Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/13243/2025
м. Київ Справа № 361/11021/24
24 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»-Слонь Іллі Ігоровича на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Петришина Н.М., у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), заінтересована особа: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на неправомірні дії державного виконавця Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), заінтересована особа: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ».
Вимоги скарги обґрунтовувала тим, що судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24 стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (далі - ДП «УКРСПИРТ») на її користь 294 351, 48 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Постановою Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Бучацький ВДВС) від 20 січня 2025 року № НОМЕР_2 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище судового наказу. Виконання судового рішення здійснюється начальником відділу - Романюком О.В.
Наказом фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1 затверджені Переліки об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році. Наказом Фонду державного майна України від 03 березня 2025 року № 350 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами)» Єдиний майновий комплекс ДП «УКРСПИРТ» включено до Переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.
Постановою Бучацького ВДВС від 14 березня 2025 року № НОМЕР_2 зупинено вчинення виконавчих дій з виконання вказаного вище судового наказу на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з включенням Єдиного майнового комплексу ДП «УКРСПИРТ» до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 335/1961/23 у подібних правовідносинах, заявник зазначала, що при прийнятті оскарженої постанови про зупинення вчинення виконавчих дій державний виконавець не врахував, що п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідає Конституції України, а зупинення вчинення виконавчих дій є втручанням держави у право на мирне володіння майном, яке у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації.
Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду від 06 вересня 2024 року № 12 направлено звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням щодо конституційності (відповідності Конституції України) п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». За результатами розгляду вказаного подання 06 листопада 2024 року Друга колегія суддів Першого сенату у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» відкрила конституційне провадження (справа № 4/343 (24)).
Посилаючись на викладене, заявник ОСОБА_1 а просила суд: визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Бучацького ВДВС Романюка О.В. від 14 березня 2025 року № НОМЕР_2 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24, відповідно до якого з ДП «УКРСПИРТ» на її користь стягнуто 294 351, 48 гривень нарахованої, але невиплаченої заробітної плати; зобов'язати Бучацький ВДВС поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романюка Олега Васильовича від 14 березня 2025 року НОМЕР_3 про зупинення вчинення виконавчих дій з виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року №361/11021/24, відповідно до якого з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» на користь ОСОБА_1 стягнуто 294 351, 48 гривень нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Зобов'язано Бучацький відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_3 з виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»-Слонь Ілля Ігорович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року у справі № 361/11021/24.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанціїє незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями вимог цивільного процесуального законодавства та законодавства про виконавче провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що положеннями статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.Згідно з частиною 7 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21), приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. І до моменту прийняття Конституційним Судом України рішення стосовно конституційності зазначеної норми, пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» залишається чинним і обов'язковим до застосування.
У відзиві на апеляційну скаргу заявник ОСОБА_1 а просить апеляційну скаргу представника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»-Слонь Іллі Ігоровича залишити без задоволення, аухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року- без змін.
Зазначає, що державні підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, які підлягають приєднанню до ДП «УКРСПИРТ» за данними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців існують як окремі юридичні особи.
Виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2024року№ 361/11021/24 про стягнення з ДП «УКРСПИРТ» на користь ОСОБА_1 294 351,48 грн може бути проведено за рахунок обігових коштів та майна ДП «УКРСПИРТ».
Правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.12.2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21), не підлягають застосуванню при розгляді даної справи, оскільки правові відносини у даній справі є іншими та не стосуються стягнення заборгованості із заробітної плати.
В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, учасники справи не з'явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
В апеляційній скарзі представник Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»-Слонь Ілля Ігорович просив розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представників ДП «УКРСПИРТ».
У відзиві на апеляційну скаргу заявник (стягувач за виконавчим провадженням) ОСОБА_1 , враховуючи обставини військової агресії Російської федерації та з метою процесуальної економії часу, вважала за можливе розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі стягувача.
Суб'єкт оскарження Бучацький відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)участь свого представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв?язку із неявкою цієї особи до суду.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24 стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (Київська область, місто Бровари, вулиця Героїв України, буд. 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по нарахованій за період з січня по жовтень 2024 року, але не виплаченій їй при звільненні з роботи заробітній платі у загальному розмірі 294 351 (двісті дев'яносто чотири тисячі триста п'ятдесят одна) грн. 48 коп. відповідно до довідки від 28 жовтня 2024 року № 1.11-7/60. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (Київська область, місто Бровари, вулиця Героїв України, буд. 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь держави судовий збір у розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.
Судовий наказ від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24 набрав законної сили 04 грудня 2024 року, зі строком пред'явлення до виконання04 грудня 2027 року (а.с.12).
Із досліджених письмових доказів судом встановлено, що постановою Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)від 20 січня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24 (а.с. 8-9).
Наказом Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1 затверджені Переліки об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році. Наказом Фонду державного майна України від 03 березня 2025 року № 350 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами)» Єдиний майновий комплекс ДП «УКРСПИРТ» включено до Переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.
Постановою Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)від 14 березня 2025 року № НОМЕР_2 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24 на підставі пункту 12 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації (а.с.10-11).
Ухвалюючи судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо зупинення вчинення виконавчих дій з виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року №361/11021/24 про стягнення заробітної плати, із зобов'язанням Бучацький відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_3 з виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом (частина третя статті 161 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню судові накази.
У силу приписів статті 19 Конституції України, статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Положеннями статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності.
Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із постанови Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)від 14 березня 2025 року № НОМЕР_2, державний виконавець, посилаючись на те, що наказом Фонду державного майна України № 350 від 03 березня 2025 року Єдиний комплекс державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»включено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, виніс оскаржувану постанову від 14 березня 2025 рокупро зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24 про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При розгляді скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)щодо зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу від 05 листопада 2024 року № 361/11021/24 про стягнення заборгованості по заробітній платі судом першої інстанції враховано, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), протоколи до неї та практику практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати.
Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (рішення у справах «Бурдов проти росії» від 07 травня 2002 року, «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року).
Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29 червня 2004, «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень ЄСПЛ у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У питанні застосування положень пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" судом першої інстанції також врахована судова практика Верховного Суду у межах розгляду скарги на дії виконавчої служби з виконання судового рішення про стягнення заробітної плати та належних сум у зв'язку зі звільненням у справі № 335/1961/23, в якій Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року виснував наявність підстав для задоволення скарги на дії виконавчої служби в частині визнання неправомірним та скасування постанови Державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій за відповідними виконавчими провадженнями, відкритими на виконання рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2023 року у справі № 335/1961/23.
Верховний Суд у прийнятті постанови від 26 червня 2024 року у справі № 335/1961/23 керувався, у тому числі, статтею 43 Конституції України, відповідно до якої: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, та ураховуючи, що обов'язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій, відсутність правової визначеності щодо настання подій, з якими пов'язано відновлення виконавчих дій, а також сумніви щодо існування легітимної мети такого зупинення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цієї норми, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, та практики ЄСПЛ щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови від 14 березня 2025 року ВП НОМЕР_3 про зупинення вчинення виконавчих дій з виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2024 року №361/11021/24, відповідно до якого з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» на користь ОСОБА_1 стягнуто 294 351,48 гривень нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а тому відповідні вимоги скарги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Посилання Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21) є необґрунтованим з огляду на те, що у наведеній справі були встановлені відмінні обставини справи від обставин, встановлених у справі, яка переглядається.
Велика Палата Верховного Суду в зазначеній справі дійшла правових висновків на підставі аналізу конкретних обставин, які склалися у справі № 908/1525/16, та не наводила конкретних правових висновків щодо правильності застосування норм матеріального права, які б можна було врахувати у цій справі. При цьому у наведених справах застосовані різні пункти частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, доводи апеляційної скарги представника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»-Слонь Іллі Ігоровича, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вирішуючи скаргу, суд першої інстанції, з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України, правильно встановив правовідносини, що склалися, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), що відповідає принципу Конституції України щодо обов'язковості рішення суду (стаття 129-1).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу представника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»-Слонь Іллі Ігоровича слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»-Слонь Іллі Ігоровича залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: