Справа №: 398/4974/25
провадження №: 4-с/398/11/25
Іменем України
"25" серпня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Стручкової Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
представника стягувача - Тригубенко В.І.,
представника Олександрійського ВДВС - Неруша А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову державного виконавця від 23.05.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 46981854, заінтересована особа: старший державний виконавець Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Неруш Андрій Євгенович, боржник - ОСОБА_1 ,
07.08.2025 року представник заявника (стягувача) Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Тригубенко В.І. звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 23.05.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 46981854, направити виконавчий лист виданий 11.07.2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 41934,01 евро, що за курсом НБУ в еквіваленті становить 445758,50 грн., та судового збору у розмірі - 1708,50 грн., до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для відновлення виконавчого провадження.
В обґрунтування скарги зазначив, що відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.02.2012 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 року в справі №2-2549/11 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 41934,01 евро, що за курсом НБУ в еквіваленті становить 445758,50 грн., та судового збору у розмірі - 1708,50 грн.
На підставі вказаного судового рішення 11.07.2014 року Олександрійським міськрайонним судом видано виконавчий лист який пред'явлено до виконання, та 24.03.2015 року відкрито виконавче провадження №46981854 (ідентифікатор доступу 04В85ЕА052Г5).
29.01.2025 року стягувачем АТ КБ «Приватбанк» подано до Олександрійського ВДВС заяву про зміну рахунку для стягнення боргу в іноземній валюті - евро.
24.07.2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» онлайн ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №46981854 внесеними до Автоматизованої системи виконавчого провадження, з якої дізнався, що 23.05.2025 року старшим державним виконавцем Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нерушем А.Є. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
В постанові зазначено, що державним виконавцем встановлено факт виконання рішення суду і відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №46981854 відносно боржника ОСОБА_1 .
Проте, заборгованість за рішенням суду №2-2549/11, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», в сумі 41934,01 евро, боржником в повному обсязі не сплачена. Державним виконавцем не було враховано, що стягнення у виконавчому провадженні було здійснено у гривнях, після чого виконавче провадження було закінчено.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а Державний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а Державний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Витрати у зв'язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов'язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.
Зазначає, що загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема в ч. 3 цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.
Таким чином, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.
Державний виконавець, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження №46981854 не врахував, що сума борг стягнута не в повному обсязі, відтак постанова є незаконною та такою, що порушує права Банку.
Представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» - Тригубенко В.І. в судовому засіданні скаргу підтримав. Пояснив, що на сьогоднішній день ОСОБА_1 на погашення боргу внесена сума, яка еквівалентна 9915,77 евро, що не може свідчити про виконання рішення суду №2-2549/11 в повному обсязі. В даному випадку внесені боржником кошти підлягають конвертації в евро. Просить скаргу задовольнити.
Представник Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Неруш А.Є. в судовому засіданні у задоволенні скарги просить відмовити, посилаючись на подану стягувачем заяву про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено суму боргу саме в гривіні. Вказана стягувачем сума в розмірі 445758,52 грн. боржником була погашена, в зв'язку з чим прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце його проведення повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №2-2549/11 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ « Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № KGALGA 01580045 та судові витрати в сумі 1708,50 грн. 50 коп. - судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 року вказане рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 пені за несвоєчасність виконання зобов'язання змінено, зменшено розмір заборгованості за кредитним договором до 41934,01 евро, що за курсом НБУ становить 445758,52 грн.
На підставі зазначеного рішення, 11.06.2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист, який пред'явлено стягувачем до примусового виконання.
В заяві представник стягувача просить прийняти до виконання виконавчий лист від 11.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі - 445758,52 грн., та судових витрат.
24.03.2015 року ВДВС Олександрійського МУЮ видано постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документу ВП № 46981854, сума боргу вказана - 447467,02 грн.
23.05.2025 року старшим державним виконавцем Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нерушем А.Є. було встановлено, що відповідно до платіжних інструкцій з боржника стягнуто на користь стягувача заборгованість за кредитом в сумі 447767,02 грн. (стягнення відбувалося у національній валюті України (гривня), відповідно до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження) та витрати виконавчого провадження і виконавчий збір. Заборгованість стягнута в повному обсязі, тож керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №46981854 відносно боржника ОСОБА_1 .
Як зазначає скаржник, 24.07.2025 після ознайомлення з матеріалами зазначеного виконавчого провадження йому стало відомо, що виконавцем 23.05.2025 року було винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі солідарним боржником рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з випискою по рахунку EUR НОМЕР_1 ОСОБА_1 , після відкриття виконавчого провадження №46981854 (у період з 28.10.2020 року по 19.05.2025 року включно) в погашення заборгованості за кредитним договором надійшло 440628,93 грн., що еквівалентно 9915,77 евро.
Таким чином, у період дії виконавчого провадження №46981854 на погашення заборгованості надійшло 9915,77 евро.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
Так, ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно з положеннями ст.453 ЦПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Положенням ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог ст.192 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом ст.524 ЦК України, грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у ст.533 ЦК України, зокрема:
грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях;
якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом;
використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У ч.3 ст.533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 3 зазначеної статті Закону, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті, визначений у ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», є аналогічним тому, що містився у ст.53 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ, який втратив чинність. Положення вказаних статей є ідентичними.
Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновки щодо особливостей звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті.
Зокрема висновки щодо застосування положень ст.53 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ, у яких вказано, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14 (провадження № 14-134цс18)).
У постанові від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14- 446цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
У даній справі, встановлено, що ухвалюючи рішення у справі, суд визначив суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню в іноземній валюті - 41934,01 евро, з визначенням еквівалента такої суми у гривні - 445758,52 грн.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті - 41934,01 евро.
Таким чином, у зв'язку з ухваленням судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована сума саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а у боржника існує обов'язок виконати зобов'язання саме в іноземній валюті (евро), а не у національній валюті України - гривні.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про виконавче провадження», органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Стаття 49 наведеного Закону регулює саме питання звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті.
Так, відповідно до ч. 3, 5 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Витрати у зв'язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов'язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином Закон України «Про виконавче провадження» прямо передбачає дії виконавця в разі стягнення боргу, що обліковується в іноземній валюті.
Вказані вимоги Закону при стягненні боргу за виконавчим листом старшим державним виконавцем у виконавчому провадженні № 46981854 виконані не були.
Як встановлено судом, у виконавчому провадженні № 46981854 стягнуто з боржника ОСОБА_1 447767,02 грн. та перераховано на рахунок стягувача, тобто еквівалент боргу станом на час розгляду справи, що не узгоджується з вищевказаними приписами законодавства України.
При цьому, згідно долучених стягувачем виписок по банківських рахунках, у період дії виконавчих проваджень на погашення заборгованості надійшло 9915,77 евро.
Закон України «Про виконавче провадження» прямо передбачає дії виконавця в разі стягнення боргу, що обліковується в іноземній валюті. Вказані вимоги Закону при стягненні боргу за виконавчим листом у виконавчому провадженні № 46981854 державним виконавцем виконані не були.
Не заслуговують на увагу, твердження представника ВДВС, що у заяві на відкриття виконавчого провадження, заявником було зазначено суму до стягнення у гривні, оскільки у виконавчому документі чітко зазначено стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження в цьому випадку є неправомірними, так як примусове виконання рішення суду у відповідності до визначеного ним обов'язку у іноземній валюті, є обов'язком, а не правом виконавця, як особи, яка здійснює примусове виконання судового рішення щодо стягнення коштів за офіційним курсом Нацбанку України на час фактичного виконання зобов'язання, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 23.05.2025 у виконавчому провадженні № 46981854 є незаконною та підлягає скасуванню.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Щодо вимоги стягувача про направлення виконавчого листа по справі №2/398/62/13 виданого 11.07.2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 41934,01 евро, що за курсом НБУ в еквіваленті становить 445758,50 грн., та судового збору у розмірі - 1708,50 грн., до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для відновлення виконавчого провадження, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Таким чином, вимога про направлення виконавчого листа до відділу державної виконавчої служби є передчасною та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд
Скаргу стягувача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Визнати постанову старшого державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Неруша Андрія Євгеновича від 23.05.2025 року у виконавчому провадженні № 46981854 про закінчення виконавчого провадження - незаконною.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Неруша Андрія Євгеновича від 23.05.2025 року у виконавчому провадженні № 46981854 про закінчення виконавчого провадження.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повне судове рішення складено 25.08.2025 року.
Суддя Л.І. Стручкова