Справа №755/14509/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7181/2025
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадженняцивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Марфіної Н.В.,-
встановив:
У серпні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулось до суду із названим позовом.
ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 000190912242 від 15 вересня 2019 року в розмірі 18 719 грн 33 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 вересня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кошти у розмірі 4 598 грн 00 коп.
26 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу, за яким позивач набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 18 719 грн 33 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року у задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 000190912242 від 15 вересня 2019 року, оскільки відповідачем виконано взяті на себе зобов'язання та сплачено 17 862 грн 60 коп. Судом зазначено, що кінцевий термін повернення кредитних коштів не пізніше 14 жовтня 2019 року, процентна ставка за користування кредитними коштами становить 1, 85%, що складає 2 551 грн 80 коп., пролонгація кредитного договору не дозволена.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 15 вересня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кошти у розмірі 4 598 грн 00 коп., строк дії до 14 вересня 2019 року, процентна ставка за користування кредитними коштами становить 1, 85 %.
Відповідно до п.4.1 договору договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі. У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов'язаних із його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті товариства, за допомогою засобів електронного зв'язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом.
Сторони погодили графіки платежів.
Договір та додатки до нього укладені сторонами шляхом їх підписання електронними цифровими підписами. Відповідач підписала вказані документи з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором n712968b.
26 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу, за яким позивач набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позов, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 18 719 грн 22 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку. Враховуючи укладенийдоговір факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» надало копію: договору № 000190912242 від 15 вересня 2019 року; графіків платежів; паспорту ОСОБА_1 ; паспорту споживчого кредиту; договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26 лютого 2021 року; витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 26 лютого 2021 року; детального розрахунку заборгованості.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Так, звертаючись до суду із позовом ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» надало належні та допустимі докази укладення кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Форза».
У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Враховуючи вищевикладене, факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором узгоджується з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 не скористалась передбаченим п. 6.1. договору правом протягом 14 календарних днів з дня укладення відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов правочинів та їх укладення.
Відповідач не заперечувала та не спростовувала факт укладення вказаного кредитного договору і отримання коштів у розмірі 4 598 грн 00 коп.
Відтак, первісний кредитор свої зобов'язання за договором № 000190912242 виконав у повному обсязі.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, представник позивача зазначав, що суд першої інстанції помилково визначив, що відповідачем виконано взяті на себе зобов'язання, а також що кінцевий термін повернення кредитних коштів не пізніше 14 жовтня 2019 року, процентна ставка за користування кредитними коштами становить 1, 85 %, що складає 2 551 грн 80 коп., пролонгація кредитного договору не дозволена.
Згідно п. 10 кредитного договору № 000190912242 від 15 вересня 2019 року ОСОБА_1 погодилась та надала право товариству здійснювати автоматичну пролонгацію (без підписання та подання додаткових заяв) дії договору у випадку відсутності поточної заборгованості по сплаті чергових платежів, процентів за користування кредитними коштами та неустойки по договору на дату здійснення такої пролонгації.
Відповідно до долучених до матеріалів справи графіків платежів ОСОБА_1 14 жовтня 2019 рокуздійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 2 551 грн 80 коп., у зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 13 листопада 2019 року).
13 листопада 2019 року відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 2 551 грн 80 коп., у зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 13 грудня 2019 року).
В подальшому відповідач здійснила п'ять оплат на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом в сумі по 2 551 грн 80 коп., у зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 14 травня 2020 року).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає,що внаслідок продовження дії договору у кредитора були наявні правові підстави для нарахування процентів за користування кредитомдо 14 травня 2020 року.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору.
Так, за умовами п. 8 кредитного договору сторони погодили нарахування процентної ставки в день у разі користування кредитом поза межами строку дії договорів у розмірі 2, 50 %.
ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», як новий кредитор, що набув всіх прав та обов'язків в зобов'язанні на підставі договору факторингу від 26 лютого 2021 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Форза», мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування - вимагати сплати сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі ст. 1048 ЦК України.
Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.
Відтак нарахування позивачем процентів після закінчення строку кредитування, визначеного кредитним договором № 000190912242 від 15 вересня 2019 року, є правомірним та не суперечить погодженим умовам.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 000190912242 від 15 вересня 2019 року в розмірі 18 719 грн 33 коп.
Так, звертаючись до суду представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 7 000 грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 820/479/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надано копію: договроу про надання правничої допомоги від 15 липня 2024 року; розрахунку суми судових витрат.
В розрахунку суми судових витрат зазначено: аналіз наданих документів, складання позовної заяви, подання заявЮ скарг та клопотань.
У апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.
В розрахунку суми судових витрат зазначено: аналіз наданих документів, складання апеляційної скарги, подання заяв та клопотань.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає, що зазначені представником ТОВ«Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн 00 коп. є не достатньо обґрунтованими та завищеними.
Так, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення, складання позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у суду першої інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 23 грудня 2024 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» підлягає стягненню: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп.; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906 грн 88 коп.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 719 грн 33 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906 грн 88 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 19 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко