Справа № 947/19997/24
Провадження № 2/947/2655/25
26.08.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
за участі:
- позивача - ОСОБА_1 ,
- представника відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Земляного Дмитра Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі
Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
про визнання бездіяльності відповідача протиправною,
25.06.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо арешту з 24.04.2024 року поточного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат та іншої соціальної допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зняти арешт з поточного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат та іншої соціальної допомоги ОСОБА_1 .
Позивачем у позові визначено ціну позову у розмірі 81639,27 грн.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 25.04.2024 року він - ОСОБА_1 намагався розрахуватися в магазині за купівлю продуктів своєю пенсійною банківською карткою, проте, картка виявилася заблокованою. У відділенні Ощадбанку, де відкритий пенсійний по інвалідності розрахунковий рахунок, проінформували усно ОСОБА_1 , що на його пенсійну картку накладено арешт нібито державною виконавчою службою з 24.04.2024 року та лише відповідний відділ державної виконавчої служби може зняти арешт з відповідного рахунку. Позивач вказує, що 26.04.2024 року він в усному порядку звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), де заступник начальника відділу Фішер В.В. пояснила, що ДВС не накладала арешт на пенсійний рахунок ОСОБА_1 , а відповідні дій здійснені банком. 29.04.2024 року позивач звернувся письмово зі скаргою до начальника вищезазначеного відділу ДВС, на який він отримав відповідь лише 02.06.2024 року, однак пенсійний рахунок не було розблоковано. Також позивач 15.04.2024 року звернувся письмово зі електронною скаргою до Національного банку України, на яку ним 27.05.2024 року отримано лист-відповідь за № 14-0004/40816 у електронної формі, згідно з яким повідомлено, що відповідний арешт накладено на підставі постанови державної виконавчої служби про накладення арешту, а відтак позивачу необхідно звертатися до відповідного органу ДВС для зняття арешту з пенсії. За наслідком чого, пенсійна картка ОСОБА_1 продовжує бути на думку позивача під незаконним арештом з боку АТ «Ощадбанк».
Вищевказані обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову було розподілено судді Калініченко Л.В.
Під час перевірки відповідності позовної заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України, судом було встановлено недоліки у поданій заяві, за наслідком чого 26.06.2024 року суддею постановлено ухвалу, якою вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк терміном в п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків поданої заяви.
15.07.2024 року позивачем в межах встановлених судом процесуальних строків надано письмові пояснення на ухвалу суду від 26.06.2024 року, у відповідності до якої позивач зазначив про незгоду з викладеними судом недоліками поданого позову, а саме: відсутністю обов'язку зазначити відомості про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами відносно учасників справи; відсутністю обов'язку у позивача реєструвати електронний кабінет в обов'язковому порядку; а також відсутністю необхідності надання копії додатків доданих до позову у відповідності до кількості відповідачів та третіх осіб, оскільки відповідні документи були надані стороною позивача іншим учасникам справи в позасудовому порядку.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06.08.2024 року повернуто вказану позовну заяву позивачеві у зв'язку з не усуненням недоліків поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 26.06.2024 року.
08.10.2024 року позивач будучи незгодним з ухвалою суду від 06.08.2024 року подав апеляційну скаргу, за наслідком розгляду якої 11.03.2025 року Одеським апеляційним судом ухвалено постанову, якою ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 06.08.2024 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.
02.04.2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Київського районного суду міста Одеси, які у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2025 року були передані головуючому судді по справі Калініченко Л.В. - 03.04.2025 року.
Оглянувши матеріали справи, приймаючи письмові пояснення позивача від 15.07.2024 року та висновки Одеського апеляційного суду від 11.03.2025 року, позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 03.04.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце розгляду справ з повідомленням сторін по справі.
24.04.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого представник просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву, представник відповідача вказує, що постановою начальника відділу Київського ВДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління МЮ про результати перевірки законності виконавчого провадження від 21.06.2024 № 75128703 та на підставі постанови про скасування процесуального документу від 11.07.2024 за ВП №72434359, від 24.06.2024 за ВП №68320782, від 24.06.2024 за ВП №68317248 скасовано: постанову про арешт коштів боржника від 07.08.2023 за ВП №72434359; постанову про арешт коштів боржника від 28.09.2023 за ВП №68320782; постанову про арешт коштів боржника від 21.05.2024 за ВП №68317248. Арешти, накладені на грошові кошти позивача державним виконавцем Київського ВДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління МЮ скасовано, виконавчі провадження, в межах яких накладався арешт на кошти боржника (Позивача) - закриті. Отже, як вказує представник відповідача, позивач починаючи з 12.07.2024 по даний час має доступ до грошових коштів, що знаходяться на його рахунку № НОМЕР_1 та користується ними, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку, за наслідком чого представник вважає, що заявлені вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволення судом.
Додатково представник відповідача вказує, що арешт на відповідний належний позивачеві рахунок було здійснено на виконання постанов старшого державного виконавця про арешт коштів боржника. Згідно Договору, укладеного від 25.03.2013 між AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 останньому відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , який не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання. Перелік рахунків, які можуть відкриватись банками своїм клієнтам, визначений ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не містив такого виду рахунку як соціальний. Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою правління НБУ від 11.09.2017 №89 (зі змінами та доповненнями) визначено, що з 26.10.2018 номери поточних рахунків, для здійснення операцій з використанням платіжних карток, які обліковувались на балансових рахунках 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток», змінюються на балансові рахунки 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб». Відповідно, рахунок 2620 (ознака АП) належить до групи 262: кошти на вимогу фізичних осіб з призначенням рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. За наслідком чого, представник відповідача вказував, що довищенаведених рахунків зі спеціальним режимом використання поточний рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито ОСОБА_1 для зарахування, в т.ч. й пенсії - не відноситься. Відповідно до правової позиції, яка викладена Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015 по справі № 6-535цс15, кошти після зарахування на рахунок отримувача стають її власністю, втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата), та набувають статусу вкладу. При цьому, перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством. З урахуванням втрати коштами, що надійшли на рахунок, свого цільового статусу - соціальних виплат, можливого надходження на рахунок інших коштів, які неможливо віднести виключно до коштів соціальних зарахувань, представник відповідача посилався, що у Банку об'єктивно відсутні підстави визначити статус коштів, які залишились/надходять та будуть надходити на рахунок саме як соціальні зарахування. За наслідком чого, представник вважає, що рахунок ОСОБА_1 відкритий останнім в AT «Ощадбанк», є поточним рахунком, не віднесений до рахунків зі спеціальним режимом використання або рахунків, призначених виключно для соціальних зарахувань, а тому не може бути віднесеним до рахунків для зарахування виключно тих коштів, стягнення на які заборонено Законом.
З посиланням на вищевказані обставини представник відповідача вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.
Також, 24.04.2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю спору, з посиланням на те, що підставами позову є спір за наслідком накладення арешту на поточний рахунок позивача з підстав винесення державним виконавцем постанов: про арешт коштів боржника від 07.08.2023 за ВП №72434359; про арешт коштів боржника від 28.09.2023 за ВП №68320782; про арешт коштів боржника від 21.05.2024 за ВП №68317248.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.08.2025 року клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Земляного Дмитра Васильовича про закриття провадження - задоволено частково. Провадження по цивільній справі №947/19997/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в частині вимоги про зобов'язання вчинити певні дії шляхом зняття арешту з поточного рахунку - закрито. Розгляд цивільної справи №947/19997/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в частині вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною, продовжено в порядку цивільного судочинства у відповідності до вимог ЦПК України.
У судовому засіданні 21.08.2025 року позивач - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Земляний Дмитро Васильович заперечував проти задоволення позову, з посиланням на його необґрунтованість та безпідставність.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява від останнього подана 10.04.2025 року про розгляд справи за його відсутності.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 26.08.2025 року о 13 год. 45 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, сторони повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників в судовому засіданні, дослідивши усі докази наявні в матеріалах справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що у відповідності до довідки Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10015/0583 від 25.04.2024 року, на ім'я ОСОБА_1 в філії - Одеського РУ АТ «Ощадбанк» 20.03.2013 року було відкрито поточний рахунок для зарахування пенсійних виплат за № НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що на вказаний його банківський рахунок було безпідставно накладено у АТ «Ощадбанк» арешт починаючи з 24.04.2024 року, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
З поданих до суду доказів, судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 було відкрито низку виконавчих проваджень, а саме:
- ВП №72434359 у Київському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в межах якого державним виконавцем 07.08.2023 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику - ОСОБА_1 ;
- ВП №72434359 у Київському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в межах якого державним виконавцем 11.07.2024 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних рахунках, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику - ОСОБА_1 ;
- ВП №66787177 у Київському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в межах якого державним виконавцем 10.08.2023 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику - ОСОБА_1 ;
- ВП №68317248 у Київському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в межах якого державним виконавцем 21.05.2024 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних рахунках, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику - ОСОБА_1 ;
- ВП №68320782 у Київському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в межах якого державним виконавцем 28.09.2023 року було винесено постанову про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 .
Відповідачем визнано під час розгляду справи, що саме на підставі вищевикладених постанов державного виконавця, в порядку їх виконання, банком було накладено арешт на грошові кошти наявні на рахунку № НОМЕР_1 відкритий у Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10015/0583 на ім'я ОСОБА_1 .
29.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Державний ощадний банк України» зі скаргою на дії банку за наслідком накладення арешту на його грошові кошти, отримані в якості пенсії, що зберігались на рахунку № НОМЕР_1 .
Доказів на підтвердження відповіді на вказаний запит, до суду не надано.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 15.05.2024 року, звернувся до Національного банку України зі скаргою на дії АТ «Державний ощадний банк України», за наслідком розгляду якої Національним банком України надано відповідь від 27.05.2024 року за вих. №14-0004/40816, згідно з якою повідомлено, що на запит Національного банку, Банк повідомив, що на кошти за поточним рахунком ОСОБА_1 накладено арешт згідно постанов про арешт кошти боржника за ВП № 72434359 від 07.08.2023, ВП № 66787177 від 10.08.2023, ВП № 68320782 від 28.09.2023, ВП № 68317248 від 21.05.2024, які видані Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Одночасно Банк повідомив, що постанови про зняття арешту з коштів або про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій до Банку не надходили. Враховуючи вищенаведене, Національним Банком України повідомлено ОСОБА_1 , що для вирішення порушеного ним питання йому рекомендовано звернутися до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Також роз'яснено, що відповідно до норм статті 63 Закону про Національний банк Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій ті інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.
Також судом встановлено, що:
- 27.05.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження ВП №66787177 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою виконавче провадження ВП №66787177 закінчено, припинено чинність арешти майна боржника, що накладено постановою від 18.11.2021 року;
- 24.06.2024 року начальником відділу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження ВП №68317248 винесено постанову про скасування документа - постанови про арешт коштів боржника від 21.05.2024 року ВП №68320782;
- 24.06.2024 року начальником відділу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження ВП №68320782 винесено постанову про скасування документа - постанови про арешт коштів боржника від 28.09.2023 року ВП №68320782;
- 11.07.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження ВП №72434359 винесено постанову про скасування процесуального документа, якою скасовано документ - постанова про арешт коштів боржника від 07.08.2023 року ВП №72434359;
- 19.07.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження ВП №72434359 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою виконавче провадження ВП №72434359 закінчено, припинено чинність арешти майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання.
На підставі вищевказаних постанов, як визнав відповідач - АТ «Державний ощадний банк України», банком були зняті арешти з грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10015/0583 на ім'я ОСОБА_1 , які стали доступні останньому починаючи з 12.07.2024 року.
Дані обставини не спростовувались позивачем по справі, а відтак відновлене право позивача зі зняття арешту з грошових коштів, розміщених на належному йому рахунку, мало місце починаючи з наступного дня, з дня винесення останньої постанови про скасування процесуального документа, якою скасовано документ - постанова про арешт коштів боржника від 07.08.2023 року ВП №72434359, а саме з 12.07.2024 року.
Як вбачається, предметом спору за даним позовом є на думку позивача протиправна бездіяльність АТ «Державного ощадного банку України» з накладення арешту на його банківський рахунок № НОМЕР_1 , який позивач визначає як пенсійним, тобто соціальним, спеціальним, а відтак таким на який банк не мав права на накладення арешту, починаючи з 24.04.2024 року, та до 12.07.2024 року, як до періоду з якого відновлено позивачеві користування коштами, які зберігались на його рахунку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно зі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Відповідно до норм ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) виклала висновок про те, що …: «Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). …».
За змістом п.7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
У відповідності до Розділу V положень Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 року №163 в редакції чинній станом на час накладення арешту на кошти позивача, надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів). Надавач платіжних послуг платника повинен забезпечити прийняття до виконання документа про арешт коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ про арешт коштів у паперовій формі, який доставлено до нього самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або який надійшов рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, слідчий, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Надавач платіжних послуг платника встановлює повноваження особи, яка самостійно доставила документ про арешт коштів, у порядку, визначеному в його внутрішніх документах (пункт 73).
Відповідно до пункту 74 Інструкції, надавач платіжних послуг платника накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими платником відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг.
Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках платника, без зазначення конкретної суми або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку платника, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках платника, відкритих у надавача платіжних послуг платника, або на кошти на одному/кількох рахунку/рахунках (пункт 75).
Надавач платіжних послуг платника, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) платника, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів, який надійшов у цей операційний день (пункт 76).
Згідно з пунктом 77 Інструкції, надавач платіжних послуг платника залежно від того, є кошти чи немає коштів на рахунку платника, на кошти якого накладено арешт, робить такі дії:
1) якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком платника;
2) якщо на рахунку платника недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів;
3) якщо на рахунку платника немає коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує кошти, які будуть зараховані на рахунок.
Банк письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про достатність/недостатність/відсутність коштів для виконання документа про арешт коштів з урахуванням нормативно-правового акта Національного банку з питань зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці.
Небанківський надавач платіжних послуг письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про достатність/недостатність/відсутність коштів для виконання документа про арешт коштів з урахуванням нормативно-правового акта Національного банку з питань зберігання, захисту, використання та розкриття таємниці надавача платіжних послуг.
Надавач платіжних послуг платника під час дії документа про арешт коштів зупиняє видаткові операції за рахунком платника та арештовує всі надходження на його рахунок до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів.
Банк платника обліковує документ про арешт коштів, на підставі якого зупинено видаткові операції за рахунком платника, на відповідному позабалансовому рахунку.
Небанківський надавач платіжних послуг платника обліковує документ про арешт коштів, на підставі якого зупинено видаткові операції за рахунком платника, у порядку, визначеному в його внутрішніх документах.
Надавач платіжних послуг платника відмовляє в прийнятті до виконання платіжних інструкцій платника відповідно до пунктів 12, 27 розділу I цієї Інструкції, якщо на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів. (пункт 78.).
Надавач платіжних послуг платника в разі надходження протягом операційного дня інших документів про арешт коштів виконує їх у порядку надходження згідно з пунктом 77 розділу V цієї Інструкції. (пункт 79).
Згідно з пунктом 80 Інструкції, кошти, арештовані на рахунку платника, забороняється використовувати до надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів. Надавач платіжних послуг платника в разі надходження платіжної інструкції стягувача за іншим документом про арешт коштів, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів відмовляє в прийнятті її до виконання відповідно до пунктів 12, 27 розділу I цієї Інструкції. Надавач платіжних послуг платника в разі надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого на кошти платника накладено арешт, виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку. Надавач платіжних послуг платника виконує часткову оплату платіжної інструкції стягувача відповідно до пункту 71 розділу IV цієї Інструкції. Надавач платіжних послуг платника до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок платника, та виконує платіжні інструкції стягувача з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних інструкцій стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку платника.
Пунктом 81 Інструкції визначено, що надавач платіжних послуг платника після списання за платіжною інструкцією стягувача суми в розмірі, яка визначена документом про арешт коштів, і якщо немає на виконанні за цим рахунком інших документів про арешт коштів, відновлює видаткові операції за рахунком платника та приймає до виконання платіжні інструкції платника.
Пунктом 82 Інструкції визначено, що арешт, накладений на кошти, не припиняється в разі закриття рахунку за ініціативою платника або надавача платіжних послуг платника у випадках, визначених законодавством України. Документ про арешт коштів банк і надалі обліковує на відповідному позабалансовому рахунку. Кошти, арештовані на рахунку платника, банк перераховує та обліковує на відповідному балансовому рахунку для подальшого виконання платіжної інструкції стягувача в разі її надходження. Небанківський надавач платіжних послуг і надалі обліковує документи та кошти, визначені в абзаці другому пункту 82 розділу V цієї Інструкції, у порядку, визначеному в його внутрішніх документах.
Надавач платіжних послуг платника в разі закриття рахунку суб'єкта господарювання на підставі інформації, отриманої від контролюючих органів, та перевірки її в Єдиному державному реєстрі в порядку, визначеному законодавством України про державну реєстрацію припинення юридичної особи/підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, або самостійного виявлення таких відомостей в Єдиному державному реєстрі повертає документи про арешт коштів без виконання органу/виконавцеві, який надіслав документ про арешт коштів, із зазначенням причини повернення. Надавач платіжних послуг платника після закриття рахунку суб'єкта господарювання у випадках, визначених в абзаці першому пункту 83 розділу V цієї Інструкції, перераховує залишок коштів з рахунку цієї особи на відповідний рахунок, передбачений нормативно-правовим актом Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг. (п.83).
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ про зняття арешту з коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ про зняття арешту коштів у паперовій формі, який доставлено до надавача платіжних послуг платника самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), адвокатом, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або який надійшов рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, слідчий, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Надавач платіжних послуг платника встановлює повноваження особи, яка самостійно доставила документ про арешт коштів, у порядку, визначеному в його внутрішніх документах (пункт 84).
Відповідно до постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» від 11.09.2017 року за №89, банкам України забезпечити до 01 січня 2019 року поступовий перехід на здійснення операцій з використанням платіжних карток із застосуванням балансових рахунків 2600 АП “Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» групи рахунків 260 “Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», 2620 АП “Кошти на вимогу фізичних осіб» групи рахунків 262 “Кошти на вимогу фізичних осіб», 2650 АП “Кошти на вимогу небанківських фінансових установ» групи рахунків 265 “Кошти небанківських фінансових установ» розділу 26 класу 2 Плану рахунків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) дійшла до висновку, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Приймаючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем було на підставі чинних постанов державного виконавця накладено арешт на грошові кошти позивача, які містились на відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , та як визнано сторонами по справ, за наслідком їх подальшого скасування, банком одразу знято арешт з відповідних коштів, тобто в межах вище встановленого законодавством порядку.
З вище встановлених обставин вбачається, що рахунок позивача № НОМЕР_1 , на кошти на якому було накладено арешт на підставі чинних постанов державного виконавця, є поточним рахунком боржника та згідно з довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 25.04.2024 року використовувався у тому числі для зарахування пенсійних виплат.
Поряд з цим, до суду не надано доказів, що відповідний рахунок позивача, як боржника за виконавчими провадженнями на грошові кошти на якому було банком накладено арешт, мав статус спеціального режиму використання та статус коштів, на які накладено арешт виключно пенсія, враховуючи, що поточний рахунок використовується, як рахунок на якому зараховуються та зберігаються власні кошти особи. Також позивачем в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження того, що відповідний рахунок, на грошові кошти на якому було накладено відповідачем арешт, був єдиним його рахунком.
Додатково судом приймається, що відповідачем - банком також не було визнано цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, що також не було визначено порушенням Національним Банком України у відповідності до листа від 27.05.2024 року за вих. №14-0004/40816, яким повідомлено що рахунки, відкриті для зарахування заробітної плати, пенсії, соціальної допомоги, не визначаються як рахунку із спеціальним режимом.
Додатково судом враховується висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 в справі № 756/8815/20 згідно з яким, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
Вищевикладені обставини в цілому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність в діях відповідача факту неправомірного накладення банком арешту з 24.04.2024 року поточного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 , а відтак і факту протиправної бездіяльності відповідача з накладення відповідного арешту.
Відповідно до положень частини 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлена вимога щодо допустимості доказів, на які посилаються сторони.
Положеннями частини 2 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, за наслідком чого у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання бездіяльності відповідача протиправною, слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати понесені позивачем до відшкодування не підлягають та залишаються за останнім.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г), третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ( місцезнаходження: 65080, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 1) про визнання бездіяльності відповідача протиправною - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 26.08.2025 року.
Головуючий Л. В. Калініченко