21 серпня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12024260000001183 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, особи з інвалідністю 2-ї групи, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 і його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 липня 2025 року,-
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 липня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
Провадження № 11-кп/822/288/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_10
Категорія: ст. 286-1 КК України Доповідач: ОСОБА_11
До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не більше 60 діб.
Взято ОСОБА_6 під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 03 липня 2025 року.
Строк додаткового покарання визначено обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_6 основного покарання.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 7 (сім) років визначено виконувати самостійно.
Вирішено долю речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та розподіл процесуальних витрат.
Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 , 18 листопада 2024 року, в період часу з 00:00 год. по 06:30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно не справним автомобілем марки «Chery Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого встановленні на колеса передньої підвіски шини з різними моделями, малюнками протектора та розмірностями, що впливає на курсову стійкість, рухався по автодорозі Т-2601 сполученням «Чернівці - Вашківці - Вижниця - Кути - КП «Руська» зі сторони м. Чернівці в напрямку м. Вижниця, Чернівецької області на швидкості приблизно - 135.2…147 км/год., що перевищує допустиму швидкість поза населеними пунктами.
Рухаючись до населеного пункту с. Мілієве, Вижницького району Чернівецької області, що позначено дорожнім знаком 5.49 ПДР «Початок населеного пункту», водій ОСОБА_6 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не обравши безпечної швидкості руху, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом, внаслідок чого здійснив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги вправо на узбіччя, після чого, не впоравшись з керуванням та рухаючись у заносі допустив виїзд за межі проїзної частини дороги вліво, де, контактувавши із залізничною колією, відбулось перекидання керованого ним транспортного засобу.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітньому пасажиру автомобіля марки «Chery Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до висновку судово-медичної експертизи №91 від 25.12.2024 року, спричинена смерть, яка настала від геморагічного шоку внаслідок масивної внутрішньої кровотечі, яка розвинулась за наявної при житті закритої тупої травми черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_6 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог пунктів 12.1, 12.6 (ґ) та 31.4.5 (г) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року та ведених в дію з 01.01.2002 року, які відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/126-25/1241-ІТ від 29.01.2025 року з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, та вимагають від водія:
п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух зі швидкістю:
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою не більше 110 км/год, на інших автомобільних дорогах не більше 90 км/год.;
31.4. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
п.31.4.5. Колеса і шини:
г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора для вантажних автомобілів.
Указаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть неповнолітньому ОСОБА_12 .
На вищевказаний вирок суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу в якій просять вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 основне покарання у виді штрафу в розмірі 11 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 187 000,00 грн. В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Апеляційні доводи обґрунтовують тим, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вказують, що суд першої інстанції зазначив про наявність обставини, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме те, що він є особою з інвалідністю 2 групи, загибель батька в результаті збройної агресії рф щодо України, на добровільне внесення обвинуваченим грошової допомоги ЗСУ, наявність на особовому рахунку коштів в сумі 200 тисяч гривень на підтвердження спроможності виконати вирок суду у разі застосування покарання у вигляді штрафу, категоричну позицію потерпілої ОСОБА_9 про не бажання присудження обвинуваченому покарання, пов'язаного з позбавленням волі з наведених мотивів.
Однак, суд першої інстанції не визнав перелічені обставини в порядку ч.2 ст.66 КК України додатковими пом'якшуючими вину обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення підзахисним та істотно знижують соціальну небезпеку останнього.
Зазначають, що суд при винесенні вироку не врахував вкрай негативний стан фізичного здоров'я обвинуваченого.
Стверджують, що районний суд при ухваленні рішення, не врахував позицію потерпілої щодо не застосування до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі.
Таким чином вважають, що призначене покарання не відповідає особі обвинуваченого, через його суворість та жорстокість.
Потерпіла ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Вижницького районного суду Чернівецької області скасувати та призначити ОСОБА_6 основне покарання у виді штрафу в розмірі 11 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 187 000,00 грн. В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Апеляційні доводи обґрунтовує тим, що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_6 .
Зазначає, що ніяких претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_6 не має.
Вказує, що застосоване судом першої інстанції до ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки є занадто суворим та жорстоким.
Апеляційний розгляд проводився у відсутності потерпілої ОСОБА_9 , яка належним чином була повідомлена судом про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилась і заяв про відкладення розгляду справи не подавала
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги, доводи прокурора ОСОБА_5 , яка просила відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку та правильність кваліфікації його дій, жодним з учасників провадження не оспорюються, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається. Провадження розглянуто судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_9 та апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 і його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 щодо законності призначеного ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінальних покарань», передбачено, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Судова колегія вважає, що таких вимог районний суд у повній мірі дотримався.
Санкція кримінального правопорушення по ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції у повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, тяжкі наслідки у виді смерті людини, дані про особу ОСОБА_6 , а саме те, що він є особою молодого віку, раніше не судимий(а.с. 124), добровільно надав грошову благодійну допомогу на потреби ЗСУ, вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, є особою з інвалідністю другої групи(а.с. 101), за місцем проживання характеризується позитивно(а.с. 126), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває(а.с. 128), батько обвинуваченого ОСОБА_6 загинув, в зв'язку з отриманими пораненнями, при захисті Батьківщини(а.с. 60), потерпіла ОСОБА_9 претензій матеріального та морального характеру не має, шкода відшкодована(а.с. 84).
В якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно вимог ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд першої інстанції належним чином врахував, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 , судом першої інстанції правильно враховано всі обставини, з якими закон про кримінальну відповідальність пов'язує призначення покарання.
Враховуючи всі обставини справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 7 років.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства і таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення злочину як засудженим, так і іншими особами.
Доводи апелянтів про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є необґрунтованими.
При призначенні покарання обвинуваченому суд врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які вказують апелянти в своїх скаргах.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_6 отримав важкі травми та став інвалідом 2-ї групи внаслідок власних злочинних дій, якими поставив під загрозу як своє життя та здоров'я, так і життя потерпілого.
Думка потерпілої врахована судом при призначенні покарання, однак вона не є вирішальною. Саме тому доводи апелянтів щодо прийняття судом першої інстанції рішення всупереч позиції потерпілої, не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо незадовільного його стану здоров'я та неможливості перебування в умовах тримання під вартою не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про не можливість надання йому медичної допомоги в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».
Крім того, питання щодо можливості відбування покарання у виді позбавлення волі не є предметом даного апеляційного розгляду.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що призначене обвинуваченому покарання повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідними і достатніми для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, й не є надто суворим, як про це вказують апелянти.
Підстав для зміни чи скасування вироку судова колегія не вбачає, а тому у задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 в ході досудового слідства в період з 18 листопада 2024 року по 21 листопада 2024 року був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, визначений строк підлягає зарахуванню в строк відбування покарання.
Враховуючи те, що за приписами ч. 2 ст. 532 КПК України, вирок суду першої інстанції набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 не підлягає розгляду по суті.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 і його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 липня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без змін.
Зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання період його затримання в порядку ст. 208 КПК України з 18 листопада 2024 року по 21 листопада 2024 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою у той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий, суддя [підпис] ОСОБА_11
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3