан, він не має можливості сплатити половину вартості навчання дочки у вищому навчальному закладі одразу за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачкою особосито понесені витрати зі сплати коштів за навчання дочки у вищому навчальному закладі за ІІ семестр в сумі 19 999,00 грн., суд ввважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки в якості відшкодування понесених додаткових витрат грошові кошти в сумі 9 999,50 грн., що дорівнює 50 відсотків від вищевказаної сплаченгої суми коштів.
Щодо стягнення коштів за навчання дитини за ІІІ-VIII навчальні семестри судом приймається, що відповідно до пункту 5.2. договору №035.041-1-118п-2024 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, вартість освітньої послуги за кожний навчальний семестр дорівнює сумі 19999,00 грн., а згідно з п.п. В п.5.5, замовник вносить плату без готівкою за наступними варіантами, у ттому числі кожного семестру до 10 вересня за кожний непарний семестр навчання, та до 10 лютого за парні семестри кожного року навчання.
За наслідком чого, враховуючи, що навчання доньки сторін у Одеському національному університеті ім. ОСОБА_7 є особливою обставиною, оскільки слугує для здобуття останньою вищої освіти, враховуючи часткове визнання відповідачем позову, відсутність понесення позивачкою усіх витрат за навчання дочки за наступні ІІІ-VIII навчальні семестри, суд вважає обгрунтованим та доцільним стягнення з відповідача на користь позивача в якості додаткових витрат грошові кошти в сумі по 9999,50 грн., що дорівнює 50 відсотків вартості кожного семестру навчального року навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уОдеському національному університеті ім. І. І. Мечникова, які підлягають сплаті за кожен навчальний семестр навчального року у відповідності до договору №035.041-1-118п-2024 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, починаючи стягнення з ІІІ семестру до закінчення дочкою навчання, однак не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, встановивши, щосплата відповідних коштів позивачем здійснюється кожного семестру до 10 вересня за кожний непарний семестр навчання та до 10 лютого за парні семестри - кожного року навчання за умови попереднього надання позивачкою - ОСОБА_1 довідки на підтвердження про те, що ОСОБА_3 продовжує навчання та є студенткою Одеського національного університету ім. Мечникова І. І.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Приймаючи вищевикладені обставини в цілому, виходячи з принципу рівності обов'язків батьків з утримання дітей, а також приймаючи, що відповідач частково визнає позовні вимоги, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - відповідача; у разі відмови в позові - позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про оплату додаткових витрат на дитину.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення додаткових витрат на дитину, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 1- 81, 141, 211, 263-265, 267, 352, 354, ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування понесених витрат грошові кошти у розмірі 50 відсотків від суми сплаченої за ІІ навчальний семестр 1-го року навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова, що становить - 9999 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок додаткових витрат на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти в сумі по 9999 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок, за кожен навчальний семестр навчального року навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уОдеському національному університеті ім. І. І. Мечникова згідно умов договору №035.041-1-118п-2024 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, починаючи стягнення з ІІІ семестру до закінчення дочкою навчання, однак не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, встановивши, щокожна сплата відповідних коштів платником здійснюється: до 10 вересня за кожний непарний семестр навчання та до 10 лютого за кожен парний семестр - кожного року навчання, за умови попереднього надання позивачкою - ОСОБА_1 довідки на підтвердження про те, що ОСОБА_3 продовжує навчання та є студенткою Одеського національного університету ім. Мечникова І. І.
У задоволені решти вимог ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1211 (однак тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (копійок) копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко