Унікальний номер справи 755/14731/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11692/2025
Головуючий у суді першої інстанції О.Г. Скрипник
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
13 серпня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання: Комар Л.А.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року, ухвалене у складі судді О.Г. Скрипник в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області,
21.08.2022 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 7 500 доларів США (в еквіваленті до грн - 312 000 грн) та штрафу в сумі 7 500 доларів США (в еквіваленті до грн - 312 000 грн), мотивуючи свої вимоги тим, що 23 травня 2024 року нею було передано ОСОБА_2 7 500 доларів США, як завдаток за земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:0040 площею 0,0526 га та будинку, що на ній будується за адресою АДРЕСА_1 , яку вона мала намір придбати. Однак укласти договір купівлі-продажу не вдалося з незалежних від позивача причин.
Вищевказаний об'єкт нерухомості мав бути придбаний шляхом отримання іпотечного кредиту по програмі єОселя, про що був інформований відповідач та що було основною умовою майбутнього укладення договору.
Так, на початку травня 2024 року родиною ОСОБА_1 було подано всі необхідні документи до відділення Ощадбанку та згідно банківської оцінки стану Позичальника, а саме чоловіка Позивачки - ОСОБА_4 було попередньо погоджено суму кредиту до 6000000 грн за вказаною державною програмою.
Вказаний об'єкт нерухомості підходив під умови програми єОселя та мав бути введений в експлуатацію відповідачем до 14 липня 2024 року для оформлення основного договору купівлі-продажу.
Однак, 27 травня 2024 року (тобто через один робочий день після отримання завдатку Відповідачем) в програмі єОселя змінилися умови кредитування, а саме була зменшена сума кредиту для всіх фізичних осіб до 2000000 грн. Тобто об'єкт нерухомості мав вартувати не більше 50 000 доларів США в еквіваленті до грн.
Як наслідок, обрані об'єкти нерухомості в с. Ходосівка вже не підходили під критерії державної програми єОселя, про що в той же день було проінформовано відповідача з вимогою повернення завдатку, оскільки договір не може бути укладено з незалежних від сторін причин.
Разом з тим, забудовником об'єкту нерухомості відповідно до законодавства України має бути юридична особа, що дотримується технічних норм та вимог в процесі будівництва, сплачує податки та заробітну плату робітникам.
Так, Забудовник (застаріле) це особа, яка у встановленому законодавством порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об'єктів житлового будівництва або згідно з укладеними договорами має право розпоряджатися житловою площею у будинках, які будуються (реконструюються). В редакції Закону України «Про архітектурну діяльність» від 17.02.2011 термін «забудовник» є скасований. Забудовником може виступати юридична особа, включаючи ФОП. Серед обов'язків забудовника виділяють забезпечення фінансування (інвестицій), та його освоєння підрядним або господарським способом.
Критерії державної програми єОселя були змінені для об'єктів нерухомості, що купуються саме у фізичних осіб. Для юридичних осіб забудовників фінансування за вказаною програмою не змінилося.
Отже, враховуючи що по суті Відповідач є саме забудовником, та намагаючись вжити всіх можливих заходів для укладення договору купівлі продажу нею було запропоновано Відповідачу ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію саме на юридичну особу забудовника. Також, нею було організовано консультацію відповідача з начальником відділення банку, для належного оформлення документів. Однак відповідач відмовився вводити об'єкт нерухомості в експлуатацію саме на юридичну особу, тому укладення договору не відбулося саме з вини відповідача, що дає підстави вбачати в його діях попередньо спланований злий умисел заволодіння коштами. На зв'язок відповідач не виходив, спілкуватися відмовився, всі питання просив передавати через ріелтора Олександра.
Так, саме з цих підстав Дніпровським управлінням поліції ГУНП у м. Києві відкрито кримінальне провадження 12024100040002658 за ч. 3 ст. 190 ч. КК України (шахрайство). На даний час справа розслідується.
Разом з тим, позивачка просить суд звернути увагу на те, що отримані відповідачем кошти не можна вважати завдатком. Передана нею сума коштів у розмірі 7500 доларів США згідно розписки є авансом.
Оскільки договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, існує лише розписка (що не є нотаріально посвідченим договором), неможливість укладення договору сталася з незалежних від позивача причин - передані відповідачу гроші є авансом, який на відміну від завдатку є лише способом платежу і підлягає поверненню позивачці.
Крім того, позивач просила суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7500 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7500 доларів США (в еквіваленті до грн - 312 000 грн.).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф в сумі 7500 доларів США (в еквіваленті до грн - 312 000 грн).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3120 грн. 00 коп.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій відповідач посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апелянт зазначає, що суд задовольняючи позов прийшов до висновку, що розписка про отримання грошових від 23 травня 2024 року містить ознаки авансу, оскільки за розпискою ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 кошти в сумі 7500 доларів США за продаж в майбутньому земельної ділянки за кадастровим номером 3222487000:04:002:5411 та будинку, що будується на цій земельній ділянці.
Апелянт зауважує, що судом першої інстанції встановлено, що кошти передані позивачем відповідачу є авансом, а не завдатком, то оскільки аванс не виконує забезпечувальної функції, його повернення у подвійному розмірі не передбачено законодавством. Стягнення з відповідача подвійної суми авансу є необґрунтованим.
Таким чином, виходячи з положень статей 570, 571 Цивільного кодексу України, а також усталеної практики Верховного Суду, встановлення судом першої інстанції того факту, що передані грошові кошти є авансом, унеможливлює застосування до них правових наслідків, передбачених для завдатку, зокрема - стягнення у подвійному розмірі.
Крім того, в судовому рішенні першої інстанції взагалі не зазначено норми чинного законодавства, логічну або правову аргументацію, яка б дозволяла зробити висновок про правомірність застосування подвоєного стягнення саме до авансу. Мотивування суду щодо стягнення штрафу в сумі 7 500 долараів США в тексті судового рішення відсутнє.
ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_1 без примусу та за власної ініціативи уклала правочин, який має назву - розписка з відповідачем, в якій сторони погодили, що ОСОБА_1 передає ОСОБА_5 завдаток у розмірі 7 500 доларів США в якості забезпечення укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3222487000:04:002:5611 та будинку, що будується на цій ділянці.
Також, сторони визначили, що за домовленостями сторін договір купівлі-продажу повинен бути підписаний не пізніше дати 14 липня 2024 року. Термін дії розписки становить до 14 липня 2024 року.
Крім того, сторони погодили, що у разі відмови Продавця від підписання договору з будь-яких причин, Продавець повертає Покупцю завдаток у подвійному розмірі протягом 2 робочих днів. У разі завершення терміну розписки чи відмови Покупця від підписання основного договору, завдаток не повертається, а залишається у продавця і всі домовленості скасовуються.
На думку апелянта, суд фактично проігнорував волевиявлення сторін, чітко зафіксоване в письмовому документі - розписці, яка має ознаки самостійного правочину, де прямо зазначено, що сума в розмірі 7500 доларів США є завдатком, а не авансом, і що в разі відмови покупця від підписання договору, завдаток не повертається.
Також суд не врахував, що невиконання зобов'язання відбулося саме з вини позивача.
Апелянтом також заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу.
Позивач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити із викладених у ній підстав, а саме рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2025 скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач ОСОБА_6 , до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про розгляд справи повідомлялась належним чином, суд апеляційної інстанції, на підставі положень частини другої статті 372 ЦПК України вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача, оскільки її неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що розписка про отримання грошових коштів від 23 травня 2024 року містить ознаки авансу, оскільки за розпискою ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 кошти в сумі 7500 доларів США за продаж в майбутньому земельної ділянки за кадастровим номером 3222487000:04:002:5611 та будинку, що будується на цій земельній ділянці.
Оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна земельної ділянки за кадастровим номером 3222487000:04:002:5611 та будинку, що будується на цій земельній ділянці, який відповідає вимогам чинного законодавства України для даного виду правочину щодо його форми та нотаріального посвідчення, укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана ОСОБА_1 відповідачу грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.
Щодо стягнутого на користь позивача штрафу у сумі 7 500 грн., суд ніякого обґрунтування свого рішення в цій частині не наводить.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується лише частково і зазначає наступне.
Відповідно до змісту розписки про отримання грошових коштів від 23 травня 2024 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7500 доларів США, в якості завдатку в забезпечення укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим №3222487000:04:002:5611, та будинку, що будується на цій ділянці. За домовленостями сторін договір купівлі-продажу повинен бути підписаний не пізніше 14.07. 2024 року. Повна вартість нерухомого майна становить 215 000 доларів США. Термін дії розписки 14 липня 2024 року. В розписці зазначено, що у разі укладення договору купівлі-продажу сума завдатку, зараховується у вартість земельної ділянки. У разі відмови продавця від підписання договору з будь-яких причин, продавець повертає покупцю завдаток у подвійному розмірі протягом двох робочих днів. У разі завершення терміну розписки чи відмови покупця від підписання основного договору, завдаток не повертається, залишається у продавця і всі домовленості скасовуються.
За таких обставин наведена розписка про отримання грошових коштів від 23 травня 2024 року по своїй правовій природі (відповідно до її змісту) є попереднім договором про намір сторін у майбутньому укласти договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості. Відповідно до вимог закону, такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Але, сторони по справі даної обставини не заперечують та погоджуються з тим, що розписка свідчить про передачу грошових коштів та намір сторін у майбутньому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3222487000:04:002:5611 та будинку, що будується на цій земельній ділянці не був укладений між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 , на виконання умов якого 23 травня 2024 року ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_2 отримав аванс у розмірі 7500 доларів США.
Розписка про отримання грошових коштів від 23 травня 2024 року є належним та допустимим доказом, оскільки ОСОБА_2 визнає факт отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 7500 доларів США в якості сплати частини обумовленої суми коштів в розмірі 215000 доларів США за продаж в майбутньому земельної ділянки за кадастровим номером 3222487000:04:002:5611 та будинку, що будується на цій земельній ділянці.
Згідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннямист.12 ЦПК України передбачено наступне. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з нормами частини 1 статті 546, частини 2 статті 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
Положення частини другої статті 570 ЦК України встановлюють презумпцію авансу, оскільки, на відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу, оскільки він не виконує забезпечувальної функції за нормами частини першої статті 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати.
Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).
Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За правилами ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обставини справи, відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На думку колегії суддів, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 3222487000:04:002:5611 та будинку, що будується на цій земельній ділянці.
При цьому ОСОБА_6 доведений належними та допустимими доказами факт передачі нею ОСОБА_2 коштів в сумі 7500 доларів США в якості авансу в рахунок укладення у майбутньому між ними договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3222487000:04:002:5611 та будинку, що будується на цій земельній ділянці. І відповідач факту передачі йому 7500 доларів США не заперечує.
Оскільки договір-купівлі продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3222487000:04:002:5611 та будинку, що будується на цій земельній ділянці між сторонами укладено не було, то сплачені відповідачу грошові кошти у коштів в сумі 7500 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачці.
Щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 7 500 доларів США, колегія суддів зазначає наступне.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як аванс, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, виходячи з положень статей 570, 571 Цивільного кодексу України, встановлення того факту, що передані грошові кошти є авансом, унеможливлює застосування до них правових наслідків, передбачених для завдатку, зокрема - стягнення у подвійному розмірі.
Аванс не виконує забезпечувальної функції та не є способом відповідальності сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань. Відповідно, стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 7500 доларів США є незаконним, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в цій частині вимог.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Оскільки особи з інвалідністю ІІ групи на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, тому з позивачки не підлягають стягненню судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, враховуючи часткове її задоволення.
Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_2 про розподіл судових витрат і стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції в розмірі 3 000,00 грн. та 3 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач у даній справі, апеляційний суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із суті, предмету та ціни позову та враховує часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районого суду Київської області від 25 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штрафу в сумі 7 500 доларів США скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення штрафу у сумі 7 500 доларів США відмовити.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районого суду Київської області від 25 березня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 - 495) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) витрати понесені відповідачем на надання правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 - 495) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) витрати понесені відповідачем на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 21 серпня 2025 року.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О. І. Шкоріна