Справа № 636/3070/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1717/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 3 ст. 152, п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України
18 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
законного представника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221250000611 від 20.10.2024 за частиною 3 статті 152, пунктами 4, 10 частини 2 статті 115 КК України,
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 липня 2025 року клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено та продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою до 09.09.2025, без визначення розміру застави. У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну обраного запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, за адресою його проживання з батьком.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник вказує, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Обвинувачений має позитивну характеристику та до нього можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого, його захисника та законного представника, які просили задовольнити апеляційні вимоги, думку прокурора, яка заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, покарання, що загрожує обвинуваченому, у випадку визнання його винуватим, позицію представника потерпілої, яка підтримала заявлене прокурором клопотання, дійшов висновку, що ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України продовжують існувати, у зв'язку із чим, застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 152, пунктами 4, 10 частини 2 статті 115 КК України, які є особливо тяжкими злочинами.
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, потерпіла та свідки у кримінальному провадженні ще не допитані. Оцінюючи сукупність обставин, а саме тяжкість інкримінованих злочинів, внаслідок чого настала смерть потерпілої, стадію судового розгляду, позицію представника потерпілої, зазначену в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів вважає, що встановлені судом ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України продовжують існувати.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). При цьому, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Наявність у ОСОБА_8 місця проживання, позитивної характеристики, з огляду на характер інкримінованих йому злочинів, є недостатнім для висновку про можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Невизначення судом першої інстанції застави як альтернативного запобіжного заходу, узгоджується з положеннями пункту частини 4 статті 183 КПК України, відповідно до якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на наведене, порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: