Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11195/2025
м. Київ Справа № 760/6754/25
24 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Ішуніної Л. М., у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 ,-
У березні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Подання обґрунтовував тим, що у його провадженні на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 320 000 дол. США (виконавче провадження № НОМЕР_7), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 13 420 грн (виконавче провадження № НОМЕР_6), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 25 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн (виконавче провадження № НОМЕР_9).
Загальна сума до стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, становить 13 258 876 грн.
Постанови про відкриття виконавчого провадження та інші процесуальні документи у наведених виконавчих провадженнях направлялись боржнику відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим повідомленням на адресу боржника визначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .
У межах примусового виконання виконавчих проваджень № НОМЕР_7 та № НОМЕР_6 виконавцем на адресу боржника направлено копію постанови про відкриття, та інші процесуальні документи у наведених виконавчих провадженнях. Відповідно до відстеження рекомендованого поштового відправлення, за кодом 0600901766379, станом на 25 березня 2024 року відправлення не вручене під час доставки.
У межах примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_8 виконавцем на адресу боржника направлено постанову про відкриття, та інші процесуальні документи. Відповідно до відстеження рекомендованого поштового відправлення, за кодом 0600991144436, станом на 16 грудня 2024 року невдала спроба вручення.
20 березня 2024 року винесено постанову про арешт майна боржника № НОМЕР_7 з внесенням до реєстрів обтяжень, та постанову про арешт коштів боржника № НОМЕР_7 від 20 березня 2024 року, з подальшим направленням на виконання до банківських установ.
Згідно з відповіддю на запит № 196748542 від 20 березня 2024 року до Пенсійного фонду України, інформація щодо доходу боржника датується квітнем 2021 року, інформація щодо нарахованого доходу з 2021 по 2024 роки - відсутня.
Згідно відповіді на запит № 196748548 від 20 березня 2024 року до Державної фіскальної служби України, боржника знято з обліку у контролюючих органах, як фізичну особу-підприємця.
Згідно відповіді на запит № 196748547 від 20 березня 2024 року до Державної податкової служби України, відсутня інформація про отримання боржником доходу.
Згідно відповіді на запит № 219441942 від 08 серпня 2024 року до Міністерства внутрішніх справ України, відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутнє належне боржнику на праві власності нерухоме майно.
Відповідно до інформації, наданої на підставі запиту № НОМЕР_7/493 від 21 березня 2024 року (розкриття банківської таємниці), у боржника відкриті рахунки в банківських установах, а саме: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «УКРГАЗБАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ ТАСКОМБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».
Загальний залишок по рахункам на 20 серпня 2024 року дорівнює 33,63 грн, що є недостатнім для повного виконання зобов'язань, покладених на боржника виконавчими документами, наведений залишок є незмінним протягом 2024 року.
Разом з тим, виконавцем встановлено, що боржником 02 вересня 2024 року відкрито новий рахунок в АТ «АКЦЕНТ БАНК», а також, у подальшому 02 грудня 2024 року відкрито рахунок в АТ «ПУМБ».
Крім того, виконавцем здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено, що на час виходу боржник за адресою відсутній, двері не відкриває, встановити фактичне перебування боржника або належного йому майна на час виходу не виявилося можливим, про що виконавцем складено Акт від 03 квітня 2024 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме
майно квартира АДРЕСА_3 боржнику не належить.
03 квітня 2024 року виконавцем на адресу боржника направлено виклик, наведений виклик боржник проігнорував, пояснень щодо невиконання рішення суду та причини неявки не повідомив.
30 листопада 2024 року виконавцем на адресу боржника направлено виклик, наведений виклик боржник проігнорував, пояснень щодо невиконання рішення суду та причини неявки не повідомив.
З відповіді Державної міграційної служби України вбачається, що у боржника ОСОБА_1 наявні: паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 10 жовтня 2023 року Чернівецьким відділом УДМС у Чернівецький області; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 10 жовтня 2023 року органом видачі 7310; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 10 квітня 2024 року органом видачі 8018.
У подальшому, виконавцем неодноразово здійснювались вище наведені запити в
частині встановлення рухомого, нерухомого майна боржника чи отримання ним доходу, але виявити майно чи дохід ОСОБА_1 не виявилось можливим.
Згідно відповіді на запит № 256259777 від 10 березня 2025 року до Державної податкової служби України, сукупний дохід боржника за 2024 рік становить 8 966,20 грн.
З відповіді Пенсійного фонду України щодо отримання доходу вбачається, що останній раз боржнику ОСОБА_1 нараховували дохід 01 квітня 2021 року, нарахування здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580). Шляхом перевірки зазначеного товариства встановлено, що його засновником та одноосібним власником є боржник ОСОБА_1 .
З викладеного вбачається, що боржник, будучи засновником та одноосібним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАР СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580), не обмежений в отриманні доходу з господарської діяльності наведеного товариства, а обмеження встановлені йому, як боржнику, не розповсюджуються на дохід отриманий товариством.
Враховуючи той факт, що боржником є саме фізична особа, у виконавця відсутні можливості витребувати інформацію щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580).
Виконавцем здійснено вихід за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580), а саме: м. Київ, вул. Лаврська, буд. 8, літ. Б. На час виходу виконавця боржник за вказаною адресою відсутній, встановити фактичне місце перебування боржника або належного йому майна за наведеною адресою не виявилось можливим, про що виконавцем складено акт від 10 січня 2025 року.
З відповіді Державної прикордонної служби України на запит виконавця № 256259790 від 10 березня 2025 року щодо перетину боржником ОСОБА_1 державного кордону України вбачається, що боржником з 20 березня 2024 року по 10 березня 2025 року здійснено перетин державного кордону 8 разів.
Посилаючись на те, що боржником за виконавчим провадженням ігнорується виконання рішення суду, що набрало законної сили, накладення арештів на його рахунки в банківських установах, відкриття нових рахунків в 2 банківських установах свідчить про опосередковану обізнаність боржника про відкриті виконавчі провадження та про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, що згідно з пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» надає право виконавцю звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, заявник приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 10 жовтня 2023 року органом видачі 7310, та паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 10 квітня 2024 року органом видачі 8018 боржника - ОСОБА_1 до повного виконання ним зобов'язань, покладених на нього виконавчими документами, а саме: виконавчими листами № 760/16002/23 від 20 березня 2024 року та від 25 листопада 2024 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , залишено без задоволення.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді подання не дотримався порядку, визначеного ст. 441 ЦПК України, в частині розгляду подання у присутності виконавця, з можливістю надання матеріалів виконавчого провадження, додаткових пояснень та інших документів щодо подання.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції в ухвалі від 26.03.2025 року у справі № 760/6754/25, в тому числі посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 331/8536/17-ц.
Однак, на думку заявника, такі висновки не є релевантними до даної справи, у наведеній судом справі заявник не є боржником у виконавчому провадженні, а є керівником Товариства, яке в свою чергу є боржником у виконавчому провадженні.
Вважає, що суд першої інстанції по суті ігнорує ту обставину, що саме на боржника покладено обов'язок щодо виконання рішенняі станом на сьогоднішній день рішення суду боржником ОСОБА_1 не виконано, заборгованість не сплачена, боржником будь-яких пояснень з приводу неможливості виконання рішення суду виконавцю не надано, як і не надано виконавцю декларації про майно та доходи.
Матеріали виконавчого провадження містять докази, які вичерпно підтверджують те, що виконавцем вчинялись усі можливі дії для виявлення майна та коштів боржника шляхом подання численних запитів до уповноважених органів, а боржник був достеменно обізнаний про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів і майна, про необхідність виконання судового рішення та виконання законних вимог приватного виконавця, однак, судове рішення не виконує та жодним чином не сприяє виконанню своїх зобов'язань у виконавчому провадженні.
На думку приватного виконавця, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Зазначає, що з 20 березня 2024 (дата відкриття виконавчого провадження) по 10 березня 2025 боржник 8 (вісім) разів виїздив за кордон, що свідчить про наявність у боржника фінансової можливості для оплати таких подорожей, а відтак, наявну можливість виконати фінансове зобов'язання покладене на нього рішенням суду, однак, останній ухиляється від такого виконання.
Намагання боржника обґрунтувати перетин кордону виключно з метою реалізації своїх прав, як батька, є маніпулятивним, надуманим і таким що не підтверджується доказами.
Також заявник вважає, що народження дитини в Сполучених штатах Америки в свідоцтво про народження якої вписаний боржник, опосередковано свідчить про фінансову можливість боржника щодо такого утримання дитини в іншій країні, а також залишає боржнику можливість залишитись в інший країні без повернення до України.
Проте, відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, суд першої інстанції не врахував, що боржник був інформований про наявність відкритого виконавчого провадження та про здійснені виконавчі дії щодо арешту його майна, грошових коштів, і мав можливість виконати судове рішення з огляду на наявність у нього доходу, враховуючи регулярне перетинання ним державного кордону.
Зазначає, що реалізація виконавцем права на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника не ставиться в залежність від факту здійснення повного обсягу всіх повноважень, наданих приватному виконавцю Законом України «Про виконавче провадження»
Зазначене обмеження переслідує легітимну мету - захист прав і свобод іншої особи - стягувана за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
При цьому таке обмеження є пропорційним, оскільки тривале невиконання судового рішення суперечить статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки нівелює значення судового рішення, яке захищає права людини, робить відповідне право не реальним, а ілюзорним.
У відзиві на апеляційну скаргу представник боржника ОСОБА_1 адвокат Кенц Роман Іванович просить апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року - без змін.
Зазначає, що питання тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України передбачено ст. 441 ЦПК України та частина 3 цієї статті вказує, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням
З подання приватного виконавця вбачається, що боржник не має можливості виконати рішення суду і не вбачається його ухилення від виконання судового рішення.
Не доведеним та не встановленим є дії боржника, які свідчать про ухилення від виконання рішення. Боржник не вчиняв дії для приховування свого майна від примусового стягнення, не вчиняв дій з метою обходу заборон та арештів, які накладені у межах відкритого виконавчого провадження.
Більше того, приватним виконавцем не доведено, що застосування такого заходу забезпечення, як обмеження особи у праві виїзду за межі України буде мати позитивний ефект для стягувача у вигляді виконання судового рішення в повному обсязі.
Приватним виконавцем не вчинено жодних дій щодо приводу боржника, який ухиляється від прибуття на виклик (п. 14.ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»); не оголосив боржника у розшук (ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»); не залучав понятих та не здійснював відео чи фото фіксацію виходу за місцем проживання та роботи боржника (п. 15 та 17 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вищевказані факти свідчать про непослідовність дій приватного виконавця та невжиття усіх заходів щодо погашення заборгованості, які визначені Законом України «Про виконавче провадження".
Звертає увагу суду на те, що у зв'язку з введенням військового стану на території України через повномасштабне вторгнення рф, діти боржника вимушені тимчасово проживати за кордоном з метою забезпечення їхньої цілковитої безпеки. Боржник покидає межі України виключно з метою реалізації своїх прав, як батька, так і забезпечення права дитини на батьківство.
Обмеження такого права боржника, без наведення суттєвих фактів умисного та злісного ухилення від виконання судового рішення, є надмірним посяганням на базові права людини.
Вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що приватним виконавцем не доведено вчинення боржником дій або бездіяльності з метою ухилення від виконання рішень суду, а тому обмеження його права залишати країну, враховуючи в тому числі умови воєнного стану, не можна вважати виправданим і пропорційним.
Доводи приватного виконавця про те, що факт виїзду боржника за кордон свідчить про наявність у нього фінансової можливості виконати рішення суду ґрунтуються на припущеннях та правильно були відхилені судом.
Щодо розгляду подання без участі приватного виконавця зазначає, що відсутність приватного виконавця у судовому засіданні не призвело до неправильного вирішення справи, адже позиція приватного виконавця була викладена у поданні та фактично без змін відображена у апеляційній скарзі. Крім того, 26 березня 2025 року представник боржника не бачив в приміщенні суду приватного виконавця Мілоцького О.Л., що свідчить про його неявку в судове засідання на визначений судом час.
Звертає увагу суду на те, що приватний виконавець не повідомив суд про той факт, що в інтересах боржника 26 березня 2025 року ОСОБА_3 було здійснено платіж в розмірі 40 788 гривень в рахунок погашення боргу.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.
Заінтересована особа (стягувач за виконавчим провадженням) ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича.
Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Кенц Роман Іванович просив апеляційну скаргу приватного виконавця залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення приватного виконавця, стягувача та представника боржника, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики (справа № 760/16002/23).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Підлужного Василя Михайловича про відшкодування витрат на правову допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.
Судове рішення у справі № 760/16002/23 учасниками справи не оскаржувалось, набрало законної сили, та Солом'янським районним судом міста Києва видано виконавчі листи на виконання судового рішення.
Із досліджених письмових доказів судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О. Л. знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 320 000 дол. США (виконавче провадження № НОМЕР_7), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 13 420 грн (виконавче провадження № НОМЕР_6), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 25 листопада 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн (виконавче провадження № НОМЕР_9).
Постанови про відкриття виконавчого провадження та інші процесуальні документи у виконавчих провадженнях направлялись боржнику відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим повідомленням на адресу боржника зазначену у виконавчих документах, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 61).
Під час здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем 20 березня 2024 року винесено постанову про арешт майна боржника № НОМЕР_7 з внесенням до реєстрів обтяжень, та постанову про арешт коштів боржника № НОМЕР_7 від 20 березня 2024 року, з подальшим направленням їх на виконання до банківських установ (а.с. 15, 16).
З метою перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ України, до банківських установ на отримння інформації, що становить банківську таємницю.
Згідно відповіді на запит № 196748542 від 20 березня 2024 року до Пенсійного фонду України, інформація щодо доходу боржника датується 01 квітня 2021 року, інформація щодо нарахованого доходу з 2021 по 2024 роки - відсутня (а.с. 21, 40).
Із відповіді на запит № 196748548 від 20 березня 2024 року до Державної фіскальної служби України вбачається, що боржника знято з обліку у контролюючих органах, як фізичну особу-підприємця (а.с. 21 зворот).
Згідно відповіді на запит № 256259777 до Державної податкової служби України, боржником отримано дохід за ознакою доходу «126» (додаткове благо) у першому кварталі 2024 році нараховано доходу - 5495,25 грн, податковий агент АТ «Універсал банк», у 2 кварталі 2024 році нараховано доходу - 1667 грн, податковий агент АТ «Універсал банк», у 3 кварталі 2024 році нараховано доходу - 1260 грн, податковий агент АТ «Універсал банк», у 4 кварталі 2024 році нараховано доходу - 543,95 грн, податковий агент АТ «Акцент-Банк» (а.с. 48).
Із відповіді на запит № 219441942 від 08 серпня 2024 року до Міністерства внутрішніх справ України слідує, що дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні (а.с. 22 зворот).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у боржника ОСОБА_1 відсутнє належне йом4у на праві власності нерухоме майно (а.с. 23).
Відповідно до інформації, наданої на підставі запиту № НОМЕР_7/493 від 21 березня 2024 року (розкриття банківської таємниці), у боржника відкриті рахунки в банківських установах, а саме: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «УКРГАЗБАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ ТАСКОМБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (а.с. 33, 34, 35).
Загальний залишок по рахункам на 20 серпня 2024 року дорівнює 33,63 грн (а.с. 34). Наведений залишок є незмінним протягом 2024 року (а.с. 35 зворот).
Із відповіді на повторний запит приватного виконавця від 10 лютого 2025 року № НОМЕР_7/302 до банківських установ на отримння інформації, що становить банківську таємницю, вбачається, що боржником 02 вересня 2024 року відкрито новий рахунок в АТ «АКЦЕНТ БАНК», а також, у подальшому 02 грудня 2024 року відкрито рахунок в АТ «ПУМБ» (а.с. 42, 42 зворот).
Виходом виконавця 03 квітня 2024 року за адресою боржника: АДРЕСА_2 , встановлено, що на час виходу боржник за адресою відсутній, двері не відкриває, встановити фактичне перебування боржника або належного йому майна на час виходу не виявилося можливим, про що виконавцем складено акт від 03 квітня 2024 року (а.с. 27).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме
майно квартира АДРЕСА_3 боржнику не належить (а.с. 28).
03 квітня 2024 року виконавцем на адресу боржника направлено виклик із зобов'язанням боржника з'явитися до виконавця 16 квітня 2024 року щодо сплати боргу за виконавчим документам, одночасно надати достовірні відомості та документи за переліком (а.с 30, 31).
Повторно виконавцем на адресу боржника направлено виклик від 30 листопада 2024 року, яким зобов'язано боржника з'явитися до виконавця 13 грудня 2024 року та надати достовірні відомості та документи за переліком (а.с 36, 37).
Боржник є засновником та одноосібним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580) - а.с. 41.
Виконавцем здійснено вихід за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580), а саме: м. Київ, вулиця Лаврська буд. 8 літ. Б, на час виходу боржник за вказаною адресою відсутній, встановити фактичне перебування боржника або належного йому майна за наведеною адресою не виявилось можливим, про що виконавцем складено акт від 10 січня 2025 року - а.с. 37.
Враховуючи той факт, що боржником є саме фізична особа, у виконавця відсутні можливості витребувати інформацію щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580).
В подальшому виконавцем неодноразово здійснювались повторні запити з метою встановлення належного на праві власності боржнику ОСОБА_1 рухомого, нерухомого майна чи отримання ним доходу, але виявити майно чи дохід не виявилось можливим.
Із відповіді Державної міграційної служби України вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 10.10.2023 року Чернівецьким відділом УДМС у Чернівецький області; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 10.10.2023 року органом видачі 7310; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 10.04.2024 року органом видачі 8018 (а.с. 39).
З відповіді на запит № 256259790 від 10 березня 2025 року з Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону вбачається, що ОСОБА_1 (боржником за виконавим провадженням) за період з 20 березня 2024 року по 10 березня 2025 року здійснено перетин державного кордону 8 (вісім) разів (а.с. 45-47).
Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Кенц Р.І. заперечував проти задоволення подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 посилаючись на те, що предметом доказування при вирішенні питання обмеження особи у праві виїзду за межі України є доведення факту ухилення боржником від виконання зобов'язань, які покладені на нього судовим рішенням. Разом з тим, з матеріалів подання вбачається неможливість виконання рішення суду боржником, а не його ухилення від виконання такого. Зокрема, відсутні докази щодо вчинення боржником дій, направлених на ухилення від виконання рішення. Ним не вчинялися дії для приховування майна від примусового стягнення, обходу заборон та арештів, які накладені у межах відкритого виконавчого провадження. Крім того, приватним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо приводу боржника, який ухиляється від прибуття на виклик, не оголошено боржника у розшук, що свідчить про непослідовність його дій. Враховуючи вищевикладене та те, що обмеження у праві виїзду за межі України є крайнім заходом та кожному гарантується право на вільне пересування, просив відмовити у задоволенні подання.
Під час судового розгляду справи боржником ОСОБА_1 сплачено частину боргу в сумі 40 788,00 грн, про що надано суду квитанцію від 26 березня 2025 року (а.с. 86, 87).
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , суд першої інстанціх свій висновок мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями, відтак обставини, викладені у поданні приватного виконавця, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому воно є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Також суд враховує, що Указом Президента України №64/2022, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який продовжувався неодноразово і діє до теперішнього часу.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд першої інстанції взяв до уваги зазначені обставини, а також положення Конституції України та зауважив, що обмеження ОСОБА_1 права залишати країну, враховуючи в тому числі умови воєнного стану, не можна вважати виправданим і пропорційним, оскільки виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та/або виїзду на лікування, тобто, таким, що спрямований на збереження життя і здоров'я людини.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами першою, другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» - частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 320 000 дол. США (виконавче провадження № НОМЕР_7), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 13 420 грн (виконавче провадження № НОМЕР_6), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 25 листопада 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн (виконавче провадження № НОМЕР_9).
Загальна сума до стягнення за виконавчими листами становить 320 000,00 доларів США та 63 420,00 гривень.
Судом встановлено, що вказана заборгованість на час пред'явлення подання приватного виконавця (14 березня 2025 року) не сплачена. Під час судового розгляду справи боржником ОСОБА_1 сплачено частину боргу в сумі 40 788,00 грн, про що надано суду квитанцію від 26 березня 2025 року (а.с. 86, 87).
Отже, рішення суду у справі № 760/16002/23 не виконано.
Відповідно до статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
У той же час як зазначалось вище, положеннями статті 441 ЦПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що такий захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Отже, право виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, зазначеними нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
При цьому, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.12.).
У справі, яка переглядається, встановлені судом фактичні обставини на підставі поданих заявником письмових доказів свідчать про те, що боржник ОСОБА_1 обізнаний про відкриття виконавчого провадження щодо виконання судових рішень Солом'янського районного суду міста Києва у справі № 760/16002/23 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) доларів США, судового збору у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.
На неодноразові вимоги (виклики) виконавця боржник ОСОБА_1 не з'являвся до офісу приватного виконавця, письмових пояснень та документів про доходи та місце роботи, про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності; про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності; про майно, що перебуває в заставі/іпотеці; про майнові права, на яке може бути звернуто стягнення; копії паспорта громадянина України та паспорта для виїзду за кордон; довідку про склад сім'ї; документів щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві власності не пред'явив. Допуск до квартири АДРЕСА_3 , виконавцю для проведення опису та арешту майна боржник також не надав.
На час розгляду подання рішення суду у справі № 760/16002/23 боржником не виконано. В матеріалах виконавчого провадження відсутні підтверджуючі документи про повне чи часткове виконання боржником зобов'язань.
Такі дії боржника ОСОБА_1 свідчать про здійснення перешкод у вчиненні виконавцем дій щодо примусового виконання судових рішень у справі № 760/16002/23.
Таким чином, боржник ОСОБА_1 , усвідомлюючи свій обов'язок щодо виконання рішення суду, в порушення вимог частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва у справі № 760/16002/23 боржником ОСОБА_1 не виконано, та ним вчиняються дії щодо уникнення його виконання, у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про наявність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Висновок суду першої інстанції про те, що приватними виконавцем не було доведено факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судового рішення не грунтується на вимогах закону оскільки, як зазначалось вище, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного/приватного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Твердження суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази того що, маючи майно чи грошові кошти, боржник приховує їх з метою ухилення від виконання рішення суду спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що після арешту коштів на рахунках боржника в банківських установах: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «УКРГАЗБАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ ТАСКОМБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» на підставі постанови приватного виконавця від 20 березня 2024 року, боржник ОСОБА_1 , ігноруючи арешт на рахунках, відкрив 02 вересня 2024 року новий рахунок в АТ «АКЦЕНТ БАНК» та 02 грудня 2024 року - в АТ «ПУМБ».
Також боржник ОСОБА_1 , будучи засновником та одноосібним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580), не обмежений в отриманні доходу з господарської діяльності наведеного товариства і такий дохід за ознакою виду виплати - заробітна плата нараховувався ОСОБА_1 страхувальником Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580) до ухвалення судового рішення у справі № 760/16002/23, в останнє 01 квітня 2021 року, що підтверджується відповіддю Пенсійного фонду України на запит приватного виконавця № 196748542 від 20 березня 2024 року (а.с. 21, 40).
Крім того, отримана інформації з Державної прикордонної служби України свідчить про те, що майновий стан боржника дозволяє йому витрачати кошти на закордонні поїздки, оскільки боржником за період з 20 березня 2024 року по 10 березня 2025 року здійснено перетин державного кордону 8 (вісім) разів (а.с. 45-47).
Щодо доводів відзиву на апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 про те, що приватним виконавцем не доведено, що ним було вчинено усі можливі заходи з примусового виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження було внесено записи про арешт всього майна боржника, як до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, так і до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. До банківських установ України були направлені постанови про арешт коштів на рахунках боржника, в яких не було достатньо коштів для погашення заборгованості.
Згідно відповіді на запит № 196748542 від 20 березня 2024 року до Пенсійного фонду України, інформація щодо доходу боржника датується квітнем 2021 року, інформація щодо нарахованого доходу з 2021 по 2024 роки - відсутня.
Із відповіді на запит № 196748548 від 20 березня 2024 року до Державної фіскальної служби України вбачається, що боржника знято з обліку у контролюючих органах, як фізичну особу - підприємця.
Згідно відповіді на запит № 256259777 від 10 березня 2025 року Державна податкова служба України повідомила про отримання боржником доходу за 2024 рік у сукупному розмірі 8 966,20 гривень за ознакою доходу «126» (додаткове благо), а саме: у першому кварталі 2024 році- 5495,25 грн, податковий агент АТ «Універсал банк», у 2 кварталі 2024 році- 1667 грн, податковий агент АТ «Універсал банк», у 3 кварталі 2024 році- 1260 грн, податковий агент АТ «Універсал банк», у 4 кварталі 2024 році - 543,95 грн, податковий агент АТ «Акцент-Банк».
Із відповіді на запит № 219441942 від 08 серпня 2024 року до Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідка № 370717015 від 20 березня 2024 року вбачається відсутність за боржником нерухомого майна.
Таким чином, приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутні кошти на рахунках або доходи за рахунок яких можливо виконати рішення суду.
При цьому, перевіркою даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що нерухоме майно або речові права на нерухоме майно за боржником не зареєстровані.
В ході здійснення виконавчих проваджень рухомого майна зареєстрованого за боржником на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що приватними виконавцем було вчинено всі заходи та всі можливі дії для виконання судового рішення, однак, боржник ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснює, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання боржника ОСОБА_1 на те, що під час судового розгляду справи в інтересах боржника 26 березня 2025 року ОСОБА_3 було здійснено платіж в розмірі 40 788 гривень в рахунок сплати частини боргу боржника за рішенням суду у справі № 760/16002/23 правового значення для справи не мають, оскільки на підставі наданих приватним виконавцем доказів та у відповідності з встановленими судом фактичними обставинами справи вбачається, що на момент звернення виконавця до суду боржником не вчинено жодного платежу з виконання зобов?язань, покладених на нього судовим рішенням, факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань вже відбувся і об'єктивно узгоджувався із поданими матеріалами виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, надавши правову оцінку обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги подання та заперечення учасників справи, установивши, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 10.10.2023 року органом видачі 7310, та паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 10.04.2024 року органом видачі 8018, боржника - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянин України, національність - українець, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , до повного виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчими документами: виконавчим листом № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 20.03.2024 року, та виконавчим листом № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 25.11.2024 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України ґрунтується на вимогах закону та переслідує легітимну мету такого обмеження (виконання судового рішення, яке у добровільному порядку не виконується), таке законне обмеження є справедливим і пропорційним до мети, заради якої воно застосовано, а саме захист прав стягувача шляхом примусового виконання рішення суду, ухваленого на його користь.
Отже, доводи приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження.
Вирішуючи питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги подання та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 33, 129, 129-1 Конституції України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 18, 19, 26 Закону України « Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 10, 18, 367, 368, 374, 376, 381-384, 441 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі Українизадовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 10.10.2023 року органом видачі 7310, та паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 10.04.2024рокуорганом видачі 8018, боржника - ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянин України, національність - українець, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , до повного виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчими документами: виконавчим листом № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 20.03.2024 року, та виконавчим листом № 760/16002/23, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 25.11.2024 року.
Виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: