Справа № 541/3242/25
Провадження № 2/541/1599/2025
22 серпня 2025 року м.Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Дністрян О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання поновленим договір оренди земельної ділянки, -
18 серпня 2025 року до Миргородського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення п'ятдесят дев'ятої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання №31 від 29.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 в продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди земельної ділянки № 6 від 14.05.2018 року площею 1,6266 га кадастровий номер 5323289200:00:006:0015, яка розташована в Полтавській області, Миргородському районі, на території Миргородська міської ради, з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01);
визнати протиправним та скасувати рішення п'ятдесят шостої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання №332 від 15.11.2024 року «Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення» в частині п. 1 Рішення встановлення обов'язкового конкурсного відбору (аукціону) для поновлення договорів оренди земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв);
визнати договір оренди земельної ділянки №6 від 14.05.2018 року укладений між Миргородською міською радою Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21051131) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) поновленим на той самий строк 7 (сім) років до 14.05.2032 року і на тих самих умовах : зокрема щодо : площа земельної ділянки 1,6266 га (кадастровий номер 5323289200:00:006:0016); цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦВПЗ 01.01) розмір плати 12% від нормативної грошової оцінки землі;
зобов'язати Миргородську міську раду Миргородського району Полтавської області (ЄДРПОУ 21051131) усунути порушення переважного права ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), передбаченого пунктом 6 договору №6 від 14.05.2018, шляхом укладення додаткової угоди, що підтверджує поновлення договору на тих самих умовах до 14.05.2032.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 187, суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Стаття 185 ЦПК України визначає підстави для залишення позовної заяви без руху та повернення заяви.
Так, відповідно до частини 4 вищезазначеної статті, заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Водночас, відповідно до положень ст. 20, ч. 4 ст. 188 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Вирішуючи питання про можливість розгляду заявлених позовних вимог в межах одного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Однією з позовних вимог є визнання протиправною та скасування рішення п'ятдесят шостої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання №332 від 15.11.2024 року «Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення» в частині встановлення обов'язкового конкурсного відбору (аукціону) для поновлення договорів оренди земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
А згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема , спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Частиною 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. При цьому, публічно-правовий спір, за визначенням наведеним у цій же нормі, це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Стосовно терміна «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб'єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 820/2060/16.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що рішення п'ятдесят шостої сесії Миргородської міської ради Полтавської області восьмого скликання від 15 листопада 2024 року №332 «Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення» у частині пункту першого було прийняте органом місцевого самоврядування у межах реалізації публічно-владних управлінських функцій, на виконання делегованих повноважень, тому з вимогою про визнання протиправним та скасування даного рішення необхідно звертатись до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі №807/9/18 зауважила, що реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами; індивідуальні акти вказаних органів, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права й обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову позивачеві в продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання укласти додаткову угоду підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 07.05.2018 року №185 «Про затвердження ФОП ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду земельної ділянки», земельна ділянка площею 1,6266 га, з кадастровим номером 5323289200:00:006:0015, яка знаходиться на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області терміном на 7 років (або до моменту реєстрації права власності на дану земельну ділянку) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва була надана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .
З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що позивач як фізична особа-підприємець має право звернутися з вищенаведеними позовними вимогами до господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Виходячи з викладеного, суд констатує, що позивачем об'єднано в одній позовній заяві вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Суд зауважує, що виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.
Отже, при зверненні до суду позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, при цьому підстави для застосування положень статті 188 Цивільного процесуального кодексу України відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
За вказаних обставин суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позову позивачу.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись статтями 19, 20, 185, 187, 188 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання поновленим договір оренди земельної ділянки - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О. М. Дністрян