Справа №355/717/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6067/2025
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Чальцевої Т.В.,-
встановив:
У квітні 2024 року ТОВ «Глобал Спліт» звернулось до суду із названим позовом.
ТОВ «Глобал Спліт» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 103 870 грн 97 коп., що складається із:строкової заборгованості у розмірі 47 072 грн 92 коп.; простроченої заборгованості у розмірі 13 732 грн 42 коп.: нарахованих відсотків у розмірі 538 грн 80 коп.; прострочених відсотків у розмірі 10 213 грн 57 коп., комісії у розмірі 1 625грн 00 коп.: простроченої комісії у розмірі 30 688 грн 26 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 грудня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 4/3276971.
29 серпня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
РішеннямБаришівського районного суду Київської області від 03 грудня 2024 року названий позов задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором № 4/3276971 від 17грудня 2021 року у розмірі 47 611 грн 72 коп., яка складається із: строкової заборгованості у розмірі 47 072 грн 92 коп. та нарахованих відсотків у розмірі 538грн 80 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» сплачений судовий збір у розмірі 1 110 грн 36 коп.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача строкову заборгованість у розмірі 47 072 грн 92 коп. та нарахованих відсотків у розмірі 538 грн 80 коп., суд першої інстанції виходив із доведеності порушення відповідачем умов кредитного договору.
Суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги ТОВ «Глобал Спліт» про стягнення з ОСОБА_1 нарахованої та простроченої комісії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 прострочених відсотків за користування кредитом та простроченої заборгованості, суд першої інстанції зазначив, що фінансовій установі заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню) або інші платежі, які за своєю суттю є платою за прострочення платежів.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.
Встановлено, що 17 грудня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 4/3276971.
Відповідно до п. 1.1. договору, кредитор надає позичальнику кредит в сумі 65 000 грн 00 коп. строком на 60 місяців - з 17 грудня 2021 року до 16 грудня 2026 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту, як день повернення кредиту.
За п. 1.2 кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Підпунктами1.4.1-1.4.2 позичальник зобов'язаний сплачувати банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 11, 00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2, 50 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору.
Відповідно до п.п. 5.5, шляхом підписання договору позичальник підтверджує, що він в день укладення договору особисто отримав свій примірник договору, умови договору йому зрозумілі, з правилами і тарифами банку, що є чинним на дату укладення договору розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, приймає та погоджується; з тарифами банку ознайомлений, приймає та погоджується, йому по укладання договору банком надано інформацію, яка визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
29 серпня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
15 вересня 2023 року позивачем на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за договором та про необхідність перерахування коштів в розмірі 103 870 грн 97 коп. Розмір зобов'язань зі сплати пені та штрафів за договором, якщо такі нарахування будуть, окремо повідомляє новий кредитор окремим повідомленням.
Обґрунтовуючи поданий позов, ТОВ «Глобал Спліт» зазначило, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, заборгованість не погасив. Враховуючи укладений договір факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 103 870 грн 97 коп.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Глобал Спліт» надало копію: договору про відступлення права вимоги № 4-2023 від 29 серпня 2023 року; заяви-анкети № 0100142-17122021-002; паспорту споживчого кредиту; кредитного договору №4/3276971 від 17 грудня 2021 року; додатків до кредитного договору; повідомлення від 15 вересня 2023 року.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Так, 17 грудня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 4/3276971. До матеріалів справи долучено копії підписаних ОСОБА_1 заяви-анкети № 0100142-17122021-002, паспорту споживчого кредиту та кредитного договору №4/3276971 від 17 грудня 2021 року.
Враховуючи, що ТОВ «Глобал Спліт» надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору відповідачем, фактичного надання кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , користування вказаними грошовими коштами, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 строкової заборгованості у розмірі 47 072 грн 92 коп. та нарахованих відсотків у розмірі 538 грн 80 коп., є обгрунтованим.
Звертаючись до суду, ТОВ «Глобал Спліт» просило стягнути з ОСОБА_1 комісію у розмірі 1 625 грн 00 коп. та прострочену комісію у розмірі 30 688 грн 26 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживчекредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Зач. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідноч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зі змісту п. 1.4.2 кредитного договору № 4/3276971 від 17 грудня 2021 року вбачається, що відповідачу встановлено комісію за обслуговування кредиту у розмірі 2, 5 % щомісячно. Підписанням договору позичальник замовляє у банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через довідковий центр банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмово) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.
Встановлено, що умовидоговору передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема, інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншої інформації, що суперечить вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Враховуючи, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення п. 1.4.2 кредитного договору № 4/3276971 від 17 грудня 2021 року, укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , є нікчемними.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ТОВ «Глобал Спліт» в частині стягнення із відповідача комісії, оскільки умови договору щодо обов'язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією та простроченою комісією в розмірі 32 313 грн 26 коп. стягненню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про досягнення між сторонами згоди по всіх істотних умовах кредитного договору від 17 грудня 2021 року та вільного волевиявлення учасників правочину, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане не спростовує нікчемність п. 1.4.2 договору щодо встановлення АТ «Креді Агріколь Банк» комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2, 5 % щомісячно.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 прострочених відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції зазначив, що фінансовій установі заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню) або інші платежі, які за своєю суттю є платою за прострочення платежів.
Так, відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Судом першої інстанції помилкового ототожнено поняття прострочених відсотків за користування кредитом та компенсації (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за договором.
Відповідно до наданого ТОВ «Глобал Спліт» розрахунку заборгованості, позивачем не нараховано штрафу та пені за не виконання зобов'язання ОСОБА_1 .
Відсотки за користування кредитом нараховані позивачем виключно у межах строку дії кредитного договору та не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов'язань позичальником.
Крім того, кредитний договір, укладений між сторонами у встановленому порядку недійсним не визнаний, а при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що на користь ТОВ «Глобал Спліт» з ОСОБА_1 підлягають стягненню прострочені відсотки у розмірі 10 213 грн 00 коп. та прострочена заборгованість у розмірі 13 732 грн 42 коп.
Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 03 грудня 2024 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» підлягає стягненню: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 669 грн 03 коп.;судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 503 грн 55 коп.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором у розмірі 71 557 грн 71 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 669 грн 03 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 503 грн 55 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 19 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко