ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/103/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: Ю.О. Розенбойм
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік»
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 (суддя М.Б. Сулімовська, м.Одеса, повне додаткове рішення складено 01.05.2025)
у справі №916/103/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік»
про стягнення 4564399,87 грн,
Коротка історія справи
Фізична особа-підприємець Зюзіна Вікторія Петрівна (далі - Зюзіна В.П.) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» про стягнення 4564399,87 грн.
11.01.2023 за вказаною позовною заявою Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі №916103/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» на користь Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни 4564399,87 грн заборгованості, 54772,79 грн судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 і рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23 залишено без змін.
Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» на користь Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. 56000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти заяви відмовлено.
Частково задовольняючи заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що враховуючи задоволення судом позовних вимог позивача та зважаючи на положення законодавства, принципи диспозитивності та змагальності, розумною та співмірною є компенсація витрат позивача в сумі 56000,00 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
-договір про надання правової допомоги №26/12 від 26.12.2022 не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального України та не може підтверджувати витрати на професійну правничу допомогу, оскільки сторони не погодили усі істотні умови, необхідні для укладення договору (щодо предмету договору, строку та розміру гонорару за надані послуги), що свідчить про неукладеність відповідного договору. Зокрема, зі змісту долученого договору про надання правової допомоги неможливо встановити погоджений розмір гонорару за надання адвокатом послуг та порядок їх розрахунку, відтак, такий доказ не може підтверджувати належним чином обставини надання позивачу професійної правничої допомоги за даним договором, що входить до предмета доказування при розгляді клопотання про стягнення судових витрат;
-зі змісту положень договору про надання правової допомоги не вбачається за можливе встановити, чи є акт приймання-передачі виконаних робіт невід'ємною частиною такого договору, у зв'язку з чим акт приймання-передачі виконаних робіт, доданий до клопотання про стягнення судових витрат, є окремим документом, не пов'язаним з договором про надання правової допомоги;
-судом першої інстанції не було враховано, що зміна додатковою угодою від 30.01.2025 порядку сплати гонорару не змінює факт відсутності погодження сторонами ціни у самому договорі про надання правової допомоги;
-суд першої інстанції порушив норми матеріального права, повно та всебічно не дослідив докази співмірності витрат і не врахував розмір реально понесених витрат позивачем, аби збільшити заявлену позивачем попередню суму судових витрат з 45000,00грн до 56000,00 грн;
-оформлення пакету документів для подання до суду, посвідчення копій документів, направлення документів стороні у справі не є правовою допомогою;
-клопотання про зловживання процесуальними правами, заперечення на клопотання про зловживання процесуальними правами і апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 стосуються виключно питання про порушення адвокатом Розенбоймом Ю.О. процесуальних прав, а не надання правової допомоги позивачу для вирішення справи по суті; суд першої інстанції помилково ототожнив витрати, пов'язані з розглядом справи, та витрати позивача на професійну правничу допомогу, оскільки оскарження представником рішення щодо притягнення особисто до відповідальності не входить в професійну правничу допомогу клієнту;
-зазначений у акті прийому-передачі перелік виконаних робіт не описує в повній мірі надані позивачу послуги, а наведена у ньому сума не відповідає критерію співмірності витрат, навіть без урахування сукупно витраченого адвокатом часу для надання позивачу правової допомоги, та є значно завищеною;
-позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив оплату наданої правової допомоги, відсутні розрахунки, будь-які документи на підтвердження фактично понесених витрат адвокатом.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - залишити без змін.
Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що:
-Цивільний кодекс України не містить вимоги щодо визначення ціни договору шляхом вказання конкретної суми (арифметичного значення), а вказує лише на необхідність її визначення за згодою сторін, водночас договір про надання правової допомоги містить чіткий та погоджений його сторонами порядок обчислення ціни договору шляхом її визначення в акті приймання-передачі виконаних робіт;
-матеріали справи містять акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.04.2025, в якому міститься посилання на договір про надання правової допомоги як підставу його складання;
-збільшення орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу з 45000,00 грн до суми 56000,00 грн, тобто на 24,5 %, не вбачається істотним перевищенням, а є цілком обґрунтованим з урахуванням того, що розгляд справи в суді першої інстанції тривав з 11.01.2023 (дата відкриття провадження у справі) до 28.03.2024 (дата прийняття рішення), не враховуючи судові засідання, що призначалися після останньої з вказаних дат у зв'язку із розглядом численних заяв та скарг відповідача;
-відповідачем не спростовані висновки суду першої інстанції про те, що питання про зловживання представником позивача адвокатом Розенбоймом Ю.О. було ініційоване відповідачем під час розгляду справи господарським судом та стосувалося надсилання неналежної якості документів стороні відповідача, а отже, безпосередньо стосувалось розгляду цієї справи;
-відповідач не пояснює, що саме залишилось йому незрозумілим з наведених у акті прийому-передачі робіт, а докази оплати за виконання вказаних в акті робіт додаються до цього відзиву;
-відповідачем не доведено тезу про нібито неспівмірність стягнутої судом першої інстанції суми витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та тривалістю її розгляду.
До відзиву на апеляційну скаргу позивачем долучено копію видаткового касового ордеру від 04.06.2025 на суму 50000,00 грн та копію видаткового касового ордеру від 05.06.2025 на суму 16000,00 грн, відповідно до яких Фізичною особою - підприємцем Зюзіною В.П. здійснено оплату вказаних сум на підставі договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022, акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.04.2024 та доповнення до акту від 16.04.2025.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 22.05.2025 за вх.№2168/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/103/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/103/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
03.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/103/23. Встановлено позивачу строк до 25.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, цією ж ухвалою суду вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/103/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.08.2025 о 10:30 год.
25.06.2025 від Зюзіної Вікторії Петрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2168/25/Д1 від 25.06.2025).
У судовому засіданні 19.08.2025 представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав доводи, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Апелянт про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте участі не брав.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні скаржника.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Колегією суддів встановлено, що у поданій позовній заяві позивачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв'язку із розглядом справи у сумі 45000,00 грн.
Крім того, колегією суддів з'ясовано, що у судовому засіданні 28.03.2024 представник позивача зробив заяву про те, що докази на підтвердження судових витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
02.04.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 66000,00 грн (зареєстровано судом 03.04.2025 за вх.№2-536/24), разом з доказами таких витрат.
Таким чином, Фізична особа - підприємець Зюзіна В.П. дотрималася вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Із наданих заявником документів вбачається, що 26.12.2022 між адвокатом Розенбоймом Ю.О. (далі - повірений) та Фізичною особою-підприємцем Зюзіною В.П. (далі - довіритель) укладено договір про надання правової допомоги №26/12 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язок надати правову допомогу шляхом складання процесуальних документів та представництва інтересів в суді з питань стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» заборгованості за договором підряду.
Розділом 2 договору передбачено, що для виконання предмету договору повіреному доручається: представляти інтереси довірителя в суді першої інстанції (пункт 2.1). При виконанні договору на повіреного покладені наступні обов'язки: забезпечити виконання предмету договору з дотриманням присяги адвоката та Правил адвокатської етики, компетентно та добросовісно; на вимогу довірителя надати звіт про виконання цього договору (пункт 2.2). При виконанні договору повірений має всі повноваження, передбачені законодавством України та цим договором (пункт 2.3).
За умовами пункту 3.1. договору довіритель зобов'язаний: надавати повіреному всю інформацію та документи, необхідні для виконання предмету цього договору; не передавати без згоди повіреного іншим юридичним або фізичним особам інформацію про документи, що підготовлені та надані адвокатом та копії цих документів; оплачувати гонорар та витрати адвоката згідно договору; не виконувати будь-яких дій, пов'язаних з виконанням вищевказаного доручення по договору, без погодження з повіреним.
Відповідно до розділу 4 договору довіритель сплачує повіреному гонорар в розмірі, який остаточно визначається в акті приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.1). Вказана в пункті 4.1. сума підлягає сплаті довірителем повіреному протягом двох місяців з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі (пункт 4.2). Детальний опис робіт, які виконані адвокатом на виконання умов цього договору, складається повіреним та підтверджується довірителем шляхом підписання та скріплення печаткою. Вказаний опис робіт може міститися в акті виконаних робіт, який є підставою для сплати гонорару повіреному.
Даний договір укладений на строк до фактичного виконання предмету даного договору, який вказаний в пункті 1 договору (пункт 8.1).
Договір підписано сторонами без будь-яких зауважень.
01.04.2024 між адвокатом Розенбоймом Ю.О. (далі - повірений) та Фізичною особою-підприємцем Зюзіною В.П. (далі - довіритель) складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт до договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022.
У пункті 1 акту приймання сторони визначили, погодили та підтвердили, що відповідно до умов договору повіреним були виконані, а довірителем прийняті в повному обсязі наступні роботи із визначеною далі вартістю:
-ознайомлення з наявною у довірителя документацією для складання позову та пошук, аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі - 5000,00 грн;
-підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором підряду, оформлення пакету документів для подання до суду (формування доказів та інших документів відповідно до розділу «додаток» позову, посвідчення копій документів, направлення копій документів відповідачу по справі) - 15000,00 грн;
-опрацювання відзиву на позовну заяву по справі, складання відповіді на відзив, направлення відповідачу по справі та до суду - 10000,00 грн;
-складання клопотання про приєднання документів по справі, направлення копій відповідних документів відповідачу - 1000,00 грн;
-складання заяви про повернення оригіналів документів - 500,00 грн;
-складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн;
-опрацювання клопотання про визнання зловживання процесуальними правами, складання заперечення на клопотання про визнання зловживання процесуальними правами - 3000,00 грн;
-складання та подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 - 6000,00 грн;
-складання додаткових пояснень по справі - 2000,00 грн;
-прибуття до суду для участі та участь у судових засіданнях по справі: 09.02.2023; 09.03.2023; 23.03.2023; 13.04.2023; 04.05.2023; 02.06.2023; 16.06.2023; 23.06.2023; 07.07.2023; 13.07.2023; 10.08.2023; 25.08.2023; 07.09.2023; 11.10.2023; 26.10.2023; 02.11.2023; 15.11.2023; 01.12.2023; 18.12.2023; 11.01.2024; 23.02.2024; 14.03.2024; 28.03.2024 - 23000,00 грн.
Сторони погодили, що вказані в пункті 1 цього акту роботи за змістом, обсягом та вартістю (ціною) відповідають умовам договору. Загальна вартість вказаних в цьому акті робіт складає 66000,00 грн. Вказана сума підлягає сплаті довірителем повіреному протягом двох місяців з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі (пункт 2 акту).
Акт підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
30.01.2025 між адвокатом Розенбоймом Ю.О. (далі - повірений) та Фізичною особою-підприємцем Зюзіною В.П. (далі - довіритель) укладено додаткову угоду до договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022, якою викладено пункт 4.2. договору у новій редакції, а саме: «Вказана в пункті 4.1. цього договору сума коштів підлягає сплаті довірителем на користь повіреного не пізніше трьох місяців з дати повного фактичного виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23».
16.04.2025 сторонами складено доповнення (додаткову угоду) до акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.04.2024 до договору про надання правової допомоги №26/12 від 26.12.2025. Відповідно до вказаних доповнень сторони вирішили доповнити зміст пункту 1 акту абзацами наступного змісту:
-складання заперечення на клопотання про відстрочення виконання рішення суду від 23.03.2025 та подання його до суду - 500,00 грн;
-прибуття до суду для участі та участь у судових засіданнях по справі: 09.02.2023; 09.03.2023; 23.03.2023; 13.04.2023; 04.05.2023; 02.06.2023; 16.06.2023; 23.06.2023; 07.07.2023; 13.07.2023; 10.08.2023; 25.08.2023; 07.09.2023; 11.10.2023; 26.10.2023; 02.11.2023; 15.11.2023; 01.12.2023; 18.12.2023; 11.01.2024; 23.02.2024; 14.03.2024; 28.03.2024; 26.03.2025; 17.04.2025 (призначене) - 22500,00 грн.
Крім того, вказаними доповненнями викладено абзац 2 пункту 2 акту у наступній редакції: «Загальна вартість вказаних в цьому Акті робіт складає 66 000 /шістдесят шість тисяч/ гривень 00 копійок. Вказана сума підлягає сплаті Довірителем Повіреному відповідно до умов Договору».
В матеріалах справи також наявний ордер на надання правової допомоги, виданий адвокатом Розенбоймом Ю.О., та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції вважав, що заявником надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь заявника.
Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя). Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (частина перша).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
У даному випадку, зі змісту договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022 вбачається, що у пункті 4.1. договору сторони погодили умову про те, що гонорар сплачується у розмірі, який остаточно визначається в акті приймання-передачі виконаних робіт, при цьому сторони визначили, що детальний опис робіт, які виконані адвокатом на виконання умов цього договору, може міститися у акті виконаних робіт, який є підставою для сплати гонорару адвокату (пункт 4.3).
Водночас в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.04.2024, який містить посилання на договір №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022.
У вказаному акті зазначено детальний опис робіт, які виконані адвокатом на виконання умов цього договору, а також погоджено фіксовану вартість послуг за надання правничої допомоги у загальному розмірі 66000,00 грн.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 та від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 вказано, що адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Як неодноразово вказував Верховний Суд, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу (договір та акт) в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 Господарського процесуального кодексу України, є належними і допустимими, надають об'єктивну можливість встановити домовленість між адвокатом і клієнтом щодо фактичної вартості послуг правничої допомоги, а також підтверджують заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу. Крім того, у договорі №26/12 від 26.12.2020 сторонами погоджено його предмет (пункт 1.1.) та строк дії (пункт 8.1.), чим спростовуються доводи скаржника про непогодження цих умов договору.
Апеляційний суд вважає, що за встановлених обставин та норм права, з огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані позивачем докази в обґрунтування понесених ним судових витрат у Господарському суді Одеської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є пов'язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам.
Щодо критеріїв оцінки розміру витрат на надання послуг правничої допомоги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши, що розмір витрат на правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, вирішив не присуджувати позивачу всі його витрати.
Так, суд першої інстанції встановив, що відповідно до пункту 1 акту виконаних робіт повіреним були виконані, а довірителем прийняті в повному обсязі, зокрема, наступні роботи: ознайомлення з наявною у довірителя документацією для складання позову та пошук, аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі - 5000,00 грн; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором підряду, оформлення пакету документів для подання до суду (формування доказів та інших документів відповідно до розділу «додаток» позову, посвідчення копій документів, направлення копій документів відповідачу по справі) - 15000,00 грн; опрацювання відзиву на позовну заяву по справі, складання відповіді на відзив, направлення відповідачу по справі та до суду 10000,00 грн.
Місцевий господарський суд за результатами аналізу наданого позивачем акту приймання-передачі виконаних робіт до договору №26/12 про надання правової допомоги від 26.12.2022 вказав, що правовий аналіз внутрішніх документів довірителя, аналіз судової практики, написання позовної заяви, формування належним чином позовної заяви з додатками до суду, засвідчення копій документів, направлення відповідачу фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову. Тож, суд вважає за необхідне зменшити витрати на послуги адвоката в цій частині з 20000,00 грн до 15000,00 грн.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що вартість послуг з опрацювання відзиву на позовну заяву, підготовка та направлення відповіді на відзив у загальному розмірі 10000,00 грн також не відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв'язку з чим зменшив витрати на послуги адвоката в цій частині з 10000,00 грн до 5000,00 грн.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного додаткового рішення, надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді першої інстанції, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції є саме 56000,00 грн.
Колегія суддів підтримує наведений висновок суду першої інстанції, оскільки з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 56000,00 грн є обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані адвокатом послуги з надання правничої допомоги позивачу.
Доводи скаржника про те, що оформлення пакету документів для подання до суду, посвідчення копій документів, направлення документів стороні у справі не є правовою допомогою, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки під час розгляду заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції відповідачем власного розрахунку на спростування обґрунтованості цих витрат надано не було, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виокремити вартість судових витрат на оформлення пакету документів для подання до суду, посвідчення копій документів, направлення документів стороні, які пов'язані із розглядом справи, із загальної суми витрат, витрачених на підготовку позивачем заяв і скарг. Окрім того, як вбачається із акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.04.2024, послуги з оформлення пакету документів для подання до суду, посвідчення копій документів, направлення документів стороні не є окремими самостійними послугами, а є складовими таких дій (послуг) як підготовка позовної заяви, опрацювання відзиву на позовну заяву по справі, складання відповіді на відзив, водночас місцевим господарським судом зменшено витрати на послуги адвоката в цій частині, про що зазначалося вище по тексту цієї постанови.
Твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення витрат за розгляд клопотання про визнання зловживання процесуальними правами є безпідставними, виходячи з наступного.
07.09.2023 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК» надійшло клопотання про визнання зловживання процесуальними правами представником позивача адвокатом Розенбоймом Ю.О.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/103/23 визнано дії представника Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. - адвоката Розенбойма Ю.О., а саме, надсилання в неналежній якості документів стороні відповідача, зловживанням процесуальними правами. Стягнуто з адвоката Розенбойма Ю.О. в дохід Державного бюджету штраф у розмірі 13420,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. - адвоката Розенбойма Ю.О. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 про визнання дій зловживання процесуальними правами і стягнення штрафу у справі №916/103/23 задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 про зловживання процесуальними правами та стягнення штрафу у справі №916/103/23 скасовано.
Таким чином, питання про зловживання представником позивача адвокатом Розенбоймом Ю.О. було ініційовано відповідачем під час розгляду справи господарським судом. Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 про визнання дій зловживання процесуальними правами і стягнення штрафу, зазначив, що відповідачем не доведено суду обґрунтованості свого клопотання, а дії представника позивача в даному випадку не є зловживанням ним своїми процесуальними правами, оскільки це не характеризується його умисними недобросовісними діями, що призвели до порушення процесуальних прав інших учасників процесу з метою перешкоджання господарському судочинству. Тобто, заявлення відповідачем клопотання про зловживання адвокатом позивача процесуальними правами та заперечення позивача проти цього клопотання мали місце під час розгляду справи №916/103/23, що, в свою чергу, є підставою для компенсації позивачу витрат, пов'язаних з розглядом цього клопотання.
Доводи апелянта стосовно того, що позивачем у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн, що є відмінним від розміру заявленої суми таких витрат у відповідній заяві позивача, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 зазначено, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників, а сторона не позбавлена права доводити розмір фактично понесених витрат під час розгляду спору. Подібний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 922/2826/23, від 19.06.2024 у справі № 910/14962/21.
Апеляційний суд вважає, що у даному випадку зазначення позивачем у позовній заяві орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн, що є відмінним від розміру заявленої суми таких витрат у відповідній заяві позивача (66000,00 грн), не порушило принцип змагальності та не завадило іншій стороні спору (відповідачу) належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, оскільки в матеріалах справи наявні заперечення відповідача щодо заявлених до стягнення витрат.
Посилання скаржника на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив оплату наданої правової допомоги, є безпідставними, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.
Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Колегія суддів при апеляційному перегляді додаткового рішення суду першої не виявила у діях суду порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
При цьому сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.
Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» не спростувало наведених висновків суду першої інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого судового рішення.
Згідно із статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Паблік» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/103/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повну постанову складено 21.08.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран