Справа № 766/18876/24
н/п 3/766/918/25
15.08.2025 суддя Херсонського міського суду Херсонської області Рєпін К.К., за участю захисника Коваленко Т.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
встановив:
ОСОБА_1 , 03.11.2024 року близько 18:31 год., за адресою: м. Херсон, вул. Жуковського 54, керував транспортним засобом NISSAN NV200 днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, млява мова,порушення координації рухів, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, в порушення п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні захисник Коваленко Т.В. просила провадження у справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
Вказала, що до протоколу не додано доказів законності причин зупинки. Щодо водія не було складено постанови про порушення правил дорожнього руху.
Зазначає, що в порушення ст. 35 ЗУ « Про національну поліцію» співробітниками поліції не проінформували ОСОБА_1 про конкретну причину зупинки.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконує обов'язки військової служби.
Вказує, що до військовослужбовців застосовується спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений ст. 266-1 КУпАП.
Військовослужбовець водій, згідно протоколу перебував за кермом із ознаками алкогольного сп'яніння і тому за приписами ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, згідно порядку встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. Цей порядок працівниками поліції не дотриманий.
У разі визнання винним ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні , просила застосувати за аналогією закону ст.69 КК України і не призначати йому покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, оскільки у разі позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами він буде позбавлений можливості виконувати свої службові обов'язки, що унеможливить виконання службових обов'язків також і іншими військовослужбовцями.
Суд, заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно з положеннями ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено уст.245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом.
Відповідно дост.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, положеннями ст.252КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.1ст.130КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння .
Відповідно достатті 266 КУпАПособи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7 Розділу 1, пункту 7 Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів ,що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735від 09.11.2015 ( далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно достатті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладено обставини вчиненого правопорушення;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння,
-направленням водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння;
-рапортом поліцейського;
-відеозаписами з нагрудного відеореєстратора поліцейских з яких видно, що у водія ОСОБА_1 , поліцейським було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера "Драгер" або в найближчому закладі охорони здоров'я, проте він відмовився від такої пропозиції поліцейського. При цьому, з відеозаписів видно, що ОСОБА_1 не заперечував, що саме він керував транспортним засобом.
Зазначені письмові матеріали та відеозапис є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки містять фактичні дані, на основі яких встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За наявності порушень порядку отримання доказів або недоліків, що містяться в них визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Водночас, судом не встановлено порушень при отриманні даних доказів або недоліків, що містяться в них такого характеру , що призвело б до визнання цих доказів недопустимими.
Клопотання захисника про виклик у судове засідання поліцейського , який склав протокол для надання роз'яснень стосовно, на думку захисника, незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 та неповідомлення поліцейськими Військової служби правопорядку про факт зупинки транспортного засобу під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає , оскільки оцінку даним доводам захисника суд може надати за результатами вивчення наявних доказів у справі.
Захисник зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем огляд на стан алкогольного сп'яніння мав бути проведений у порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП.
Проте із такими доводами погодитися не можна.
Відповідальність водія за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначене адміністративне правопорушення відноситься до адміністративних правопорушень на транспорті у сфері безпеки дорожнього руху. Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачений саме ст. 266 КУпАП і такого порядку поліцейський , який збирав докази , дотримався.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. 218 - 221цього Кодексу, протоколи про правопорушення передбачені ст. 130 КУпАП мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
КУпАП не передбачено спеціальної норми, що регулює відповідальність водія який є військовослужбовцем за керування транспортним засобом , який не належить ЗСУ у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до приписів ч. 1,4 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбаченихглавою 13-Бцього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбаченуглавою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який належить БО "БФ Рівненській край", а не транспортним засобом ЗСУ, перебував у цивільному одязі, а відтак він несе адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння на загальних засадах.
Статтею 266-1 КУпАП, на яку посилається захисник, передбачено підстави та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, та військовослужбовців щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто зазначеною нормою врегульовано особливості проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони вчинили адміністративне правопорушення, яке відноситься до військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б , зокрема ст. 172-20 КУпАП.
Зазначене кореспондується з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП , згідно з якими у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. 218 - 221цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків), передбачені ст. 44, ч. 2, 3 ст. 123, ст. 172-10- 172-20, ст. 173, 174, 178, 182, 184-1, 185, 185-7 КУпАП.
Згідно приписів п. 11 ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, -частинап'ятастатті 122,стаття 122-2,частина третя статті 123,стаття 124, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань).
Статтею 235-1 КУпАП визначено, що Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені ч. 1, 4, 5 ст. 121, ст. 121-1, ч. 1,2,3,4 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст. 124-1-126, ст. 132-1 КУпАП.
Доводи захисника про незаконність зупинки транспортного засобу слід відхилити.
Положеннями ст. 35 Закону України « Про Національну поліцію», визначено підстави для зупинки поліцейським транспортного засобу, до яких відноситься порушення правил дорожнього руху.
Згідно рапорту поліцейського, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено у зв'язку із тим, що у автомобіля був забруднений номерний знак , правопорушення було усунено на місці.
Отже доводи захисника про те , що у поліцейських не було законних підстав для зупинки транспортного засобу та вони не проінформував водія щодо причини зупинки спростовується наявними у справі доказами.
Незгода з діями працівників поліції могла бути підставою для оскарження їх дій у визначеному законом порядку. Проте в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження правомірності дій поліцейських щодо зупинки автомобіля .
Не можуть бути взяти до уваги доводи ОСОБА_1 викладені у письмових поясненнях про те, що він не міг пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки поспішав на виконання термінового військового завдання, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цієї обствини не надано.
Таким чином, вважаю, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до положень ст.23КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч. 1ст. 8КУпАПособа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан, обставин, які пом'якшують відповідальність або обставин, які обтяжують відповідальність судом не встановлено і вважає за необхідне накласти стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що на думку суду, є достатнім для виправлення правопорушника і попередження вчинення ним нових правопорушень.
Клопотання захисника про застосування за аналогією закону ст.69 КК України і не призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, задоволенню не підлягає.
Так, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено безальтернативне покарання для водія у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Доводи захисника полягають у необхідності застосування за аналогією закону, статті 69 КК України, оскільки КУпАП не передбачає пом'якшення виду адміністративного стягнення.
Аналогія закону це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Законодавство про адміністративні правопорушення не містить заборони на використання аналогії закону. Наближеність справ про адміністративні правопорушення до кримінальних в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надає підстави зазначити, що у найближчій галузі права кримінальному, міститься заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією (ч. 4 ст. 3 КК України).
Отже, вищенаведене не надає підстав для застосування аналогії закону для застосування санкції статті ч. 1 ст. 130 КУпАП та не накладення на особу основного виду стягнення - позбавлення права керування транспортним засобом.
Посилання захисника на судову практику судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування виду стягнення, встановленого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд не приймає до уваги, оскільки ці судові рішення не є такими, правові висновки, в яких підлягають застосуванню.
Відповідно до ст.4ЗУ«Просудовий збір» з ОСОБА_1 , підлягає стягненню судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 40-1, ч.1 ст. 130, ст.ст. 221, 280, 283, 284КУпАП, суддя,-
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
(Рахунок отримувача: UA578999980313090149000021001, Одержувач ГУК у м. Херсон обл. /Херсон обл./21081300, Код отримувача(кодзаЄДРПОУ) 37959517, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача(кодзаЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Суддя К.К. Рєпін