15 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9620/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І.,розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 лютого 2025 року № 163950032399 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24 червня 2025 року № 163950032399 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 18 лютого 2025 року відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року№ 213-УІП, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911- VIII.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії від 18.02.2025, яка опрацьовувалася в подальшому за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.02.2025 року №163950032399 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року. Стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 року у Позивача становить - 22 роки 15 днів.
ОСОБА_1 вдруге 16.06.2025 року звернувся із заявою про про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.06.2025 року №163950032399 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року.
Також зазначено, що стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 року у Позивача становить - 22 роки 15 днів.
Таким чином, Позивачу двічі відмовлено в призначені пенсії з ідентичних підстав, а саме - відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року, згідно вимог Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII “Про внесення мін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Вважаючи такі рішення незаконними та необгрунтованими, позивач звернувся до суду.
Стислий зміст заперечень відповідачів та пояснення третьої особи.
07.08.2025 до суду надійшов відзив від ГУ ПФУ у Донецькій області, в якому воно просить залишити позовну заяву без задоволення.
05.08.2025 від ГУ ПФУ у Полтавській області надійшло пояснення третьої особи, в якому воно просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача;призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано докази у відповідача.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
23.07.2025-10.08.2025 суддя перебував у відпустці.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії від 18.02.2025.
Так, пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи позивача в електронному вигляді було передано на розгляд ГУПФУ у Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.02.2025 року №163950032399 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року. Стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 року у Позивача становить - 22 роки 15 днів.
ОСОБА_1 вдруге 16.06.2025 року звернувся із заявою про про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи позивача в електронному вигляді було передано на розгляд ГУПФУ у Чернігівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.06.2025 року №163950032399 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року.
Також зазначено, що стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 року у Позивача становить - 22 роки 15 днів.
Таким чином, Позивачу двічі відмовлено в призначені пенсії з ідентичних підстав, а саме - відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року, згідно вимог Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII “Про внесення мін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення") визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я відповідно до пункту е статті 55.
Так, пунктом "е" статті 55 Закону України №Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06. 2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
У рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788.
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.
Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Приймаючи оскаржуване рішення відповідач не заперечує право позивача на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку. Водночас, з посиланням на п.2-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) вважає, що у позивача недостатньо спеціального стажу, який станом на 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, коли у позивача лише 15 років 6 місяців 15 днів.
Вказані доводи з посиланням на норми Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" .
Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року.
За приписами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.
У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості, зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працювавпрацівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Так, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними.
Відповідно до редакції, чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними п. д ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення":
"право на пенсію за вислугу років мають: д) плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі".
Рішеннямм Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.06.2025 року №163950032399 встановлено, що стаж на дату звернення складає у позивача 33 роки 1 місяць 7 днів.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1986 позивач був мотористом стерновим з 25.04.1991 по 01.08.2001, з 05.03.2004 по 07.01.2005, з 01.03.2005 по 12.12.2007, 16.01.2008 по 23.06.2010, з 23.03.2011 по 26.12.2011, 16.05.2012 по 13.12.2012, з 28.05.2013 по 25.01.2025.
Отже, позивач працює у плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості 12 років 6 місяців.
Таким чином, має право на призначення пенсії на підставі п. д ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стосовно позовної вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області призначити пенсію за вислугу років, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновку суду, оскільки суд не в праві втручатися у виключну компетенцію (дискрецію) Пенсійного фонду та його територіальних органів в питаннях призначення пенсії.
Таким чином, оскаржувані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 лютого 2025 року № 163950032399 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24 червня 2025 року № 163950032399 винесені протиправно та підлягають скасуванню судом.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 лютого 2025 року № 163950032399 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24 червня 2025 року № 163950032399, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як територіальний орган Пенсійного фонду України, що розглядав першу заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності) повторно розглянути заяву позивача від 18.02.2025 про призначення пенсії відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду.
Також суд звертає увагу, що розгляд заяви та винесення рішення за другою заявою позивача здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке визначене за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків цього рішення суду, що за хронологією відповідає найкращим інтересам позивача та сприсяє захисту порушеного права на призначення пенсії від первинного звернення особи із 18.02.2025.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який першим прийняв протиправне рішення та на якого покладені судом зобов'язання вчинити дії.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов'янськ, Донецька область,84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83 а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 лютого 2025 року №163950032399 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24 червня 2025 року №163950032399 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 про призначення пенсії відповідно до п. "д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків цього рішення суду.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень та двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза