13 серпня 2025 року
справа № 752/24073/23
провадження № 22-ц/824/2192/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Шевченко Віти Олександрівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року, постановлено під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.09.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1092-1921. За цим кредитним договором відповідач отримав кредитну лінію з лімітом 4 800 грн. з заявленим строком кредитування на 300 днів, базовим періодом на 10 днів, зниженою ставкою - 2,5% на день, стандартною ставкою 3,0% на день, який зобов'язався повернути та сплатити проценти.
Спірний договір укладено з відповідачем в електронній формі на умовах публічної пропозиції (оферти) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України.
Відповідач не виконував свої обов'язки за спірним договором, в результаті чого, станом на 10.10.2023 має заборгованість у загальній сумі 47 760 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 4 800 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 42 960 грн.
Просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Шевченко Віта Олександрівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до чинного законодавства, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердилися, то операція із зарахуванням таких коштів взагалі б не відбулась. Зазначає, що апелянт не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг. Таким чином, первинними документами саме з метою доказування в судових спорах можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку. Лист АТ КБ «ПриватБанк» є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, яка не була належно досліджена судом першої інстанції, як доказ перерахування коштів за кредитним договором. В укладеному між сторонами кредитному договорі було погоджено умови щодо розміру та сплати процентів і ОСОБА_1 погодився з такими умовами, шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено розміру заборгованості ОСОБА_1 .
Позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитними договорами, а відповідач ці кошти отримав. З наданої позивачем довідки неможливо встановити кому належить картка, на яку було здійснено перерахунок коштів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 27.09.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1092-1921, згідно з умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відкрило відповідачу кредитну лінію з лімітом 4 800 грн. зі зниженою процентною ставкою 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та стандартною ставкою 3,00 % від суми кредиту, зі строком дії 300 днів, тобто до 24.07.2023, який зобов'язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користуванням ним (розділ 4 договору від 27.09.2022 №1092-1921).
Відповідно до довідки позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4 800 грн., призначення платежу «Видача кредитних коштів за договором № 1092-1921 від 27.09.2022».
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 13.10.2023 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4 800 грн., за договором № 1092-1921.
Згідно з Довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у порядку, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, сума заборгованості відповідача, за укладеним договором № 1092-1921 від 27.09.2022, станом на 10.10.2023 складає 47 760 грн., з яких заборгованість за кредитом - 4 800 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42 960 грн.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1092-1921 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А607, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 4 800 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00% (стандартна процентна ставка), 2,50 % (знижена процентна ставка), строком кредитування на 300 календарних днів.
Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем не був би укладений.
Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Отже, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до п.10.1 вказаного договору, цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей догові, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця (https://сreditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Позивачем також на підтвердження своїх вимог було надано копії: Правил відкриття кредитної лінії, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки та Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним цифровим підписом (а.с. 18-28).
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 4 800,00 грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1092-1921 від 27.09.2022 року (а.с. 36).
У вказаній довідці зазначено: платіж 2093337780, дата 27.09.2022 року, № платіжної картки НОМЕР_1 , призначення платежу - видача кредитних коштів за договором № 1092-1921 від 27.09.2022 року, сума 4 800,00 грн.
Згідно з наданої позивачем довідки про укладений договір станом на 10.10.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить - 4800,00 грн, за відсотками - 42 960,00 грн (а.с. 39).
Відповідно до пункту 4.4 базовий період складає 10 (десять цілих, нуль сотих) календарних днів.
За пунктом 4.8 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 24.07.2023 року.
Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 27.09.2022 року та протягом 300 календарних днів.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 27.09.2022 року по 06.10.2022 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2,5 % в день, з 07.10.2022 року по 23.07.2022 року - за стандартною процентною ставкою 3% в день, за період з 24.07.2023 по 16.08.2023 року проценти не нараховувалися.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитом у розмірі 4 800,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 42 960,00 грн., а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати по сплату судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5 368 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Шевченко Віти Олександрівни задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року скасувати.
Постановити нове рішення наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1092-1921 від 27.09.2022р., в розмірі 47 760,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 800,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42 960,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді