про повернення касаційної скарги
25 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 440/664/25
адміністративне провадження № К/990/32819/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області, Відділу з питань ветеранської політики Миргородської районної військової (державної) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області, Відділу з питань ветеранської політики Миргородської районної військової (державної) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс", в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.12.2024 про відмову в наданні ОСОБА_2 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України;
зобов'язати відповідача встановити ОСОБА_2 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 17.03.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач оскаржила їх у касаційному порядку, просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стеценка С.Г. для розгляду судової справи № 440/664/25.
Верховний Суд ухвалою від 07.07.2025 повернув касаційну скаргу позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25 згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
03.08.2025 позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25 з тих самих підстав, не врахувавши недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 23.06.2025 про повернення касаційної скарги, тим самим проігнорувавши вимоги Верховного Суду, передбачені пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 31.07.2025, справу передано на розгляд раніше визначеному складу суду, а саме: головуючому судді (судді-доповідачу) Єзерову А.А., судді Бевзенку В.М., Стародубу О.П., відповідно до Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів)» від 22.07.2024 №9.
Відповідно до наказу від 22.07.2025 №2408/0/6-25 суддя Єзеров А.А. перебував у відпустці з 31.07.2025 по 22.08.2025.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а)касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження скаржник обмежився посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У свою чергу, посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, безпідставне, оскільки позивач не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок має бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та які відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
Також посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено:
1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку;
2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, суд зауважує, що скаржником не зазначено про наявність передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров