Провадження № 33/821/125/25 Справа № 695/179/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Бойко Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
22 серпня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участі захисника Орла С.І. та правопорушниці ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Орла С.І. подану на постанову Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 25.12.2024 р., якою
ОСОБА_2 , яка народилася
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, яка має
середню освіту, працює брокером у Starlife,
одружену, проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 28.12.2023 р. о 22:24 год. в м. Золотоноша по вул. Іподромна-Терещенка ОСОБА_4 керувала автомобілем Toyota, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря № 405 від 28.12.2023 р., результат тесту позитивний - 1,15 ‰, чим порушила вимоги п. 2.9 а) ПДР України та вчинила адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду захисник Орел С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення у діях ОСОБА_1 .
Вважає, що судом порушено принцип безсторонності, перейшовши на бік сторони обвинувачення, суд самостійно відшуковував докази винуватості, які вважаються недопустимими, неналежними та не узгоджуються між собою, а в подальшому поклав їх в основу вини.
До протоколу із доказів, які містяться в матеріалах справи, додана виписка з медкарти, диск з відеозаписом, інших доказів матеріали справи не містили.
Обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адмінправопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції посилається як на доказ на відеоматеріали, однак зазначені відеоматеріали є непослідовними, фрагментарними.
Працівниками поліції не задокументовано та не доведено належними доказами факту порушення водієм ПДР України, що давало підставу здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Крім того, на відео зафіксовано що акт медогляду склав один медпрацівник, реакцію та пульс перевіряв інший медпрацівник, а освідчення на алкотестері проводив третій медпрацівник.
Допитана судом першої інстанції лікарка ОСОБА_3 вказала, що акт огляду не підписувала, не змогла пояснити чому при огляді використовувався використаний раніше мундштук, а також не змогла пояснити чому безпосередньо після огляду особи не було складено висновок результатів огляду особи у трьох примірниках.
Крім того, у виписці з медкарти є виправлення результатів з 0,15‰ на 1,15‰, виписка з медкнижки не передбачена Інструкцією та свідчить про недійсність огляду. Виписка з медкарти та ніким не підписаний акт медосвідування є неналежним доказом.
Стан сп'яненні не зазначений в протоколі, лише зазначено що стан сп'яніння підтверджено висновком лікаря.
Крім того, судом не зазначено моделі, марки, серії техзасобу яким здійснено відеозапис, а тому зазначене відео не може вважатися належним доказом, а тому, як вважає захисник, в діях ОСОБА_4 відсутні подія та склад адмінправопорушення.
Заслухавши доповідь судді, захисника Орла С.І. та правопорушницю ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав у повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 28.12.2023 р. о 22:24 год. в м. Золотоноша Черкаської обл. по вул. Іподромна-Терещенка водійка ОСОБА_4 керувала автомобілем Toyota Corolla Verso, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря № 405 від 28.12.2024 р., яким встановлено алкогольне сп'яніння - 1,15 ‰.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На переконання апеляційного суду процесуальні документи у цій справі складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.
Під час складання протоколу про адмінправопорушення відеозапис проводився на бодікамери поліцейських на підставі Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 була присутньою при складанні протоколу про адмінправопорушення, копію протоколу отримала, зауважень або заперечень на протокол та дії працівників поліції вона не надала, у відповідних графах в протоколі поставила свій підпис, відмовилась від надання пояснень.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений апеляційним судом, зафіксовано рух автомобіля Toyota Corolla Verso, р/номер НОМЕР_1 , та його зупинка. Водійка ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського неодноразово намагалася продути технічний прилад Drager Alkotest, але робить це неправильно та погоджується на пропозицію поліцейського поїхати на огляд до лікарні. ОСОБА_1 у лікарні неодноразово продуває спеціальний технічний пристрій, але у неї це не виходить. Лікар починає огляд ОСОБА_1 , вимірює пульс, тиск, проводиться пальце-носова проба. Лікар ОСОБА_3 заповнює меддокументи, запитує у ОСОБА_1 : «Коли вона вживала алкоголь?», на що остання відповіла, що давно, а коли лікар ОСОБА_3 запитує у ОСОБА_1 : «А чому тоді запах?», ОСОБА_1 відповідає: «Можливо, ліки». Також на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 продуває трубку приладу Алкофор, який видає результат 1,15 ‰, результат було оголошено у присутності ОСОБА_1 .
Крім того, на відеозаписі зафіксована передача медичного висновку поліцейським, оформлення протоколу про адмінправопорушення, роз'яснення процесуальних прав ОСОБА_1 , ознайомлення з протоколом про адмінправопорушення, в якому вона ставить підписи, їй видають тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, огляд та вилучення автомобіля, поміщення його на штрафмайданчик.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій чи законодавчих актів.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильним і не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адмінправопорушення не відповідає вимогам закону, що судом порушено принцип безсторонності, самостійне відшукання доказів судом, які є недопустимими, неналежними, не узгоджуються між собою, не доведено належними доказами факту порушення водієм ПДР України, що давало підставу здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та наголошує, що відеозапис повністю узгоджується з протоколом про адмінправопорушення, не суперечить йому, що в свою чергу не може слугувати підставою для визнання протоколу або відеозапису неналежним доказом.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляції про непослідовність та фрагментарність відеоматеріалів не є такими, що впливають на встановлення вини правопорушниці.
Обов'язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів, достатній для розгляду справи в суді, до того ж факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в апеляції не оспорюється.
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб'єктивного ставлення і надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку і дії, як поліцейських так і особи, яку притягнуто до адмінвідповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
При цьому, стороною захисту не наведено жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписах.
З пояснень правопорушниці під час апеляційного розгляду та відеозапису випливає, що лікарем-наркологом було проведено повне її обстеження, яке передбачене нормативними актами, також лікар-нарколог застосувала спеціальний технічний прилад «Алкофор», що також відповідає вимогам нормативних актів, та на підставі цих досліджень встановила діагноз - алкогольне сп'яніння, 1,15 ‰, тому що їй вистачило об'єктивних даних про стан ОСОБА_1 . Всі дії лікаря зафіксовані на відеозаписі, з якого вбачається, що будь-яких порушень процедури огляду, встановлених ст. 266 КУпАП, не було. Кількість медичних працівників, які здійснюють огляд осіб на стан сп'яніння, діючими нормативними актами не обмежена. Проте, лікар дійсно надала працівникам поліції не висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який передбачений Інструкцією, а виписку з медичної карти № 405, в якій вказано прізвище особи, стосовно якої вона видана - ОСОБА_5 , її дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , тобто саме правопорушниці. Крім того, в цьому документі, оскільки він завірений підписом лікаря та печаткою медичної установи, у п. 8 вказано - висновок: за результатами клінічного огляду та даних інструментального дослідження встановлено діагноз: алкогольне сп'яніння, 1,15 ‰.
Цей медичний документ не викликає у апеляційного суду ніяких сумнівів, що 28.12.2023 р. о 22:50 год у приймальному відділенні Золотоніської БЛ лікарем ОСОБА_3 було встановлено стан алкогольного сп'яніння у ОСОБА_5 , яка була доставлена до медичної установи працівником поліції за підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
А тому у суду першої інстанції були наявні достатні та беззаперечні докази для ухвалення постанови про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на рішення ВС апеляційний суд вважає не релевантними, тому що ці справи були розглянуті в межах КАСУ, в якому закладений принцип презумпції винуватості, який зобов'язує суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем, а не органом який ініціював притягнення особи до адмінвідповідальності та яке є предметом судового розгляду за правилами КУпАП, не лише довести законність свого рішення, дії чи бездіяльності, а й спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод і інтересів.
За приписами КУпАП та відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
Таким чином, процесуальний порядок та основні засади цих національних кодексів істотно відрізняються один від одного, а тому їх одночасне застосування чи поєднання апеляційний суд вважає неможливим.
Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляції, що судом першої інстанції було порушено принцип безсторонності, оскільки суд самостійно відшуковував докази винуватості, які в подальшому поклав в основу постанови, тому що перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції саме для перевірки доводів сторони захисту викликав та допитував свідка, витребував документи, а потім, дослідивши всі докази у сукупності, надав їм оцінку та належним чином обґрунтував свої висновки та ухвалив законне рішення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, чим вона порушила вимоги п. 2.9 а) ПДР України та скоїла адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мала усвідомлювати та передбачати наслідки її дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, а доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати її винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 25.12.2024 р., якою ОСОБА_2 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Орла С.І. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.