Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/12487/2025
м. Київ Справа № 754/7674/25
24 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шокурова Юрія Леонідовича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Саламон О.Б., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з матір'ю,-
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, в якому просила суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 18 вересня 2021 року між нею та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживали у квартирі відповідача разом з матір'ю відповідача ОСОБА_4 .
Позивач зазначала, що останні роки відносини між подружжям почали погіршуватись. Відповідач неодноразово вчиняв домашнє насильствло відносно неї, яке виражалось в психологічному тиску навіть у присутності малолітнього сина.
Наприкінці 2024 року відносини з відповідачем стали нестерпними у зв'язку з чим 30 грудня 2024 року вона прийняла рішення про фактичне розірвання шлюбних відносин з відповідачем та про окреме проживання, однак відповідач в ультимативній формі повідомив їй, що вона може піти, але дитина залишиться проживати з ним.
Вона, будучи обізнаною про можливість відповідача вчергове вчинити відносно неї домашнє насильство на очах спільного сина і, переймаючись емоційним та психологічним станом останнього, 30 грудня 2024 року припинила спільне проживання з відповідачем, залишивши сина проживати з відповідачем. Це не є її особисто прийнятим рішення, а є лише вмушеною мірою, оскільки відповідач фізично не дав їй можливості забрати сина із собою.
Після припинення фактичних шлюбних відносин із відповідачем вона заздалегіть допомовлялась із відповідачем задля побачення із сином, однак вона не має можливості самостійно без присутності відповідача спілкуватись і проводити час із сином, не має можливості виїжджати із дитиною на прогулянки, їздити до її родичів для спілкування дитини із рідною бабусею та тіткою. ЇЇ право, як матері малолітнього сина, на безперешкодне спілкування із своєю дитиною, систематичено обежується прямими заборонами з боку відповідача, при цьому жодних належних підстав для таких заборон відповідач немає.
Позивач зазначала, що нею були зроблені неодноразові спроби мирного врегулювання із відповідачем питань, які стосується графіку її спілкування з сином і встановлення його місця проживання з нею, однак відповідач всіляко ігнорує її пропозиції та повідомив її про те, що він буде діяти по іншому і вона буде отримувати від нього будь яку інформацію щодо спільного сина в судовому порядку.
Одночасно з позовом ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом визначення графіку спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
-кожний другий та четвертий тиждень кожного місяця: з 19 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. неділі - особисте спілкування ОСОБА_2 , з сином, без присутності батька - ОСОБА_1 , та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування матері ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо);
- кожний четвер кожного третього тижня кожного місяця: з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. - особисте спілкування ОСОБА_2 з сином, без присутності батька - ОСОБА_1 , та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо);
-другий тиждень липня 2025 року (07.07.2025-13.07.2025): з 10 год. 00 хв. 07.07.2025 (понеділок) до 19 год. 00 хв. 13.07.2025 (неділя) особисте спілкування ОСОБА_2 з сином, без присутності батька - ОСОБА_1 , та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бессараб Валерії Сергіївни про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю шляхом визначення графіку спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
-кожний другий та четвертий тиждень кожного місяця: з 19 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. неділі - особисте спілкування ОСОБА_2 з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька - ОСОБА_1 та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування матері ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо);
- кожний четвер кожного третього тижня кожного місяця: з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. - особисте спілкування ОСОБА_2 з сином, без присутності батька - ОСОБА_1 та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо);
- другий тиждень липня 2025 року (07.07.2025-13.07.2025): з 10 год. 00 хв. 07.07.2025 (понеділок) до 19 год. 00 хв. 13.07.2025 (неділя) особисте спілкування ОСОБА_2 з сином, без присутності батька - ОСОБА_1 та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо).
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шокуров Юрій Леонідович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва про забезпечення позову та залишити заяву про забезпечення позову без розгляду.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не був належним чином, у встановлений ЦПК України спосіб, повідомлений про відкриття провадження у справі № 754/7674/25 та не отримав заяву про забезпечення позову, а відтак не обізнаний щодо обставин, на які посилається позивачка, як на підставу своїх процесуальних вимог, що фактично унеможливлює реалізацію процесуального права відповідача подати заперечення (надати належні та допустимі докази по суті справи).
Також відповідач був позбавлений можливості обґрунтувати свою позицію та надати суду докази на спростування твердження позивача.
Сторона відповідача вважає, що документи, які були долучені до заяви про забезпечення позову, не доводять того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийняв до уваги докази, надані представником позивача - адвокатом Бессараб В.С., які є лише припущенням та ні яким чином не доводять те, яким чином не застосування вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову.
Окремо звертає увагу суду на те, що на сьогоднішній день сторони у справі перебувають в офіційному шлюбі.
Крім того, жодного судового рішення, яким би відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення немає. А тому стверджувати про те, що відповідач вчиняв психологічне, фізичне та домашнє насильство в цілому - безпідставно та протизаконно. Таким чином, на думку сторони відповідача, представник позивачки та сама позивачка вводять суд в оману, навмисно створюючи відповідачу негативний образ, завдаючи шкоди його діловій репутації шляхом наклепу та надуманій інформації, яка не відповідає дійсності.
У відзиві на апеляційну скаргу предствник позивача ОСОБА_2 адвокат Чухраєва Надія Сергіївна просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року.
Зазначає, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Проживання дитини з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дитиною та обов'язку виховувати дитину, піклуватися про неї та матеріально її забезпечувати.
Позивач вказує, що з моменту припинення спільного проживання сторін малолітня дитина проживає разом із відповідачем, що фактично надає йому одноосібний контроль над організацією часу дитини. У зв'язку з цим позивачка має можливість бачитися з дитиною виключно тоді, коли це допускає або ініціює сам відповідач, і лише у його присутності. Враховуючи зазначене, фактичний обсяг часу, протягом якого позивачка може спілкуватися з дитиною, становить не більше 5% порівняно з часом, який дитина проводить з батьком. Такий стан речей є проявом обмеження материнських прав позивачки, суперечить принципу рівності прав та обов'язків батьків, передбаченому статтями 141 та 153 Сімейного кодексу України, і має негативний вплив на підтримання сталого емоційного зв'язку матері з дитиною.
Щодо доводів скарги про неналежне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та неотримання ним копії заяви про забезпечення позову сторона позивача зазначає, що чинне процесуальне законодавство не передбачає обов'язку виклику сторін або повідомлення відповідача про розгляд заяви про забезпечення позову. Суд самостійно ухвалює рішення за результатами розгляду такої заяви, а вже після винесення відповідної ухвали сторони повідомляються про її зміст.
У межах даної справи було відкрито провадження у справі за позовом про визначення місця проживання дитини, а ухвала про забезпечення позову була винесена відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України, без порушення процесуальних прав відповідача. З моменту винесення ухвали сторони були належним чином повідомлені у спосіб, передбачений законом.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Чухраєва Надія Сергіївна просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідач ОСОБА_1 та представники третіх осіб у справі Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянської районна державна адміністрація як орган опіки та піклування в судове засідання не з'явились.
Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції вказані учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача ОСОБА_1 та представників третіх осіб: Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування.
Матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю.
Одночасно з позовом ОСОБА_2 подало заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом визначення графіку спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кожний другий та четвертий тиждень кожного місяця: з 19 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. неділі - особисте спілкування ОСОБА_2 , з сином, без присутності батька - ОСОБА_1 , та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування матері ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо); кожний четвер кожного третього тижня кожного місяця: з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. - особисте спілкування ОСОБА_2 з сином, без присутності батька - ОСОБА_1 , та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо); другий тиждень липня 2025 року (07.07.2025-13.07.2025): з 10 год. 00 хв. 07.07.2025 (понеділок) до 19 год. 00 хв. 13.07.2025 (неділя) особисте спілкування ОСОБА_2 з сином, без присутності батька - ОСОБА_1 , та без присутності будь-яких інших третіх осіб зі сторони батька - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування ОСОБА_2 або в будь-якому іншому (за її вибором) безпеченому для сина місці (зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах тощо).
Вимоги заяви обгрунтовані тим, що вона позбавлена можливості спілкуватись з сином без присутності відповідача, оскільки відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди та забороняє їй забирати сина та проводити з дитиною час.
При цьому, вона має небезпідставні побоювання, що після подання позову до суду про визначення місця проживання сина разом з нею, зі сторони відповідача будуть вчинятися перешкоди у будь-якому її спілкуванні та організації побачень із малолітнім сином.
За таких обставин у неї виникла необхідність у поданні даної заяви про забезпечення позову шляхом встановлення графіку спілкування із малолітнім сином, оскільки невжиття таких заходів порушить її право, як матері, так і право малолітнього сина ОСОБА_3 , на спілкування і побачення один з одним.
Позивач вважала, що обраний вид забезпечення позову не є тотожним із основною позовною вимогою про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, а тому не може вважатися тиким, що вирішує спір по суті.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бессараб Валерії Сергіївни про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, шляхом визначення графіку спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим вирішення даного спору та в подальшому виконання рішення суду, зважаючи на те, що тривале відсторонення дитини від матері, позбавлення дитини материнської любові та піклування формує у дитини невірне уявлення про роль матері у стосунках з сином, що може в подальшому призвести до утруднення стосунків та втрати зв'язку між матір'ю та дитиною.
З метою захисту прав матері щодо спілкування з сином, задля запобігання втрати емоційного контакту дитини з матір'ю на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Коли сім'я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.
Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіка побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов'язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року).
У рішенні від 04 вересня 2018 року у справі Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14 ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, з встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом трьох років і п'яти місяців, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного iсiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті (§33-34).
У § 127 рішення ЄСПЛ Eberhard and M. v. Slovenia від 01 грудня 2009 року, заяви № 8673/05, 9733/05, наголошено що стаття 8 Конвенції передбачає право батьків на вжиття заходів для возз'єднання їх зі своїми дітьми та зобов'язання національних органів влади сприяти такому возз'єднанню. Суд вважав, що неефективне та запізніле здійснення провадження щодо дитячої опіки може призвести до порушення статті 8 Конвенції.
Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частина четверта статті 10 ЦПК України).
Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Держава не повинна допускати ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22) Верховний Суд дійшов висновку, що заборона батькові та бабусі вчиняти дії, спрямовані на вчинення перешкод матері у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином з встановленням графіку перебування дитини з матір'ю за місцем її реєстрації без присутності батька та бабусі є співмірним заходом забезпечення позову. Верховний Суд мотивував судове рішення тим, що існує необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час достатньо тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Водночас доцільно надати можливість безперешкодного спілкування та побачень матері з дитиною, участі у її вихованні, недопущення розриву сталого психологічного зв'язку протягом певного проміжку часу.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір'ю.
У справі № 203/3174/22 (постанова від 17 квітня 2023 року) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і зобов'язання батька передавати малолітнього сина матері для особистого спілкування без обмеження місць перебування, без присутності батька у визначений час, а також зобов'язання батька надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв'язку.
У справі № 467/403/22 забезпечено позов матері шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини, 2016 року народження, за місцем проживання матері у м. Одеса з 14:00 години кожної першої п'ятниці до 18:00 години кожної першої неділі та з 14:00 години кожної третьої п'ятниці до 18:00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язано батька дитини передавати малолітню дитину її матері за місцем проживання дитини. Верховним Судом у постанові від 15 листопада 2023 року у цій справі наголошено, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
У справі № 490/2077/23 (постанова від 05 грудня 2023 року) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв'язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу батька з малолітнім сином, за місцем проживання першого у період з 11:00 год. кожної другої суботи місяця до 16:00 год неділі, з можливістю ночівлі дитини з батьком, відповідає нормам процесуального права. Судом враховано, що з січня 2021 року позивач через дії матері не має можливості вільно спілкуватись зі своїм малолітнім сином, що призводить до втрати зв'язку між батьком та дитиною.
У справі № 752/1253/22 (постанова від 26 жовтня 2022 року) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доцільності забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування дитини з матір'ю з 19:30 год. до 21:00 год. щотижня кожного понеділка, середи, п'ятниці, а також другої, четвертої та п'ятої суботи та неділі місяця з 11:00 год. суботи до 19:30 год. неділі за місцем реєстрації матері, без присутності батька та бабусі. Судом ураховано наявність обставин, які позбавляють матір можливості спілкуватися з малолітнім сином.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 рок у справі № 467/403/22, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23).
Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні по відношенню до дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці по відношенню до одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав'язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім'ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення, тощо.
Підстави забезпечення позову є суб'єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.
Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 , посилаючись на створення їй відповідачем перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просила суд визначити місце проживання дитини з нею, за її фактичним місцем проживання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини цієї справи свідчать, що між сторонами у справі дійсно виник спір, батьки дитини не можуть узгодити місце її проживання, кожен із них вважає доцільним визначити місце проживання дитини з ним, а тому дійшов обгрунтованого висновку про те, що з метою недопущення розриву психологічного зв'язку між матір'ю і дитиною з плином часу, забезпечення належного контакту трирічного сина з кожним з батьків під час судового процесу щодо фізичної опіки над дитиною, та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини (встановлення фізичної опіки над дитиною), доцільно забезпечити безперешкодне проведення батьківського часу (спілкування та побачень) матері з дитиною, участі матері у його вихованні.
Незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв'язку між матір'ю та трирічним сином, що не відповідає інтересам дитини. Отже, негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту матері з малолітнім сином, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі.
Вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову слід визнати таким, що не суперечить принципу співмірності з позовними вимогами, відповідає інтересам дитини.
Застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, зобов'язання іншого з батьків вчинити певні дії не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання малолітньої дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов'язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених висновків суду першої іінстанції не спростовують.
Посилання відповідача на те, що він не отримав заяву про забезпечення позову, а відтак не обізнаний щодо обставин, на які посилається позивачка, як на підставу своїх процесуальних вимог, що фактично унеможливлює реалізацію процесуального права відповідача подати заперечення (надати належні та допустимі докази по суті справи), не впливають на правильність висновків суду першої інстанції в частині вирішення питання про забезпечення позову і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Як передбачено частинами 1, 3, 4 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Аналіз частин першої, третьої, четвертої статті 153 ЦПК України свідчить про те, що повідомлення учасників справи про розгляд заяви про забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду. Тому, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду першої інстанції під час постановлення ухвали про забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до вирішення заявлених позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шокурова Юрія Леонідовича про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шокурова Юрія Леонідовича слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шокурова Юрія Леонідовича залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: