Справа № 642/3659/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/928/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: в порядку КПК України
20 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку суду, -
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку суду.
Не погодившись з ухвалою суду захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 07.02.2025 - скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги клопотання від 29.01.2025 та відстрочити виконання вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2024, який було змінено ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року в частині призначення покарання у вигляді штрафу в розмірі 3525 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 925 гривень строком на один рік зі сплатою рівними частинами щомісяця.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.11.2024 вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2024 року змінено, призначено ОСОБА_7 за частиною 1 статті 191 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 3525 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59925 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) гривень.
Захисником засудженої подано клопотання про розстрочення виконання вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_7 постійно проживає зі своєю родиною у Нідерландах , де має роботу, піклується про хвору матір, хвору онуку та доньку, яка на момент вчинення злочину була неповнолітня, що зумовлює тяжку сімейну ситуацію та важкий матеріальний стан, оскільки засуджена матеріально та фізично піклується про членів своєї сім'ї, засуджена має постійний офіційний дохід у Нідерландах, де працює прибиральницею в українській школі, у зв'язку з чим, не має достатніх коштів та не може сплатити штраф у місячний строк, як того вимагає частина 1 статті 26 КВК України. Докази, що підтверджують матеріальний стан ОСОБА_7 були долучені до матеріалів кримінальної справи під час судового розгляду в апеляційній інстанції, а тому необхідності у повторному доведенні одних і тих же фактів, захисник вважав не потрібним.
Також захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції, на його думку, неправомірно розглянув його клопотання без участі зацікавлених сторін, оскільки ні він, ні його підзахисна не отримували судову повістку в паперовому вигляді. Вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та прийнятою з порушенням чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення захисника та засудженої, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно статті 539 КПК України - питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно пункту 10 частини 1 статті 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 КК України.
Згідно з частиною 4 статті 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
Відповідно до частини 5 статті 53 КК України у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Згідно з вимогами частиною 1 статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Відповідно до частиною 3 статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу Україниу разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Статтею 119 КПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк. Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2024 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 191 КК України та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнено з іспитовим строком на 1 рік, покладено на неї обов'язки у відповідності до статті 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Не погодившись з вироком суду захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду змінити та призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян із розстрочкою виплати до 12 місяців. Посилався на те, що в суді першої інстанції сторона захисту просила призначити покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачена постійно проживає зі своєю родиною у Нідерландах, де має роботу, піклується про хвору матір та хвору онуку, має постійний офіційний дохід у Нідерландах, де працює прибиральницею в українській школі. Саме такий вид покарання може бути виконаний обвинуваченою, перебуваючи за кордоном. На момент вчинення злочину, обвинувачена виховувала неповнолітню доньку, 2006 року народження. Суд залишив без увагу тяжку ситуацію в родині обвинуваченої, не надав їй відповідну оцінку. Захисник просив суд апеляційної інстанції врахувати вказані сімейні обставини, на підтвердження яких надав відповідні документи.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задоволено частково. Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2024 року - змінено. Призначено ОСОБА_7 за частиною 1 статті 191 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 3525 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59925 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) гривень. В решті вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2024 року - залишити без змін.
29.01.2025 до Ленінського районного суду м. Харкова звернувся адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 з клопотанням про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, в якому просить суд відстрочити виконання вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2024 в частині покарання у вигляді штрафу в розмірі 3525 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 59925 грн. строком на один рік зі сплатою рівними частинами щомісяця.
В обґрунтування поданого клопотання захисник вказав, що засуджена ОСОБА_7 постійно проживає зі своєю родиною у Нідерландах, де має роботу, піклується про хвору матір, хвору онуку та доньку, яка на момент вчинення злочину була неповнолітня, що зумовлює тяжку сімейну ситуацію та важкий матеріальний стан, оскільки засуджена матеріально та фізично піклується про членів своєї сім?ї, засуджена має постійний офіційний дохід у Нідерландах, де працює прибиральницею в українській школі, тому не має достатніх коштів сплатити штраф у місячний строк, як того вимагає частина 1 статті 26 КВК України, тому просить суд відстрочити виконання вироку строком на один рік зі сплатою рівними частинами щомісяця.
Відмовляючи захиснику у задоволенні клопотання про вирішення питання питань, пов'язаних з виконанням вироку, суд першої інстанції обґрунтував прийняте рішення тим, що до матеріалів клопотання захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 про відстрочення виконання вироку суду, не долучено відомостей щодо майнового стану засудженої ОСОБА_7 та неможливості сплатити суму штрафу, призначеного ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.11.2024 (відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору тощо).
Суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , як в поданому клопотанні про вирішення питання пов'язаних з виконанням вироків, так і в апеляційній скарзі на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 07.02.2025 посилається на аналогічні обставини, що могли б слугувати підставами для розстрочки виконання вироку, які вже були предметом розгляду судом апеляційної інстанції при перегляді вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2024 року за апеляційною скаргою захисника, в якій він просив про призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу з розстрочкою виплати на один рік.
У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції цілком погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим та не вбачає правових підстав для скасування ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2025 року за доводами апеляційної скарги захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 .
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419 537, 539 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку відповідно до статті 424 КПК України не підлягає.
Головуючий:
Судді: