18.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/155/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Погосян С.Г. (власні засоби);
від відповідача: Воронов Ю.В. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 (суддя Зінченко Н.Г., повний текст якого підписаний 03.04.2025) у справі № 908/155/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ», м. Дніпро
до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», м. Київ в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Запорізька область, м. Енергодар
про стягнення 4 172 090,58 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» з позовом до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», м. Київ в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 4 172 090,58 грн. заборгованості за договором поставки товару № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021, в тому числі 696 479,00 грн. 3 % річних та 3 475 611,58 грн. інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано посиланням на ст., ст. 598, 610, 625 ЦК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 8 942 100,00 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі № 908/3210/23, яке у встановленому порядку набрало законної сили, задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» суму 8 942 100,00 грн. основного боргу, 134 131,50 грн. витрат зі сплати судового збору та 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У зв'язку із порушенням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки товару № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021, відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані 696 479,00 грн. 3 % річних та 3 475 611,58 грн. інфляційних втрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/155/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Запорізька область, м. Енергодар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» м. Дніпро 695 743 грн. 98 коп. 3 % річних, 2 804 262 грн. 60 коп. інфляційних витрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 52 500 грн. 10 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», в якій просить змінити оскаржуване рішення в частині стягнення 3 % річних, зменшивши розмір річних до максимально можливого за даних обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що неможливість своєчасного виконання Відповідачем грошового зобов'язання за договором викликана об'єктивними негативними чинниками, що не залежать від його волі, та доводить відсутність вини в його діях, що є підставою для зменшення розміру 3% річних, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Енергодарська міська територіальна громада, в межах якої розташовані виробничі потужності Відповідача, включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (пп. «Василівський район» п. 4 «Запорізька область» р. ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку), з зазначенням дати виникнення можливості бойових дій: 04.03.2022.
Судом не враховано, що втрати виробничих потужностей Запорізької АЕС, в зв'язку з окупацією, вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Відповідача.
Судом також не надана належна оцінка доводам на обґрунтування клопотання про зменшення розміру відповідальності Відповідача за порушення грошового зобов'язання.
Відповідач вважає, що розмір заявлених до стягнення сум санкцій, не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Стягнення з «НАЕК «Енергоатом» додаткових грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об'єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України.
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Позивач у відзиві просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/155/25 від 20 березня 2025 року. Зазначає, що скарга не містить доводів в підтвердження невідповідність висновків суду, в частині стягнення 3% річних, обставинам справи. Крім того, апелянт залишає поза увагою той факт, що оскаржуване ним рішення не містить окремих висновків в частині 3% річних, а має спільні/єдині висновки щодо спору в цілому, які апелянтом не оскаржуються. Таким чином, апеляційна скарга не містить доказів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.04.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
01.05.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
У період з 01.05.2025 до 12.05.2025 колегія суддів перебувала у відпустці, зокрема суддя-доповідач Іванов О.Г. з 01.05.2025 по 09.05.2025 (включно) та судді Парусніков Ю.Б. і Верхогляд Т.А. з 01.05.2025 по 12.05.2025 (включно).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
13.05.2025 на адресу суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків скарги, на виконання вимог ухвали від 12.05.2025 до якої додано платіжну інструкцію №2396 від 16.04.2025 про оплату 12 523,39 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/155/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 18.08.2025.
19.05.2025 до суду від представника апелянта - Погосян С.Г. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
18.08.2025 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Господарським судом Запорізької області розглядалася справа № 908/3210/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення 8 942 100,00 грн. основного боргу.
Підставою для звернення до суду з позовом у справі № 908/3210/23 ТОВ “ПЛЮС-МАРКЕТ» зазначено порушенням відповідачем (АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція») грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар в загальній сумі 8 942 100,00 грн. за договором поставки товару № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі № 908/3210/23 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» суму 8 942 100,00 грн. Основного боргу, 134 131,50 грн. витрат зі сплати судового збору та 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі № 908/3210/23 залишено без змін.
29.07.2024 Господарським судом Запорізької області на виконання рішення від 01.02.2024 у справі № 908/3210/23 видані відповідні накази.
У рішенні Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі № 908/3210/23 судом встановлено, що між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» (Постачальник) укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 (далі - Договір) з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 05.04.2022 до нього, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, загальною вартістю 11 942 100,00 грн. (з яких: 9 951 750,00 грн. - обсяг постачання без ПДВ, 1 990 350,00 грн. - сума ПДВ), найменування, кількість та вартість якого наведені у п.1.1 Договору.
Строк поставки товару: грудень 2020 року (п. 1.2 Договору).
Судом також встановлено, що ТОВ Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснило поставку товару ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» на загальну суму 11 942 100,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 1 від 24.12.2021 на суму 6 196 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 032 750,00 грн., № 2 від 29.12.2021 на суму 5 745 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 957 600,00 грн.
Зазначені вище видаткові накладні підписані представниками Постачальника і Покупця, підписи представників скріплені печатками товариств.
На підставі вказаних поставок ТОВ Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» оформлені податкові накладні № 1 від 24.12.2021 і № 2 від 29.12.2021, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними доказами.
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» факт отримання від ТОВ Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» товару за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 11 942 100,00 грн. не заперечило.
Отже, матеріалами справи № 908/3210/23 факт поставки ТОВ Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 на суму 11 942 100,00 грн. є доведеним.
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» частково виконало зобов'язання щодо оплати отриманого товару, сплативши 3 000 000,00 грн. на користь ТОВ Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ», про що свідчить платіжне доручення № 10756 від 15.11.2022.
Матеріали справи № 908/3210/23 свідчать також, що Покупцем оплата отриманого товару у повному обсязі та передбачені Договором строки не здійснена.
На момент ухвалення господарським судом рішення у справі № 908/3210/23 заборгованість за Договором № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 становила 8 942 100,00 грн. з ПДВ.
Таким чином, рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі № 908/3210/23, яке набрало законної сили, встановлено факт неналежного виконання ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» (правонаступником якого є Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» (відповідач у даній справі)) своїх грошових зобов'язань перед ТОВ Фірма “ПЛЮС-МАРКЕТ» за Договором № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 та обґрунтованість стягнення з відповідача суми основної заборгованості за вказаним Договором в розмірі 8 942 100,00 грн.
Як зазначає позивач, з моменту постановлення судом рішення у справі № 908/3210/23 по дату звернення до суду з позовом у цій справі відповідачем погашення заборгованості за Договором № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 не здійснено.
В рамках Договору № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 відповідачем здійснено часткову оплату в сумі 3 000 000,00 грн. платіжною інструкцією № 10756 від 15.11.2022.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 3 % річних в загальному розмірі 696 479,00 грн., які розраховані наступним чином: 136 434,00 грн. за період з 15.06.2022 по 01.11.2022 та 560 045,00 грн. за період з 01.12.2022 по 01.01.2025. При цьому, відповідно до пояснень позивача нарахування здійснено за дати набрання чинності Додатковою угодою № 1 від 05.04.2022, якою сторони внесли зміни щодо загальної вартості поставки, з урахуванням умов п. 3.1 Договору в частині строків оплати (оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 цього Договору).
Також, позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в загальному розмірі 3 475 611,58 грн., які розраховані наступним чином: 1 150 263,19 грн. за період червень - жовтень 2022 року та 2 325 348,39 грн. за період грудень 2022 - грудень 2024.
Рішення суду мотивоване законністю, обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача.
Зменшуючи суму стягненні 3% річних та інфляційних втрат, суд керувався помилкою в розрахунках.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру річних відсотків, суд першої інстанції зазначив, що вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника.
Як вбачається з тексту апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині стягнення з відповідача 3 % річних. Отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, в іншій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Так, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача, зокрема, 3 % річних в загальному розмірі 696 479,00 грн., які розраховані наступним чином: 136 434,00 грн. за період з 15.06.2022 по 01.11.2022 та 560 045,00 грн. за період з 01.12.2022 по 01.01.2025.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Як доречно зазначено судом першої інстанції, беручи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021, вимоги про стягнення з нього 3 % річних заявлено позивачем обґрунтовано.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши та зробивши перерахунок 3 % річних, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунків, Господарським судом встановлено, що наданий розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунку річних відсотків за період з 01.12.2022 по 01.01.2025 допущено арифметичну помилку. Згідно здійсненого судом першої інстанції перерахунку стягненню з відповідача за період з 01.12.2022 по 01.01.2025 підлягають 3 % річних в розмірі 559 309,98 грн., які нараховані на суму основного боргу в розмірі 8 942 100,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає його правильним.
Щодо зменшення розміру процентів річних колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025 зазначила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Окрім того у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23 зазначалося, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Таким чином, господарський суд, діючи у межах виключних дискреційних повноважень, у даному конкретному випадку за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання щодо можливості/неможливості зменшення розміру, заявленої до стягнення суми.
У справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 ЦК України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (п.52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством.
Таким чином, приймаючи до уваги, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), апеляційний суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави для зменшення 3% річних (негативний влив осійської агресії на господарську діяльність) не є виключними (надзвичайними) обставинами та не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/155/25.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/155/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/155/25 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 19.08.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков