Провадження № 33/821/234/25 Справа № 700/658/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Пічкур С. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
22 серпня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., з участю захисника Цвєтінського С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Цвєтінського С.А. (в режимі відеоконференції) на постанову Лисянського райсуду Черкаської обл. від 14.03.2025 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
в Республіці Казахстан, громадянина Укра-
їни, одруженого, військовослужбовця, про-
живає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.,
Згідно постанови суду першої інстанції, 5.09.2024 р. о 14:20 год. в с. Журжинці по вул. Миру ОСОБА_1 керував автомобілем WV Golf, р/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння на місці зупинки та в Лисянській ТЛ, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адмінправопорушення - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Цвєтінський С.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначив, що, на його думку, суд зробив невірні висновки, які потягли винесення незаконного рішення у справі. Вважає, що протокол про адмінправопорушення складено всупереч вимогам ст. 256 КУпАП та «Інструкції з оформлення матеріалів про адмінправопорушення в органах поліції», затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 6.11.2015 р., оскільки у протоколі про адмінправопорушення не вказано посаду поліцейського, який склав протокол, місце, час, година вчинення адмінправопорушення.
Графи «чи притягався (лася) до адмінвідповідальності» протокол не має.
У п. 10 зазначено про технічний засіб відеозапису - боді камера 0096, 0052, проте не вказано про відеозапис, що ставить під сумнів його знаходження в матеріалах справи.
При складанні протоколу ОСОБА_1 не роз'яснені його права, передбачені ст. ст. 55, 56, 59 Конституції України.
Фабула протоколу сформульована таким чином, що з нього неможливо почерпнути інформацію, а відповідно фабула адмінправопорушення не відображає всіх істотних ознак складу адмінправопорушення.
Формулювання «водій відмовився від проходження огляду на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння» не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що позбавляє ОСОБА_1 здійснювати ефективний захист його прав та інтересів, адже він позбавлений можливості оспорити конкретні факти які є фундаментальними при розгляді справи, однак не мають чіткого вираження. До протоколу не внесені виявлені начебто поліцейським ознаки алкогольного сп'яніння, а тому у сторони захисту виникають обґрунтовані сумніви чи підлягав ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння перед тим як поліцейським було висловлено таку вимогу.
Належних, допустимих та достовірних доказів які б достатньо вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.
Заслухавши доповідь судді, захисника Цвєтінського С.А., який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Правопорушник ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду (а. пр. 139). Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності не є обов'язковою. Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адмінправопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адмінправопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП необхідно встановити та довести належними доказами наступні обставини: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, може полягати у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до приписів ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Порядок фіксування відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп'яніння передбачено п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7.11.2015 № 1395.
Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
Огляд проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);
- лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адмінправопорушення.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адмінправопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адмінправопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Відповідно до Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Щодо зауважень захисника, що протокол про адмінправопорушення у справі не є законодавчо встановленою формою протоколу, то апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 7.11.2015 р. №1395 (далі Інструкція):
Протокол про адмінправопорушення складається в письмовій формі відповідно до ст. 254 КУпАП. До протоколу про адмінправопорушення долучаються:
1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності;
2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання;
3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння;
4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
За наявності технічної можливості протокол про адмінправопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Отже, враховуючи вищевикладене, в даному випадку працівники поліції, складаючи протокол про адмінправопорушення, діяли згідно вимог чинного законодавства, зокрема Інструкції.
Допущені поліцейським неточності у складанні протоколу не є такими, що могли чи призвели до істотного порушення прав і свобод особи, яка притягується до адмінвідповідальності, тому що викладена в ньому інформація повністю стосується обставин правопорушення, є зрозумілою та достатньою для розгляду в суді.
Вважаю, що вищевказані вимоги закону місцевим судом дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується:
- даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР 1 № 123409 від 5.09.2024 р. (а. пр. 1);
-даними копії постанови про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2986171 (а. пр. 2);
- даними відеозапису з нагрудних відеокамер працівників поліції, також дослідженого судом апеляційної інстанції (а. пр. 10), на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, а також його відмова від проходження огляду в закладі охорони здоров'я. Також, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був попереджений працівником поліції про те, що у разі відмови від проходження такого огляду на місці зупинки або у лікарні стосовно нього буде складений протокол про адмінправопорушення, але незважаючи на це, він все одно відмовився від проходження огляду.
Таким чином, фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені цілком вірно.
Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд дійшов висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою факту відмови ОСОБА_1 5.09.2024 р. о 14:20 год. в с. Журжинці по вул. Миру від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки із застосуванням технічного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, що стало підставою для складання відносно нього протоколу про адмінправопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена зібраними та перевіреними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, та які узгоджуються між собою та у своєму взаємозв'язку і у своїй сукупності повністю доводять вину ОСОБА_1 .
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених ст. ст. 33, 34 та 35 КУпАП, з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника, є співрозмірним до вчиненого і справедливим.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що постанову суду необхідно скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів і без надання їм належної оцінки, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів провадження, зокрема з відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається зафіксований факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що становить склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах провадження відсутні докази перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння, то апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин докази перебування в стані сп'яніння для правильного розгляду справи не потрібні.
Стосовно доводів апеляції про неправильне формулювання у протоколі про адмінправопорушення «водій відмовився від проходження огляду на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння», яке не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, то апеляційний суд виходить з того, що дійсно для притягнення особи до відповідальності за цією нормою КУпАП ступінь сп'яніння не має ніякого значення, склад правопорушення становить само керування транспортним засобом у будь-якому ступені алкогольного сп'яніння, проте законодавцем встановлена відповідальність і за відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме такі дії і вказані у п. 8 протоколу про адмінправопорушення, і самі ці обставини були предметом розгляду суду першої інстанції та апеляційного перегляду.
Також, апеляційний суд не приймає доводів апеляції, що до протоколу не внесені виявлені начебто поліцейським ознаки алкогольного сп'яніння, тому що протокол складено через відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що становить самостійний склад правопорушення, а тому і не має ніякої необхідності встановлювати та вказувати ці ознаки сп'яніння.
Крім того, безпідставними є доводи апеляції, що у протоколі про адмінправопорушення не вказано посаду поліцейського, який склав протокол, місце, час, година вчинення адмінправопорушення, тому що ця інформація наявна в протоколі та була предметом перевірки суду першої інстанції, який ніяких порушень не становив.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим по-годились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, оскільки проходження такого огляду є обов'язком водія.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рі-шення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, вико-ристаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку, апеляційним переглядом не встановлено, тож, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Таким чином, з урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а постанова суду є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-які докази відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником або його захисником суду апеляційної інстанції не надані.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, суду не надано.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Лисянського райсуду Черкаської обл. від 14.03.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника Цвєтінського С.А., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.