21 серпня 2025 рокуСправа №160/22181/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної інспекції ядерного регулювання України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, код ЄДРПОУ 21721086) про визнання протиправною та скасування постанови
31 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції ядерного регулювання України, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції ядерного регулювання України № ПсЮО-1/35 від 21 січня 2025 року про накладення штрафу за порушення вимог Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою від 05 серпня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
05 серпня 2025 року представник позивача подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 05 серпня 2025, а саме заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача зазначає, що постанова Державної інспекції ядерного регулювання № ПсЮО-1/35 від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 вручена не була та не направлялась.
Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався з відповіді відповідача на адвокатський запит від 17.07.2025 року № 16-13/9103-9847, якою повідомлено позивача про факт складання відповідного протоколу ПрЮО-34/35 від 12.11.2024 та винесеної постанова № ПсЮО-1/35 від 21.01.2025 щодо позивача.
Про наявність вказаної постанови та факту притягнення до відповідальності ОСОБА_1 дізнався лише після 17 липня 2025 року, тобто шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом позивач не пропустив.
Суд дослідив заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, та зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 122 ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст. 122 ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Також, одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).
У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).
На підставі вищевикладеного, суд зробив висновок про задоволення заяви представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та вважає за необхідне поновити позивачу такий строк.
Зазначений спір підсудний адміністративному суду, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.2 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Враховуючи п. 20 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, суд зробив висновок, що дана адміністративна справа є незначної складності (малозначна справа) та не вимагає проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З наведеного, суд зробив висновок, що дана справа не відноситься за своїм змістом до встановленого переліку справ передбачених ч.4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України, є незначної складності та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження згідно до ч.6 ст.12, ч.2, ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 4, 12, 160, 161, 171, 248, 257, 258, 260, 262 КАС України, суддя
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
Відкрити провадження в адміністративній справі № 160/22181/25.
Справа розглядатиметься суддею Ніколайчук С.В. одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Запропонувати відповідачу у разі невизнання адміністративного позову протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову разом із доказами, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачу, що відзив на позовну заяву повинен відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів, з дня його отримання, а відповідачі - заперечення протягом п'яти днів, з дня отримання відповіді.
Копію цієї ухвали направити учасникам справи.
У зв'язку з перебуванням судді Ніколайчук С.В. у щорічній відпустці з 07.08.2025 по 20.08.2025 розгляд справи здійснено 21.08.2025.
Особи, які беруть участь у справі, або їх представники допускаються до участі у судовому засіданні при наявності документа, що посвідчує особу кожного, та документа, що засвідчує повноваження їх представників.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Інформацію щодо розгляду даної справи її учасники можуть отримати в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.dp.court.gov.ua.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ніколайчук