26.08.2025 м. Дніпро Справа № 904/2578/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 у справі № 904/2578/24 (суддя Назаренко Н.Г.), повний текст рішення складено 10.12.2024
за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до фізичної особи-підприємця Кітача Віктора Вадимовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
В червні 2024 року Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з ФОП Кітача Віктора Вадимовича грошових коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:239:0009 у період з 01.01.2020 до 31.12.2023 у сумі 53234,72 грн, з якої пеня у сумі 26681,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки № 2018386 від 25.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:06:239:0009.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 в задоволенні позову Криворізької міської ради до ФОП Кітача Віктора Вадимовича про стягнення коштів за користування земельною ділянкою відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав достатніх і належних доказів існування у відповідача заборгованості з орендної плати за земельну ділянку.
Суд встановив, що позовні вимоги не підтверджені, тому відмовив у задоволенні позову повністю.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга мотивована неправильним встановленням судом першої інстанції фактичних обставин справи щодо дати сплати боргу, необґрунтованим визнанням погашеною пені та неприйняттям до уваги клопотання про закриття провадження в частині сплаченого боргу, що призвело до порушення матеріальних і процесуальних норм права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності порушеного права позивача. Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно встановив дату погашення заборгованості: всупереч висновку суду, сплата основного боргу у сумі 26 553,23 грн відбулася після відкриття провадження у справі - лише 01.07.2024, після подання уточнюючих податкових декларацій, що підтверджується документально. Судом же помилково визнано сплату ще 04.04.2024, тобто до подачі позову;
- судом не було розглянуто належним чином подане міською радою усне клопотання про закриття провадження у частині сплачених коштів. У зв'язку з цим позивач просить закрити провадження у частині основного боргу, а в частині пені - стягнути 26 681,49 грн, як санкцію за прострочення виконання грошового зобов'язання. Апелянт вказує, що пеня обчислена згідно з умовами договорів оренди, які передбачають 120% річних облікової ставки НБУ за кожен день прострочення;
- суд першої інстанції безпідставно зарахував суму в 50 731,00 грн, сплачену відповідачем 08.04.2024, як сплату саме заявленої пені, хоча така сума охоплює податкові зобов'язання за кількома земельними ділянками, а матеріали справи не містять доказів, що пеня була нарахована саме за спірну ділянку. Таким чином, висновки суду є припущенням, що прямо суперечить вимогам процесуального закону та правовим позиціям Верховного Суду;
- апелянт вважає неправомірним покладення витрат за подання позову (3 028 грн) на позивача, оскільки саме неналежна поведінка відповідача спричинила спір. З урахуванням принципу змагальності та положень ст. 129 ГПК України, витрати мали бути покладені на відповідача, особливо з огляду на часткове задоволення позовних вимог (шляхом сплати боргу вже після відкриття провадження).
З урахуванням викладеного, Криворізька міська рада просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, закрити провадження у частині сплаченого боргу, стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 681,49 грн., судовий збір у першій інстанції (3 028 грн.) та витрати за подання апеляційної скарги (4 542 грн.).
3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та її узагальнені доводи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ФОП Кітач Віктор Вадимович заперечує проти доводів апеляційної скарги Криворізької міської ради, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України.
Суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи та на підставі наданих сторонами доказів дійшов правильного висновку про відсутність предмета спору. ФОП Кітач В.В. ще у квітні 2024 року повністю сплатив заборгованість із орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:06:239:0009, а також пеню, що підтверджується листами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, витягом із реєстру речових прав, а також платіжними документами. Зокрема, пеня була сплачена 08.04.2024 у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією № 14523006K, що підтверджено листом ДПС від 27.11.2024.
Позов Криворізької міської ради, поданий у червні 2024 року, ґрунтується на інформації про заборгованість, яка вже була неактуальною на момент звернення до суду, оскільки заборгованість була погашена раніше. Отже, на момент подання позову спір щодо несплати коштів фактично не існував.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відсутній предмет спору, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позову. Апеляційна скарга позивача спрямована на перегляд правильного та законного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права, без належного врахування фактичної сплати коштів та погашення зобов'язань відповідачем.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 у справі № 904/2578/24 без змін, а апеляційну скаргу Криворізької міської ради - без задоволення.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
23.10.2018 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ФОП Кітачем Віктором Вадимовичем (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 2018386.
Відповідно до п. 1 договору, орендодавець, на підставі рішень міської ради від 20.12.2017 № 2380 та від 29.08.2018 № 2970, передав в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0289 га (п. 2 договору), з кадастровим номером 1211000000:06:239:0006, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 2б, у Саксаганському районі.
На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна - автомобільні ваги, право власності на які підтверджується договором купівлі-продажу від 06.12.2001 з біржі «Куратор» та рішенням виконкому Саксаганської райради від 21.02.2018 № 38 (п. 3 договору).
Договір укладено до 29.12.2022 (п. 6). Орендар мав переважне право на поновлення договору за умови належного виконання зобов'язань, але мав подати відповідне повідомлення не пізніше ніж за місяць до закінчення строку.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становила 728112,38 грн (п. 5).
Річна орендна плата на момент укладення договору становила 6553,01 грн за ставкою 0,9 % відповідно до рішення міської ради від 12.07.2017 № 1862 (п. 7).
Відповідно до п. 8 договору, орендар зобов'язаний самостійно щороку індексувати нормативну грошову оцінку землі та сплачувати плату згідно з оновленими даними.
Орендна плата сплачується щомісяця протягом 30 календарних днів після звітного місяця (п. 10 договору).
Позивач (міська рада) стверджує, що у період з 01.01.2020 по 29.12.2022 орендар неналежно виконував зобов'язання з оплати орендної плати у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість з орендної плати на суму 11239,81 грн (1352,69 грн + 9887,12 грн).
Після завершення строку дії договору 29.12.2022, відповідач продовжив користування земельною ділянкою з 30.12.2022 до 26.04.2023, не маючи на це чинного договору. Позивач вважає це безпідставним користуванням та нарахував безпідставно збережені кошти у розмірі 4982,62 грн (71,26 грн + 4911,36 грн).
02.03.2023 сторони уклали новий договір оренди земельної ділянки № 2023143, на підставі рішення міської ради від 23.12.2022 № 1634.
Згідно з п. 1 договору, орендодавець передав земельну ділянку за тим же кадастровим номером - 1211000000:06:239:0006 в строкове користування для розміщення автовагів.
Договір укладено строком на один рік, дія якого обчислюється з моменту його державної реєстрації (п. 7, п. 42 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1 104 505,98 грн (п. 4), коефіцієнт індексації - 1,15.
Орендна плата встановлена в розмірі 1,2% від нормативної оцінки відповідно до рішення міської ради від 26.05.2021 № 506 (п. 8 договору).
Пункт 9 договору передбачає щорічну індексацію та самостійне обчислення орендної плати орендарем.
Орендна плата сплачується щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою (п. 11 договору).
Позивач вказує, що у період з 27.04.2023 до 31.12.2024 відповідач не сплачував орендну плату за новим договором, що призвело до накопичення боргу в сумі 10330,80 грн.
З метою врегулювання спору в позасудовому порядку, Криворізька міська рада направила відповідачу лист від 09.04.2024 № 20/18/2701 з вимогою погасити загальну заборгованість у сумі 26 553,23 грн.
У зв'язку з несплатою цієї суми позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, розглянувши спір про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, дав правову оцінку обставинам справи, аргументам сторін та доказам, поданим учасниками процесу, з урахуванням норм цивільного, земельного та податкового законодавства.
Суд встановив, що між сторонами укладено договори оренди земельної ділянки, згідно з якими відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів після звітного місяця. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 509 ЦК України, відповідач як орендар має обов'язок сплачувати орендну плату в установлені строки. Сторони погодили розмір орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується витягами з технічної документації, виданими Головним управлінням Держгеокадастру.
Оцінюючи доводи позивача щодо наявності заборгованості, суд врахував подану ним довідку ДПС, відповідні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості. Водночас суд зважив на положення Закону № 540-IX, яким на період березень 2020 року звільнено орендарів від сплати плати за землю, що підтверджує відсутність у відповідача боргу за цей період.
Суд також дослідив платіжні документи про часткову сплату орендної плати та повну сплату пені у квітні 2024 року. З огляду на інформацію з інтегрованої картки платника ДПС, встановлено, що відповідачем 04.04.2024 сплачено основну заборгованість, а 08.04.2024 - пеню в повному обсязі (а. с. 187), про що свідчать дані про погашення податкового боргу за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. Аргументи позивача про невизначеність, за якою саме земельною ділянкою сплачено пеню, були відхилені, оскільки в інтегрованій картці платника відображена повна сплата на загальну суму, що відповідає сумі пені, визначеній контролюючим органом.
Суд дійшов висновку, що станом на дату ухвалення рішення у відповідача відсутня заборгованість як із основної суми орендної плати, так і з пені. Крім того, місцевий господарський суд правильно вказав на те, що позивач не надав переконливих доказів наявності іншої заборгованості за іншим договором оренди, яку можна було б ідентифікувати як непогашену.
З урахуванням вищевказаного, судова колегія ЦАГС вважає, що відповідно до ст. 86 ГПК України, місцевий господарський суд надав правильну оцінку усім наданим сторонами та наявним в матеріалах справи доказам за критеріями належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку, дійшовши обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача.
Отже, суд першої інстанції, врахувавши фактичні обставини справи, наявні докази, а також вимоги законодавства, правомірно відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
Колегія суддів ЦАГС, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги Криворізької міської ради, не вбачає підстав для її задоволення, оскільки доводи апелянта, який стверджує, що основний борг у сумі 26 553,23 грн було сплачено лише 01.07.2024 після подання уточнюючих декларацій є безпідставними, адже, як убачається з матеріалів справи, зокрема з платіжної інструкції від 04.04.2024 № 0.0.3565912060.1 та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0031310013 від 08.04.2024 про сплату орендної плати з фізичних осіб та визначеної контролюючим органом пені у сумі 50731,00 грн, у т.ч. за порушення строків орендної плати за земельну ділянку площею 0,02589 га з кадастровим номером 1211000000:06:239:0009 за договорами оренди земельної ділянки від 02.03.2023 № 2023143 та від 25.10.2018 № 2018386 (а. с. 187-189).
Доводи апелянта про те, що сума пені у розмірі 26 681,49 грн не була сплачена, є припущеннями апелянта, які не ґрунтуються на доказах та спростовується листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 46234/6/04-36-13-10-16 від 27.06.2024, яким в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, повідомлено, що станом на 27.06.2024 відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем органів ДПС України у платника податків Кітача Віктора Вадимовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутня заборгованість із платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (а. с. 121).
Також, на запит Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 19.09.2024 № 43273/5/04-36-24-17-13 надало інформацію з інформаційно-комунікаційної системи ДПС України стосовно Кітача Віктора Вадимовича, як платника орендної плати за земельну ділянку площею 0,0289 га (кадастровий номер 1211000000:06:239:0009), розташовану в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, про відсутність станом на 19.09.2024 заборгованості з орендної плати за землю (а. с. 174).
Позивач не довів, що відповідач мав заборгованість за іншими ділянками, яка б повністю або частково перекривала цю суму, а також не надав доказів того, що вказаний платіж не стосується пені за спірною ділянкою. У контексті цього слід зазначити, що саме на позивача покладається обов'язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 1 ст. 74 ГПК України). У справі відсутні докази, що спірна пеня не була погашена цим платежем.
Посилання апелянта на дату подання уточнюючих декларацій не змінює юридичного значення факту надходження грошових коштів як способу належного виконання грошового обов'язку згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України.
Твердження позивача про те, що суд не розглянув його усне клопотання про часткове закриття провадження, не підтверджується матеріалами справи. Суд першої інстанції у рішенні чітко відобразив факт сплати основного боргу відповідачем до подання позовної заяви, що об'єктивно виключало необхідність прийняття окремої ухвали про часткове закриття провадження.
Питання розподілу судових витрат вирішено місцевим судом відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, оскільки за результатами розгляду позову було повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог. Оскільки позов не був задоволений навіть частково, правові підстави для покладення витрат на відповідача відсутні.
Рішення господарського суду першої інстанції ухвалене відповідно до встановлених обставин справи, норм матеріального та процесуального права, і не підлягає скасуванню. Жоден із доводів апеляційної скарги Криворізької міської ради не знайшов підтвердження у наданих матеріалах, є ґрунтованим на припущеннях.
З огляду на викладене та керуючись статтями 129, 231, 273, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція відмовляє в задоволенні апеляційної скарги Криворізької міської ради, а рішення місцевого господарського суду залишає без змін.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України, апеляційний господарський суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Натомість скаржником не надано належних та допустимих доказів, які би спростовували висновки суду першої інстанції, не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, яка в силу статті 79 ГПК України не є підставою для скасування судового рішення за відсутності нових доказів чи порушення норм права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Криворізької міської ради не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
7. Розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються у повному обсязі на скаржника по даній справі - Криворізьку міську раду.
Керуючись ст. ст. 275 - 282 ГПК України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Криворізької міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 у справі № 904/2578/24 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача - Криворізьку міську раду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов