Справа № 757/30165/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8270/2024
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Матійчук Г.О.,-
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва із названим позовом.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року названий позов задоволено.
27 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 17 000 грн 00 коп.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року у задоволенні названої заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та задовольнити вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана справарозглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат в строк передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України та не повідомлено суд про надання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду.
Встановлено, що у липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із названим позовом.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року названий позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 35 000 грн 00 коп.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
27 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 17 000 грн 00 коп.
Зап. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, за ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відтак, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021року у справі № 620/2936/20 зазначено, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті.
Підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, та не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не зверталась до Печерського районного суду міста Києва із заявами про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач понесла у зв'язку з розглядом справи, а також доказина їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Так, із заявою про стягнення із ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу позивач звернулась до суду у січні 2025 року, тобто після ухвалення Печерським районним судом міста Києва рішення по суті спору.
До 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 із заявами такого змісту до суду першої інстанції не зверталась, документів, які б підтверджували понесені неювитрати на правничу допомогу не подавала.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що звертаючись до суду із позовною заявою ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача судові витрати.
Так, у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 зроблено висновок про те, що зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не дотримано вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо належного та своєчасного звернення до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги про те, що у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, колегія суддів оцінює критично, оскільки вирішуючи спір судом першої інстанції розв'язано вказану вимогу та стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. Прохальна частина позовної заяви не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку розміру витрат на правничу допомогу, які ОСОБА_1 понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи та доказів, які обґрунтовують вказаний розмір чи заяви про неможливість надання таких доказів із обґрунтуванням поважності причин.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 10 лютого 2025 року постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 19серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко