ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3444/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,
за участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" - Степаненко О.О.,
від Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" - участі не брали,
від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" - Албул В.С.,
від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради"
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2025, прийняте суддею Д'яченко Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 19.02.2025,
у справі №916/3444/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення 888 804,97 грн
У серпні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулося з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з активної електроенергії у сумі 888804,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу №100/311/3 від 09.01.2023 щодо оплати вартості електричної енергії за розрахунковий період з грудня місяця 2023 року по лютий місяць 2024 року.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 12.08.2024 відкрито провадження у справі №916/3444/24 та в подальшому ухвалою суду від 09.09.2024 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі", а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у справі №916/3444/24 (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" заборгованість по активній електроенергії у сумі 888804,97 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9015,21 грн.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" своїх зобов'язань щодо оплати вартості електричної енергії, поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" у період з грудня місяця 2023 року по лютий місяць 2024 року.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне некомерційне підприємство "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у справі №916/3444/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" в частині стягнення заборгованості за грудень місяць 2023 року по активній електроенергії у кількості 48823 кВт*год на суму 275074,64 грн, а в решті позовних вимог - відмовити.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що ним не визнаються позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по активній електроенергії за січень місяць 2024 року на суму 263524,69 грн та за лютий місяць 2024 року на суму 213972,61 грн, оскільки додаткова угода №11 про продовження строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу №100/311/3 від 09.01.2023 зі сторони відповідача не була підписана, у зв'язку з чим вказаний договір припинися 31.12.2023 внаслідок спливу строку, на який він був укладений, після чого Комунальне некомерційне підприємство "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради", не обравши нового постачальника, в силу приписів законодавства перейшло на постачання електроенергії від постачальника "останньої надії" - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго". З огляду на викладене, апелянт стверджує про те, що позивач, який ініціював постачання електроенергії Комунальному некомерційному підприємству "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" за відсутності укладеного між сторонами договору, несе ризик неплатежу, оскільки відсутність договірних відносин виключає обов'язок споживача здійснювати оплату за отриману електроенергію.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 02.05.2025 (вх.№1558/25/Д1 від 02.05.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" просить відхилити апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради", а рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у справі №916/3444/24 - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що у матеріалах справи міститься підписана сторонами додаткова угода №11, яка підтверджує продовження строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу №100/311/3 від 09.01.2023 до 29.02.2024, та відомості оператора системи розподілу - Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", які свідчать про те, що постачання відповідачеві електричної енергії у січні-лютому місяцях 2024 року здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" по 14 точкам обліку, які зазначені у вищенаведеному договорі, у той час як Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальник "останньої надії", здійснював поставку електричної енергії відповідачеві лише по одній точці обліку, яка відсутня у договорі з позивачем.
15.05.2025 до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу б/н від 15.05.2025 (вх.№1558/25/Д2 від 15.05.2025), в яких останнє зазначає про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у справі №916/3444/24, посилаючись на те, що Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" надало постачальнику "останньої надії" звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" за січень-лютий місяці 2024 року, в яких обсяги постачання електроенергії були скореговані в сторону зменшення, при цьому у Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" відсутня заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за спожиту у вказаний період електроенергію.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 01.05.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 призначено справу №916/3444/24 до розгляду на 25.06.2025 об 11:30.
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у справі №916/3444/24 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та оголошено у судовому засіданні у даній справі перерву до 10:30 год 20.08.2025.
У судовому засіданні 20.08.2025, проведеному в режимі відеоконференції, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" та Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" висловили заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представники Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" та Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.4 а.с.146, 147), при цьому апелянтом подано клопотання б/н від 24.06.2025 (вх.№1558/25 від 24.06.2025) про розгляд справи за відсутності його представника.
Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" та Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" та Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №100/311/3 (далі - договір №100/311/3 від 09.01.2023).
Цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (пункти 1.1, 1.2 договору №100/311/3 від 09.01.2023).
Відповідно до пунктів 2.1-2.4 договору №100/311/3 від 09.01.2023 за цим договором Постачальник продає електричну енергію (далі - товар) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Предмет закупівлі за цим договором: за кодом НК України ЄЗС ДК 021-2015: 0931000-5 "Електрична енергія". Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного у встановленому законом порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Обсяг закупівлі товару за цим договором визначено у додатку 2 до цього договору. Зменшення обсягів здійснюється шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до цього договору за результатами переговорів сторін.
У пунктах 3.1, 3.2 договору №100/311/3 від 09.01.2023 узгоджено, що початком строку (періоду) постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Місце поставки (об'єкт): відповідно до заяви-приєднання до договору (додаток 1 до договору).
Загальна ціна договору становить 2951543,18 грн, у тому числі ПДВ - 491923,86 грн. Ціна за 1 кіловат-годину (одиниця товару) визначена у додатку 2 до цього договору. Ціна за одиницю товару за договором включає вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання Постачальником умов цього договору. Ціна товару та цього договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються Споживачем самостійно (пункти 5.1, 5.2 договору №100/311/3 від 09.01.2023).
Положення пунктів 5.5-5.7 договору №100/311/3 від 09.01.2023 встановлено, що обсяг споживання електричної енергії по об'єкту споживання Споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Обсяг споживання товару Споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної Споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №311 від 14.03.2018 та інших нормативно-правових актів України.
Згідно з пунктами 5.8, 5.9 договору №100/311/3 від 09.01.2023 по закінченні розрахункового періоду Постачальник зобов'язаний надати для підписання Споживачу акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов'язаний розглянути та підписати акт у строк, що не перевищує 10 (десять) робочих днів або надати вмотивовану відмову від підписання акту у цей же строк. Споживач зобов'язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі акту та виставленого Постачальником рахунку на оплату, у строк, що не перевищує десяти днів з моменту підписання акту приймання-передачі електричної енергії, але в будь-якому випадку не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після закінчення розрахункового періоду.
У пункті 15.1 договору №100/311/3 від 09.01.2023 вказано, що цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
У заяві-приєднання до договору №100/311/3 від 09.01.2023, яка є додатком №1 до нього, зазначені персоніфіковані дані Споживача (зокрема, точки комерційного обліку електричної енергії об'єктів споживача, на які здійснюється постачання електричної енергії) та визначено, що початок постачання електроенергії розпочинається з 09.01.2023.
Додатком 2 до договору №100/311/3 від 09.01.2023 є договірна ціна, в якій узгоджено, що загальна ціна договору становить 2951543,18 грн у тому числі ПДВ - 491923,86 грн, кількість електричної енергії - 670196 кВт/год, вартість за одиницю товару - 4,404 грн.
Додатком 3 до договору №100/311/3 від 09.01.2023 є перелік об'єктів споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії, з відповідними ЕІС-кодами, назвами та адресами.
У матеріалах справи міститься низка укладених між сторонами додаткових угод до договору №100/311/3 від 09.01.2023, якими було змінено договірну ціну, персоніфіковані дані Споживача, порядок проведення розрахунків та реквізити сторін. Крім того, додатковою угодою №11 до договору №100/311/3 від 09.01.2023, підписаною без зауважень та скріпленою печатками сторін, продовжено строк дії вказаного договору до 29.02.2024.
На виконання договору №100/311/3 від 09.01.2023 позивачем було оформлено та надано відповідачеві рахунки та акти приймання-передавання товарної продукції за період з грудня місяця 2023 року по лютий місяць 2024 року на загальну суму 752571,94 грн (зокрема, рахунок №100/311/3/12/1 від 08.01.2024 та акт приймання-передавання товарної продукції від 31.12.2023 за грудень місяць 2023 року на суму 275074,64 грн за електричну енергію у кількості 48823 кВт*год; рахунок №100/311/3/1/1 від 08.02.2024 та акт приймання-передавання товарної продукції від 31.01.2024за січень місяць 2024 року на суму 263524,69 грн за електричну енергію у кількості 46773 кВт*год; рахунок №100/311/3/2/1 від 08.03.2024 та акт приймання-передавання товарної продукції від 29.02.2024 за лютий місяць 2024 року на суму 213972,61 грн за електричну енергію у кількості 37978 кВт*год).
В подальшому позивач направив запит до оператора системи розподілу - Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" щодо підтвердження обсягів споживання Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради електричної енергії за період з грудня місяця 2023 року по лютий місяць 2024 року.
За результатами опрацювання вищенаведеного запиту Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" надало відповідь №101/23/03-2919 від 22.04.2024, в якій повідомило позивачеві про збільшення обсягів споживання електричної енергії відповідачем у січні-лютому місяцях 2024 року, а саме: у січні місяці 2024 року спожито 58492 кВт*год, а у лютому місяці 2024 року - 50439 кВт*год.
Додатково оператор системи розподілу направив позивачеві акти підтвердження обсягів розподілу електричної енергії за січень-лютий місяці 2024 року, в який відображено збільшення обсягів споживання електричної енергії відповідачем у вказаний період.
У зв'язку з проведеним Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" перерахунком обсягів споживання Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" електричної енергії позивачем було здійснено донарахування за електричну енергію.
Зокрема, за січень місяць 2024 року донараховано 11719 кВт*год на суму 66026,26 грн, що підтверджено рахунком №100/311/3/4/1 від 29.04.2024 та актом приймання-передавання товарної продукції від 30.04.2024, а за лютий місяць 2024 року - 12461 кВт*год на суму 70206,77 грн, про що свідчать рахунок №100/311/3/4/1 від 29.04.2024 та акт приймання-передавання товарної продукції від 30.04.2024.
Вищенаведені рахунки з актами прийняття-передавання товарної продукції були надіслані відповідачеві каналами електронного зв'язку (на адресу електронної пошти) і поштовою кореспонденцією та були отримані Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради".
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію, спожиту за розрахунковий період з грудня місяця 2023 року по лютий місяць 2024 року, у загальній сумі 888804,97 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості електричної енергії, спожитої у період з грудня місяця 2023 року по лютий місяць 2024 року, а відтак із правомірності заявлених вимог про стягнення з відповідача вартості вказаної електроенергії, поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія".
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 Господарського кодексу України).
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пунктом 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії у редакції, чинній на момент виникнення спірних провідносин), постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Положеннями пункту 1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Укладаючи договір сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.
Отже, договір №100/311/3 від 09.01.2023 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
В силу пункту 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (пункт 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Відповідно до пункту 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункти 5.2.1, 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Колегія суддів вбачає, що за період з грудня місяця 2023 року по лютий місяць 2024 року позивач поставив відповідачеві електричну енергію у кількості 157754 кВт*год на суму загальну 888804,97 грн, а саме: у грудні місяці 2023 року - 48823 кВт*год на суму 275074,64 грн (що не заперечується відповідачем), у січні місяці 2024 року - 58492 кВт*год на суму 329550,95 грн та у лютому місяці 2024 року - 50439 кВт*год на суму 284179,38 грн, що підтверджується, зокрема, відомостями, наданими Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі", який виконує функції Оператора системи розподілу на території Одеської області та наділений правом як адміністратор комерційного обліку та постачальник послуг комерційного обліку визначати обсяги електричної енергії, що спожита споживачем, шляхом отримання від споживача або самостійного здійснення зняття показів засобів обліку електричної енергії.
Достовірність вказаних відомостей щодо обсягу споживання електричної енергії Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" не спростована.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів здійснення відповідачем оплати вартості електричної енергії, спожитої останнім у період з грудня місяця 2023 року по лютий місяць 2024 року, що зумовлює наявність у останнього відповідного боргу, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" заборгованості за електричну енергію у сумі 888804,97 грн (275074,64 грн за грудень місяць 2023 року + 329550,95 грн за січень місяць 2024 року + 284179,38 грн за лютий місяць 2024 року = 888804,97 грн).
Доводи апелянта про відсутність у січні-лютому місяцях 2024 року між сторонами договірних відносин та перехід відповідача у цей період в силу приписів законодавства на постачання електроенергії від постачальника "останньої надії" - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у матеріалах справи наявна додаткова угода №11 про продовження строку дії договору №100/311/3 від 09.01.2023 до 29.02.2024, яка підписана та скріплена печатками сторін і презумпція правомірності якої скаржником не спростована, у зв'язку з чим у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави не враховувати зазначений правочин, тим більше, що жодного доказу на підтвердження визнання вказаної додаткової угоди недійсною відповідачем до суду не подано.
Крім того, Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" не подано жодного доказу існування у останнього у спірний період правовідносин з постачальником "останньої надії" для забезпечення останнім тих самих точок обліку споживача, за споживання електроенергії якими заявлено до стягнення заборгованість у цій справі, натомість безпосередньо саме Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальник "останньої надії", повідомило про те, що ним здійснювалась поставка електричної енергії відповідачу лише за однією точкою обліку з ЕІС-кодом 62Z0700352793893, яка не відображена в укладеному між сторонами договорі №100/311/3 від 09.01.2023 і вартість поставленої електроенергії за якою обґрунтовано не була включена позивачем до вартості, заявленої в межах даної справи.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 19.02.2025 у справі №916/3444/24 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у справі №916/3444/24 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне некомерційне підприємство "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.08.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук