13 серпня 2025 року
справа № 758/12274/22
провадження № 22-ц/824/2379/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»
відповідач- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року, постановлено під головуванням судді Гребенюка В.В., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» (надалі за текстом - позивач) звернулось до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач) на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 932569266 від 24 лютого 2020 року в сумі 55 357, 70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 жовтня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 932569266 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Зазначає, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 932569266 від 24 лютого 2020 року.
В подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило належне йому право вимоги, а останній прийняв належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 55 357,70 грн., з яких: 19 999,80 грн. - сума заборгованості за кредитом; 35 357,90 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Вказує, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Отже, загальна сума заборгованості станом на момент подачі позовної заяви становить 55 357,70 грн., посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 932569266 від 24 лютого 2020 року в сумі 55 357 (п'ятдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят сім) гривень 70 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що наданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги за кредитним договором, зважаючи на те, що у цьому витягу не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, а також відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи передавалися новому кредитору. Крім того, вказаний витяг не містить підписів уповноважених осіб та печаток клієнта та фактора, а сформований та підписаний лише представником однієї сторони. Звертає увагу, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги боргові зобов'язання ОСОБА_1 ще не існували відтак і не могли відступатися права кредитора за кредитним договором. Позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги. У матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення апелянта про відступлення прав вимоги.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, право позивача порушене і підлягає захисту, а відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором на загальну суму 55 357 (п'ятдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят сім) гривень 70 копійок.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 24 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 932569266 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 5000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1,42 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, строком на 6 днів. На підставі додаткових угод, сторони домовилися збільшити суму кредиту та строк дії договору.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 932569266.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило належне йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 55 357,70 грн.
Відповідач не виконав свого обов'язку повернути кредит на умовах та в строки, визначені кредитним договором.
Станом на 30 грудня 2022 року заборгованість відповідача становить 55 357,70 грн., яка складається із: 19 999,80 грн. - сума заборгованості за кредитом; 35 357,90 грн. - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, з системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей такого договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, 24 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 932569266 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № BC9G628S.
Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України " Про електронну комерцію" та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Закон України " Про електронну комерцію" передбачає, що сторони кредитного договору погодили, що електронний договір укладається за допомогою використання одноразового ідентифікатора. У договорі зазначено усі персональні дані відповідача: серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання позичальника та електронна адреса, а у заявці на отримання грошових коштів від 24.02.2020 року також його номер телефону, дата народження. Мета даного договору - отримання кредиту на умова строковості, зворотності та платності. Добровільне надання відповідачем усіх необхідних для укладення договору персональних даних свідчить про намір такого укладення, а наявність укладеного кредитного договору свідчить про використання позичальником одноразового ідентифікатора BC9G628S.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 932569266 (а. с. 47 - 49)
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Коспанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило належне йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (а.с. 52 - 54).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 55 357,70 грн (а.с.59-61).
Колегія суддів не погоджується із доводами сторони відповідача про те, що на момент укладення Договору факторингу від 28 листопада 2018 року боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 932569266 від 24.02.2020 ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Установлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 932569266.
У п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року зазначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Аналогічні умови зазначено і в договорі факторингу № 05/0820-01, укладеному між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», який був укладений 5 серпня 2020 року. На підставі цього договору до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 932569266 від 24 лютого 2020 року, що підтверджується реєстром прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року.
Умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Щодо доводів апелянта про його не повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 932569266 від 24,022020 року, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_1 , не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді