вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" серпня 2025 р. Cправа № 902/822/25
за позовом: Басейного управління водних ресурсів річки Прип"ять (вул. Київська, буд. 81, м. Житомир, 10001)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, буд. 3б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 181 678,72 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
Представники сторін не з'явились
19.06.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Басейного управління водних ресурсів річки Прип"ять до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 181 678,72 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 справу № 902/822/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі 902/822/25 визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 21.08.2025.
Представник позивача в судове засідання 21.08.2025 не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.06.2025.
На визначену дату судом в судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.06.2025, при цьому ухвала про відкриття провадження у справі доставлена відповідачу до Електронного кабінету ЄСІТС, про що в матеріалах справи містяться відповідна довідки.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
29.07.2024 між Басейновим управлінням водних ресурсів річки Прип'ять (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір № СК03/00342 (далі - договір) пунктами 1.1.,1.2. якого визначено, що постачальник зобов'язується у 2024 році передати у власність замовника предмет закупівлі за ДК 021:2015 - 09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин автомобільний А-95, дизельне паливо) в талонах у асортименті, кількості та за цінами, вказаними у додатку 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Кількість: дизельне паливо - 3000 літрів, бензин А-95-3000 літрів.
За умовами пунктів 2.3., 2.4. договору термін дії талонів починається з моменту їх отримання замовником і діє протягом 12 місяців до повного відбору обсягів закупленого товару в талонах номіналом 10 і 20 літрів, з безоплатною заміною їх на нові, якщо така заміна необхідна. Талони на бензин А-95 та дизельне паливо повинні мати термін дії 12 місяців з дня придбання та повинні діяти на АЗС.
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна договору становить 322 110,00 грн. (вісімдесят три тисячі триста дев'ять гривень,00 коп.), у т.ч. ПДВ - 53 685,00 грн.
Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки проводять шляхом здійснення оплати замовником товару через органи державного казначейства після пред'явлення постачальником рахунка на їх оплату та підписання сторонами видаткової накладної. Замовник зобов'язується повністю оплатити вартість (ціну) переданої у власність (поставленої) партії товару протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами накладної (видаткової накладної) на переданий (поставлений) у власність Товар, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ.
За змістом пункту 5.1. договору місце поставки: талони за рахунок постачальника на адресу вул. Київська, буд. 81 м. Житомир, Житомирська область, Україна, 10001.
Згідно з пунктом 5.2. договору строк поставки: по 31.12.2024 року та до повного вибору придбаного товару.
Відповідно до пункту 5.3. договору талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право замовника та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС.
За змістом пункту 5.4. договору перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання видаткових документів (видаткових накладних).
Пунктом 5.5. договору сторони передбачили, що передача талонів та перехід права власності до замовника здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на одержання товару, оформленої у встановленому порядку та підписання видаткових документів (видаткових накладних, актів приймання - передачі).
Відповідно до пункту 5.6. договору з моменту переходу до замовника права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у постачальника.
Згідно з пунктом 5.7. договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України.
За умовами пункту 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що за порушення строків постачання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості предмета закупівлі за кожний прострочений день, а за прострочення більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Сплата пені не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.
Сторонами підписано специфікацію до договору, якою погоджено найменування, одиницю виміру, кількість та вартість товару за договором. За змістом вказаної специфікації між сторонами погоджено поставку товару бензин автомобільний А-95 у кількості 3000 літрів вартістю 165 000,00 гривень з ПДВ та дизельне паливо у кількості 3000 літрів вартістю 157 110,00 гривень з ПДВ.
Договір, специфікацію підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Відповідно до видаткових накладних ТОВ «Армерія Ойл» передало а відповідачем прийнято, а саме було за:
-№0003/0000802 від 01.08.2024 відпущених скетч-карток на нафтопродукти по купюрах №0003/0000802-С до неї, бензин А-95 У кількості 1500л на суму 82500,00 гривень у скетч-картках УкрА95 номіналом 10л у кількості 30 штук, УкрА95 номіналом 15л у кількості 80 штук;
- за видатковою накладною №0003/0000832 від 12.08.2024 та Специфікації до неї №0003/0000832-С, бензин А-95 у кількості 1500л та дизельне пальне у кількості 3000л, а всього разом на загальну суму 239610,00 гривень у скетч-картках УкрА95 номіналом 10л у кількості 40 штук, номіналом 15л у кількості 60 штук, номіналом 20л у кількості 10 штук, УкрДТ номіналом 20л у кількості 90 штук та УкрДТ номіналом 30л у кількості 40 штук, а всього разом на постачання 1950л палива на загальну суму 239610,00 грн згідно переліку скетч-карток у Специфікації №0003/0000832-С, - всього на загальну суму 322 110,00 грн.
Видаткові накладні та специфікація до неї підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
На виконання умов договору відповідачем було перераховано на користь ТОВ «Армерія Ойл» 82 500,00 гривень платіжною інструкцією №1682 від 01.08.2024 та 239 610,00 гривень платіжною інструкцією №1771 від 13.08.2024, а всього 322 110,00 грн.
Разом з тим, за твердженням позивача Басейнове управління водних ресурсів річки Прип'ять позбавлене можливості у повній мірі отримати ПММ на підставі довірчих документів (скретч - карток), кошти за які сплачені на умовах попередньої оплати, у зв'язку із відсутністю на мережі АЗС відповідача паливно - мастильних матеріалів.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогою № 01-198/1 від 07.04.2025, за змістом якої на підставі частини 2 статті 693 ЦК України вимагав повернення попередньої оплати, зокрема за договором № СК03/00342 від 29.07.2024 у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту направлення цієї вимоги.
У позовній заяві та бухгалтерській довідці позивач зазначив, що на день звернення з позовом непогашеними залишилися скретч-картки на загальну суму 169 793,20 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 181 678,72 гривень, з яких 169 793,20 грн вартості недоотриманого оплаченого товару та 11 885,52 грн штрафу нарахованих, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №СК03/00342 від 29.07.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС дизельного палива, бензину А-95 з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні спору суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. З'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження N 12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження N 61-18064св18).
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України.
За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договору є поставка товару - дизельного палива та бензину А-95 шляхом його відпуску на АЗС при пред'явленні уповноваженою особою покупця виданих постачальником скретч-карток (талонів).
Водночас скретч - картка (талон) за змістом договору та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписані сторонами специфікації та видаткових накладних підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість дизельного палива/бензину А-95.
Разом з тим, зобов'язання постачальника з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску позивачу пального на підставі скретч - карток на АЗС постачальника.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково.
Судом установлено, що залишок непоставленого відповідачем товару становить по бензину А-95 - 90 л на суму 4 950,00 грн, бензин А-95 - 750 л на суму 41 250,00 грн, дизельному пальному - 2360 л на суму 123 593,20 грн, всього на загальну суму 169 793,20 грн.
Докази спливу строку дії скретч - карток у матеріалах справи відсутні.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення попередньої оплати за непоставлений відповідачем позивачу товар - паливно-мастильні матеріали за договором № СК03/00342 від 29.07.2024.
Відповіді на вимогу, доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками, повернення грошових коштів за непоставлений товар матеріали справи не містять, водночас до позовної заяви додано копії непогашених (неотоварених) скретч - карток відповідного номіналу .
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Судом установлено, що позивач у вимозі направленій відповідачу вимагав здійснити повернення попередньої оплати за договором.
У зв'язку із невиконанням цієї вимоги, на підставі частини 2 статті 693 ЦК України позивач надалі звернувся до відповідача із позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 169 793,20 гривень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару - бензину А-95 - 90 л на суму 4 950,00 грн, бензин А-95 - 750 л на суму 41 250,00 грн, дизельному пальному - 2360 л на суму 123 593,20 грн, всього на загальну суму 169 793,20 грн, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної поставки оплаченого покупцем товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 169 793,20 грн.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором № СК03/00342 від 29.072024 у сумі 169 793,20 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 11 885,52 гривень штрафу.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу суд враховує таке.
Позивачем нараховано штраф у розмірі 11 885,52 гривень за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 4 статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За змістом пункту 7.2. договору за порушення строків постачання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості предмета закупівлі за кожний прострочений день, а за прострочення більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Сплата пені не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.
Приймаючи до уваги положення пункту 5.2. договору, яким сторони передбачили строк поставки: по 31.12.2024 року та до повного вибору придбаного товару та враховуючи, що станом на 01.01.2025 та до звернення із вимогою про повернення коштів зобов'язання з поставки товару відповідачем не виконані у повному обсязі, судом встановлено прострочення виконання такого зобов'язання більше ніж на 15 календарних днів.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару більше ніж на 15 календарних днів, вимога про стягнення штрафу відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.
Як вбачається із розрахунку штрафу здійсненого позивачем, розрахунок здійснено від вартості непоставленого товару.
Загальна сума нарахованого позивачем штрафу становить 11 885,52 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума штрафу у розмірі 11 885,52 гривень є арифметично вірною.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 11 885,52 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 169 793,20 гривень попередньої оплати (вартості недоотриманого оплаченого товару) та 11 885,52 гривень штрафу.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн покладаються на відповідача. З урахуванням положень ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Басейнового управління водних ресурсів річки Прип'ять (10001, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Київська, будинок 81, ідентифікаційний код юридичної особи 01038766) 169 793,20 грн попередньої оплати, 11 885,52 грн штрафу за прострочення поставки товару та 3 028,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 26 серпня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи