Справа № 372/529/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13075/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Козак І.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
19 серпня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Прядка Руслана Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року про забезпечення позову, повний текст якої складено 22 травня 2025 року, постановлену у м. Києві у складі судді Козак І.А., у справі № 372/529/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння,-
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння. Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8076/2024/4870416 транспортного засобу марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2020 року випуску, укладений 10 вересня 2024 року між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності від 09 вересня 2024 року діяла ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2020 року випуску.
Також, у січні 2025 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження транспортного засобу марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2020 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви зазначив, що він є власником вказаного транспортного засобу та 01 грудня 2023 року він видав ОСОБА_1 генеральну довіреність щодо права володіння, користування та розпорядження цим автомобілем. В подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_1 09 вересня 2024 року, шляхом передоручення видала громадянці ОСОБА_3 довіреність на продаж належного йому на праві власності транспортного засобу. Наприкінці вересня 2024 року він дізнався, що 10.09.2024 року ОСОБА_3 , діючи за його дорученням, за договором купівлі-продажу передала у власність ОСОБА_1 належний йому транспортний засіб. Тобто ОСОБА_1 , діючи на підставі довіреності вчинила правочин від імені особи, яку вона представляла, у своїх інтересах, оскільки внаслідок даного правочину набула право власності на належний йому автомобіль. Вважає, що ОСОБА_1 набула права власності на спірний автомобіль без відповідних правових підстав на підставі нікчемного правочину. Оскільки право власності на спірний автомобіль на даний час зареєстровано за ОСОБА_1 , існує ймовірність того, що відповідачка може в будь-який момент здійснити подальше відчуження автомобіля, що може значно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено відчуження транспортного засобу марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2020 року випуску, колір чорний, зареєстрованого за ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду адвокат Прядко Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу про забезпечення позову. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що забезпечуючи позов та позбавляючи ОСОБА_1 на тривалий час можливості розпоряджатися належним їй майном, суд не вжив жодних заходів для відшкодування збитків, які можуть бути спричинені позовом. Вказане істотно порушує права відповідачки, оскільки остання, володіючи спірним транспортним засобом, протягом тривалого часу розгляду справи буде позбавлена можливості продати свій автомобіль. Тобто, навіть в разі істотної зміни свого фінансового становища, ОСОБА_1 буде змушена продовжувати володіти майном, вартість якого невпинно знижується замість того щоб продати його за ринковою ціною. Таким чином, в разі відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 очевидно понесе збитки від того, що тривалий час буде вимушена володіти та утримувати актив, можливості відчужити який вона, внаслідок застосування заходу забезпечення, позбавлена. Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення. В той же час, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дане питання взагалі не досліджував, а оскаржувана ухвала не містить жодного висновку суду щодо цього. Такі дії суду не лише формально порушують процесуальний закон, але й істотно звужують права відповідачки, порушуючи цим принцип рівноправності сторін.
В судовому засіданні адвокат Прядко Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокат Братель О.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_3 , представник Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в м. Києві, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння, шляхом заборони відчуження транспортного засобу марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2020 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такої ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8076/2024/4870416 транспортного засобу марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2020 року випуску, укладений 10 вересня 2024 року між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності від 09 вересня 2024 року діяла ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2020 року випуску.
Тобто, транспортний засіб марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2020 року випуску є предметом позову ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач ОСОБА_2 зазначав про те, що спірний транспортний засіб незаконно перейшов у приватну власність відповідачки ОСОБА_1 , яка у будь-який час може вчинити дії щодо подальшого відчуження цього майна.
Відтак, враховуючи предмет та підстави позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення його заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження транспортного засобу марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2020 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_1 .
При цьому адвокат Прядко Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не спростував наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом заборони відчуження транспортного засобу марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2020 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі. Натомість вказав, що таке забезпечення позову позбавляє ОСОБА_1 на тривалий час можливості розпоряджатися належним їй автомобілем, який є предметом позову, чим підтвердив намір відповідачки відчужити спірний автомобіль.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на те, що суд не вжив жодних заходів для відшкодування збитків відповідачці, які можуть бути спричинені позовом (зустрічне забезпечення), як такі, що не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову. Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України. При цьому суд не позбавлений можливості в подальшому вирішити вказане питання за відповідним клопотанням сторони за наявності передбачених законом підстав.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Тому, заборону відчуження майна, яке є предметом спору, не можна розцінювати як порушення прав ОСОБА_1 .
Відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга адвоката Прядка Р.В., подана в інтересах ОСОБА_1 ,підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року залишенню без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Прядка Руслана Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді