26.08.2025 м. Дніпро Справа № 908/2340/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Запорізького обласного центру зайнятості на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2024 у справі № 904/2340/24 (суддя Зінченко Н.Г.), повний текст рішення складено 13.12.2024
за позовом Запорізького обласного центру зайнятості, м. Запоріжжя
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», м. Запоріжжя
про стягнення 64238,03 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
02.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізького обласного центру зайнятості до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про стягнення 64238,03 грн компенсаційних виплат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні.
Позов мотивований тим, що відповідач порушив пункти Порядку надання компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 331. Позивач стверджує, що компенсація витрат, надана відповідачу за період з серпня по грудень 2023 року для працівників, які відпрацювали неповний робочий місяць, підлягає перерахунку, а зайво витрачені кошти повинні бути повернуті. Відповідно до акту перевірки, сума, що підлягає поверненню, становить 64238,03 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.12.2024 в задоволенні позову відмовлено.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду позивач оскаржує його в апеляційному порядку та просить: скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Запорізького обласного центру зайнятості в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 4542,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована незаконністю і необґрунтованістю прийнятого місцевим господарським судом рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, неправильною оцінкою обставин справи.
Суть позиції Запорізького обласного центру зайнятості полягає в тому, що компенсація, виплачена ПАТ "Мотор Січ" за працевлаштування ВПО, які відпрацювали неповний місяць, має бути перерахована та повернута, оскільки, на думку позивача, фіксована сума в 6700 грн виплачувалась лише за повний відпрацьований місяць, а будь-які виплати за неповний місяць слід розраховувати пропорційно. Позивач обґрунтовує це загальною логікою законодавства про працю та роз'ясненнями Міністерства економіки
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- в порушення норм матеріального права судом першої інстанції неправильно застосовано норму ст. 58 Конституції України, Кодексу законів Про працю України, норм Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 331. Апелянт стверджує, що компенсація за працевлаштування ВПО, навіть до внесення змін до Порядку № 331, мала розраховуватися пропорційно фактично відпрацьованому часу, оскільки виплата повної суми за неповний місяць є нецільовим використанням коштів;
- судом при винесенні рішення не враховано норми Кодексу законів про працю України (ст. 51 КЗпП) в частині визначення тривалості робочого часу, а саме виконання роботи працівником на умовах скороченої тривалості робочого часу або неповного робочого часу;
- Судом не надано правову оцінку щодо визначення у Порядку № 331 терміну «неповний місяць», зокрема: у випадку коли особа працевлаштувалася не першого робочого дня календарного місяця або з працівником припинено трудові відносини не в останній робочий день календарного місяця; працівник був відсутнім на роботі у зв'язку з настанням тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1-7 і 9 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати, у зв'язку із вагітністю та пологами (у тому числі у разі усиновлення дитини або встановлення опіки над дитиною); на підприємстві, в установі, організації встановлено неповний робочий тиждень. За неробочі дні (години), на які скорочено робочий тиждень, в які працівник був відсутній на роботі, виплата компенсації витрат не здійснюється;
- судом першої інстанції неправильно було застосовано положення ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Така позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України у справі за Конституційним зверненням Національного банку України (справа № 1-7/99 від 09.09.1999);
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач вважає апеляційну скаргу Запорізького обласного центру зайнятості такою, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/234/24 ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обласний центр зайнятості під час здійснення перевірки АТ «Мотор Січ» щодо компенсації витрат за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб за період з 01.08.2023 по 29.12.2023, мав керуватися Порядком, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 № 331 в редакції, що діяла до 30.12.2023, а не в редакції змін, внесених постановою КМУ № 1390 від 27.12.2023, яка набрала чинності лише 30.12.2023 і не регулювала зазначені правовідносини у період з 01.08.2023 по 29.12.2023.
Відповідач посилається на загальновизнані принципи права, за якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До правовідносин чи певної події має застосовуватись той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Пунктом 3 Порядку № 331 в редакції від 06.06.2023 визначено, що компенсація витрат надається у фіксованому розмірі - 6700,00 грн щомісяця за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на період воєнного часу та протягом 30 календарних днів після його скасування або припинення. Тобто саме в цій редакції Порядком передбачено отримання роботодавцем компенсації в розмірі чітко затвердженої суми навіть за працівників, які працюють на підприємстві не умовах неповного робочого часу.
У період, що відображений в Акті № 99 від 11.04.2024 та за який здійснювалась перевірка, згідно положень Порядку № 331, при компенсації витрат на оплату праці внутрішньопереміщених осіб, була відсутня прив'язка до поняття «мінімальна заробітна плата» та «неповний місяць», а була встановлена тверда сума компенсації за кожну працевлаштовану особу.
Єдиною підставою для обчислення суми компенсації відповідно до фактично відпрацьованого працівником часу, було припинення трудових відносин з працівником до завершення строку виплати компенсації (пункт 11 Порядку).
Також, відповідач вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відповідач не скористався правом оскарження наказу Запорізького центру зайнятості від 19.07.2024 № 449-о, оскільки останній не містить обов'язкового для АТ «Мотор Січ» до виконання припису, а тому підстави для його оскарження відсутні.
Роз'яснення Міністерства економіки, на які посилається апелянт суперечать приписам законодавства та положенням Конституції України та мають лише інформаційно-рекомендаційний характер та не встановлюють правових норм обов'язкових до виконання.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Запорізький обласний центр зайнятості є державною установою в централізованій системі державних установ державної служби зайнятості, яка виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».
До Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості звернулось ПАТ «Мотор Січ» із заявами про надання компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні.
Наказами Запорізького обласного центра зайнятості від 08.09.2023 № 420-о, від 19.10.2023 № 496-о та від 13.11.2023 № 543-о прийнято рішення про надання та здійснення оплати ПАТ «Мотор Січ» компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні на суму 234500,00 грн, 107200,00 грн та 180900,00 грн, відповідно грошові кошти були перераховані роботодавцю.
У період з 02.04.2024 по 11.04.2024 відповідно до направлення 8 від 26.03.2024 року та на підставі п. 18 Порядку спеціалістами Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості проведено перевірку даних, що є підставою для надання компенсації витрат за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб АТ «Мотор Січ». Перевірці підлягали дані про нараховану заробітну плату та відпрацьований час по 40 особам, відомості по яким подані АТ «Мотор Січ» до Запорізького обласного центра зайнятості в період з 01.08.2023 по 29.12.2023.
За результатам перевірки складаний акт перевірки достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання компенсації витрат на оплату праці за працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні № 99 від 11.04.2024 встановлено, що отримані суми компенсації на оплату праці за працевлаштування осіб з числа переміщених осіб, з урахуванням самостійно повернутих, кошти в сумі 64 238,03 грн підлягають добровільному поверненню, як зайво витрачені кошти протягом 5 робочих дів з дати отримання акту перевірки.
АТ «Мотор Січ» акт перевірки отриманий 16.04.2024.
Запорізькою філією Запорізького обласного центру зайнятості 30.04.2024 отримано заперечення АТ «Мотор Січ» за вих. № ГБ-4030 від 22.04.2024 до Акту перевірки від 11.04.2024 № 99, в яких підприємство заперечило проти висновків перевірки та визнало їх необ'єктивними.
На адресу відповідача Запорізьким ОЦЗ направлено відповідь № 2319/03/04-15 від 05.05.2024 на заперечення відповідача та додаткову відповідь № 2319/03/04-15 від 05.06.2024.
У зв'язку із неповерненням відповідачем коштів за висновками Акта перевірки у добровільному порядку на його адресу позивачем направлено претензію № 1522/01-22 від 19.07.2024 щодо сплати 64 238,03 грн.
У відповіді на претензію позивача № СПЗ-7472 від 31.07.2024 АТ «Мотор Січ» його вимоги не визнало.
Неповернення коштів відповідачем за висновками Акта перевірки у добровільному порядку стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом, що і є предметом виникнення спору в даній справі.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Як зазначалося вище, Господарський суд Запорізької області у справі № 908/2340/24 встановив, що Запорізький обласний центр зайнятості звернувся до суду з вимогою стягнути з ПАТ «Мотор Січ» 64 238,03 грн, виплачених як компенсація за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Позивач стверджував, що відповідач порушив Порядок, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 № 331, оскільки компенсація була виплачена за працівників, які відпрацювали неповний робочий місяць. На думку центру зайнятості, ця сума підлягає перерахунку та поверненню. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на акт перевірки від 11.04.2024 та на положення Порядку № 331 у редакції постанови КМУ № 1390 від 27.12.2023, яка набула чинності 30.12.2023.
Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи, що на момент отримання компенсації (з серпня по грудень 2023 року) діяла інша редакція Порядку № 331 від 06.06.2023. Ця редакція передбачала фіксовану щомісячну виплату у розмірі 6 700 грн, незалежно від того, чи працювали працівники повний або неповний місяць.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову Запорізького обласного центру зайнятості, встановивши, що ПАТ «Мотор Січ» не порушило законодавства. Суд дійшов висновку, що на момент виплати компенсації (серпень-грудень 2023 року) чинна редакція Порядку № 331 не передбачала пропорційного розрахунку за неповний робочий місяць, а встановлювала фіксовану суму. Таким чином, кошти, отримані відповідачем, не є зайво витраченими чи безпідставно набутими, а зміни до Порядку, що набрали чинності пізніше (30.12.2023), не мають зворотної сили.
Центральний апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції. Правова позиція суду ґрунтується на фундаментальних засадах права, а саме на принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, закріпленому в статті 58 Конституції України.
На момент виникнення спірних правовідносин (серпень-грудень 2023 року), Порядок № 331, що регулював виплату компенсацій за працевлаштування ВПО, не містив вимог щодо пропорційного розрахунку у разі роботи неповний місяць. Нормативним актом була встановлена фіксована сума компенсації, і дії відповідача були цілком правомірними.
Зміни, внесені постановою КМУ від 27.12.2023 № 1390, які запровадили механізм пропорційного нарахування, набрали чинності лише 30.12.2023. Застосування цих норм до правовідносин, що виникли раніше, є неприпустимим і суперечить Конституції України.
Грошові кошти, отримані відповідачем, не можуть вважатися безпідставно набутими, оскільки вони були виплачені на підставі та у повній відповідності до чинного на той момент законодавства.
Доводи апелянта про те, що компенсація мала розраховуватися пропорційно навіть до внесення змін до Порядку № 331, є безпідставними. На момент виплати компенсації (з серпня по грудень 2023 року) чинна редакція пункту 3 Порядку № 331 чітко визначала, що компенсація надається у фіксованому розмірі 6 700 грн щомісяця. Термін «за кожну працевлаштовану особу» не передбачав пропорційності.
Внесення змін Постановою КМУ № 1390 від 27.12.2023 якраз і було спрямоване на встановлення такого механізму, що підтверджує його відсутність раніше. Таким чином, виплати, здійснені на підставі норм, що діяли на той момент, не є нецільовим використанням коштів, оскільки відповідали прямому припису законодавства.
Посилання апелянта на статті Кодексу законів про працю України є некоректним, оскільки Порядок № 331 є спеціальним нормативним актом, який регулює конкретні відносини щодо надання компенсацій. Він визначав умови виплати, і на той момент не містив поняття «неповний місяць» у тому сенсі, в якому це тлумачить позивач. Відповідно, суд першої інстанції не був зобов'язаний надавати правову оцінку терміну, який не мав прямого застосування в редакції Порядку на момент спірних правовідносин.
Суд першої інстанції правильно застосував статтю 58 Конституції України, що встановлює принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі. Апелянт не враховує, що цей принцип має лише один виняток - пом'якшення або скасування відповідальності, що не стосується даної справи. Застосування нової редакції Порядку № 331 до відносин, які виникли раніше, призвело б до погіршення становища відповідача, що є неприпустимим. Позиція, викладена у Рішенні Конституційного Суду, лише підтверджує цей принцип.
Таким чином, вимоги апелянта про повернення коштів є необґрунтованими, оскільки вони базуються на нормах, які на момент спірних подій ще не діяли. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційний господарський суд здійснити розподіл судових витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги, оформлених додатковою угодою № 2 до Договору про надання правової допомоги № 0508/24 від 05.08.2024 від 12.11.2024, підтверджених Актом приймання наданих послуг № 2 від 13.11.2024 за надання послуг з підготовки відзиву на апеляційну скаргу в сумі 20000,00 грн.
Керуючись принципами справедливості, розумності, пропорційності та верховенством права, правова допомога відповідачу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в сумі 20000,00 грн, апеляційний господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, визнає обґрунтованими витрати відповідача у сумі 2 000,00 грн, які саме і покладає на апелянта. В іншій частині вимог про розподіл судових витрат, пов'язаних з наданням відповідачу правової допомоги, колегія суддів відмовляє.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Запорізького обласного центру зайнятості - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2024 у справі № 904/2340/24 - залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги по даній справі покласти на Запорізький обласний центр зайнятості.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов