Справа №: 398/1043/25
провадження №: 2-о/398/120/25
Іменем України
"22" серпня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Шинкаренко І.П.
за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Гулого А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Гулий Андрій Васильович, заінтересована особа - Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
Адвокат Гулий А.В., який діє від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою, відповідно до якої просить встановити факт постійного проживання заявника разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщина за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначив, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 3520355400:53:000:0010. Зазначив, що заявник всі своє життя проживала разом із матір'ю, ОСОБА_2 , за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , проте зареєстроване місце проживання заявника за адресою: АДРЕСА_2 . Заявник вважала себе такою, що прийняла спадщину, проте коли звернувся до нотаріуса з метою оформлення документів, отримав відмову, оскільки пропустила строк для прийняття спадщини. Метою встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації заявником права на оформлення спадкового майна.
Ухвалою судді від 05 березня 2025 року заява про встановлення факту прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено до судового розгляду; витребувано з Другої олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 .
У судовому засіданні заявник та її представник заявлені вимоги підтримали, з обґрунтувань, зазначених у заяві та просили їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення на розсуд суду.
Свідки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом однією сім'єю як мати та донька, за адресою: АДРЕСА_1 , з часів, коли заявник була ще дитиною і до дня смерті ОСОБА_2 . В сім'ї були гарні відносини, взаємоповага, турбота та підтримка один одного. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 організовувала її поховання.
Заслухавши пояснення заявника, її представника та свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ст.ст. 293, 315 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, тощо. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно вимог ч. 4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
У судовому засіданні відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2023 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно з відомостями паспорта громадянина України зареєстрована адреса місця проживання заявника - АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою Виконавчого комітету Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 29 жовтня 2024 року № 1149 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня своєї смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала та була зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з померлою за зазначеною адресою проживала її дочка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На момент смерті ОСОБА_2 з нею за вказаною адресою ніхто не був зареєстрований.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 11 грудня 2024 року № 1246 ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , з часів її дитинства, разом з ОСОБА_2 , до дня смерті останньої, за адресою: АДРЕСА_1 , як рідної доньки та матері, а також ведення ними спільного господарства підтверджено допитаними в ході судового розгляду свідками.
Власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі продажу від 14 липня 1976 року зазначена ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка з кадастровим номером 3520355400:53:000:0010 належна на праві приватної власності на підставі рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області ОСОБА_2
29 листопада 2024 року Друга олександрійська державна нотаріальна контора Кіровоградської області листом № 1045/02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки заявник пропустила встановлений законом термін для прийняття спадщини, отже не прийняла спадщину.
Згідно з відомостями, наданими Другою олександрійською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області на запит суду, спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилась.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалась заявник як на підставу своїх вимог, підтверджених та досліджених в судовому засіданні доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, факти, викладені в заяві, які ніким з учасників справи не заперечуються, відсутність спору про право на спадкування, а також те, що заява про встановлення факту постійного проживання однією породжує юридичні наслідки для заявника, оскільки надає право для оформлення спадкових прав, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилався заявник на обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання заявника разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , знайшов повне підтвердження у судовому засіданні і його об'єктивність не викликає в суду сумніву, а заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 81, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ), разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 серпня 2025 року.
Суддя І.П. Шинкаренко