18 серпня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/656/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Щукіна Н.О.,
від відповідача - Авраменко Т.М.,
розглянувши у підготовчому засіданні суду справу за позовом Приватного підприємства “Ровшан» до Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, -
Приватне підприємство “Ровшан» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 30.01.2025 р. № 40/406 “Про відмову ПП “Ровшан» у поновленні договору оренди землі від 02.04.2010 року № 7472 на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:07:023:0037) площею 57 кв.м для обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону по пр. Богоявленському, поблизу житлового будинку № 340».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.01.2010 р. між ним, як орендарем та відповідачем, як орендодавцем було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.01.2010 року за №7472. Відповідно до п.1 укладеного договору, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 04.09.09 за №36/59 продовжує ПП «Ровшан» оренду земельної ділянки, яка була передана рішенням міської ради від 26.10.2000 року за №23/31 для обслуговування торговельного павільйону з літнім майданчиком поблизу житлового будинку №340 по пр. Богоявленському (раніше - Жовтневому) без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Корабельний район). За умовами п.3.1 договір діє протягом 3 /трьох/ років з 13.06.2009 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням щодо продовження строку дії договору.
За ствердженням позивача, 02.04.2010 р. між сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки. Відповідно до цього акту, орендодавець на підставі рішення від 04.09.2009 року за №36/59 продовжив орендареві оренду земельної ділянки для обслуговування торговельного павільйону з літнім майданчиком. Загальна площа земельної ділянки складає 57 кв.м. 03 липня 2015 року між Миколаївською міською радою та приватним підприємством «Ровшан» було укладено договір про зміни №129-15 до договору від 02.04.2010 р. за №7472. За умовами п.1.2 договір діяв до 18.03.2016 року. орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі.
Як вказує позивач, з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 4810136600:07:023:0037 яка розташована за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, пр. Богоявленський, поблизу житлового будинку №340 вбачається, що право постійного користування зареєстровано за приватним підприємством «Ровшан» від 21.08.2014 р. на підставі рішення Миколаївської міської ради від 04.09.2009 №36/59.
Позивач зазначає, що маючи намір на поновлення договору оренди земельної ділянки позивач, відповідно до п.1.2 договору про зміни №129-15 від 03.07.2015 року з врахуванням положень ст.33 закону України «Про оренду землі» звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг із заявою від 16.02.2016 року про поновлення договору оренди землі (не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору).
На думку позивача, такі обставини свідчать про звернення позивача до відповідача у встановлений чинним на той час законодавством строк з заявою про намір поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах. А факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на надісланий орендарем лист-повідомлення дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону України «Про оренду землі».
Як стверджує позивач, 09.06.2017 р. Приватним підприємством «Ровшан» в особі його засновника ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг знову було подано заяву щодо продовження договору оренди земельної ділянки. Висновком управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 19.07.2017 року за №17-2797 було погоджено звернення ПП «Ровшан» щодо поновлення договору оренди землі строком на 1 рік, що підтверджується листом управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 05.03.2020 року за №02-18/530 та листом управління містобудування та архітектури ММР від 19.07.2017 р. №17-2797. Однак, в подальшому Миколаївською міською радою, як орендодавцем, в місячний строк не було надано ніякої відповіді щодо прийнятого рішення, а заява орендаря залишилась без реагування.
Позивач вказує, що в подальшому 25.07.2023 р. приватне підприємство «Ровшан» в особі засновника ОСОБА_1 звернулось до Миколаївської міської ради через Центр надання адміністративних послуг з заявою із номером справи 23040-000628488-007-03 про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якої були надані наступні документи: 1) заява про поновлення договору оренди землі; 2) копія установчих документів для юридичних осіб; 3) копія паспорту та коду заявника; 4) витяг з ДЗК про земельну ділянку; 5) лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі; 6) проєкт додаткової угоди до договору оренди землі; 7) копія кадастрового плану з технічної документації.
Наразі позивач стверджує, що з листа директора департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 11 березня 2025 року вбачається, що станом на 10.03.2025 року інформація щодо розгляду звернення ПП «Равшан» та видачі рішення Миколаївської міської ради в департаменті відсутня. Разом з цим було повідомлено, що згідно з описом, який сформовано у Порталі адміністративних послуг Миколаївської області, до заяви надано суб'єктом звернення проєкт додаткової угоди. Тобто, на думку позивача, орендарем виконані вимоги для дотримання процедури поновлення договору оренди землі на тих самих підставах, та на той самий строк, передбачений ст.33 закону України «про оренду землі».
Позивач стверджує, що з огляду на ці обставини справи, посадові особи Миколаївської міської ради ігнорують виконання законних юридичних дій шляхом ухилення від підписання додаткової угоди про поновлення існуючого договору оренди землі. Саме це і стало підставою звернення ПП «Ровшан» до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди на умовах позивача. Як вказує позивач, ухвалою суду від 06.03.2025 р. відкрито провадження у справі № 915/217/25 та ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. 24.03.2025 р. на адресу суду в рамках розгляду господарської справи Миколаївською міською радою було подано відзив на позовну заяву ПП «Ровшан». З відзиву позивачу стало відомо про існування рішення Миколаївської міської ради від 30.01.2025 року №40/406 «Про відмову ПП «Ровшан» у поновленні договору оренди землі від 02.04.2010 року № 7472 на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:07:023:0037) площею 57 кв.м для обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону по просп. Богоявленському, поблизу житлового будинку № 340.
Так, позивач вважає, що з метою відновлення порушеного права позивача є необхідність у скасуванні рішення Миколаївської міської ради, так як воно є неправомірним та прийнято внаслідок обставин, які були дозволені Миколаївською міською радою на етапі будівництва торгівельного павільйону з певною квадратурою, конфігурацією та фасадом, та наразі не визнається органом, який дозволив певний стан речей позивачеві. Проте, за ствердженням позивача, до відзиву не було долучено рішення Миколаївської міської ради, лише після направлення адвокатського запиту до виконавчого комітету Миколаївської міської ради 25.03.2025 року представник ПП «Ровшан» отримав копію рішення №40/406 про відмову в поновленні договору оренди землі.
Правовою підставою для обґрунтування позовних вимог позивач визначає положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», якою врегульовано питання переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, однак в порушення норм чинного законодавства Миколаївська міська рада прийняла незаконне рішення.
Позивач зауважує, що у відповіді директора ЦНАП ММР на звернення директора юридичного департаменту ММР зазначено, що звернення ПП «Ровшан» до ЦНАП надійшло 25.07.2023 року, а рішення ММР на підставі розгляду звернення ПП «Ровшан» про відмову в поновленні договору оренди землі було прийнято 30.01.2025 року (майже через півтора роки після звернення позивача до відповідача про поновлення договору оренди землі).
На думку позивача, якщо відповідач в місячний термін не розглянув отриману від орендаря заяву про поновлення договору оренди землі, відповідно, не надав йому листа-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення та не узгодив істотні умови договору, чим порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, на укладення додаткової угоди до договору та реалізації його переважного права на поновлення договору оренди відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, у відповідь на адвокатський запит виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було надано лист від 11.02.2025 року (тобто, вже після прийняття рішення ММР про відмову в поновленні договору оренди землі), в якому було зазначено, що станом на дату надання відповіді ПП «Ровшан» сплачено орендну плату у повному обсязі. Отримавши від виконавчих органів міської ради листа про сплату безпідставно збережених коштів ПП «Ровшан» було сплачено плату за період з 01.01.2022 до 01.10.2024 у листопаді 2024 року та у подальшому сплачувалася плата у грудні 2024 року та у січні 2025 року.
За ствердженням позивача, про наявність рішення ММР про відмову в поновленні договору оренди землі заступником міського голови його не було повідомлено, після закінчення строку дії договору оренди позивач належним чином виконує свої обов'язки за спірним договором, продовжує використовувати спірну земельну ділянку та має намір надалі нею користуватись, сплачуючи орендну плату. Відтак, керуючись ст. 33 закону України «Про оренду землі», через незаконну відмову Миколаївської міської ради в поновленні договору оренди землі, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі протягом тривалого часу, позивач вимушений оскаржувати такі дії відповідача в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 р. вказану позовну заяву Приватного підприємства “Ровшан» (вх. № 6189/25 від 24.04.2025) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України невірно вказано власну адресу.
30.04.2025 р. від представника позивача - Щукіної Н.О. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 6555/25), до якої заявником надано виправлену позовну заяву із зазначенням правильної адреси позивача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2025 р. позовну заяву Приватного підприємства “Ровшан» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/656/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 03.06.2025 р. о 12:30.
30.05.2025 р. від представника відповідача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 8228/25), в якому відповідач просив продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву на 10 днів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2025 р. у справі № 915/656/25 задоволено клопотання Миколаївської міської ради про продовження процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву (вх. № 8228/25 від 30.05.2025 р.) та продовжено Миколаївській міській раді строк на подачу відзиву на позовну заяву, встановлений в п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 12.05.2025. Також вказаною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 09.07.2025 р. о 12:20 з огляду на неявку представника відповідача у підготовче засідання.
04.06.2025 р. від представника відповідача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8454/25), згідно з яким відповідач заперечує проти вимог позовної заяви і вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки рішення Миколаївської міської ради від 30.01.2025 № 40/406 “Про відмову ПП “РОВШАН» у продовженні договору оренди землі для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону з літнім майданчиком поблизу житлового будинку 340 по просп. Богоявленському у Корабельному районі м. Миколаєва» прийнято з дотриманням законодавства та скасуванню не підлягає.
Так, відповідач зазначає, що відповідно договору оренди від 21.0.2010 № 7472 Миколаївська міська рада на підставі рішення від 04.09.2009 № 36/59 продовжує ПП «Ровшан» оренду земельної ділянки, яка була передана на підставі рішення міської ради від 26.10.2000 за № 23/31, для обслуговування торгівельного павільйону з літнім майданчиком поблизу житлового будинку № 340 по просп. Богоявленському без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Корабельний район). Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянку загальною площею 57 кв.м, у тому числі 25 кв.м для обслуговування торгівельного павільйону, 32 кв.м під літнім майданчиком, без права передачі в суборенду. Згідно з п. 3.1. договору договір діє протягом 3 років з 13.06.2009. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради. В подальшому було укладено договір про зміни № 129-15 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 02.04.2010 за № 7472. Згідно з п. 1.1 договору про зміни договір доповнено наступним: «Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.03.2015 № 46/47 продовжує ПП «Ровшан» оренду земельної ділянки площею 57 кв.м (кадастровий № 4810136600:07:023:0037) для обслуговування тимчасово розміщеного торгівельного павільйону з літнім майданчиком поблизу житлового будинку №340 по просп. Богоявленському (Корабельний район), без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно». Пунктом 1.2. договору про зміни пункт 3.1 договору оренди доповнено наступним: «Договір діє до 18.03.2016. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це Орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця»
Як вказує позивач, порядок поновлення дії договору оренди землі передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: - власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); - уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відтак, на думку відповідача, орендар зобов'язаний був повідомити орендодавця про намір поновити договір на новий строк до 18.10.2015. Відповідно до матеріалів справи позивач звернувся до Миколаївської міської ради зі зверненням стосовно продовження договору оренди 09.06.2017 реєстраційний номер заяви № 000017 до заяви не додано проект додаткової угоди до договору оренди. З викладеного вбачається, що позивач звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення (продовження) договору оренди землі з порушенням терміну звернення.
Також відповідач стверджує, що в матеріалах, поданих разом із заявою, відсутній проект додаткової угоди. Тобто підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах першій-п'ятій і частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі», не розмежовуються, а для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, є необхідним надіслання орендарем повідомлення орендодавцю про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі разом з проєктом додаткової угоди. Відтак, на думку відповідача, відсутність звернення позивача до відповідача за шість місяців до спливу строку договору з повідомленням про поновлення такого договору з одночасним наданням проєкту додаткової угоди означає, що позивач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору.
Як стверджує відповідач, службовою запискою департаменту архітектури та містобудування від 17.10.2024 № 44284/12.02.18/24-2 повідомлено, що відповідно до п. 5.4. ДБН В 2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі», де тимчасові споруди сезонної торгівлі, павільйони, кіоски тощо повинні розміщуватися до будівель та інших споруд на відстані, яку слід приймати залежно від їх ступеня вогнестійкості згідно з ДБН Б.2.2-12:2019, але не менше 10 м. (вказана тимчасова споруда стоїть впритул до інших подібних, порушуючи норму протипожежної відстані). Відповідно до п. 2.1 порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності наказу від 21.10.2011 № 244 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. У департаменті відсутній вищевказаний документ, тому подальше обслуговування торгівельного павільйону по зазначеній адресі не є можливим. Враховуючи вищезазначену інформацію, департамент не погоджує поновлення договору оренди земельної ділянки площею 57 кв.м. для обслуговування торгівельного павільйону з літнім майданчиком ПП «Ровшан» по просп. Богоявленському, поблизу житлового будинку №340 в Корабельному районі м. Миколаєва.
Відтак, на думку відповідача, з викладеного вбачається, що рішення Миколаївської міської ради від 30.01.2025 № 40/406 «Про відмову ПП «Ровшан» у продовженні договору оренди землі для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону з літнім майданчиком поблизу житлового будинку №340 по просп. Богоявленському у Корабельному районі м. Миколаєва» прийнято з дотриманням законодавства та скасуванню не підлягає.
10.06.2025 р. від представника позивача - Щукіної Н.О. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 8688/25), згідно з якою позивач вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві, безпідставними, такими, що не відповідають фактичній ситуації та нормам законодавства та наполягає на задоволенні позову.
Так, позивач зазначає, що в ході розгляду цієї судової справи йому стало відомо про прийняття рішення Миколаївської міської ради №40/406 від 03.01.2025 року про відмову в продовженні договору оренди землі. Оскаржуване рішення прийнято відповідачем вже через 9 років після звернення ПП «Ровшан» щодо продовження договору оренди землі. За ствердженням позивача протягом цього періоду ПП «Ровшан» неодноразово зверталось із заявами до орендодавця про поновлення договору оренди землі, а саме: - заява від 16.02.2016 року, реєстраційний номер 000078; заява від 09.06.2017 року, реєстраційний номер 000017/Д; заява від 25.07.2023 року, реєстраційний номер 23040-000628488-007-03. Позивач із заявою про поновлення договору оренди землі звернувся 16.02.2016 р., тобто за місяць до закінчення договору оренди землі, але орендодавець не прийняв рішення про поновлення договору оренди землі, та не направив орендарю лист - повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, що передбачено законом.
Наразі позивач стверджує, що в подальшому він, продовжуючи належно виконувати свої обов'язки за договором, сплачуючи орендну плату за землю, звернувся до відповідача із заявою від 09.06.2017 року, однак орендодавець знову у місячний термін не прийняв відповідне рішення. Натомість, в листі Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 19.07.2017 року направленому виконкому міської ради повідомлено, що управління вважає за можливе поновлення терміну дії правових документів на земельну ділянку площею 57 кв.м по просп. Богоявленському, поблизу житлового будинку 340 в Корабельному районі м. Миколаєва строком на 1 рік (тобто до 09.06.2018 року).
На думку позивача, порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 зазначеного закону. У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше.
Позивач зауважує, що у разі бажання припинити орендні відносини Миколаївська міська рада мала повідомити про це приватне підприємство «Ровшан» не пізніше, ніж за місяць до терміну закінчення договору оренди. Відтак, позивач вважає, що з метою відновлення порушеного права приватного підприємства «Ровшан» є необхідність у скасуванні рішення Миколаївської міської ради від 03.01.2025 року, так як воно є неправомірним та прийнято через 9 років після звернення ПП «Ровшан» щодо продовження договору оренди землі.
18.06.2025 р. від представника відповідача - Авраменко Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 9147/25).
09.07.2025 р. від представника позивача - Щукіної Н.О. через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 10186/25), згідно з яким заявник просив відкласти підготовче засідання по справі № 915/656/25 на іншу дату з огляду на неможливість бути присутнім в судовому засіданні 09.07.2025 року через непередбачувані обставини з транспортним засобом, які виникли у представника позивача під час повернення до м. Миколаєва.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2025 р. у справі № 915/656/25 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, та підготовче засідання відкладено на 04.08.2025 р. о 09:30.
Між тим підготовче засідання у даній справі 04.08.2025 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2025 р. у справі № 915/656/25 підготовче засідання призначено на 18 серпня 2025 року о 12:30.
В підготовчому засіданні 18.08.2025 р. судом поставлено на обговорення питання щодо можливості подальшого розгляду справи, враховуючи наявність змін у судовій практиці щодо розгляду справ в аналогічних правовідносинах, за якими такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, представник позивача не заперечував щодо закриття провадження по справі справи, представник відповідача зазначив про вирішення цього питання на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття “суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 р. у справі № 904/1448/20.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
В свою чергу відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду гарантується в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 922/3506/18 (провадження № 12-39гс19) зроблено висновок про те, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
В силу ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, критеріями розмежування між справами адміністративного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 р. у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Так, у даній справі господарським судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради № 40/406 від 30.01.2025 р. було відмовлено ПП “Ровшан» у продовженні договору оренди землі від 02.04.2010 р., позивач, вважаючи, що внаслідок прийняття вказаного рішення його права порушені, звернувся з даним позовом до господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, про визнання рішення міськради незаконним та скасування його.
У даному випадку в межах спірних правовідносинах судом з'ясовано, що позивач звертався до відповідача з відповідною заявою про поновлення договору оренди через ЦНАП в порядку надання адміністративної послуги.
В свою чергу процедура прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 30.01.2025 р. № 40/406 «Про відмову ПП “Ровшан» у поновленні договору оренди землі від 02.04.2010 року № 7472 на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:07:023:0037) площею 57 кв.м для обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону по просп. Богоявленському, поблизу житлового будинку № 340» відноситься до адміністративної процедури.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, за змістом вказаних статей на розгляд адміністративного суду може бути передано спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Водночас обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наразі згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 27.03.2025 р. по справі № 480/5652/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В.В.» до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення у подібних правовідносинах, спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини щодо ухвалення органом місцевого самоврядування рішення у сфері оренди землі - це відносини адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень ЗК України та Закону № 161-XIV.
Так, у вказаній постанові Суд дійшов висновку про таке.
« 44. Суд зазначає, що 08 листопада 2024 року набрав чинності Закон України № 3993-IX від 08 жовтня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин, згідно з підпункту 4 пункту 1 якого ЗК України доповнено главою 3-1 Особливості адміністративної процедури у сфері земельних відносин, а статтю 2 Закону №161-XIV доповнено частиною третьою.
45. Тобто, з 08 листопада 2024 року частиною першою статті 17-2 ЗК України передбачено, що подання заяв, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин, до органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб здійснюється лише у письмовій формі шляхом особистого звернення, надсилання поштовим відправленням або подання в електронній формі.
46. Органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв у порядку, передбаченому Законом України "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин.
47. Відповідно до абзацу третього статті 2 Закону № 161-XIV вчинення процедурних дій, прийняття процедурних рішень у сфері оренди землі здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та статтею 17-2 Земельного кодексу України.
48. Таким чином, Суд доходить висновку, що правовідносини, які виникають у сфері розпорядження земельними ділянками комунальної власності, регулюються не лише спеціальними законами у сфері земельних відносин, такими як Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон № 161-XIV, які визначають зміст правовідносин, суб'єктний склад, права та обов'язки їх учасників, але й Законом № 2073-IX, який запроваджує єдиний підхід до прийняття рішень і здійснення дій у цій сфері шляхом застосування адміністративної процедури, зокрема, шляхом встановлення чітких вимог до строків розгляду заяв, порядку повідомлення сторін та обґрунтування прийнятих рішень.
49. Колегія суддів також зауважує, що Верховний Суд у постановах від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19, від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17, від 20 травня 2022 року у справі № № 340/370/21 та від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21 наголосив, що правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.
50. Суд вказує, що Закон №2073-IX, який набрав чинності 15 грудня 2023 року, покликаний упорядковувати відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-IX).
51. Цим Законом передбачені такі поняття як (пункти 1-11 часини першої статті 2, стаття 27 Закону № 2073-IX):
адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб);
адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано;
процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті; учасники адміністративного провадження: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).
52. Отже, саме участь органу місцевого самоврядування як адміністративного органу в межах регламентованої процедури, як правило, свідчить про публічно-правовий характер правовідносин та можливого вирішення спору в суді адміністративної юрисдикції.
53. Згідно частини першої статті 69 цього Закону за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
54. Відповідно до частини першої статті 71 Закону № 2073-ІХ письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім'я відповідальної посадової особи адміністративного органу.
У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.
Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.
У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.
У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов'язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред'явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
55. Враховуючи викладене, оскільки предметом спору, що виник у цій справі є ухвалене відповідачем в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення) про відмову в задоволенні заяви ТОВ «С.В.В.», поданої до адміністративного органу, Суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення Сумської міської ради відповідає формі адміністративного акта, вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини щодо ухвалення органом місцевого самоврядування рішення у сфері оренди землі - це відносини адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень ЗК України та Закону № 161-XIV. Крім того, у зазначених правовідносинах адміністративний акт (рішення) про відмову у задоволенні заяви про поновлення договору не є реалізацією відповідним суб'єктом владних повноважень принципу свободи договору, а є, головним чином, владним управлінським актом, прийнятим в межах спеціального повноваження, яке контролюється в адміністративному судочинстві.
57. Згідно приписів статті 125 Конституції України, статей 2, 4, 19 КАС України, статей 18, 71, 76, 77, 79, 100 Закону № 2073-IX рішення, дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень у межах адміністративної процедури оскаржуються до адміністративних судів.
58. На підставі вищевикладеного, враховуючи положення статті 125 Конституції України, Закону №2073-IX з урахуванням змін та доповнень, внесених Законом № 3993-IX, колегія суддів доходить висновку, що, за загальним правилом, спори щодо рішень адміністративних органів, прийнятих за результатами розгляду заяв, ухвалених у межах адміністративної процедури, підлягають розгляду адміністративними судами. Розгляд і вирішення відповідних спорів - компетенція адміністративного суду, натомість розгляд і вирішення такої категорії справ судами цивільної або господарської юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України - є порушенням приписів статей 8, 19, 55, 125 Конституції України, невиконанням приписів Закону №2073-IX та недотриманням зобов'язань, узятих Україною перед вступом до Європейського Союзу.
59. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 520/34082/23.».
Вказані висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у спірних правовідносинах, пов'язаних із визнання незаконним та скасуванням рішення Миколаївської міської ради від від 30.01.2025 р. № 40/406 “Про відмову ПП “Ровшан» у поновленні договору оренди землі від 02.04.2010 року № 7472 на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:07:023:0037) площею 57 кв.м для обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону по пр. Богоявленському, поблизу житлового будинку № 340», відсутні ознаки господарського спору, оскільки відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв не як суб'єкт господарювання, а як суб'єкт владних повноважень в межах визначеної адміністративної процедури щодо прийняття рішень в сфері оренди землі. При цьому суд зазначає, що в даному випадку спірні правовідносини виникли не між рівноправними суб'єктами господарювання, а є публічно-правовими відносинами, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб'єктів.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Натомість до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відтак, суд доходить висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку про те, що провадження у даній справі № 915/656/25 за позовом Приватного підприємства “Ровшан» до Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення підлягає закриттю, оскільки даний спір не підвідомчий господарському суду.
Наразі господарський суд роз'яснює позивачу, що останній не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача в порядку адміністративного судочинства згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі № 915/656/25 за позовом Приватного підприємства “Ровшан» до Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.
Ухвалу підписано 19.08.2025 року.
Суддя Ільєва Л.М.