Справа № 450/2399/20 Провадження № 2-др/450/19/25
"29" травня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
при секретарі Дикій О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити заяву відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 450/2399/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок, -
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок, в якому представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виділити йому в натурі, як окремий об'єкт нерухомого майна, частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту, який буде запропоновано будівельно-технічною експертизою; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину будинку, яка буде визначена згідно варіантів, запропонованих експертом відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи; судові витрати та витрати на правову допомогу стягнути з відповідача.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.04.2025 року постановлено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок- залишити без розгляду.
22.04.2025 року на адресу суду відповідачем ОСОБА_3 скеровано заяву про винесення додаткового рішення, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення суду, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у справі № 450/2399/20 у розмірі 15 000 грн.
29.05.2025 року через канцелярію суду надійшло заперечення проти клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі 450/2399/20 від позивача ОСОБА_2 , яке він мотивує тим, що подане до суду клопотання відповідача про стягнення з
позивача витрат на правову допомогу не підлягає до задоволення, оскільки Відповідачем не подано повного обсягу належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу, вартості та фактичної оплати правничих послуг, як того вимагає ч. 3 ст. 137 ЦПК України та правові позиції Верховного Суду. Заявлений розмір витрат (15 000 грн) є надмірним з огляду на складність справи, обсяг наданих послуг та фінансове становище позивача, що суперечить вимогам ч. 4-6 ст. 137, ч. 3, ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Позивач утримує малолітню дитину-інваліда, має невисокий дохід та дружину, яка не працює, що робить неспроможним покриття таких витрат без шкоди для життєво необхідних потреб сім'ї. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Двойних проти України», «East/West Alliance Limited проти України»), компенсуванню підлягають лише ті витрати, які є фактичними, необхідними і розумними. Вказує, що у цій справі такі критерії не дотримані.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак у поданому запереченні просив розглянути таке у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пигель Л. І., у судове засідання не з'явилися, однак остання подала на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, додатково вказала, що клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просять задоволити повністю.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.04.2025 року у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок постановлено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок- залишити без розгляду.
При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок. 22.04.2025 року відповідачем ОСОБА_3 на адресу суду була подана заява про стягнення судових витрат та за правничу допомогу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 10 статті 141 ЦПК України стосується розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову. Якщо суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, він може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму витрат, сплатити різницю іншій стороні.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).
В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги № 7-Л від 15.10.2020 року; Акта № 1 приймання наданих послуг від 16.04.2025 року; Довідки № 1 -Л від 08.04.2025 року.
Згідно копії Акта № 1 приймання наданих послуг від 16.04.2025 року вбачається, що 15.10.2020 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Пигель Л.І. укладено Договір №7-Л про надання правової допомоги при розгляді цивільної справи Пустомитівським районним судом Львівської області № 450/2399/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок. Сторони підтвердили, що Виконавець адвокат, Пигель Л.І. надав Замовнику ОСОБА_1 наступні послуги: 1) складання відзиву на позовну заяву до Пустомитівського районного суду Львівської області, цивільна справа № 450/2399/20; 2) ознайомлення з матеріалами справи, висновку експерта; складення адвокатських запитів; представництво інтересів ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи Пустомитівським районним судом Львівської області № 450/2399/20; приймання участі у переговорах з метою укладення мирової угоди. Замовник підтвердив, зокрема своїм підписом, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Вартість послуг, вказаних вище в Акті становить 15 000 грн.
Відповідно до Довідки № 1 -Л від 08.04.2025 року, виданої ОСОБА_1 вбачається, що витрати понесені ОСОБА_1 на правничу допомогу при розгляді справи № 450/2399/20 у Пустомитівському суді Львівської області, надану адвокатом Пигель Л.І., яка діяла згідно Договору за №7-л від 15.10.2020 р., ордеру, становлять - 15 000,00 грн.
Однак, надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Враховуючи особливості предмета спору, який стосується про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок, залишення без розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок, за ініціативою позивача, складність справи, кількість досліджених доказів, тривалість розгляду, характер правових послуг, найменування робіт, зазначених в Акті № 1 приймання наданих послуг від 16.04.2025 року, а також оцінюючи заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. через призму її виправданості, обґрунтованості та відповідності засадам справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення відповідної заяви.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим і справедливим визначити розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, як таку, що відповідає критеріям розумності, виправданості та співмірності зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд
заяву відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 450/2399/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки із спільної власності на житловий будинок - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), понесені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 29.05.2025 року.
СуддяІ. І. Мельничук