про повернення касаційної скарги
25 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 380/646/25
адміністративне провадження № К/990/32682/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 380/646/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування з 01.01.2025 до її обрахунку та виплати положень статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», а також понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 (далі - Постанова №1) та виплати пенсії з 01.01.2025 у зменшеному розмірі;
зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області скасувати застосування з 01.01.2025 для обрахування та виплати пенсії коефіцієнти, визначені Постановою № 1, повернути розмір пенсії до попереднього рівня її фактичного нарахування в повному обсязі без застосування будь-яких, обмежень максимального розміру, а також виплатити різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.01.2025 по день проведення повного фактичного розрахунку у цьому розмірі.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 26.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ПФУ у Львівській області оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стеценка С.Г. для розгляду судової справи № 380/646/25.
Верховний Суд ухвалою від 01.07.2025 повернув касаційну скаргу відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 380/646/25 згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
01.08.2025 відповідач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 380/646/25 з тих самих підстав, не врахувавши недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 01.07.2025 про повернення касаційної скарги, тим самим проігнорувавши вимоги Верховного Суду, передбачені пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 01.08.2025, справу передано на розгляд раніше визначеному складу суду, а саме: головуючому судді (судді-доповідачу) Єзерову А.А., судді Кравчуку В.М., Стеценку С.Г., відповідно до Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів)» від 22.07.2024 №9
Відповідно до наказу від 22.07.2025 №2408/0/6-25 суддя Єзеров А.А. перебував у відпустці з 31.07.2025 по 22.08.2025.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У якості підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень цієї статті, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
У свою чергу, посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, безпідставне, оскільки відповідач не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок має бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та які відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
Також посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено:
1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку;
2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Однак, всупереч такими вимогам КАС України, скаржником не наведено чіткого переліку норм, які судами застосовані неправильно.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 380/646/25 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров