Унікальний номер справи 759/16607/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9656/2025
Головуючий у суді першої інстанції О.М. Журибеда
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
13 серпня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання: Комар Л.А.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року, ухваленеу складі судді Журибеди О.М., в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва,
31.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В позові зазначено, що 19.12.2022 о 17 год. 33 хв. за адресою: м. Київ, Гостомельська площа, на перехресті проспекту Палладіна на вулиці Берковецька, сталася дорожньо-транспортна пригода. Позивач на своєму автомобілі рухався по головній дорозі у напрямку Гостомеля. На перехресті площі зазнав зіткнення з автомоіблем «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався з другорядної дороги та не надав перевагу у русі автомобілю позивача. В той момент на площі було відсутнє освілення та не працював світлофор. Автомобіль «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив виїзд на головну дорогу та з'явився в п'яти метрах від місця зіткнення. Вищевказана ДТП сталася з вини відповідача. Згідно Висновку експерта ФОП ОСОБА_4 вартість матеріального збитку завданого йому як власнику транспортного засобу «Jeep Patriot», д.р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП станом на 13.12.2022 складає 369 351, 83 грн. Згідно полісу ЕР №209058088 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 23.05.2022 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» із заявою про страхове відшкодування від 24.03.2023 року. Відповідно до виписки Ощадбанку від 04.04.2023 року позивачу було зараховано страхове відшкодуванння в сумі 108 333, 33 грн. Отже різниця між розміром заподіяної шкоди та фактичною виплатоюстрахового відшкодування становить 261 018, 50 грн, яку за законом має сплатити йому відповідач, як винна особа в пошкодженні його автомобіля. Також позивач поніс витрати в розмірі 3500 грн. оплата послуг експерта та 1000, 00 грн. Крім майнової шкоди внаслідок вищевказаної ДТП, позивачу завдано моральної шкоди, яка оцінюється позивачем у розмірі 10 000 грн., з підстав того, що вказана ДТП завдала позивачу тяжкі душевні страждання, пов'язані зі страхом за своє життя, необхідністю збирання документів та звернення за юридичною допомогою до адвоката та до страхової компанії, що позначилось на душевному стані та призвело до погіршення відносин в сім'ї.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспорної пригоди у розмірі 261 019, 50 грн.
Стягнуто з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Стягнуто з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оцінки спричиненої майнової шкоди в розмірі 4500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 755,18 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 , через представинка ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що обґрунтовуючи вартість матеріального збитку позивач посилається на Звіт №1556/1-Ф/23 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ в сумі 369 351,83 грн. та звіт №1556/2-У/23 про оцінку вартості автомобіля від 15.03.2023 в сумі 166 923,97 грн. Однак, на думку апелянта, ці звіти свідчать про навмисне заведення у тотал даного ТЗ, шляхом збільшення вартості відновлювального ремонту.
Зауважує, що згідно інформації, яка була знайдена в пошуковій системі в мережі інтернет, вводячи пошуковий запит по VIN-коду автомобіля марки «JEEP» д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено, що даний автомобіль був придбаний на аукціоні в США вже з наявними пошкодженнями після ДТП. На цьому ж сайті встановлена середня ціна за вказаний автомобіль, яка складає 1 679 дол. США (інформація за останні 6 місяців), а також конкретна так звана фін. ставка, яка дорівнює 3 300 дол. США. Тобто, можна ще раз пересвідчитись в тому, що позивач навмисно зависив суму вже вживаного автомобіля, який був вже з пошкодженнями та придбаний на аукціоні в США за допомогою звітів ФОП, про які вже було зазначено вище.
Звертає увагу апеляційного суду також на ту обставину, що підтвердження оплати здійснення ремонту автомобіля позивачем теж відсутні в матеріаліх справи. Окрім того, позивачем не надано також доказів оплати ремонтно-відновлюваних робіт у платника ПДВ.
Отже, позивач ОСОБА_1 , не додав до матеріалів справі належних та допустимих доказів на підтвердження оцінки вартості завданої шкоди автомобілю після ДТП іншої, ніж та, за яку була відшкодована ПрАТ «СК «Саламандра» в якості страхової виплати.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, зазначає що відповідач не надає нормативно-правового обгрунтування та жодних доказів щодо ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Саламандра», щодо страхового полісу № 209827033, щодо страхового полісу «Авто-цивілка Плюс», щодо визначення суми страхового відшкодування і з яких причин страховиком не виплачена сума відшкодування завданої шкоди. При поданні повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку від 31.01.2023, позивачу стало відомо лише про наявність полісу № 209827033. Відповідач зауважує, що ані поліс № 209827033 на суму 130 000,00 грн.. а ні поліс «Автоцивілка Плюс» на суму 150 000, 00 грн. повністю не відшкодовує визначену позивачем шкоду.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з викладених у ній підстав.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_5 , який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечили, рішення суду просили залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 , відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, 19.12.2022 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві, на перехресті проспект Палладіна та вул. Берковецька, рухаючись по другорядній дорозі не дав дорогу автомобілю «Jeep», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався до даного перехрестя по головній дорозі і скоїв з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів та заподіяння шкоди.
Згідно з постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винним в порушенні ПДР та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КуПАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. на користь держави (т. 1 а.с. 16).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб ««Jeep Patriot», д.н.з. НОМЕР_2 належить позивачу ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21730», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра » згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209827033, з лімітом за шкоду майну у розмірі 130 000, 00 грн., розмір франшизи 0 (т.1 а.с. 86).
Також згідно страхового полісу «Автоцивілка плюс» ПрАТ «СК «Саламандра» №S21211.311062 від 03.07.2022 року ДТП, що сталася з вини особи, відповідальність якої застрахована за цим договором та участю забезпеченого автомобіля «ВАЗ 21730» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якої заподіяна шкода майну потерпілих третіх осіб лііт становить 150000, 00 гр.н (т. 1 а.с. 87).
Окрім цього, страховим полісом «Мінікаско S» ПрАТ «СК «Саламаднра» №S2152.083530 від 03.07.2022 року страхова сума забезпеченого автомобіля «ВАЗ 21730», д.н.з. НОМЕР_1 становить 130 000, 00 грн. (т. 1 а.с. 88).
Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди на замовлення позивача ОСОБА_1 було складено Звіт №1556/1-Ф/23 ФОП ОСОБА_6 , відповідно до якого ринкова варість транспортного засобу «Jeep Patriot», д.н.з. НОМЕР_2 становить 369 351, 83 грн., вартість відновлювального ремонту становить 1 286 044, 25 грн., а зігдно звіту №1556/2-У/23 від 15.03.2023 року утилізаційна вартість пошкодженого автомобіля складає 166 923, 97 грн.
Згідно квитанції №1556/1-Ф від 15.03.2023 року позивач поніс витрати на послуги ФОП ОСОБА_4 у розмірі 3500, 00 гр.н (т. 1 а.с. 18), а також 1000, 00 грн. згідно квитанції №1556/2-Ф від 15.03.2023 року (т.1. а.с. 21).
На підставі страхового акту страховиком було виплачене страхове відшкодування в сумі 108 333, 33 грн., факт виплати якого 04.04.2023 року підтверджується скріншотом з АТ «Ощадбанк».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висноку, що відповідач порушив правила дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб марки «Jeep Patriot», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , тому на думку суду, матеріальна шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням автомобілі позивача, в розмірі 261 018, 50 грн., яка є різницею між фактичним розміром заподіяної шкоди і страховою виплатою, що була одержана позивачем від страховика, отже має бути відшкодована відповідачем, оскільки виплачене позивачу страхове відшкодування у розмірі 108 333, 33 грн. є недостатнім для повного відшкодування шкоди.
Стосовно ж заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн., то суд вважав можливим їх задовольнити частково, враховуючи при цьому спричинені позивачу моральні страждання, пов'язані з неправомірними діями відповідача, та з урахуванням вимог розумності та справедливості суд стягнув з відповідача на користь позивача 5 000 грн.
Проте повністю із таким висновком суду першої інтанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Пунктом 1 ч.2 вказаної статті передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.
Положеннямист. 1166 ЦК Українивстановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, за якими страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоду.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Таким чином, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п.3ст.30 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно дост.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
За змістом статті 979 ЦК України і статті 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.
Приписи статті 29та пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачають, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Позивач в суді апеляційної інстанції пояснив, що на підставі страхового акту страховиком мало бути виплачено йому 130 000 грн страхової виплати, але даної виплати необхідно було чекати декілька місяців, а тому він погодився на пропозицію страхової компаніі і йому було виплачене страхове відшкодування в сумі 108 333, 33 грн.,саме така сума страхової виплати була погоджена ним та страховою компанією. Таким чином, відповідно до пояснень позивача він мав отримати страхову виплату у розмірі 130 00 грн.
Згідно звіту №1556/1-Ф/23 ФОП ОСОБА_6 , ринкова варість транспортного засобу «JeepPatriot», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП становить 369 351, 83 грн., вартість відновлювального ремонту становить 1 286 044, 25 грн., Вказаний звіт складено у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Саме відповідно до даних вказаного Звіту і просить позивач відшкодувати йому завдану шкоду.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність законних підстав покладення на відповідача обов'язку щодо відшкодуванню позивачу майнової шкоди, завданої пошкодженням у ДТП автомобіля позивача, оскільки експертом оцінено шкоду з урахуванням зносу, відповідно до вимог законодавства, у свою чергу потерпілий має право на відшкодування всіх збитків, у зв'язку з заподіянням шкоди при ДТП.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, щоу справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Разом з тим, визначаючи розмір майнової шкоди, спричиненої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням його автомобіля, суд першої інстанції визначив невірно розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
Так, позивач пояснив суду, що він за власним волевиявленням (не дивлячись на те, що відновлювальний ремонт його автомобіля був недоцільним, як визначив оцінювач ОСОБА_4 ) відремонтував свій автомобіль. Але, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, він заявив виходячи з даниз Звіту ОСОБА_4 , відповідно до якого вартість автомобіля позивача на момент ДТП складала 369 351,83 грн. оскільки у даному випадку
Від вказаної суми, суд мав відняти вартість залишків пошкодженного автомобіля позивача, яка складає 166 923,97 грн, що підтверджується Звітом ФОП ОСОБА_4 від 19.12.2022 року, наданого суду позивачем. Оскільки йдеться про відшкодування позивачу матеріальної шкоди у розмірі остаточной вартості автомобіля на момент ДТП, а залишкі автомобіля залишились у позивача (і не можуть бути переданими відповідачеві, автомобіль позивача вже ним відремонтований). Крім того, від остаточної вартості автомобіля також необхідно відняти і розмір страхової виплати - 130 000 грн, яка була визначена до сплати позивачу страхвою компанією.
Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач порушив Правила дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб позивача марки «JEEP», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , тому суд вважає, що матеріальна шкода, заподіяна позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 72 427,86 грн., яка є різницею між розміром заподіяної майнової шкоди - 369 351,83 грн і страховою виплатою - 130 000 грн та вартістю залишків автомобіля - 166 923,97 грн, який залишився у позивча, має бути відшкодована відповідачем, оскільки виплачене позивачу страхове відшкодування є недостатнім для повного відшкодування шкоди ОСОБА_1 (369 351, 83 - 130 000 - 166 923,97 = 72 427,86)
Таким чином, ураховуючи виплачену страховиком потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 108 333,33 грн (з урахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу), з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (відновлювальним ремонтом з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та вартвістю залишків астомобіля, що становить 72 427, 86 грн.
Таким чином, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року слід змінити, зменшивши стягнуту з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду заподіяну пошкодженням автомобіля позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з 261 019,50 грн до 72 427,86 грн.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, встановивши часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційний суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині розміру суми матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача та користь позивача.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоду у розмірі 5 000 грн є законним та обрунтованим, оскільки вказана ДТП завдала позивачу душевні страждання та переживання, пов'язані зі страхом за своє життя, необхідністю збирання документів та звернення за юридичною допомогою до адвоката та до страхової компанії, що позначилось на його душевному стані. Пошкодженням автомобіля було порушено звичайний спосіб життя позивача, а тому відповідач має відшкодувати ОСОБА_1 заподіяну пошкодженням майна моральну шкоду, розмір якої вірно визначив суд першої інстанції. В цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає зміні та скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року позовні вимоги було задоводено чатково та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового зборкув розмірі 2 755,18 грн.
При поданні апеляційної скарги відповдачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 207,16грн.
За результатами апеляційного перегляду справи апеляційна скарга задовольняється частково, рішення суду підлягає зміні, зменшено суму стягнутої матеріальної шкоди з 261019,50 грн до 72427,86 грн, з урахуванням того, що позовні вимоги зсуд апеляційної інстанції задовольняє частково, тому підлягає зменшенню стягнутий з відповідача на користь позивача судовий збір з 2755,18 грн. до 786,88 грн. пропорційно до задоволених вимог.
Витрати позивача по складенню Звіту про визначення вартості матеріального збитку підлягають зменшенню з 4 500 грн до 1 285,20 грн пропорційно до задоволених вимог.
Понесені відповідачем та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача у пропорційному розмірі до задоволених вимог скарги, що складає - 2 952,45 грн.
В решті рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року суд залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 367,368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 3 ст.376, ст.ст. 381-384,386,389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, витрат по складанню Звіту про визначення вартості матеріального збитку та судового збору змінити.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду з 261 019,50 грн до 72 427,86 грн, витрати по складенню Звіту про визначення вартості матеріального збитку з 4 500 грн до 1 285,20 грн та судовий збір з 2 755,18 грн до 786,88 грн.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 952, 45 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 21 серпня 2025 року.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О. І. Шкоріна