19 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/22739/19
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» про стягнення заборгованості,
Державна авіаційна служба України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» про стягнення заборгованості зі сплати державних зборів до державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 262745,36 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач є юридичною особою, яка провадить господарську діяльність із перевезення пасажирів та вантажу авіаційним транспортом, а тому він підпадає під дію закону, який зобов'язує його сплачувати державні збори до Державного бюджету України для зарахування у Фонду. Однак, надавши у період з червня 2019 року по серпень 2019 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів та отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), відповідач не сплатив відповідні збори до Фонду. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив суми державних зборів за період з червня по серпень 2019 року, позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення наявної заборгованості у судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року (головуючий суддя - Васильченко І.П.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року №459 адміністративну справу №640/22739/19 передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Клименчук Н.М.) прийнято справу №640/22739/19 до свого провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Згідно наявних матеріалів відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд цієї справи, не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами, внесеними згідно із Законом №3863-IX від 16.07.2024) та розробленого на виконання цього Закону Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16.09.2024 №399, яким визначено порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, дану адміністративну справу було передано на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято дану справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; роз'яснено, що її розгляд починається спочатку; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Після прийняття Чернівецьким окружним адміністративним судом даної справи до свого провадження від учасників справи, повідомлених належним чином про ухвалу суду від 11 березня 2025 року, не надходило жодних документів.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» зареєстроване як юридична особа із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 51.10 Пасажирський авіаційний транспорт.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, упродовж червня, липня та серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» здійснювала регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів та вантажу з України з міжнародних аеропортів міст Харків, Київ та Одеса.
22 липня 2019 року Державною авіаційною службою України (Державіаслужба) виставлено ТОВ «Авіакомпанія «Браво» рахунок-фактуру №412 про сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, на загальну суму 42388,80 грн (1642,00 доларів США за офіційним курсом 25,815345). Період, за який підлягав сплаті державний збір - червень 2019 року.
21 серпня 2019 року Державною авіаційною службою України виставлено ТОВ «Авіакомпанія «Браво» рахунок-фактуру №472 про сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, на загальну суму 101610,37 грн (4043,18 доларів США за офіційним курсом 25,131300). Період, за який підлягав сплаті державний збір - липень 2019 року.
23 вересня 2019 року Державною авіаційною службою України виставлено ТОВ «Авіакомпанія «Браво» рахунок-фактуру №534 про сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, на загальну суму 118746,19 грн (4860,15 доларів США за офіційним курсом 24,432618). Період, за який підлягав сплаті державний збір - серпень 2019 року.
Про необхідність сплати державних зборів на підставі зазначених вище рахунків-фактур та наявність заборгованості у зв'язку з несплатою коштів позивач повідомляв відповідача листами від 03 вересня 2019 року №1.15-6004-19 (за період червня 2019 року), 07 жовтня 2019 року №1.15-6879-19 (за період липня 2019 року) та від 07 листопада 2019 року №1.15-7619-19 (за період серпня 2019 року).
Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив визначені суми державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України від 19 травня 2011 року №3393-VI (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Частиною п'ятою статті 4 Повітряного кодексу України встановлено, що державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень:
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації);
національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Фонд).
Частинами сьомою, восьмою статті 12 Повітряного кодексу України передбачено, що забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації. Платежі, що підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов'язковими для всіх суб'єктів авіаційної діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України №520 від 08 жовтня 2014 року затверджено Положення про Державну авіаційну службу України (Державіаслужба) (далі - Положення №520 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до підпункту 19 пункту 4 Положення №520 Державіаслужба відповідно до покладних на неї завдань забезпечує надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, які справляються із суб'єктів авіаційної діяльності, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях регламентовано Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженим Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року №819, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року №1101 (далі - Постанова №1101).
Пунктом 11 Постанови №1101 визначено, що розрахунок державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, проводиться щомісяця на підставі інформації про пасажирів, які відлетіли з аеропорту України, та про кількість тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту України.
Інформацію про пасажирів, які відлетіли з аеропорту України, та про кількість тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту України, експлуатант аеропорту подає Державіаслужбі щомісяця до 20 числа наступного періоду. Така інформація повинна містити найменування авіаперевізника, вид повітряних перевезень (регулярні або нерегулярні, повітряні перевезення у межах України або міжнародні повітряні перевезення з України), період (місяць та рік), за який подається інформація. Інформація подається окремо щодо регулярних та нерегулярних перевезень.
Для виявлення та усунення можливих неточностей та помилок у такій інформації авіаперевізник у разі потреби повинен провести з експлуатантами аеропортів до 10 числа місяця, що настає за звітним, звірку щодо кількості пасажирів, які відлетіли з аеропорту, та кількості тон вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту України.
Датою оформлення рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, є дата робочого дня, що настає за датою надходження до Державіаслужби від усіх експлуатантів аеропортів звіту про пасажирів, які відлетіли з аеропорту України, та про кількість тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту України.
Інформація про пасажирів, які відлетіли з аеропорту України, та про кількість тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту України, яку експлуатант аеропорту не подав Державіаслужбі в установлений строк, включається до розрахунку в наступному місяці. У даному випадку для розрахунку державних зборів застосовується офіційний курс валют, установлений Національним банком на день оформлення рахунка-фактури за попередній місяць.
Платником рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, є авіаперевізник, який виконував повітряні перевезення.
Частиною п'ятою статті 12 ПК України встановлено, що із суб'єктів авіаційної діяльності справляються наступні державні збори: за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності; за надання прав на експлуатацію повітряних ліній; за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України; за вчинення офіційних дій, пов'язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів; з авіаційної безпеки; з інших передбачених законом надходжень.
Відповідно до пункту 3 розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» Повітряного кодексу України збори, які визначені пунктами 1 та 2 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Розрахунок сум, визначених у виставлених рахунках-фактури, здійснюється у відповідності до пунктів 25, 26 Додатку до Постанови №1101, а саме за ставками державних зборів згідно зі здійсненними перевезеннями: за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (з одного пасажира) 0,5 долара США; у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України (з одного пасажира) 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (за 1 тонну) 2,5 долара США, у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України (за 1 тонну) 10 доларів США.
Кількість перевезених пасажирів та вантажу множиться на відповідну ставку збору, визначену вищевказаними пунктами Додатку до Постанови №1101.
Державіаслужба використовує надходження до Фонду для розвитку авіаційної діяльності України, забезпечення безпеки польотів та екологічної безпеки повітряних суден з метою фінансування заходів щодо забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні відповідно до вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та участі України у міжнародних авіаційних організаціях.
Разом з тим, відповідно до Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року №1239, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2019 року за №141/33112 (далі - Правила №1239 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), до вартості авіаквитка включаються тариф і такси.
За своєю природою вищевказані складові відрізняються, а саме:
1) відповідно до пункту 1 розділу V Правил №1239 тарифи, що використовуються,- затверджені й опубліковані авіаперевізником або від імені авіаперевізника (або якщо не опубліковані, розраховані згідно з тарифними нормативами авіаперевізника) тарифи на відповідний рейс або рейси з місця відправлення і до місця призначення, зазначених у квитку, які є чинними на день оплати квитка для відповідного класу обслуговування. Кожний тариф передбачає правила його застосування, які включають строк дії квитка, умови використання тарифу, повернення коштів за невикористане перевезення або його частину, інші умови та може включати надбавки до тарифу (surcharge), які є його невід'ємною частиною. Правила застосування тарифів затверджуються авіаперевізником, оприлюднюються на його офіційному веб-сайті та мають бути доступними пасажирам для ознайомлення.
Пунктом 3 розділу V Правил №1239 передбачено, що аеропортові збори (такси) за надання послуг пасажирам під час їх обслуговування в аеропорту встановлюються та затверджуються відповідно до законодавства і мають бути опубліковані у формі, доступній для ознайомлення.
2) пунктом 4 розділу V Правил №1239 чітко встановлено, що аеропортові збори (такси), податки і збори, встановлені державою аеропорту відправлення (призначення), збори (такси) авіаперевізника не включаються до тарифу, а разом з тарифом становлять повну вартість повітряного перевезення.
Відповідно до пункту 97 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України суб'єкт авіаційної діяльності - фізичні та юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації.
Таким чином, відповідач як юридична особа, здійснююча господарську діяльність у сфері забезпечення пасажирських авіаперевезень, підпадає під пряму дію закону, який зобов'язує сплачувати державні збори до Державного бюджету України для зарахування у Фонд.
Кожен суб'єкт авіаційної діяльності, який здійснює перевезення пасажирів та вантажу справляє ряд зборів (аеропортовий збір, збір за безпеку, державний збір), що входить до собівартості квитка. Державні збори, які сплачуються споживачем (пасажиром, відправником вантажу) та включаються авіакомпанією до собівартості квитка залишаються у розпорядженні відповідача. Тобто, державний збір сплачується пасажиром (споживачем) через авіакомпанію, послугами якої він користується, та має бути переданий авіакомпанією (перевізником) за цільовим призначенням, в даному випадку до Фонду (Державного бюджету).
Враховуючи викладене, державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, входять до системи такси, а тому відповідно до наведених вище положень законодавства, встановлюються та затверджуються відповідно до положень Постанови №1101.
Однак, як зазначає позивач і чого не було спростовано відповідачем у ході судового розгляду цієї справи, надавши у період з червня по серпень 2019 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів, отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), у порушення вищезазначених законодавчих норм Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» не сплатило відповідні збори до Фонду.
Згідно з пунктами 10, 11 Положення №1101 розрахунок державних зборів, визначених пунктом 4 цього Положення, проводиться щомісяця на підставі інформації провайдера аеронавігаційного обслуговування про плату, одержану за надані аеронавігаційні послуги.
Провайдер аеронавігаційного обслуговування подає щомісяця до 20 числа наступного періоду Державіаслужбі інформацію про плату, одержану за надані аеронавігаційні послуги.
Державні збори сплачуються провайдером аеронавігаційного обслуговування протягом 30 днів з дати оформлення відповідного рахунка-фактури, якою є наступний робочий день, що настає за датою надходження до Державіаслужби звіту провайдера аеронавігаційного обслуговування про плату, одержану за надані аеронавігаційні послуги. Державні збори, не сплачені протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури, наданого для їх сплати, вважаються простроченою заборгованістю перед Фондом.
Рахунок-фактура на сплату державних зборів надсилається провайдеру аеронавігаційного обслуговування факсимільним зв'язком або електронною поштою в день оформлення, а протягом двох робочих днів - поштою (рекомендованим листом).
Розрахунок державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, проводиться щомісяця на підставі інформації про пасажирів, які відлетіли з аеропорту України, та про кількість тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту України.
Державні збори згідно з рахунком-фактурою на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, сплачуються протягом 30 днів з дати його оформлення.
Державні збори, не сплачені протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, вважаються простроченою заборгованістю перед Фондом.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що питання щодо механізму справляння в Україні відповідних державних зборів розглядалося у 2019 році на 40-ій Сесії Асамблеї Міжнародної організації цивільної авіації (м. Монреаль, Канада), на якій було відзначено, що українська модель справляння державних зборів із суб'єктів авіаційної діяльності відповідає політиці цієї організації та не суперечить Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року.
Відповідно до положень статті 15 Конвенції про цивільну авіацію, чинної в Україні, кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Інформація про всі аеропортові збори публікується і повідомляється Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою зацікавленої Договірної держави збори, що стягуються за користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна держава не стягує будь-які мита, податки або інші збори лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.
Отже, враховуючи, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, встановлені законом, то відповідач зобов'язаний здійснити їх сплату.
Водночас суд зауважує, що питання правомірності нарахування відповідачу Державною авіаційною службою України сум державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, не є предметом даного спору.
Факт направлення рахунків-фактур на сплату державних зборів, з огляду на неподання відзиву на позовну заяву, відповідачем не заперечується.
Доказів, які свідчили би про добровільну сплату зазначених вище державних зборів станом на день розгляду справи, або ж спростовували би доводи позивача, відповідачем суду не подано.
Правом подати до суду відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, оскільки на час вирішення по суті заявлених у цій справі позовних вимог відповідачем не надано доказів сплати до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях державних зборів у сумі 262745,36 грн, то суд приходить до висновку, що зазначена сума підлягає стягненню в судовому порядку, а тому заявлений позов підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Державної авіаційної служби України є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» на користь Державної авіаційної служби України заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 262745 (двісті шістдесят дві тисячі сімсот сорок п'ять) гривень 36 копійок.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 серпня 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Державна авіаційна служба України (вул. Проспект Перемоги, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 37536026), відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» (вул. Шулявська, 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 32259588).
Суддя О.П. Лелюк